ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Це поняття застосовують, коли парламент або окрема палата формуються на основі засаді.Форма держави в конституційному праві.

1 23

1.Форма державного управління в онст.праві.

2.Форма державного устрою в КП.Інститут територіальної автономії.

Форма державного управління-спосіб організіції держ.влади,який у тій чи іншій формі відображається в конституції і засвідчує взаємовідносини між вищими органами держави насамперед між органами виконавчої та законодавчої влади.

До сучасних форм державного управління віднесені:1.президентська республіка,2.парламентська монархія,3.парламентська республіка,4.змішана республіканська форма правління

Першою формою державного правління,яка виникла з прийняттям конституції США 1887р,є президентська республіка:

1)державний механізм побудований на заадах жорсткого поділу влади.Ідея розподілу влад була сформована у середині 18 ст.“Про дух законів”-книга Монтеск”є 1748р:1)з метою запобігання диспотії влада повинна бути розподілена між органами;2)влада повинна бути розподілена на 3 галузі:законод..викон. і судову які повинні здійснюватися або окремими органами або окремою системою відповідних органів.Принцип повновладдя рад:тільки ради визнавалися органами держ.влади і була вертикаль рад.Окрім рад існув органи державного управління-уряд,виконкоми рад усіх рівнів.органи прокуратури і органи суду.В законод.процесі на певних його стадіях беруть участь і деякі інші органи(ст.93КУ).Право законодавчої ініціативи:ВР,президент,Каб.Мін,Нац.Банк.Ст.94КУ-право вето.1)усі розподілені влади і віповідні органи є рівнозначущими2)розподілені влади не ізольовані одна від одної.

Система стримувань і противаг.Ідея була покладена в конституції США 1887рЗгідно з конст.США в ст.1-закон.вл. належить конгресу США.Викон.вл.-президент(ст.2).Судову владу здійснює Верховн.Суд та інші суди визнані цією констит.(ст.3)Президент США має право вето на закони прийняті конгресом.Імпічмент(ст111КУ)-в разі вчинення презид.правопорушень,він може бути притягнутий до відповідальності перед конгресом.Імпічмент в США застосов. До федеральних суддів.Конгрес має стримувати і противаги до суд. Влади.Конгрес+президент формують суддівський корпус:усіх суддів федер. Судів призначає президент за згодою сенату.Кандидатури висуває президент,потім на голосування.Судова влада здійснює функцію конституційного контролю.Жорсткий поділ влад проявляється в 2 основних рисах:1)одна і та ж сама особа не може займати посаду в системі виконавчої влади і водночас бути членом уряду.2)Президент США не має права розпускати парламе

нт ,як і будь-який президент в презид.республіці.

2)в президентській республіці президент обирається шляхом загальних виборів(участь беруть усі виборці)

3)в президентській республіці президент є водночас і главою держави і фактично главою виконавчої влади.Президент очолює с-му відповідних органів,які йому підпорядковані і несе загальну і політичну відповіфдальність за здійснення виконавчої влади.При цьому посада прем”єр-міністра,як глави уряду відсутня.

4)органи виконавчої влади формуються президентом за певної участі парламенту,але несуть політ.відповідальність виключно перед президентом.Тільки президент може звільнити будь-якого працівника виконавчої влади в будь-який момент і за будь-яких умов.

5)усі свої акти у президентській республіці президент приймає на власний розсуд.Цей акт не потребує підтвердження і підкріплення.

Парламентарна монархія утв. у Великобританії вперше шляхом еволюції звич.монархії.Парламентська республіка виникла у кінці 19 ст.1875р у Франції.Вона дуже близька до парламентської монархії.

Відмінність:у республіці-глава держави обирається ,а монархія-престол.

