 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Індивідуально-пристосувальна діяльність тварин
Індивідуально-пристосувальна діяльність тварин, тобто адаптація тварини до конкретних умов середовища, дозволяє їй з більшим чи меншим успіхом виживати, долаючи труднощі і небезпеки повсякденного існування. Ця діяльність різноманітна за складом і включає набуті компоненти різної природи. Розглянемо види індивідуально-пристосувальної поведінки, в основі яких містяться процеси навчання. 12. навчання і пластичність На навчанні основані події природнього життя тварин, а саме: формування навичок пошуку певної їжі, уникання небезпечних ділянок місцевості, взаємодії із сородичами і тваринами других видів. У лабораторних дослідах можна спостерігати, як тварина навчається діям, які задані експериментатором (пошук твариною виходу із лабіринту, уникання больового подразника). Здатність до навчання базується на притаманній ЦНС властивості пластичності. Вона проявляється у здатності системи змінювати реакції на подразник, що багаторазово повторюється, а також у випадках його спільної дії з іншими факторами. Пластичність може мати різну спрямованість: чуттєвість до подразника може підвищуватися - це явище називається сенситизацією, або знижуватися, тоді говорять про звикання. У порівняльній психології підкреслюють різноманітність форм навчання тварин, які поділяються на три основні категорії: неасоціативне навчання, асоціативне навчання та когнітивні процеси, а також інсайт - навчання. 13. Неасоціативне навчання (звикання) заклечається у послабленні реакції при повторній появі подразника. Початково будь-який подразник (стимул), що діє на органи чуття тварини, викликає у неї відповідну реакцію у відповідь. При повторній систематичній появі того ж стимулу реакція поступово послаблюється і може зовсім зникнути, тобто відбувається звикання до подразника (опудало на городі). Звикання - це сама примітивна форма навчання, яка чітко виявляється навіть у нижчих організмів - безхребетних тварин. Більш глибоко звикання визначають як зниження ймовірності появи реакції чи зменшення інтенсивності при не однократному повторенні подразника, що її викликає. Послаблення відповідної реакції можна вважати звиканням лише у тому випадку, якщо воно обумовлене змінами в ЦНС, а не адаптацією рецепторів чи втомою. Використання будь- якого нового стимулу припиняє процес звикання до попереднього подразника, і згасла реакція на початковий подразник повністю відновлюється. Для звикання характерно і спонтанне відновлення, якщо дія стимулу тимчасово припиняється. Асоціативне навчання - при ньому в ЦНС формується тимчасовий зв'язок між двома стимулами, один з яких на початку був для тварини байдужим, а інший виконував роль винагородження чи покарання. Формування цього зв’язку виявляється у вигляді змін поведінки тварини, які в залежності від своєї структури називаються або класичними, або інструментальними умовними рефлексами. При формуванні класичного умовного рефлексу послідовність подій у досліді ніяк не залежить від поведінки тварини. Вона встановлюється або експериментатором, або спеціальною програмою, у відповідності з якою включаються ті чи інші стимули, у відповідь на них можна спостерігати утворення умовних реакцій (слиновиділення у лабораторії Павлова). Інструментальні умовні рефлекси ще називаються навчання методом спроб і помилок (дослід з пацюком у лабіринті, що не знає вихід). Таке навчання і отримало назву методу спроб і помилок. Між класичними та інструментальними умовними рефлексами існують певні відмінності: 14. при класичних умовних рефлексах тимчасовий зв'язок між умовним сигналом і безумовною реакцією виникає мимовільно при дії безумовного подразника. При інструментальних умовних рефлексах підкріплення дається лише після того, як тварина виконає певну дію, яка не має прямого зв’язку з безумовним подразником; 15. до категорії інструментальних умовних рефлексів відноситься формування навичок та навчання тварини знаходити шлях до їжі чи уникати неприємних стимулів у лабіринті, а також інструментальними умовними рефлексами є і реакція уникання - навичка переходити у той відсік експериментальної камери, де відсутнє больове підкріплення. Різноманітні дослідження призвели до появи цілого ряду нових термінів і понять та утворення специфічної мови для опису закономірностей процесу навчання: 14. оперантна поведінка - спонтанні дії, не викликанні будь-яким очевидним стимулом; 15. реактивна поведінка - будь-яка поведінка, яка здійснюється у відповідь на певний стимул; 16. режим підкріплення: співвідношення числа реакцій і винагород; 17. постійний (чи змінний) інтервал - винагорода дається через певні інтервали часу, в період яких тварина може здійснити рухові реакції, але після цього інтервалу підкріплюється лише перша реакція; 18. фіксоване (чи змінне) співвідношення - підкріплення дається тварині тільки після того, як вона виконає якусь кількість реакцій. 21. Когнітивні процеси Для оцінювання здібностей тварини реагувати на згадування про стимул під час відсутності цього реального стимулу був запропонований метод відстрочених реакцій. Виконання тесту на відстрочені реакції вважається доказом наявності у тварини уявлення «в думках» про схований предмет, тобто існування будь-якої активності мозку, яка в цьому випадку підміняє інформацію від органів чуття. Один із способів вивчення ролі уявлень в поведінці і психіці тварини - тест на константність властивостей предмету, тобто на здатність суб’єкту розуміти, що предмет, який зник з поля зору, продовжує існувати, може бути знайдений і не змінює при цьому своїх властивостей. Тест широко використовується у дослідженнях психічного розвитку тварини і людини. Вибір за зразком- один із видів когнітивної діяльності, що також оснований на формуванні у тварини внутрішніх уявлень про середовище. Але на відміну від навчання у лабіринтах цей експериментальний підхід пов'язаний з обробкою інформації не про просторові ознаки, а про співвідношення між стимулами - наявності відмінностей та схожості між ними. Цей метод полягає в тому, що тварині демонструють стимул - зразок і два чи декілька стимулів для співставлення з ним, підкріплюючи вибір того, який відповідає зразку. Існує декілька варіантів вибору за зразком: 32. вибір із двох стимулів - альтернативний; 33. вибір з декількох стимулів - множинний: 34. відставлений вибір - підбір пари пред’явленому стимулу тварина здійснює при відсутності зразка, орієнтуючись не на реальний стимул, а на його уявний образ, на уявлення про нього. Коли тварина вибирає потрібний стимул, вона отримує підкріплення. Після зміцнення реакції стимули починають вар’ювати, перевіряючи, наскільки міцно тварина засвоїла правила вибору. Потрібно підкреслити, що мова йде не про просте формування зв’язку між певним стимулом і реакцією, а про процес формування правилу вибору, основаного на уявленні про співвідношення зразка і одного із стимулів. Успішний розв’язок задачі при відставленому виборі заставляє розглядати даний тест як спосіб оцінки когнітивних функцій мозку і використовувати його для вивчення властивостей і механізмів пам’яті.
|
