 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Алгебраїчне виведення кривої грошового ринку. 10 страница
4. Політика прискореної амортизаціїполягає у збільшенні держа 5. Політика "економіки пропозиції"належить до сучасних напрямів Основні терміни економічне зростання коефіцієнт зростання темп зростання екстенсивний тип зростання інтенсивний тип зростання "золоте правило " політика короткострокової стабілізації виробнича функція позитивні, негативні чинники норма заощаджень політика "економіки пропозиції вибуття капіталу модель Солоу граничний продукт капіталу стійкий рівень капіталоозброєності праці чинники економічного зростання продуктивність праці політика вимушеного державного регулювання політика структурного балансування політика прискореної амортизації Тести 1. Економічне зростання називають від 'ємним, якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП: а) зростає; б) спадає; в) уповільнюється; г) прискорюється. 2. До чинників економічного зростання не належить: а) збільшення чисельності робочої сили; б) технологічний прогрес; в) податкова політика держави; г) накопичення фізичного капіталу. 3. Економічне зростання зображується: а) зсувом межі виробничих можливостей праворуч; б) зсувом межі виробничих можливостей ліворуч; в) зсувом кривої сукупного попиту праворуч; г) зсувом кривої сукупного попиту ліворуч. 4. Економічне зростання у моделі "AD — AS" визначається: а) зміщенням кривої пропозиції ліворуч; б) зміщенням кривої пропозиції праворуч; в) зміщенням кривої попиту ліворуч; г) зміщенням кривої попиту праворуч. 5. На економічне зростання негативно впливають: а) підвищення продуктивності праці; б) освіта; в) несприятливі погодні умови; г) технічний прогрес. 6. До сприятливих чинників економічного зростання належать: а) страйки; б) стабільність політичної системи; в) великі капіталовкладення в навколишнє середовище; г) збільшення чисельності населення. 7. У моделі Солоу не враховується вплив: а) збільшення чисельності населення; б) зростання технологічного прогресу; в) фіскальної політики; г) запасу капіталу. 8. За "золотим правилом"у моделі Солоу: а) гранична продуктивність капіталу дорівнює його вибуттю; б) гранична продуктивність капіталу дорівнює граничній продук в) середня продуктивність капіталу дорівнює середній величині г) середня продуктивність праці дорівнює граничній продуктивності капіталу. 9. Стійкий рівень капіталоозброєності праці за моделлю Солоу — це: а) співвідношення між інвестиціями та амортизацією; б) рівність між величиною інвестицій та амортизації; в) перевищення рівня інвестицій рівнем амортизації; г) перевищення рівня амортизації рівнем інвестицій. 10. Кінцевим результатом у моделі Солоу є зростання: а) валового внутрішнього продукту; б) продуктивності праці; в) чисельності населення; г) норми заощадження. Приклади розв'язування задач 1. Обсяг ВВП у країні у 2001 розрахунковому році становив 120 Розв 'язок. Коефіцієнт зростання ВВП — відношення обсягу ВВП розрахункового періоду до обсягу ВВП базового періоду. Тому k = = 120/116= 1,034. Відповідь. Коефіцієнт зростання ВВП становить 1,03. 2. Обчислити темп приросту ВВП у 2000 р. відносно 1999 p., якщо Розв'язок. Темп приросту ВВП —відношення різниці розрахункового обсягу ВВП та базового до обсягу ВВП базового періоду, помножене на 100 %: AT = (22 - 20) / 20-100 % = 10 %. Відповідь. Темп приросту ВВП у 2000 р. відносно 1999 р. становить 10 %. 3. Виробнича функція має вигляд у = f(k) = k1/2 , норма заощад Розв 'язок. Стійкий рівень капіталоозброєності визначимо з формули s k *
