ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Викривлення І пальця ступні

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА УШКОДЖЕННЯ КІНЦІВОК

ВАДИ РОЗВИТКУ КІНЦІВОК

У розвитку вроджених аномалій кінцівок мають значення різні ендогенні та екзогенні фактори, які можуть викликати вади розвитку ембріональних (за­родкових) клітин - дисгенезію, або затримувати розвиток і ріст окремих час­тин кінцівок - дисплазію. Основними ознаками дисгенезії є відсутність, недо­статок або надлишок зародкового матеріалу, внаслідок чого кінцівка може бути відсутньою (агенезія), недорозвинутою (гіпогенезія) або розвивається до­датково кінцівка (гіпергенезія), якої не повинно бути (полімерія). Основними ознаками дисплазії є неправильний розвиток зародкового матеріалу, внаслі­док чого кінцівка затримується в рості (гіпоплазія) або надмірно розвивається (гіперплазія). Найтяжчою вадою розвитку кінцівок є агенезія у вигляді амелії, перомелії - вродженого рудимента, в якому важко знайти сліди диференці­ації кінцівки, або фокомелії, в якій проявляються тільки ознаки кінцівок (рис.3.8.1).

Рис. 3.8.1. Перомелія зліва і фокомелія справа

(за О.В. Вишневським).

Вроджений вивих стегна

Вроджений вивих стегна - одна з найбільш по­ширених аномалій розвитку опорно-рухового апа­рату (5 випадків на 1000 новонароджених). Виникає внаслідок недорозвитку вертлюжної западини або голівки стегнової кістки і прилеглих м'язів, а також патології зв'язкового апарату і капсули суглоба. При цьому вертлюжна западина стає неглибокою, замість чашки вона має вигляд плоскої тарілки, її краї ста­ють пологими. Суглобова капсула розтягується, ви­довжується. Голівка стегнової кістки стає овальною і втрачає округлість. Кругла зв'язка суглоба теж роз­тягується і може розірватися у випадку значного зміщення голівки стегнової кістки. На боці вивиху м'язи стегна атрофуються. Вроджені вивихи стегна найчастіше зустрічаються у дівчаток (у 6-7 разів ча­стіше, ніж у хлопчиків). Вони бувають однобічними (60 %) і двобічними (40 %), однобічні переважно локалізуються зліва.

Клініка.Вроджений вивих стегна переважно виявляють тоді, коли дитина починає ходити або через деякий час після цього. При однобічному вивиху кінцівка вкорочена, голівка стегна виходить на здухвинну кістку, під сідничні м'язи, великий вертлюг стоїть високо і не так видається, як на здоровій стороні. Коли дитина стоїть, то нахиляє тулуб на хворий бік, при ходьбі дуже кульгає і також нахиляє тулуб у бік вивиху. При двобічному вивиху у дитини розвивається "качина хода". Внаслідок сильного нахилу таза і хребта вперед у поперековій частині хребта утворюється лордоз. Живіт випинається допереду. Характерними ознаками вродженого вивиху стегна є: 1) симптом Отолані - сповзання, або "клацання" суглоба, його виявляють при потягуванні за стегно по осі або відведенні ніжок в сторони; 2) асиметрія сідничних скла­док, дитину кладуть на живіт із симетрично розташованими ніжками і порівню­ють розміщення сіднично-стегнових і підколінних складок; 3) ротація нижньої кінцівки назовні, виявляють порівнюючи із здоровою кінцівкою; 4) вкорочення нижньої кінцівки, симптом Галеащі, його визначають за рівнем колінних суглобів при зги­нанні ніжок у колінних, кульшових суглобах і приведенні їх до живота (рис. 3.8.2).

Рис. 3.8.2. Визначення різниці в довжині кінцівок

при вродженому вивиху стегна.

Для уточнення діагнозу прово­дять рентгенологічне дослідження (рис.3.8.3).

Рис. 3.8.3. Вроджений вивих правого тазостегнового суглоба (рентгенограма).

Слід відмітити, що інтерпрета­ція рентгенограм кульшових суг­лобів у новонароджених складає значні труднощі, оскільки у дитини до 3-6 місяців життя голівка стег­нової кістки і вертлюжна западина являють собою хрящову тканину, яку на рентгенограмі не видно.

