 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Фенологічні спостереження за сортом ячменю Галактик
Коренева система у ячменю мичкувата. Складається вона із первинних та вторинних або зародкових коренів та вторинних або вузлових (стеблових). Зародкові корені з'являються після проростання насіння, спочатку видно 1-й корінець, через 3-4 дні вище кореневого, але нижче основного стебла з'являється 2-й і 3-й, потім 4-й і 5-й. При сприятливих умовах із точки, яка лежить вище 4-го та 5-го корінців утворюється 6-й та 7-й корінці. Вони ростуть майже під прямим кутом по відношенню до першого кореня. Таким чином з насіння ячменю проростає кілька корінців. Після утворення вузла кущіння починають розвиватись вузлові стеблові (вторинні) корені. Найбільш інтенсивний ріст коренів в довжину спостерігається в період трубкування та колосіння. Після цвітіння ріст їх припиняється. В період осіннього розвитку коренів ячменю проникають у грунт на глибину до 1 м, а в кінці вегетації до 2,3 м. Але основна маса кореневої системи знаходиться в орному шарі ґрунту на глибині до 30см. Під ростом розуміють видимі морфологічні зміни рослин протягом вегетації, які полягають у збільшенні лінійних розмірів окремих органів та їхньої маси, що помітно змінює габітус рослин, а під розвитком - візуально невидимі фізіолого-біохімічні якісні зміни, які відбуваються в рослині у процесі обміну речовин і приводять до появи нових органів, утворення та формування насіння. Ріст рослин в онтогенезі поділяється на такі фенологічні фази: - проростання насіння; - сходи; - кущення; - вихід у трубку (трубкування, стеблування); - колосіння (у волотевих-викидання волоті); - цвітіння; - формування наливання та достигання зерна; - молочна, воскова та повна стиглість. Початком фази вважається період, коли її досягли на посівні площі 5-10% рослин; повною фазою - коли її досягли 50-75%. Сходи:Як уже зазначалось, при проростанні зернівки першими починають рости зародкові корінці. Слідом за ними розростається стебельце з листочками, які під прикриттям колеоптиле пробиваються крізь посівний шар грунту. У голозерних хлібів стебельце з листочками і колеоптиле з'являються із зародка безпосередньо над зародковими корінцями; у плівчастих хлібів вони спочатку ростуть під квітковою плівкою і з'являються з протилежного боку від зародку - на верхівці зернівки. Після появи на поверхні колеоптиле припиняє свій ріст і під тиском листочків, які знаходяться всередині, розривається поздовжньою тріщиною. На поверхні ґрунту з'являється перший зелений листок, що є свідченням переходу рослини у фазу сходів. У більшості сходи зелені завдяки присутності у листках зеленого пігменту хлорофілу. Якщо листки містять багато антоціану, їхнє забарвлення буде фіолетовим або коричнево-фіолетовим. При наявності воскового нальоту вони набувають сизуватого відтінку. Кущення:Для ячменю характерним біологічним процесом є утворення бічних пагонів і вторинних коренів на підземному стебловому вузлі, який формується ближче до поверхні ґрунту. Його називають вузлом кущення. Він знаходиться у ґрунті на глибині від 1 до 4-5см, а найчастіше - 2-3см. Енергія кущення, або кількість пагонів, які розвиваються в середньому на одній рослині, залежить від забезпечення рослин вологою та поживними речовинами, температури, а також глибини загортання насіння. На густих посівах рослини кущаться менше, ніж на зріджених. Енергія кущіння ячменю3 стебла і більше. Надто глибоке загортання насіння під час сівби призводить до зменшення енергії кущіння і зниження врожаю. Проте слід зазначити, що при збільшенні глибини залягання вузла кущіння підвищується зимостійкість озимої пшениці. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожай, - продуктивну кущистість. Стебла, що утворюють суцвіття, але не дають достиглого зерна, називаються підгоном. Високі врожаї озимої пшениці бувають тоді коли продуктивна кущистість становить від 1.5 до 3 стебла. Вихід у трубку і колосіння:У цей період рослини формують генеративні органи. Ріст стебла починається подовженням нижнього міжвузля, розміщеного безпосередньо над вузлом кущіння. Майже одночасно починає рости зачатковий колос. За першим міжвузлям починає рости друге потім третє і т.