a a a a 0,2 Відповідь. Стійкий рівень капіталоозброєності дорівнює 4. 4. Виробнича функція має вигляд у = ка. a = 0,09, a = 1 / 2. Розра Розв 'язок. За "золотим правилом" МРК = а. Отже, знаходимо граничну продуктивність МРК як похідну виробничої функції 1 / 2к~т = а = 0,09. Звідси к = 30,5. Відповідь. При капіталоозброєності А: = 30,5 споживання максимі-зується. 5. Виробнича функція, за моделлю Солоу, має вигляд У = 0,54-sfk. Норма вибуття капіталу становить 5 %. Населення зростає на 1,5 % на рік. Темп технологічного прогресу дорівнює 2,5 %. Розрахувати стійкий рівень капіталоозброєності за "золотим правилом". Розв'язок. За "золотим правилом", з урахуванням норми заощадження, збільшення чисельності населення та технологічного прогресу, має місце рівняння: МРК = a + n + g. Знаходимо граничну продуктивність капіталу як похідну виробничої функції. Отже, У' = 0,54- 2-Jk' Підставляємо значення похідної замість МРК і одержуємо ^■ = 0,05+0,015+0,025. Звідси к = 9. Відповідь. При капіталоозброєності к = 9 споживання максимі-зується. Задачі для самостійної роботи 1. Обсяг ВВП в Україні у 2000 розрахунковому році становив 2. Розрахувати темп приросту ВВП у 2000 р. відносно 1999 p., 3. Виробнича функція має вигляд у =f(k) = &1/3, норма заощад 4. Виробнича функція має вигляд у = А:1^2, норма амортизації Обчислити рівень капіталоозброєності, який відповідатиме "золотому правилу". 5. Виробнича функція, за моделлю Солоу, має вигляд у = 0,68 -Jk. Список використаної та рекомендованої літератури 1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под 2. Бажал Ю. Економічна теорія технологічних змін. — К.: Заповіт, 3. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р. Макроэкономика: Пособие для 4. Луссе А. Макроэкономика: Ключевые вопросы. — СПб.: Питер, 5. Макроэкономика: Учеб. пособие / Под ред. Н. И. Базылева, 6. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: 7. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Будагов- 8. Мэнкъю Н. Г. Принципы экономике.— СПб.: Питер Ком, 9. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підруч. — 10. Internet: www.bank.gov.ua/Macro Розділ 12 МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ 12.1. Теорія міжнародної торгівлі У розвитку теорії міжнародної торгівлі можна виділити кілька етапів. Протягом XV-XVIIIст. панувала теорія меркантилізму, згідно з якою багатство країни визначалося володінням цінностями, насамперед золотом. У XVIII-XIXст. набула розвитку класична теорія міжнародної торгівлі, яка мала два напрями: теорію абсолютної переваги і теорію порівняльної переваги, представниками яких були відповідно Адам Сміт і Давид Рікардо. А. Сміт у праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.) сформулював теорію абсолютної переваги. Д. Рікардо у праці "Початки політичної економії і оподаткування" (1817 р.) обгрунтував теорію порівняльної переваги, довівши, що абсолютна перевага є окремим її випадком. Обидві теорії критикували обмеженість меркантилізму і мали на меті обгрунтувати необхідність і доцільність вільної зовнішньої торгівлі. Зовнішня торгівля розвивається тому, що дає вигоду країнам, які беруть у ній участь. Країна має абсолютну перевагуу виробництві товару, якщо вона виробляє його з меншими витратами порівняно з іншою країною. Приклад. Дві країни (Україна, Польща) виробляють два види товарів (пшеницю і цукор). Україна може виробити 60 т пшениці або 30 т цукру на одиницю витрат або будь-яку комбінацію обсягів цих продуктів у зазначених межах. Польща за аналогічних витрат може виробити 50 т пшениці або 125 т цукру або будь-яку їхню комбінацію у зазначених межах. Максимальні обсяги споживання пшениці і цукру в Україні та Польщі будуть задані прямими виробничих можливостей (рис. 12.1, 12.2). За відсутності міжнародної торгівлі люди можуть споживати тільки те, що вироблено в країні. За даним прикладом Україна має абсолютну перевагу у виробництві пшениці, а Польща — цукру.
