 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Характеристика інстинктивної поведінки тварин
1. Внутрішні і зовнішні фактори інстинктивної поведінки. Інстинкт- сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки тварини і людини. Інстинктивна поведінка тварин- сукупність сформованих в процесі розвитку даного виду тварин (філогенезі), спадково закріплених, вроджених, загальних усім представникам виду компонентів поведінки, які складають основу життєдіяльності тварин. В процесі індивідуального розвитку (онтогенезі), інстинктивна поведінка тварин формується у поєднанні і взаємодіє з процесами научіння, але не потребує вправ, зберігається без періодичного підкріплення і відрізняється стійкістю і малою індивідуальною мінливістю до коротко часових змін у середовищі проживання тварини. Проблема інстинкту і научіння безпосередньо пов’язана з проблемою зовнішніх і внутрішніх факторів мотивації поведінки. Внутрішніми факторами інстинктивної поведінки тварини є внутрішнє середовище їх організму, що безперервно оновлюється, але не дивлячись на безперервні процеси обміну речовин, це середовище залишається постійним за своїми фізіологічними показниками. Стабільність внутрішнього середовища - необхідна умова для життєдіяльності організму. Лише при цій умові можуть здійснюватися необхідні біохімічні та фізіологічні процеси. Будь-які, навіть незначні відхилення від норми сприймаються системою рецепторів і приводять в дію фізіологічні механізми саморегуляції, в результаті чого ці порушення зникають. Постійність внутрішнього середовища заснована на рівновазі внутрішніх процесів організму, що самопоновлюється. Важлива особливість цих процесів в тому, що вони протікають у формі ритмів, які також базуються на системах саморегулювання. Отже, першопричиною і основою мотивації поведінки є більш або менш значні і тривалі відхилення від нормального рівня фізіологічних функцій, порушення внутрішніх ритмів, які забезпечують життєдіяльність організму. Ці зрушення виявляються у появі потреб, на задоволення яких спрямована поведінка. Зовнішніми факторами інстинктивної поведінки єсередовище, що оточує тварину. Тварина здатна за першим сигналом відразу і з максимальною користю для себе реагувати на зміни у навколишньому середовищі. Ця готовність забезпечується тим, що відповідні системи періодично активуються як власною ритмікою, так і зовнішніми діями. Зовнішні дії, які викликають певну поведінкову реакцію організму, отримали назву «ключових подразників». Ключові подразники є такими ознаками компонентів середовища, на які тварини реагують незалежно від індивідуального досвіду вродженими формами поведінки, тобто певними інстинктивними рухами. Ключовими подразниками виступають фізичні або хімічні ознаки тварин, рослин, об’єктів неживої природи (форма, розмір, рухливість, колір, запах) або просторові відношення (взаєморозташування частин, відносна величина). Отже, в процесі еволюції виникають адаптації до більш постійних компонентів зовнішнього середовища, необхідних для задоволення потреб, постійно виникаючих в результаті змін внутрішнього середовища організму. 2. Структура інстинктивної поведінки. У 50-х роках 20-го століття американський дослідник поведінки тварин У. Крейг показав, що інстинктивні дії складаються із окремих фаз. Насамперед Крейг виділив дві фази - пошукову чи підготовчу та кінцеву. В ході пошукової фази тварина відшукує ті ключові подразники та їх комбінації, які приведуть її в результаті до кінцевої фази, в якій заклечається біологічне значення всієї інстинктивної дії. Лише на кінцевій фазі відбувається споживання твариною життєво необхідних їй елементів середовища. Пошукова фаза завжди поділяється на декілька етапів; у кінцевій фазі та підрозділи або зовсім не знаходяться, або ж вона складається лише із декількох суворо послідовно виконаних рухів (приклад з полюванням хижака). Пошукова поведінка є пластичною фазою інстинктивної поведінки. Вона характеризується яскраво вираженою орієнтовно-дослідницькою діяльністю тварин і поєднанням вроджених і набутих, заснованих на індивідуальному досвіді компонентів поведінки. Саме до пошукової поведінки відноситься все, що пов’язане з пластичністю інстинктів, з модифікаціями інстинктивної поведінки. У пошуковій фазі завжди містяться елементи научіння. Кінцева поведінка, навпаки, являє собою ригідну фазу. Виконанні в ній рухи відрізняються суворою послідовністю та стереотипністю. Набуті компоненти відіграють тут несуттєву роль або навіть відсутні. Научіння 3. Загальна характеристика процесу научіння. Аналіз інстинктивної поведінки призводить до висновку, що вся різноманітність психічного відображення пов’язана з научінням та накопиченням індивідуального досвіду. При вивченні процесів научіння необхідно виходити з того, що формування поведінки являє собою процес конкретного втілення в життя тварини досвіду певного виду, накопиченого і закріпленого в процесі еволюції. Саме цим визначається поєднання вроджених та індивідуально-набутих компонентів поведінки. Основою активного вибіркового відношення організму тварини до елементів навколишнього середовища служать різноманітні динамічні процеси в ЦНС, у вищих її відділах, за допомогою яких відбувається синтез подразнень, обумовлених зовнішніми і внутрішніми факторами. Ці подразнення зіставляються з раніше сприйнятою інформацією, яка зберігається в пам’яті. В результаті формується готовність тварини до виконання певних відповідних дій, що