ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ВПЛИВ УРЯДУ ТА ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА ПРОПОЗИЦІЮ ГРОШЕЙ

1 234

Уряд є наймогутнішою «діючою особою» серед суб'єктів грошового обороту, а державний бюджет — найрезультативнішим механізмом впливу на грошові потоки в країні. З боку науковців можна почути занепокоєння тим, що зростання бюджетного дефіциту збільшує пропозицію грошей і несе загрозу інфляції. Наскільки обґрунтованими є ці занепокоєння і чи бере участь бюджет у механізмі формування пропозиції грошей?

Світова практика виробила кілька способів монетизації бюджетного дефіциту. Одним із них є збільшення оподаткування економічних суб'єктів через введення нових податків, підвищення податкових ставок, скасування пільг за старими податками тощо. Однак це не призведе до зміни грошової бази, а отже, і пропозиції грошей. Адже на суму додаткових податкових виплат резерви комерційних банків знизяться, а після використання цих коштів урядом у безготівковій формі на фінансування бюджетних програм ці кошти повернуться в оборот і резерви банків відновляться, а грошова база досягне попереднього рівня. Не зміниться і пропозиція грошей.

Більш надійним є надання уряду права випускати власніцінні папери і реалізувати їх на внутрішньому та зовнішньому ринках.

У разі реалізації казначейством усього випуску цінних паперів на внутрішньому ринку для будь-яких економічних суб'єктів, крім НБУ, грошова база не зміниться, як і у випадку з монетизацією дефіциту за рахунок податків.

Якщо бюджетний дефіцит стає хронічним і зростаючим, то розміщувати державні цінні папери серед небанківських інституцій стає все важче, оскільки пропозиція їх збільшується, а попит знижується.

Урегулювати цю ситуацію й уникнути глибокої кризи в різних сферах економіки можна лише виведенням на вторинний ринок центрального банку країни, де він має стати «балансуючим» покупцем, тобто мусить купувати ту частку пропозиції облігацій, яка без цього може спричинити зростання процентної ставки.

Як тільки центральний банк включиться в цей механізм монетизації дефіциту державного бюджету, це означатиме, що його емісійні ресурси стали джерелом покриття дефіциту, що між розміром дефіциту та пропозицією грошей установився певний зв'язок і залежність.Тому така монетизація дефіциту (з участю НБУ на вторинному ринку) неминуче спричинюватиме зростання грошової бази.

Така трансформація зазначеного методу досить загрозлива і для бізнесу, і для грошової бази.

По-перше, урядова політика дефіцитного бюджетного фінансування перестає проходити перевірку на реальність з боку суб'єктів вторинного ринку. Адже одного покупця — центральний банк, який до того ж є державним, — значно легше «умовити» купити зобов'язання уряду, ніж тисячі недержавних покупців, які керуються передусім власними інтересами, а не інтересами уряду. Тому ця політика може відірватися від умов реальної економіки, перетворитися у звичайну «фінансову піраміду», яка може закінчитися державним дефолтом.

По-друге, безпосередньо кредитуючи уряд, центральний банк істотно ускладнює управління пропозицією грошей, оскільки на відповідні суми уповільниться зростання резервів комерційних банків та мультиплікація депозитів, збільшиться ймовірність виходу частини грошей у позабанківський оборот.

По-третє, на суму одержаного від НБУ кредиту уряд збільшить фінансування бюджетних видатків і цим збільшуватиме масу грошей в обороті і сукупний попит. Щоб не допустити негативного впливу цього збільшення на кон'юнктуру ринку і сталість грошей, НБУ муситиме адекватно зменшувати підкріплення резервів комерційних банків (через скорочення їх рефінансування і купівлі у них валюти та інших активів). Це погіршить їх ліквідність, скоротить кредитування ними реальної економіки, що може суперечити цілям грошово-кредитної політики.

Світова практика знає ще один метод монетизації бюджетного дефіциту — надання уряду (казначейству) права емітувати власні боргові зобов'язання (казначейські білети) зі статусом законних платіжних засобів. Дохід від такої емісії заведено називати сеньйоражем.

Головним недоліком цього методу, який і спричинив відмову від нього більшості країн, є те, що центральний банк повністю чи частково втрачає контроль над формуванням грошової бази, а отже, послаблюється його вплив на пропозицію грошей.

1 234