Х2 Пшениця, X,
Пряма виробничих можливостей Пряма виробничих можливостей
ЗО Цукор, Хх 125 Цукор, Хх
Рис. 12.1. Абсолютна перевага України у виробництві пшениці Рис. 12.2. Абсолютна перевага Польщі у виробництві цукру Природні переваги зумовлені природними чинниками — кліматичними умовами та природними ресурсами. Набуті переваги породжені розвитком технології, підвищенням кваліфікації працівників, удосконаленням організації виробництва. Відносні ціни на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами. Наприклад: в Україні 1 т пшениці = 0,5 т цукру; у Польщі 1 т пшениці = 2,5 т цукру. Україні вигідно експортувати пшеницю та імпортувати цукор, а Польщі, навпаки, експортувати цукор та імпортувати пшеницю. Торгівля є взаємовигідною, якщо ціна товару на зовнішньому ринку перевищує внутрішню ціну рівноваги того самого товару в країні-експортері і є нижчою, ніж у країні-імпортері. Світова ціна на пшеницю повинна встановлюватися у межах: 0,5 т цукру < 1 т пшениці < 2,5 т цукру. Рівняння прямої виробничих можливостей для України записується як Рівняння прямої виробничих можливостей для Польщі записується як ^2 = 50-0,4^. Торгівля є вигідною, навіть якщо країна не має абсолютної переваги. У такому разі йдеться про порівняльну перевагу. Вкраїні завжди знайдеться товар, виробництво якого буде вигіднішим при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших. Шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін пояснювали різницю у порівняльних витратах між країнами так: 1) у виробництві різних товарів чинники використовуються у різних співвідношеннях; 2) забезпеченість країн чинниками виробництва неоднакова. Згідно з теорією Хекшера — Оліна експортуються надлишкові чинники та імпортуються дефіцитні. Центр тяжіння у міжнародній торгівлі переміщується саме до торгівлі між промислово розвиненими країнами, тобто країнами з приблизно однаковим забезпеченням чинників виробництва. У світовій торгівлі зростає питома вага взаємопоставок схожих промислових товарів. Це суперечить теорії Хекшера — Оліна. У 1947 р. В. Леонтьев показав, що США, які вважалися країною з надлишковим капіталом, експортували не капіталомістку, а трудомістку продукцію всупереч теорії Хекшера — Оліна. Як засвідчили подальші дослідження, не капітал, а оброблювана земля та науково-технічні кадри є найбільш надлишковими чинниками в цій країні. Розвиток зовнішньої торгівлі супроводжується спеціалізацією країн на випуску тих видів продукції, за якими вони мають порівняльні переваги. Отже, змінюється структура виробництва в торгуючих країнах, а також структура попиту на чинники виробництва. Торговельна політика— самостійний напрям бюджетно-податкової політики уряду, пов'язаний із державним регулюванням обсягів зовнішньої торгівлі через податки, субсидії і прямі обмеження на імпорт або експорт. Ефекти торгових обмежень мають короткостроковий характер, і лише вільна торгівля приводить до раціонального розміщення та використання економічних ресурсів [1]. На шляху вільної торгівлі стоїть велика кількість перешкод, що використовуються як знаряддя торговельної політики. їх поділяють на тарифні та нетарифні. До тарифних методіврегулювання зовнішньої торгівлі належить імпортне (ввізне) мито — податок, який сплачується за кожну одиницю товару, що ввозиться до країни (рис. 12.3), та експортне (вивізне) мито — митний податок для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Мито захищає вітчизняних виробників від іноземної конкуренції і є джерелом надходжень доходів у державний бюджет. Адвалерне мито — податок у вигляді відсотка митної вартості товару. Специфічне мито — податок у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру (обсягу, ваги, площі тощо). Комбіноване мито — податок, що є поєднанням ставок адвалер-ного та специфічного мита.
