 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Алгебраїчне виведення кривої грошового ринку. 9 страница
1) зростанням реального валового внутрішнього продукту за пев 2) зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу Використання того чи іншого означення залежить від проблем, які розглядаються. Наприклад, якщо розглядаються проблеми бюджету країни, то доцільно використовувати перше означення. Якщо вирішуються проблеми добробуту, то перевага віддається другому означенню. Економічне зростання графічноможна показати двома способами (рис. 11.1, 11.2). Згідно з рис. 11.1 процес економічного зростання відображує довгострокове зростання сукупної пропозиції, і саме цим воно відрізняється від короткострокових коливань випуску під впливом змін сукупного попиту. Як показано на рис. 11.2, економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей праворуч, від АВ до CD. Можливість такого переміщення забезпечує приріст кількості та якості ресурсів, а також удосконалення технології.
Рис. 11.1.Економічне зростання як переміщення лінії довгострокової сукупної пропозиції Споживчі товари домогосподарств С---------- --.
о в D Споживчі товари держави Рис. 11.2. Економічне зростання як переміщення праворуч кривої виробничих можливостей Крива виробничих можливостей відображує взаємодію чинників економічного зростання. Будь-яка точка на границі означає максимальний обсяг випуску двох товарів, тобто ефективне використання чинників економічного зростання. Точки ліворуч кривої означають неефективне використання цих чинників. Точки праворуч кривої свідчать про недосяжний рівень виробництва, оскільки існує обмеженість ресурсів. Економічне зростання відбувається, коли починають використовуватися неіснуючі раніше чинники виробництва і крива виробничих можливостей переміщується вгору і праворуч. Якщо у розглядуваний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому році, то говорять про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то говорять про від'ємне зростання. Так, показник ВВП України у фактичних цінах свідчить про від'ємне економічне зростання країни до 1998 р. та додатне зростання після 1999 р. Економічне зростання вимірюється такими показниками: коефіцієнт, темп та темп приросту зростання ВВП. Коефіцієнт зростання ВВП— це відношення показника розрахункового періоду до показника базисного періоду. Коефіцієнт зростання ВВП на душу населення — це відношення обсягу ВВП на душу населення розрахункового періоду до відповідного показника базисного періоду. Темп зростання (ВВПабо ВВПна душу населення) — коефіцієнт зростання, помножений на 100%. Темп приросту (ВВПабо ВВПна душу населення)
ВВП реальний ВВП за базисний рік Зауважимо, що в теорії та моделях економічного зростання не враховується відмінність між показниками ВВП, ВНП або НД. її означують однією категорією "випуск" або "дохід" і позначають символом Y. На практиці використовуються складніші способи обчислення економічного зростання. Наприклад, підрахунок темпів зростання методом найменших квадратів і методом експоненційного зглажування. Існують два типи економічного зростання: 1) екстенсивний,коли збільшується кількість залучених у процес 2) інтенсивний,коли зростає ефективність використання ресурсів У макроекономіці розрізняють три групи чинників економічного зростання [4]. 1.Чинники пропозиції — природні ресурси, людський капітал, 2. Чинники попиту — споживчі, інвестиційні та державні витрати, 3. Чинники розподілу — чинники, які забезпечують ефективне ви Найбільше впливають на економічне зростання чинники пропозиції. Крім того, чинники економічного зростання поділяють на прямі та непрямі. До прямих чинників економічного зростання відносяться: збільшення чисельності робочої сили, нагромадження фізичного капіталу, технологічний прогрес. До непрямих чинників економічного зростання належать: податкова, цінова, зовнішньоекономічна політика держави. Одним із найпростіших пояснень різниць рівнів життя у бідних та багатих країнах є різниця в продуктивності праці. Продуктивність праці— це показник кількості товарів і послуг, що їх виробляють за 1 годину робочого часу. Існує зв'язок між рівнем життя і продуктивністю праці. Рівень продуктивності