Юридичні ознаки:

1)В парламентських країнах державний механізм побудований за частковим поділом влад або змішування влад(брит.термінологія).Це означає,що уряд формується виключно зі складу парламенту:одна й та сама особа-і член уряду і член парламенту(принцип сумісності).Уряд несе відповідальність перед парламентом(Польща,Румунія,Білорусія,Росія)2)глава держави-президент в багатьох випадках обирається парламентом або за йог участю(Естонія,Латвія,Угорщина,Греція,Молдова,Мальта та ін.)Обир.президент в ФРН-збир.федеральні збори(члени Буденстолу+члени земель)і обирають президента.В Італії-обидві палати+члени областей-обирають президента.Але парламентська республіка,де президент обирається прямими виборами(Фінляндія)3)Президент має обмежений обсяг повноважень(представницькі повноваження)4)Уряд формується парламентом(нижньою палатою)і несе перед ним політ.відповідальність.Парламент може виразити недовіру уряду і наслідком є його відставка(відставка уряду).Ключова роль у формуванні уряду належить не самому парламенту,а політичним партіям,які в ньому представлені.5)Ключовим елементом в державному механізмі об”єктивно є глава уряду(Прем”р-міністр,канцлер,председатель,Мін-президент).Прем”ер міністр контролює діяльність парламенту,уряду і є пр.-міністр відповідної країни.6)Глава держави уповноважений за певних умов розпускати парламент:коли парламент не може сформувати уряд за певний термін;коли парламент висловлює недовіру уряду.Рішення про розпуск парламенту в усіх випадках глава держави приймає за поданням прем”єр міністра.

7)майже всі акти глави держави контрасегнуються пр.-міністром обо уповноваженим міністром.Без контрасегнування акти не мають юридичної сили.Уповноважений міністр-міністр за профілем.Контрасигнування(підпис напроти підпису глави уряду)-старий інститут,має генезу з феодальних часів:монарх видавав акт(король не може бути неправий)а слуг короля його контрасигнував-винний той хто контрасигнував.Частина 4 ст.106КУ-певні акти президента У.скріплюються пр.-міністром і міністром відповідальним за виконання акту.Україна-єдина республіка з країн СНД,в Конст.якої зазначено про контрасигнування.Парламентська форма правління в розвинутих країнах(Сингапур,Бангладеш,Індія)але в основному це країни Європи де міцна партійна влада .Існує екзотичний прояв парламентської монархії.Форми правління існує в колишніх колоніях Вел.Брит.(Канада, Австрал.). Глава держави – брит. Монарх, його юрид. Представником є генерал-губернатор, який у Канаді призначається на 5 років монархом В.БР. за поданням прем”єр-міністра Канади.Посол Канади і в Канаді –верховний комісар належить до дуаєнного корпусу.Громадянство обмежене.

Змішана республ.форма праління.

Іноді це парлам.-президентська чи презид.-парлам. Ця форма правління була вперше запроваджена в 1958р.З прийняттям чинної Конституції Франції.

Юрид.ознаки:

1).Держ.механізм м. б.побудований на засадах жорсткого і часткового розподілу влад(ст.78 частина 2 Констит. Укр.)- Мандат нар. Депутата Укр. Не сумісний з посадою на держ.службі.Тобто прем”єр-міністр не може бути членом парламенту-депутатом.2). За умов змішаної республ. Глава держави-Президент, завжди обирається шляхом прямих виборів(це характерно для президент. республіки).Це забезпечує йому широкий обсяг владних повноважень.3)виконавча влада організована на засадах дуалізму(подвійність).Дуалізм викон. Влада означає, що повноваження в сфері викон. Влади розподілені в тій чи іншій пропорції між Президентом і урядом(пропорція визначена в Конституції).В деяких випадках прем”р-міністр виконує роль адміністративного прем”єра- він є фактично помічником Президента у виконанні відповідних функцій(Польща, Рум.,Литва).4)уряд за умов дуалізму несе політичну відповідальність як перед президентом, так і перед парламентом. Уряд несе колективну відповідальність перед парламентом і індивідуальну відповід. Перед президентом(України).-ст.87Конст. Укр. Верховна Рада Укр. Може винести недовіру Кабміну і вона приймає резолюцію недовіри і весь уряд іде у відставку.Президент може відправити у відставку кожного члена уряду окремо, на відміну від парламенту.5)частина актів президента контрасигнується , а частину він приймає на власний розсуд.Україна –одна з постіндустріальних країн, де передбачено контрасигнування актів президента.