Кількість товару Імпорт після введення тарифу
Експортне (вивізне) мито: держава йде на обмеження експорту, коли потрібно взяти під контроль ціну на деякий товар і утримувати її на рівні, нижчому за світовий, виплачуючи субсидії виробникам. Вивізне мито використовують, як правило, країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою. Нетарифні методирегулювання зовнішньої торгівлі. Вплив держави на міжнародну торгівлю значно посилився завдяки розширенню форм і методів нетарифних торговельних обмежень (до 50). їх активно використовують промислово розвинуті країни [2]. Квотування — це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити в країну чи вивозити з неї (імпортна та експортна квота) за певний період. Квотування зовнішньої торгівлі здійснюється її ліцензуванням. Добровільне обмеження експорту є квотою, що її запроваджує не країна-імпортер, а країна-експортер. Експортні субсидії — це пільги держави експортерам для розширення вивезення товарів за кордон. Виробникам — володарям субсидій вигідніше експортувати, ніж продавати. Демпінг — міжнародна дискримінація в цінах, коли країна-експортер продає свій товар за кордон дешевше, ніж на вітчизняному ринку. Економічні санкції — надзвичайна форма державного обмеження зовнішньої торгівлі. Торговельне ембарго — заборона державою ввезення до якої-не-будь країни товарів. Мета цього заходу — тиск на країну для досягнення певних політичних цілей. Політика протекціонізму — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, коли відбувається дискримінація імпортних товарів на користь вітчизняних за допомогою специфічних стандартів якості, норм безпеки, санітарних обмежень тощо. 12.2. Платіжний баланс Платіжний баланс— це систематизований запис операцій між резидентами і нерезидентами країни протягом певного періоду (рік, квартал). Головним принципом утворення платіжного балансу є подвійний рахунок. Кожна угода відображена у платіжному балансі двічі: як кредит і як дебет. Активне (додатне) сальдо платіжного балансу — перевищення надходжень над платежами. Пасивне сальдо (дефіцит) — перевищення платежів над надходженнями. Взаємозв'язок рахунків за поточними операціями та руху капіталу і фінансових операцій виводиться з перетворень основної макро-економічної тотожності: Y=C + I+G + NX; Sn= Y- С - G (рівняння національних заощаджень); Sn = I + NX або (I-S) + NX = 0. 164 Величина /- S обчислює сальдо рахунку руху капіталу та фінансових операцій і показує, наскільки внутрішні інвестиції перевищують внутрішні заощадження. Умовна схема платіжного балансу
Чистий експорт NX визначає сальдо рахунку поточних операцій. На стан платіжного балансу впливає макроекономічна політика Центрального банку, яка здійснюється шляхом купівлі та продажу іноземної валюти з офіційних валютних резервів. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований за рахунок зменшення офіційних резервів Національного банку. Активне сальдо платіжного балансу збільшує офіційні валютні резерви Національного банку. 12.3. Валютний курс Валютний (обмінний) курс— це співвідношення між валютами двох країн. Розрізняють номінальний і реальний обмінні курси. Номінальний валютний курс— це відносна ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті. Зростання експорту товарів та послуг з даної країни збільшує попит на національну валюту за кордоном. Зростання імпорту товарів і послуг в дану країну збільшує попит на іноземну валюту в цій країні. За системою гнучких (плаваючих) валютних курсівобмінний курс встановлюється в результаті вільних коливань попиту та пропозиції як рівноважна ціна валюти на валютному ринку (рис. 12.4).
б І Пропозиція гривні, S Попит на гривню, D
Рис. 12.4. Гнучкий валютний курс Система фіксованих курсівнаціональної валюти встановлюється Центральним банком країни, який бере на себе зобов'язання купувати і продавати будь-яку кількість іноземної валюти за встановленим курсом. З метою макроекономічної стабілізації Центральний банк країни встановлює межі вільних коливань курсу національної валюти. Якщо ціна валюти наближається до верхньої або нижньої межі, то Центральний банк країни проводить інтервенцію: при наближенні до нижньої межі купує національну валюту в обмін на іноземну, а при наближенні до верхньої — продає національну валюту (рис. 12.5). При плаваючому валютному курсі зниження ціни рівноваги називають знеціненням валюти, підвищення — подорожчанням валюти. За фіксованого валютного курсу зниження ціни називають девальвацією, підвищення —ревальвацією. Реальний валютний курспоказує, у якому співвідношенні товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни. Реальний валютний курс показує пропорцію обміну вітчизняних товарів на іноземні і розраховується за формулою де Ег — реальний валютний курс, Е — номінальний валютний курс, Р — індекс внутрішніх цін, які виражені в національний валюті, Р — індекс цін за кордоном, які виражені в іноземній валюті. Індекси (рівні) цін в обох країнах співвіднесені до одного й того самого базового року. Зростання (спадання) реального валютного курсу свідчить про зниження (підвищення) конкурентоспроможності товарів даної країни на світовому ринку. Реальний валютний курс пов'язаний із динамікою платіжного балансу (рис. 12.6).