праці визначається такими чинниками [7]: 1) фізичний капітал; 2) людський капітал; 3) праця; 4) технологічні знання; 5) природні ресурси. Фізичний капітал — устаткування, будівлі та споруди, які використовуються для виробництва товарів та послуг. Людський капітал — кваліфікація і знання людей, що їх здобувають працівники в процесі навчання і трудової діяльності. Підвищення затрат праці як чинника виробництва сприяє збільшенню випуску продукції. Зростання сукупного обсягу виробництва призводить до збільшення випуску продукції. Деяка частка збільшення сукупного обсягу виробництва в розвинутих країнах є результатом підвищення сукупних затрат некваліфікованої праці — зростання сумарної кількості відпрацьованих годин — порівняно з минулим століттям. Однак середня тривалість робочого тижня за останніх 100 років скоротилася. Тому збільшення випуску продукції на 1 людину при меншій кількості відпрацьованих годин свідчить про зростання випуску продукції за 1 годину роботи, тобто про збільшення продуктивності праці. Накопичення технологічних знань є провідним чинником економічного зростання. Природні ресурси — компоненти навколишнього середовища — земля, вода, запаси сировини і корисних копалин, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Різниця в запасах природних ресурсів впливає на рівень життя багатьох країн. Земля є важливим чинником для бідних країн та країн, що розвиваються. Основним джерелом економічного зростання та основою більшості моделей є виробнича функція, яка відображає взаємозв'язок між затратами чинників виробництва і обсягом продукції, що випускається. Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (чинників виробництва) — працею L та капіталом К— і максимально можливим випуском продукції Y записується за допомогою такої виробничої функції: Y = F(L,K), де У — обсяг випуску, L — кількість праці, К — кількість фізичного капіталу, F—функція, яка визначає залежність обсягів випуску продукції від значень затрат чинників виробництва. Виробнича функціяпоказує, який максимальний обсяг випуску Y може бути одержаний при кожному конкретному наборі (Ь,К) витрачених ресурсів і незмінній технології. Зміна технології зумовлює зміну функціональної залежності. Більшість виробничих функцій має властивість постійної віддачі від масштабу. Це означає, що при одночасній зміні усіх чинників виробництва на одну й ту саму величину функція змінюється на ту саму величину. Розгляньмо виробничу функцію для чинників L та К. Математично це означає, що для будь-якого додатного числа z: z- Y = A F (z ■ L, z ■ К). Якщо z = 1,2, то із зростанням обох чинників виробництва на 20 % обсяг випуску продукції також зросте на 20 %, або в 1,2 раза. Залежно від кількості чинників виробнича функція визначається як одночинникова, двочинникова, багаточинникова. Нині в розвинутих країнах провідну роль у поясненні економічного зростання відіграють інтенсивні чинники — технічний прогрес, організація та управління виробництвом, загальна і професійна освіта. Одні з них стримують економічне зростання, інші, навпаки, можуть його прискорити. До чинників, які негативновпливають на економічне зростання і, відповідно, стримують його, належать: 1) злочини у господарській діяльності; 2) недобросовісне ставлення до праці; 3) страйки; 4) великі капіталовкладення в охорону навколишнього середовища; 5) несприятливі погодні умови (для сільського господарства), тобто все, що стримує продуктивність праці і, відповідно, економічне зростання в цілому. Підвищення безпеки праці, екологічно чисте повітря та вода характеризують добробут нашого життя і можуть досягатися за рахунок уповільнення темпів зростання продуктивності праці. Водночас підвищення продуктивності праці може викликати збільшення витрат на охорону навколишнього середовища. Чим суттєвіше економічне зростання і вищий рівень життя, тим більше відходів поглинатиме довкілля. Тому економічне зростання необхідно цілеспрямовано стримувати. Усі ці проблеми постають тільки тому, що виробничий процес переробляє природні ресурси й не утилізує їх повністю. Тобто потрібно вирішувати проблему безвідходності виробництва. До прискорюючих, або позитивних,чинників економічного зростання належать: 1) сприятливі запаси природних ресурсів; 2) сприятливі кліматичні умови; 3) сприятлива соціальна, культурна ситуація в суспільстві; 4) стабільність політичної системи. 