д. Початком фази виходу в трубку вважається період , коли на головному стеблі можна визначити перший вузол, що піднімається над поверхнею ґрунту на 5 см. Фаза виходу в трубку настає через 25-30 днів після весняного відновлення вегетації. У період від виходу в трубку до колосіння зростає потреба рослини у волозі і поживних речовинах, тому їх слід підживлювати. Підживлення рослин посилює ріст листя і стебла та формування колоса. Разом з тим збільшується розмір колоса, який з'являється з піхви верхнього листка. Цвітіння:У ячменю воно триває 3-5днів. Культура самозапильна. Найкраще зерно утворюється в колосках, які зацвітають першими. На якість зерна дуже впливають умови розвитку r період від запилення до достигання рослин. Зокрема, високі температури посилюють дихання рослин, спричинюючи надмірні витрати вуглеводів, внаслідок чого збільшується нагромадження білка в зерні. При нижчі температурі період достигання подовжується, дихання рослин послаблюється, збільшується нагромадження вуглеводів( крохмалю). Формування зерна та достигання:Після цвітіння та запилення настає фаза формування зерна: утворюється зародок, а клітини ендосперму нагромаджують поживні речовини; розрізняють такі фази утворення зерна: формування , наливання, достигання. У фазі формування, яка триває 10-15 днів, із стінок зав'язі утворюється оболонка плоду. У фазі наливання відбувається переміщення пластичних речовин із стебла і листків у суцвіття і зерно у вигляді білків, крохмалю, жиру. Цей процес триває і після наливання зерна до настання воскової стиглості. Маса зерна збільшується, а вміст води в ньому поступово зменшується. Розрізняють такі фази стиглості: молочна, воскова, повна. Молочна стиглість настає через 10-18 днів після цвітіння. У цій фазі рослини ще зелені, але нижні листки їх починають жовтіти. Зерно вже сформувалось, має зелене забарвлення, якщо його роздавити, виділяється молочно-біла маса, яка містить близько 50% води. Наприкінці фази воскової стиглості зерно набуває нормального забарвлення, кількість води в ньому зменшується до 20-25%, воно набуває консистенції воску - легко розрізується нігтем. Стебла стають жовтими, листки підсихають. На кінець воскової стиглості надходження поживних речовин у зерно і його приріст припиняється. При повні стиглості вологість зерна знижується до 15%. Об'єм зерна зменшується, воно стає твердим і легко обсипається, стебла і листки засихають. В разі запізнення із збиранням найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, обсипається. На легких сухих ґрунтах зерно достигає раніше, ніж на зв'язних вологих. На південних схилах, а також у сухе жарке літо зерно достигає швидко.
Таблиця № 6. Транспірація вологи посівом ячменю.
2.5. Проектування елементів структури планової врожайності. Таблиця – 7. Проектована структура планової врожайності ячменю.
2.6. Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує планову врожайність. Одним з найважливіших факторів, які забезпечують одержання запланованої врожайності, є фітометричні показники - величина фотосинтетичного потенціалу і листкової поверхні. В зв'язку з цим слід
розрахувати величину фотометричного потенціалу для одержання запланованої врожайності, середню та максимальну площу листкової поверхні посіву. Розрахунки виконуються за такими формулами: ФП=Lср*Тv; ФП= 1000*У/Мфп; Lcp= ФП/Tv; Lмах=Lср*С.
Де: Фп - фотосинтетичний потенціал, м2-днів/га; Tv- тривалість вегетаційного періоду, днів; У - запланована(програмована) врожайність, кг/га; Мфп - продуктивність 1000м2 / га фотосинтетичного потенціалу, кг або г/ м2 ФП; Lcp - середня за вегетацію площа листків, м2 /га; Lмах - максимальна листкова поверхня посіву, м2/га; С - коефіцієнт оптимізації графіка наростання листкової поверхні (в середньому 1,83). ФП = 1000 · 4500 кг/га /2 % = 2 250 000 м2· днів/ га;
3. Обґрунтування технології вирощування запланованої врожайності. |