Форма держ. Устрою.

Історично існує 2 форми держ.устрою:унітарно і федеративна.

Форма держ.устрою-це передбачений Конституцією спосіб організації державної влади, який відображає характер компетенційних зв”язків між органами , які створюються в центрі і на місцях.

Юридичні ознаки федеративної держави:

1)федерат.держава –це завжди складна держава.ЇЇ тер.складається з територій її суб”єктів.Держ. Територія –простір , на який поширюється суверенітет даної держави.Міжнародна територія –простір , який не знаходиться перед суверенітетом жодної держави.(Антарктида,відкрите море)

Держ. Суверенітет-іманентна якість держави, яка має 2 сторони:зовнішню і внутрішню.Зовнішня сторона суверенітету: суверенна влада держави, яка не підлегла владі інших держав.Внутрішня сторона: в межах території держави діє одна суверенна влада.З поняттям держ.суверенітет тісно пов”язане поняття правового режиму. В федеративних держаах в межах складної державної території існує 2 правових режими:федеральний і суб”єкта федерації.2)В федеративній державі установча влада як правило реалізується на 2 рівнях:

1)на рівні федерації2)на рівні суб”єктів(прийм.як федеральні конституції так і конституц.суб”єктів)Коли союзна федерауія,то конституц.суб”єктів приймаються раніше,ніж федеральна конституція(США,Швейцарія)Існують федрації де суб”єкти своєї конституції не мають-конституційнї федерації(Пакистан)3)в федерат. Державах влада здійснюється 2-ма системами органів:федер.органи і органи суб”єкта федерації.

Між цими системами органів компетенцію розмежовано на засадах визначених федерат.конституцією.

Існують різні принципи розмежування компетенції між 2 суб”їктами.

Принцип 2 сфер компетенції:

-сфера виключних повноважень федерації(конст.США ст.1 розд.7:питання віднесені до відома конгресу)

-сфера залишкових повноважень-це що за конст.федерації не віднесено до органівфедерац.,а до компетенції штатів.

В Росії,ФРН існуєґ три сфери повноважень:

-Сф.виключних повноважень федерації

-Сф виключних повноважень суб”єктів

-сф.конкурсуючої компетенції(домінує федерація)

4)держ. Механізм на рівні суб”єктів федерації як правило організований на тих же засадах як і його елементи на федератиному рівні (США: жорстокий розподіл влад )

Президент, верховний Суд , конгрес так само і в Штатах :губернатор, магістратура, Верховний суд.

ФРН: бундестаг-федеративний уряд, в землях-ландтаг, земельний уряд.

5) Незважаючи на наявність різних форматів , ознак держави, суб”єкти федерації не є державами. Для їх позначення прийнято юридичний титул”державне утворення”.

На відміну від держави держ. Утворення не мають головної якості- держ. суверенітету.Вони позбавлені можливості вчиняти зовнішньо-політ. Дії. Але конституція Швейцарії, що кантони з дозволу федерального уряду можуть укладати угоди з ін. Державами.

Відсутність права виходу з федерації підтверджує те, що суб”єкти не мають суверенітету.

Окремої уваги заслуговують асиметричні федерації- це федерації , де суб”єкти є юридичними чи фактично нерівноправні(Росія).За конституцією цієї держави суб”єкти є ревноправні, а фактично-ні.(тільки деякі республіки Росії мають свої конституції, тільки в 10 регіонах створено конституційні суди, один суб”єкт має бути частиною іншого суб”єкту)

Унітарна держава(проста держава)-тер.цієї держави є єдина , в межах держави діє єдиний правовий режим.

Адміністративно-тер. Устрій будь-якої держави існує для цілей державного управління.

У федеративній державі питання адм.-тер. Устрою віднесені до відання суб”єктів федерації.