11.2. Модель економічного зростання Роберта Солоу Оптимальність економічного зростання полягає у знаходженні деякого співвідношення між динамікою темпів економічного зростання та джерел зростання. Цільова функція повинна максимізувати інтереси суспільства. Різноманітність поглядів та теорій викликана вибором критеріїв оптимальності економічного зростання. Найвідомішими з моделей є: неокласична модель Роберта Солоу та дві кейнсіанські моделі Роя Харода і Євсея Домара. Модель Солоу вперше описана у праці Роберта Солоу "Внесок до теорії економічного зростання" в 1956 р. За розробку теорії економічного зростання Р. Солоу в 1987 р. присуджено Нобелівську премію. Це складна теоретична модель, над розробкою якої автор працював десятиліття. Модель показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання і як досягти високих і стабільних темпів зростання. Основні положення моделі: 1. Враховується вплив трьох чинників: запасу капіталу, зростання 2. Визначаються чинники зростання, які мають короткостроко 3. Визначальну роль відіграють заощадження. 4. Кінцевим результатом є зростання продуктивності праці: у = YIL, 5. Заощадження дорівнюють інвестиціям: S = І. Пропозиція валового продукту в моделі Солоу виражається виробничою функцією Y = F(K,L). Запишемо функцію у вигляді взаємозв'язку між рівнем продуктивності праці і капіталоозброєності: Y/L = F{KI L) або у =f(k), де у — рівень продуктивності праці, к — рівень капіталоозброєності праці (рис. 11.3). Продуктивність праці, у у =/О)
Капіталоозброєність праці, к Рис. 11.3. Виробнича функція виду у =f(k) Тангенс кута нахилу даної виробничої функції відповідає граничному продукту капіталу МРК (Marginal product of capital), який спадає із зростанням капіталоозброєності. Попит задається через характеристики споживання (с) та інвестицій (і) в розрахунку на одиницю праці. Продукція, яка виробляється кожним працівником у, являтиме собою споживчі блага та інвестиції в розрахунку на одного працівника: Оскільки споживання пропорційне доходу і залежить від норми заощаджень (s), то с = (1 - s) у, отримаємо у = (1- s) у + і, звідки і = = sy = sf(k). В умовах рівноваги інвестиції дорівнюють заощадженням і є пропорційними доходу. Після перетворень одержуємо сукупність рівнянь, які виражають дохід, споживання, інвестиції в розрахунку на одного працівника, як функцію від капіталоозброєності праці: У =f(k), і = sf(k), c=f(k)-sf(k). Запас капіталу залежить від обсягу інвестицій та вибуття капіталу (рівня його амортизації). їх співвідношення, а це фактично чисті інвестиції, і визначає зростання капіталу. Залежність капіталу від інвестицій та амортизації зображено відповідно на рис. 11.4 та 11.5. Чим більша величина капіталоозброєності праці, тим більший обсяг виробництва і, відповідно, вищий розмір інвестицій. Виробнича функція є нелінійною і характеризується спадною граничною продуктивністю праці,тобто при зростанні показника k графік виробничої функції стає більш спадистим, оскільки кожна така одиниця капіталу виробляє менше продукту порівняно з попередньою. Заведено, що норма заощаджень s є постійною і заощадження дорівнюють інвестиціям. Отже, норма заощаджень визначає розподіл продукту на споживання та інвестиції. Як відомо, валові інвестиції супроводжуються вибуттям капіталу. Припустімо, щорічно вибуває ok, де а— норма амортизації.
Продуктивність праці та інвестицій на одного працівника, у Капіталоозброєність праці, к Рис. 11.4. Виробнича функція та функція інвестицій
Чим більший запас існуючого капіталу, тим більшим буде його зношування. Тому функція вибуття є лінійною. При стійкому рівні капіталоозброєності праці к* досягається рівність між величиною інвестицій та амортизації (вибуття капіталу) (рис. 11.6). Стійкий рівень капіталоозброєності— це стан рівноваги, який, за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку. Тобто при будь-якому рівні капіталоозброєності економіка прямує до точки рівноваги к*. Співвідношення між інвестиціями (валовими) та амортизацією є показником стану економіки країни (рис. 11.7).