Лікування. Методом вибору лікування вродженого вивиху стег­на у дітей до 3 років є консерватив­не лікування. У дітей перших тижнів життя лікування розпочинають із широкого сповивання, використання спеці­альних штанців, шин, стремен та інших засобів (рис. 3.8.4).

Рис.2.8.4. Методи консервативного лікування вродженого вивиху стегна:

а - абдукційні штанці; б - стремена Павлика; в - шина Віденського;

Поряд із цим, дітям призначають загальнозміцнюючу терапію (вітаміни, ульт­рафіолетове опромінення, солі кальцію, фосфору і т. ін.), спеціальні гімнастичні вправи. Своєчасно розпочате лікування вродженого вивиху стегна, як прави­ло, закінчується повним відновленням форми і функції кульшового суглоба. При відсутності ефекту від консервативного лікування, а також при пізньо­му звертанні за медичною допомогою показане оперативне втручання, яке зводиться до відкритого вправлення вивиху стегна або проведення різних реконструктивних втручань на здух­винній і стегновій кістках.

Клишоногість

Клишоногістьпосідає друге місце за своєю поширеністю серед вроджених вад нижніх кінцівок. Вона може бути не тільки вродженою, а і набутою. У 56% випадків вона бу­ває двобічною і в 44% - однобічною (Г.С.Юмашев і співав., 1990). Ця вада частіше спостерігається у чо­ловіків. Причиною клишоногості може бути деформація кісток ступні (передплеснових, таранних), зміни в сухожилках, м'язах кінцівки і зв'язковому апараті гомілковостопного суглоба. Ця форма носить назву пер­винної клишоногості. При вивихах і контрактурах у колінному та кульшовому суглобах може виникати вторинна клишоногість.

Клініка.Основними клінічними ознаками клишоногості є: 1) приве­дення переднього відділу стопи (ад­дукція); 2) ступня повернута всере­дину і знаходиться в положенні супі­нації; 3) підошва зігнута, п'ятка стопи припіднята, ахілловий сухожи­лок вкорочений.

Якщо хворий починає ходити на ступні, яка знаходиться в положенні клишоногості, то він настає на її зовнішній край або навіть на тильну (верхню) поверхню. На місцях опори ступні утворюється мозоль. М'язи гомілки атрофуються.

Лікуваннявродженої клишоногості починають з 10-12-го дня після народ­ження з редресації (насильного випрямлення) ступні. Лікування може здійснюва­ти мати дитини під керівництвом лікаря. При легких формах клишоногості ко­рекцію ступні проводять фланелевими бинтами (рис. 3.8.5).

Рис. 3.8.5. Методика накладання кори­гуючої пов'язки при клишоногості:

а- початок бинтування; б - кінець бинтування.

Після накладання м'якої пов'язки необхідно слідкувати за станом шкіри пальців. Якщо вони тривалий час залишаються синюшними або на них з'явила­ся виражена блідість, то пов'язку слід тут же зняти і накласти більш вільну. Крім бинтування, 3-4 рази на добу знімають бинт і по 3-5 хв, проводять коригуючу гімнастику, здійснюють легкий масаж гомілки і ступні. При більш вираженій клишоногості використовують гіпсові пов'язки, які накладають від середньої третини стегна до склепіння ступні. Для покращання корекції ступні періодично між гіпсовою пов'язкою і ступнею вставляють прокладку із вати або полімерно­го матеріалу. Гіпсову пов'язку накладають на 4-6-8 тижнів, після чого зніма­ють, нозі дають 1-2 дні відпочити, знову роблять редресацію і накладають гіпс. Все лікування розтягується приблизно на рік. При неефективності консерватив­ного лікування у віці 2-2'/₂роки показана операція на сухожильно-зв'язковому апараті, а у дітей старше 7 років на кістковому апараті ступні.