й проявляється у ініціативному вибірковому характері поведінки тварини по відношенню до компонентів середовища. Наступний аналіз результатів дій тварини служить основою для нового синтезу. В результаті цього у доповненні до вроджених, видових програм поведінки в ЦНС постійно формуються нові, індивідуально-накопичені програми, на основі яких сформовані процеси научіння. Формування ефективних програм майбутніх дій є результатом комплексних процесів зіставлення і оцінки внутрішніх і зовнішніх подразнень, видового та індивідуального досвіду, реєстрації параметрів виконуваних дій та перевірки їх результатів. Це й складає основу научіння. Межі до научіння не лише відповідають реальним умовам життя, але й у вищих тварин вони ширші, ніж того потребують ці умови. Тому вищі тварини володіють значними резервами лабільності поведінки, потенційними можливостями індивідуального пристосування до екстремальних ситуацій. У нижчих тварин ці можливості різко звужені, як і взагалі здатність до научіння не досягає у них такого високого рівня, як у вищих тварин. Тому широта діапазоніз до научіння, наявність вказаних резервних можливостей є показниками висоти психічного рівня тварин. Чим ширше ці діапазони і чим більше потенційних можливостей до научіння зверх звичайної норми, до накопичення і використання індивідуального досвіду у незвичайних умовах, тим більше і краще може бути скоректована інстинктивна поведінка, тим більш лабільною буде пошукова фаза, тим більш пластичною буде вся поведінка тварини і тим вище є її загальний психічний рівень. Різниця у поведінці між нижчими і вищими тваринами є не в тому, що більш примітивні форми поведінки змінюються більш складними, а в тому, що до перших додаються другі, суттєво збагачуючи та змінюючи їх, в результаті чого елементарні форми поведінки набувають значно складності і стають більш лабільними. 4. Навичка. Основним якісно новим компонентом научіння, доповнюючим та збагачуючим первинні примітивні форми поведінки, є навичка, яка на різних еволюційних рівнях також проявляється в суттєво відмінних формах. Навичка - центральна, важлива форма научіння. Здатність до формування навичок властива не всім тваринам, а виявляється лише на певному рівні філогенезу. В результаті формування навички використовується вроджена рухова координація (звичайна поведінка) в новій сигнальній ситуації або виникає нова (набута) рухова координація. В останньому випадку з’являються нові, генетично не фіксовані рухи, тобто тварина навчається щось робити по-новому. Але в будь-якому випадку головне значення має успішність виконуваних рухів та їх підкріплення позитивним результатом. Друга важлива ознака навички, також пов’язана з необхідністю підкріплення, заклечаєгься в тому, що вона формується в результаті вправи і вимагає для свого подальшого збереження тренування. При тренуванні навички вдосконалюються, при відсутності - руйнуються. Формування навичок за методом Скінера отримала назву «оперантне» обумовлення. Тварина повинна при розв’язанні таких задач проявити рухову ініціативу, самостійно знайти спосіб дії. При «класичному», павловському обумовленні спостерігається «респондентна» поведінка, тобто відповідь слідує за стимулом, а в результаті утворення умовнорефлекторного зв’язку та підкріплення пов’язується із стимулом. Якщо при оперантному обумовленні тварині пропонується максимальна можливість проявити ініціативу, самостійно вибрати спосіб дії в ході розв’язання задач, то при дресируванні навички формуються під цілеспрямованим впливом людини і у відповідності з її намірами. Дресирування виконується шляхом систематичного тренування тварини, при якому підкріплюються потрібні рухові реакції та їх співвідношення і ліквідуються небажані рухи. В результаті дресирування формуються міцні і чітко скоординовані рухові акти, які досягають великої складності. Виконуються вони твариною завжди у відповідь на подані людиною сигнали. У наукових дослідженнях широко користуються різними формами дресирування для вивчення різних аспектів психічної діяльності тварин. Чіткість умов, в які ставиться тварина, і можливість точного врахування сигнальних подразників роблять наукове дресирування незмінним при вивченні навичок тварин. 5. Імітація. Суттєву роль у формуванні поведінки вищих тварин відіграють явища імітації, які відносяться до сфери научіння. Научіння ж шляхом імітації заклечається в індивідуальному формуванні нових форм поведінки, при цьому обов’язково враховується безпосереднє сприйняття дій інших тварин. Імітаційне научіння можна розділити на облігатне і факультативне. При облігатному імітаційному научінні результат научіння знаходиться в межах видового стереотипа. Факультативне імітаційне научіння у найпростіших формах представлене в імітації невидотипових рухів на основі облігатного стимулювання. Кожна дія тварини починається з внутрішнього стимулу, який у вигляді потреби активує тварину, кладе початок її пошуку подразників. Цей початок, як і весь загальний напрямок цього пошуку тварини завжди генетично фіксований, так як і закінчення - кінцеві рухи тварини у кінцевій фазі. У вищих тварин факультативне научіння, що поєднане з формуванням операцій, є основним засобом для досягнення кінцевої фази. Але оскільки операція спрямована на ліквідування перешкоди, тобто таких умов, в яких перебуває поданий об’єкт кінцевої поведінки, то тут особливо важливе більш повноцінне по можливості орієнтування тварини у часі і просторі. |