0 100 200 млрдгрн Рис. 12.5. Фіксований валютний курс
0 Чистий експорт, NX Рис. 12.6. Реальний валютний курс і рахунки платіжного балансу Точка А — рівноважне значення реального валютного курсу. Пряма S — / відображає рахунок руху капіталу і не залежить від реального валютного курсу. Пряма NX відображає поточний рахунок платіжного балансу. Від'ємний нахил прямої чистого експорту пояснюється обернено пропорційною залежністю між чистим експортом і реальним валютним курсом. Теорія паритету купівельної спроможності:існує закон єдиної ціни, який в умовах досконалої конкуренції означає, що один і той самий товар не може продаватись у різних країнах за різними цінами. Основні терміни меркантилізм демпінг теорія абсолютної переваги квотування теорія порівняльної переваги торговельне ембарго відносні ціни платіжний баланс торговельна політика рахунок поточних операцій тарифні методи рахунок руху капіталу і експортне мито офіційні резерви адвалерне мито номінальний валютний курс специфічне мито реальний валютний курс Тести 1. Відповісти "так" чи "ні". Торгівля є вигідною навіть тоді, коли країна не має абсолютної переваги. 2. Відповісти "так" чи "ні". За теорією паритету купівельної спроможності в умовах досконалої конкуренції один і той самий товар не може продаватись у різних країнах за різними цінами. 3. Теорія, згідно з якою багатство країни визначалось володінням зо а) абсолютної переваги; б) відносної переваги; в) меркантилізму; г) паритету купівельної спроможності. 4. Природні переваги зумовлені: а) кліматичними умовами; б) розвитком технології; в) удосконаленням організації виробництва; г) підвищенням кваліфікації працівників. 5. Торгівля є взаємовигідною, якщо ціна товару на зовнішньому рин а) вища, ніж внутрішня ціна того самого товару в країні-експор- б) вища, ніж внутрішня ціна того самого товару в країні-експор- в) нижча, ніж внутрішня ціна того самого товару в країні-експор- г) нижча, ніж внутрішня ціна того самого товару в країні-експор- 6. До тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі належать: а) демпінг; б) торговельне ембарго; в) квотування; г) експортне мито. 7. Приплив коштів у дану країну, з якою 'президенти повинні незабаром а) дебет; б) кредит. 8. До рахунків платіжного балансу не належить рахунок: а) поточних операцій; б) руху капіталу та фінансових операцій; в) обов'язкових резервів; г) зміни офіційних резервів. 9. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований за ра а) збільшення офіційних резервів Центрального банку; б) скорочення офіційних резервів Центрального банку; в) випуску державних облігацій; г) монетизації економіки. 10. У режимі плаваючих курсів зниження ціни рівноваги називають: а) девальвацією; б) ревальвацією; в) знеціненням валюти; г) подорожчанням валюти. Приклади розв'язування задач 1. Експорт країни становить 40 млрд евро, імпорт— 38 млрд Розв'язок. Сальдо рахунку визначається як різниця між експортом та імпортом: NX = Е - М = 40 - 38 = 2 > 0. Профіцит рахунку. Відповідь. Сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу має профіцит і дорівнює 2 млрд евро. 2. Економіка країни характеризується такими даними (млрд гр. од.): витрати — 17. Розрахувати національні заощадження та сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій платіжного балансу. Розв 'язок. Національні заощадження визначаються за такою формулою: Sn = Y- С- G = 162 - 75 - 17 = 70 млрд гр. од. Сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій / - Sn = 60 -- 70 = - 10 < 0. Дефіцит рахунку. Відповідь. Національні заощадження дорівнюють 70 млрд гр. од. Сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій платіжного балансу має дефіцит і становить 10 млрд гр. од. 3. Економіка країни характеризується такими даними (млрд гр. од.): Розв'язок. Сальдо рахунку за поточними операціями визначається як різниця між експортом та імпортом NX = Е- М = 20 - 25 = - 5 < 0. Дефіцит рахунку. Країна-імпортер. Сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій / - Sn = 52 - - 50 = 2 > 0. Профіцит рахунку. Сальдо платіжного балансу визначається за формулою NX + (І - - 5*п) = -5 + 2 = -3<0. Дефіцит платіжного балансу. Відповідь. Дефіцитне сальдо платіжного балансу дорівнює 3 млрд гр. од. Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований за рахунок зменшення офіційних резервів Центрального банку на З млрд гр. од. |
* ; * ; *; *V*; * 4.
Пшениця,
0
Ціна
Імпорт до введення тарифу Рис. 12.3. Наслідки запровадження імпортного мита
Валютний курс, долар за гривню '
0 100 200 млрдгрн
Реальний валютний курс, Er