Інвестиції, вибуття капіталу, і, ак ак*
Рис. 11.6. Стійкий рівень капіталоозброєності праці
Точка кх означає, що капіталу інвестується більше, ніж виробляється. Рівень інвестицій перевищує рівень вибуття капіталу. Тобто в економіці нарощуються запаси капіталу. За рік споживається менше капіталу, ніж виробляється, економіка є зростаючою. Точка к* означає стійкий стан, або рівність між рівнем інвестицій та рівнем вибуття капіталу. Економіка є статичною, або застійною. Точка к2 означає, що капіталу інвестується менше, ніж виробляється. Рівень вибуття капіталу перевищує рівень інвестицій, тобто в економіці зменшуються запаси капіталу. За рік споживається більше капіталу, ніж виробляється, економіка є спадною (стагнаційною). Отже, збільшення капіталоозброєності є чинником економічного зростання лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійкого стану, тобто к < к*. На графіку це всі точки ліворуч від к*. Визначимо цей стійкий рівень. Вхідними параметрами є: виробнича функція, норма заощаджень та норма вибуття капіталу. Знайдемо приріст Ак, тобто ті умови, за яких інвестиції перевищують вибуття (амортизацію) капіталу: Ak = sf(k)-ak. Оскільки в точці к* приросту капіталу немає, то Ак = 0. Звідси sf(k*) - ак* = 0, або sf(k*) = ак*. Поділивши обидві частини рівняння на af(k*), одержимо s k * У Я**)" За останнім рівнянням норма заощаджень є незмінним показником статичної економіки, або економічного зростання зі стійким рівнем капіталоозброєності. За інших рівних умов при зростанні норми заощаджень економіка матиме більше інвестицій, більший запас капіталу та, відповідно, більший рівень виробництва (рис. 11.8).
вибуття капіталу, І, ок
0 к{* fc2* Капіталоозброєність, к Рис. 11.8. Норма заощаджень як джерело економічного зростання У разі потреби державна політика може вплинути на рівень к*, діючи на норму заощадження або на норму амортизаційних відрахувань. Після зсуву функції інвестицій вгору формується новий стійкий стан капіталоозброєності А:2*. Точці попереднього стійкого стану к* за нових умов відповідає ситуація, коли інвестиції перевищують амортизацію (і2 > ст). Запаси капіталу зростатимуть, поки економіка не досягне нового стійкого стану капіталоозброєності. Отже, збільшення норми заощаджень є джерелом економічного зростання. Модель Солоу показує, що більшому обсягу інвестицій, а отже, і вищій нормі заощаджень у національному доході відповідає найбільший дохід на душу населення. Цей висновок підтверджують статистичні дані більшості країн. Однак збільшення норми заощаджень супроводжується скороченням норми споживання. Як вирішити цю суперечність? Як досягти максимального рівня споживання при заданих темпах економічного зростання? Умову, при якій досягається максимальний рівень, американський економіст Е. Фелпс назвав "золотим правилом" нагромадження. "Золоте правило".Критерієм при виборі норми заощаджень є максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання. Відповідно до "золотого правила" норма заощаджень, за якої формується стійка капіталоозброєність, повинна враховувати максимум споживання. У моделі Солоу доведено, що збільшення чисельності населенняпозначається на капіталоозброєності так само, як і норма вибуття. Інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність праці, а зношування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують. Справді, із зростанням L знижується і рівень капіталоозброєності (к = КІL), і випуск на одного працівника (у =f(k) = YIL). Якщо в модель Солоу ввести показник темпу зростання, то рівень інвестицій, необхідний для компенсації вибуття капіталу і збільшення чисельності населення, повинен дорівнювати (а + п) к. Попередній обсяг капіталу повинен бути розподілений між збільшеною кількістю працівників. Уведемо п — приріст населення — і розглянемо рівняння Ак = і-ак-пк = sf(k) - (а + п) к. Показник (с + п) к називають критичною величиною інвестицій, яка показує, наскільки необхідно збільшити величину капіталу, щоб його запас, який припадає на одного працюючого з урахуванням вибуття капіталу та зростання кількості працюючих, залишився незмінним. З урахуванням чинника збільшення чисельності населення графік набуває такого вигляду (рис. 11.9). Інвестиції,