Адм.-тер. Одиниці бувають двох видів:

1.населені пункти(місто, село)

2.регіони(облю, р-ни).

В більшості країн адм-тер устрій складається з 2-3 рівнів таких одиниць.

Як правило, адм-тер поділ на місцевостях має традиційний і усталений характер.

Особливий статус мають столиці.(де розташовані центр.органи держави).

Столиці мають спец. Статус, зафіксований у Конституції ст. 20 Кост.Укр-столицею Укр. Є м. Київ., ст 42 КУ , 130передбачає прийняття спец. Закону про місто Київ.

Зміст статусу столиці єоригінальний і неподібний до будь-якого міста. В Києві функціонує київська міська адміністрація.

В деяких країнах статус столиці концептуально знижений до більш низького рівня, ніж статус інших міст.(Париж має статус департамента і комуни, Вашингтон не має мера, управління здійснюється спец. комісією).

В деяких країнах окрім столиць спец. Статус мають інші міста(Севастополь).Спец. статус мають міста, де розташовані деякі з вищих органів держави.

Територіальна автономія – адміністративно-тер. Одиниця, організована на історико-етнічних засадах, і в зв”язку з цим має особливий статус, відмінний від інших адм-тер одиниць порівнюваного рівня.

Історико-етнічні засади в межах відповідної частини держ.території досить давно в історичному часі проживаї певний етнос,відмінний від основного етносу д-ви.

Автономія формується,коли певний етнос проживає історично і компактно на певній част.території(в Іспанії-баски,каталонці)

Особливий статус характеризуеться:

1)особл.статус територ.автономії спец.зафіксований у Конституції

2)правове регулювання спец.статусу автономії,окрім Конституції забезпечується ще й спеціальними актами

Статус автономії –спец.правовий акт,який приймається представницькими органами автономії і затверджуеться парламентом держави(Іспанія,Португалія,Італія,Україна)

3)органи які функціонують в межах територ.автономії утв.в дещо відмінний порядок.ніж в інших адм.-терит.одиницях;автономія бере активну участь в їх формуванні.

В усіх країнах з територ.автономіями за одним з вищих орг.державної влади за певних умов визнати право розпускати представницький орган автономії(в У.-парламент)

В конституції Данії в парламенті має бути 2 представника від Карельських островів і 2 від Гренландії.

Конституційний статус індивіда(фізичної особи)

1.Загальна характеристика конституційного статусу індивіда. Інститут громадянства, як основа конституційного статусу індивіда.

2.загальна характеристика конституційних прав і свобод індивіда. Особисті права в конституційному праві.

3.Політичні і соц.-економічні права в конституційному праві.

1.Існуваня правового статусу індивіда, особи, посадової особи – визначена певна сукупність юридичних можливостей субєкта права, яка зазначена в КУ та законодавстві.

Правовий статус фіз. та юридичної особи – сукупність прав та обовязків цієї особи.

Якщо посадові особи і органи державної влади, то її правовий статус складають повноваження:

· правове положення = правовий статус;

· правовий статус охоплює всі юридичні можливості індивіда, а конституційний статус це лише його складова, яка зазначена в Конституції і складає основу правового статусу;

· конституційний статус індивіда має складові елементи.

Основою правового статусу індивіда є громадянство (передумова юридичних прав і обовязків, підгрунтя правового статусу).

Громадянство - постійний, спеціальний звязок між індивідом і державою за змістом якого у них виникають права і обовязки.

Ст.1 ЗУ “Про громадянство “ від 18.01.2001р. громадсько-постійний звязок між фізичною особою і Україною, який створює для них права і обовязки.

Поняття громадянства – витвір французької революції 18 ст.

· Законодавче було зафіксовано порядок набуття громадянства – набуття громадянства за народженням (кодекс Наполеона 1804р.) – філіація.

Існує два принципи набуття громадянства за народженням:

- принцип права крові( ППК);

- принцип права грунту(ППГ).