Кінська ступня

Кінська ступня (pes equinus) - незвичне фіксоване підошовне згинання ступні. Виникає внаслідок паралічу розгиначів ступні (великогомілкового м'я­за) і пальців або при контрактурі згиначів (литкових м'язів і згиначів пальців). У дітей кінська ступня може виникати після перенесеного поліомієліту, захворювань головного мозку, неправильного положення ступні в гіпсовій пов'язці, при довготривалому ходінні на милицях і т. ін.

Клініка.При кінській ступні хворий ступає на голівки плеснових кісток. На цьому місці утворюється мозоль. Ступня стає зігнутою й утворює спереду разом із гоміл­кою відкритий кут (рис. 3.8.6).

Рис. 3.8.6. Кінська ступня.

Лікування.При лікуванні застосовують консервативні методи (масаж, пасивні та активні рухи), ортопедичне взуття.

При застарілих формах кінської ступні використову­ють оперативне лікування, яке полягає у подовженні ахіллового сухожилля. При повному паралічі м'язів викону­ють артродез (створення нерухомості в суглобі).

Плоска ступня

Плоска ступня (pes planus) - одна із найбільш пошире­них деформацій ступні, яка виникає внаслідок зменшення або зниження склепіння ступні. Плоска ступня може бути вродженою і набутою.

Клініка. У хворих виникає слабість, втомлюваність, біль в ікроножних м'я­зах гомілки при ходьбі. При огляді - склепіння ступні сплющене, передній відділ її розширений. Взуття у цих пацієнтів зношується з внутрішньої сторони підош­ви і каблука.

Для діагностики плоскої ступні використовують плантографію (відбиток на папері підошовної поверхні ступні), подометрію (визначення процентного відношення висоти стопи до її довжини), рентгенографію.

Лікування.Основний метод лікування плоскої ступні - носіння ортопедич­ного взуття, ортопедичних устілок і супінаторів. При вираженій деформації ступні лікування здійснюють за допомогою гіпсової пов'язки в положенні супі­нації. При неефективності цього лікування рекомендують оперативне втру­чання - пересадку малогомілкового м'яза на медіальний край ступні, стягу­вання поперечного склепіння ступні шовковими нитками і т. ін.

Викривлення І пальця ступні

Викривлення І пальця ступні (Hallux valgus) - ненормальне положення вели­кого пальця, який знаходиться в положенні надмірного викривлення, утворюючи кут з віссю І плеснової кістки й основної фаланги. У деяких випадках викривлення пальця досягає значного ступеня і він лежить на сусідніх пальцях або під ними. Причиною утворен­ня hallux valgus може служити тісне взуття і прогре­суюча клишоногість.

Клініка. Основною ознакою викривлення І пальця назовні є біль, який виникає внаслідок стиснення, особливо при носінні взуття. При ог­ляді - голівка І плеснової кістки виступає назовні (рис. 3.8.7).

Рис. 3.8.7. Вальгусне викривлення І пальця ступні.

На бічній поверхні суглоба утворюється від тісного взуття мозоль, а на голівці виникає за­палення синовіальної сумки, яка може і нагної­тися. З плином часу відбувається різка дефор­мація суглоба.

Лікування. На початкових стадіях викривлен­ня великого пальця хворим пропонують носити ортопедичне взуття різної конструкції. В окремих

випадках проводять відтягування великого пальця за допомогою гумової труб­ки або закладання між великим і другим пальцем клину з губчатої гуми. У тих випадках, коли спостерігається екзостоз і консервативне лікування не досягає мети, рекомендують оперативне лікування: видалення кісткових розростань, резекцію голівки І плеснової кістки і т. ін.

Врослий ніготь

Врослий ніготь (unguis incartanus) спостерігається головним чином на великих пальцях ніг і рідше на інших пальцях. Виникає внаслідок неправильного росту нігтя, який своїм краєм вростає в м'які тканини. Причиною врослого нігтя часто буває тісне взуття.

Клініка.У хворих виникає біль у ділянці врослого нігтя і обмеження рухів при ходьбі. Навколо краю врослого нігтя спостерігається хронічне запалення м'яких тканин пальця і розростання грануляцій.

Лікування врослого нігтя - оперативне і складається з висічення частини нігтя разом із м'якими тканинами або видалення всього нігтя разом із матриксом.

ПОШКОДЖЕННЯ КІНЦІВОК