i, σ + п {<5 + п)к* 0 к* Капіталоозброєність, к Рис. 11.9. Вплив збільшення чисельності населення на економічне зростання Зростання кількості населення неоднозначно впливає на економічне зростання. За стійкого стану економіки випуск продукції у на одного працівника залишається незмінним, оскільки незмінною є капіталоозброєність праці к*. Однак загальний продукт може зростати за рахунок збільшення кількості працівників. Проте збільшення чисельності населення може викликати зменшення і капіталоозброєності к*, і, відповідно, продуктивності, якщо воно не компенсується зростанням інвестицій (рис. 11.10). На графіку дві прямі відображають збільшення чисельності населення та вибуття (амортизацію) капіталу: (а + п^) к та (а + п2) к, причому И] < И2. Прискорення зростання населення відображається зсувом прямої (а + п) к ліворуч. Наслідком прискореного зростання населення є зменшення капіталоозброєності: перехід від к\* до А:2* (А:2* < к^*). Цю частину моделі використовують як аргумент для пояснення того, чому в країнах із високим щорічним темпом приросту населен-
Інвестиції, вибуття капіталу, i, σ + п
Рис. 11.10. Вплив зростання населення на капіталоозброєність ня низькими є продуктивність праці та випуск продукції на душу населення. Високий темп приросту населення стає гальмом економічного зростання у тому випадку, коли збільшення інвестицій не може його компенсувати. Третє джерело економічного зростання — технологічний прогрес. Припускається, що співвідношення витрат праці та капіталу, з одного боку, та випуск продукту — з іншого, залишаються незмінними. З урахуванням дії технічного прогресу, високих технологій на економічне зростання виробнича функція набуває такого вигляду: Y = F(K,LE), де Е — ефективність праці одного працівника, LE — робоча сила, виміряна в одиницях праці з незмінною ефективністю. Ця функція означає, що під впливом технологічного прогресу у співвідношенні капітал — праця змінюється праця. Технологічний прогрес викликає приріст ефективності праці Е з темпом g. Це означає, що випуск продукції на одного працівника також зростає з темпом g. Тепер формули для визначення капіталоозброєності та продуктивності набувають такого вигляду: к = К L-E' У = Y ТЕ' де А: — капітал на одиницю праці з постійною ефективністю, у — обсяг виробництва на одиницю праці з постійною ефективністю. Рівняння зміни капіталоозброєності має вигляд Ak = i-(a + n + g)k = sf(k) -(a + n + g)k. Приріст запасів капіталу із зростанням технологічного прогресу знизиться. Отже, якщо населення зростає з темпом п, а ефективність праці — з темпом g, то загальний обсяг виробництва збільшується під впливом приросту населення та технологічного прогресу з темпом (п + g). З урахуванням технологічного прогресу "золоте правило" формулюється таким чином: для максимізації споживання необхідно, щоб гранична продуктивність капіталу (приріст продукту на додаткову одиницю капіталу без амортизації) дорівнювала темпові приросту загального обсягу виробництва (п + g): MPK-a = n + g. Модель Солоу показує, що зростання заощаджень у короткостроковому періоді веде до збільшення капітальних запасів та обсягу виробництва. Це відбувається лише до моменту досягнення рівноважного стану економіки при стійкому рівні капіталоозброєності. У довгостроковому періоді зростання виробництва залежить від темпу технологічного прогресу. Отже, із моделі Солоу можна зробити такі висновки [9]: 1. Модель економічного зростання Солоу враховує вплив трьох 2. Існує стійкий рівень капіталоозброєності, або певний стан рів s k*
правило , яке припускає умову, що граничний продукт капіталу дорівнює його вибуттю (амортизації): МРК = а. 4. На економічне зростання впливає збільшення чисельності насе Ак = і - (а + п) к, де и — темп зростання населення. 5. Технологічний прогрес є джерелом постійного зростання як 11.3. Державне регулювання економічного зростання За світовим досвідом регулювання економічного зростання здійснюється відповідно до кейнсіанських та неокласичних ідей [6]. 1. Політика вимушеного державного регулюванняхарактеризу 2. Політика короткострокової стабілізаціївиникла на грунті ідей 3. Політика структурного балансування.Для освоєння нових галу |
Рівень цін, Р
реальний реальний ВВП за
Вибуття капіталу, ак
Капіталоозброєність праці, к Рис. 11.5. Вибуття (амортизація капіталу)
О к* Капіталоозброєність праці, к
Капіталоозброєність праці, к Рис. 11. 7. Чисті інвестиції— показник стану економіки країни
Інвестиції,,
148
вибуття капіталу,
0 к{* к2* Капіталоозброєність, к
3. Визначальним елементом економічного зростання є заощадження. Проте не вони є джерелом постійного зростання, оскільки обмежують споживання. У моделі Солоу сформульоване "золоте