Історично першим можна вважати ППГ(громадянство визначалося місцем народження за часів феодалізму).ППГ – набуття громадянства за місцем народження, а не за громадянством батьків. Цей принцип відображений у більшості англомовних країн.

ППК – це громадянство за народженням визначається за громадянством батьків і не залежить від місця народження. В сучасному законодавстві в більшості країнах домінує ППК, в тому числі і в Україні. В деяких випадках ППК поєднаний з ППГ(ст.3 ЗУ “Про громадянство” – громадянство визначається за громадянством батьків. Але дитина, батьки якої не відомі, є громадянином України (ППГ)).Або в разі народження дитини у осіб без громадянства – дитина є громадянином України. Або, якщо особи з іноз. Громадянством народжують дитину, то дитина – громадянин України(ППГ). Але домінує принцип права крові .

Якщо батьки з різним громадянством, то існує два підходи:

- за погодженністю батьків.

Біпатрид – це особа, яка має два і більше громадянства. На рівні МП – держава запобігає заходів щодо подвійного громадянства: існують певні конвенції, які це регулюють, визначають заходи для набуття громадянства.

- Існують держави , де прийнятий принцип домінування громадянства батька (Іспанія, Італія)

Законодавство усіх сучасних держав не припускає позбавлення громадянства, набутого за народження (в Законі від 2001 р це не зазначено, але в попередній редакції це було зазначено в преамбулі – тобто це природнє право).В деяких випадках, при утвор. Нових держав виникає проблема встановлення громадянства ( пострадянські країни, як приклад) в Україні було прийнято нульовий варіант. В ст. 2 ЗУ – громадянами Укр. Є всі ті, хто постійно проживав на терит. Укр. На момент набуття незалежності ( 24.08.1991). Постійно проживав = мав постійну прописку.

Філіація починається з моменту народження.

· Окрім філіації загальноприйнятою є натуралізація – принцип набуття громадянства за волевиявленням.

Натуралізація (Н) – це не право на громадянство, а юридичні можливості набуття громадянства. Існують умови набуття громадянства за Н (прийняття громад. В У.)

1) пошукач має дотримуватися законів, громадянство якої країни він хоче отримати.

2) Строки отримання (строго постійне проживання на У. Протягом 5 р.)В деяких випадках строк укорінення скорочується:

· До 2 р у разі шлюбу;

· До 3 р. для біженців;

· У Франції іноземні студенти укорінюються до кінця навчання;

· Для осіб, які мають корінне етнічне походження (в Німеч. Загалом – 5 р., а скороч. До 1р.)

3) Необхідність знання мови :

Для деяких індив. Ці умови не поширюються. І снує загальний інтерес для індивіда.

Практиче життя надається громадянам в порядку натураліз. – дискредаціційні повноваження органів, які їх вирішують. Органи мають широкі можливості. Дискреаційні повноваження – вирішують питання на свій розсуд. Повноваження не визначені, але виконують певну ф-ю.

Припинення громадянства.

Законодавство кожної краєни визначає принципи громадянства.

1)В багатьх державах виключно вільне виходження від громадянства громадян які є носіями цінної інформації.

Вихід з громадянства-документ визначений тим ,хто виходить з громадянства.Але є й вийнятки.

Оптація громадянства-вибір громад.-вихад з громад.

Оптація-вибір громадян за територ.змінами.

Законодавство встановлює,що припинення громадянства неповнолітніх відбувається без їх згоди.Але в деяких країнах згода обовязкова.

2)Втрата громадянства-припинення громадянства без волевиявлення(пасивний спосіб з боку громадян)

Існують підстави припинення громадянства:

-набуття громадянства іншої країни тягне втрату укр.законод.автоматично

-одруження з іноземцем

-укр.громадянство втрачає громадян.,якщо він виїхав з країни на МПЖ,якщо протягом 5 р.не ставав на консульський облік

-в розвинутих країнах цього немає.

Питання громадянства виріш.вповноваженими органами.В більшості країн це компетентні глави держави.Президент видає укази(в Укр.)Першою інстанцією є територіальні органиМВС і органиМЗС.На Україні це підрозділи:відділи управління з питань еміграції громадян і паспортного обігу.

Інстанція:АП,відповідні міністерства.Документи МВС і МЗС-АП у відділ з питань громадянства.Допоміжна роль –комісія з питань громадян(непостійна структура)до якої входять представники громадськості.В інших країнах замість МВС юґ функцію виконуї Мін.Юстиці\ї

В англомовних країнах до питань громад.залучені суди.

2.Ідея прав і свлбод пов”язана з концепцією природніх прав людини.Сучасна концепція зароджена в 15 16 ст.,як продукт інтелектуального розвитку людини(Гроцій).Людина – творіння бога і вона наділена невідчужуваними правами.

У другій половині 18 ст. ідеологами фр. Револ на основі концепції сформульовано права і свободи людини і громадянина.Наслідок – Декларація прав і свобод людини і громадянина 1789р.

Людина: 1)фізичний індивід(людина)2)суспільний індивід(громадянин).

Дві категорії прав:1)права людини і права громадянина.

Права людини це і є природні права, а права громадянина- права надані людині державою, які мають октровірований хар-р.Відносилися до прав людини і особисті права,а права громадян – політичні права.Поділ прав спричинив першу класифікацію конст.прав(особисті і політичні).

З першою четвіртю 20 ст. класифікація була розширена третьою категоріею:соц.-екон. Права.

Серед соц.-ек. Прав виділяють соц.-культурні ,як окремий підрозділ.

Деякі автори вважають , що є проблема розмежування права і свободи.Фактично між ними немає відносності . залежить від того як сформульовані в конкретній конституції.Є думка , що свобода більш загальне поняття. Існує технологія як відрізнити права людини і громадянина, і коли стаття починається “ Кожен,ніхто,жоден” – право людини.В Конст . Укр. Існують дещо сумнівні поняття.

За класифікацією 1 групою є особисті права (індивідуальні).Існує певний класичний набір особистих прав з яких починаються відповідні розділи Конст..В першу чергу це недоторканність індивіда. Це право означає. Що індивід не може бути затриманий чи заарештований без відповідної законної санкції. Такий зміст особистої недоторканності зумовлює те,що його свобода від довільних затримань і арештів. Суд перевіряє законніст арешту у визначений законном строк.Строк у більшості країн- 48 годин.Ця норма є програмою відносно кримінального процесуального права. Близьким до цієї недоторканності є поняття недоторканності житла. В сучасному конст.праві це трактується дуже широко.Сюди відносяться не лише квартири, а й інші приміщення пов”язані з її буттям.Вони не можуть бути обшукані без судового ордеру, без відповідних вимог – незаконні докази.

До особистих прав часто відносять свободу віросповідання чи свободу совісті.

Державна релігія_ певна релігія або окрема визнана державою , або містить застереження щодо особливого статусу як релігія.

Створюються спец. Органи, що слідкують за дотриманням вимог Корану(Туніс).

Буддизм – державна релігія (Непал,Тайланд).

Христ. Релігія набула статусу державної.

Католицька – прямо ніде не передбачена, хоча є деякі застереження про її особливий статус.

В деяких країнах до особливих прав належить шлюбні права.Це означає,що індивід вільний укладати шлюб і утворювати сім”ю.Іноді припускається церковний і світський – однакове юрид.значення. В деяких країнах до особливих відносять:право на життя(Японія).Раніше тлумачили як абстрактну свободу.

Політичні права (права громадян).Вони мають сектрарований хар.-р.,це означає, що вонм мають природній хар.,інші визначаються шляхом їх фіксації. А права громадян встановлені державою надаються нею.Серед них ті , що пов”язані з організацією і здійснення державної влади.сюди віднесене виборче право.це право має дві сторони6 активне і пасивне.

Виборче право існує як нормативне явище.Виборче право як об”єктивне правр складається з двох елементів:акт. і пас.

1 23