ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Змістовий модуль 3. Мисленнєва діяльність тварин та розумовий розвиток людини

1 234

Проблема інтелекту тварин

9. Передумови та елементи інтелектуальної поведінки тварин.

Інтелектуальна поведінка є піком психічного розвитку тварин. Але говорячи про інтелект тварин, їх мислення, необхідно насамперед підкреслити, що мова може йти лише про вищих хребетних. Разом з тим інтелектуальна поведінка тварин є не чимсь уособленим, а одним із проявів єдиної психічної діяльності з її вродженими аспектами. Інтелектуальна поведінка не лише тісним чином пов’язана з різними формами інтелектуальної поведінки і научіння, але й сама формується на вродженій основі з індивідуально-змінних компонентів поведінки. Вона є вищим підсумком і проявом індивідуального накопичення досвіду, особливою категорією научіння з притаманними їй якісними особливостями. Тому інтелектуальна поведінка дає найбільший ефект пристосування, на що звернув увагу Северцов, показуючи головне значення вищих психічних здібностей для виживання тварин і продовження роду при різких, швидко протікаючи змінах в оточуючому середовищі.

Передумовою і основою розвитку інтелекту тварин є маніпулювання. В ході маніпулювання відбувається узагальнення знання про предметні компоненти навколишнього середовища, і саме цей узагальнений руховий сенсорний досвід складає головну основу інтелекту. При маніпулюванні тварина отримує інформацію одночасно по ряду сенсорних каналів, але домінуюче значення має у тварин поєднання шкіряно-м’язової чуттєвості кінцівок із зоровими відчуттями. Основне значення мають для інтелектуальної поведінки зорові сприймання і узагальнення. Особливо важливою передумовою інтелектуальної поведінки є здатність до широкого переносу навичок у нові ситуації. Ця здібність розвинута у вищих хребетних.

Отже, здібності вищих хребетних до різноманітного маніпулювання, до широкого чуттєвого зорового узагальнення, до розв’язання складних задач і переносу складних навичок у нові ситуації, до повноцінної орієнтації і адекватному реагуванню у новому оточенні на основі набутого досвіду є важливими елементами інтелекту тварин. Відмінна особливість інтелекту тварин заклечається в тому, що у доповненні до відображення окремих речей паралельно виникає відображення їх відношень і зв’язків. Останні характеризуються як перехідна форма до інтелектуальної поведінки тварин. Це відображення відбувається в процесі діяльності, яка за своєю структурою, згідно Леонтьєва, є двохфазовою.

За Леонтьєвим, перша, підготовча фаза збуджується не самим предметом, на який вона спрямована, а об’єктивним відношенням цього предмету до іншого. Реакція на це відношення і є підготовка другої фази, фази здійснення, яка спрямована на об’єкт, який мотивує всю діяльність тварини. Друга фаза включає в себе певну операцію, яка закріплюється у вигляді навички.

Велике значення як один із критеріїв інтелектуальної поведінки має і та обставина, що при розв’язанні задачі тварина користується не одним стереотипно виконаним способом, а здійснює різні способи, які є результатом раніше накопиченого досвіду. Отже, при інтелектуальній поведінці мають місце спроби різноманітних операцій, що дозволяє розв’язати одну й ту ж саму задачу різними способами.

10. Форми мислення.

На основі багаторічних експериментальних досліджень Ладигіна-Котс прийшла до висновку, що мислення тварин має завжди конкретний чуттєво-руховий характер, що це - мислення в дії, причому ці дії є завжди предметними. У відповідності з цим Ладигіна-Котс вважає можливим виділити дві різні за складністю і глибиною форми мислення. Перша форма характеризується встановленням зв’язків подразників (предметів або явищ), що безпосередньо сприймаються твариною в ході її діяльності. Це аналіз і синтез у наочно-зоровій

ситуації. Друга форма характеризується встановленням зв’язків між безпосередньо сприйнятими подразниками і уявленнями.

Тварини здатні в думках розкладати цілі об’єкти на деталі, так як і складні фігури - на їх складові частини. Провідну роль в її поведінці та інтелектуальних діях відіграють кінцівки, тактильно-кинестетична чуттєвість. Поряд з цим уявимо біологічну обмеженість інтелектуальної поведінки тварин. Як і всі інші форми поведінки, вона визначається способом життя і чисто біологічними закономірностями. Отже, інтелектуальна поведінка - нестереотипне розв’язання твариною завдань, що постають перед нею. Прикладом інтелектуальної поведінки є екстраполяційний рефлекс - здатність передбачати напрямок руху подразника.

Велике значення набуває у вищих тварин не лише використання предметів, а й маніпулювання ними, що передує їх уживанню як знарядь праці. Ці обставини утворюють можливість для формування за певних умов якісно нових форм психіки та керованої нею поведінки, що дало новий поштовх до змін на новому етапі розвитку психіки у філогенезі людини. Зміни в поведінці виявлялися насамперед у виготовленні матеріальних знарядь дії на об’єкти середовища. Це призводило до накопичення знань про властивості об’єктів, умінь застосовувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення сукупності навичок. Велику роль при цьому відігравало формування різних форм спільної діяльності людей, де важливе значення в організації спільної діяльності мала мовленнєва діяльність.

За даними німецького психолога Ф.Клікса, розвиток людського інтелекту проходить три фази. Перша фаза еволюційного розвитку вищих тварин - научіння та навички Научіння спирається на індивідуальну пам'ять, завдяки якій фіксуються апробовані ефективні засоби поведінки, Научіння формує індивідуальну пам'ять, дає поштовх до її інтенсивного розвитку. Інформаційний та операційний зміст пам’яті, що накопичувався в процесі научіння, стає основою для розвитку розумових процесів. Починається друга фаза розвитку інтелекту - період переходу від тварини до людини. Мислення людини базується на використанні збережених у пам’яті знань і засобів. Процеси пошуку необхідних елементів змісту пам’яті можна вважати вихідними формами мислення. На основі наявного досвіду будуються передбачення подальшого розвитку подій, приймаються рішення. Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст третьої фази: пам'ять живиться сприйняттями, а мислення - змістом пам’яті, який фіксується у людини у формі образів і слів. Мова виконує комунікативну і пізнавальну функцію, служить для позначення об’єктів зовнішнього світу, що фіксуються в пам’яті. Відбитий у мові світ результатів мислення, що є підсумком усіх пізнавальних процесів, утворює внутрішню реальність, якої немає у вищих тварин.

11. Елементарне мислення тварин.

В структуру процесу мислення включається здатність як до миттєвого розв’язання тих чи інших елементарних логічних задач, так і до узагальнення. В.Келер (1925), вперше дослідивши проблему мислення тварин в експерименті, прийшов до висновку, що людиноподібні мавпи володіють інтелектом, який дозволяє їм розв’язувати певні проблемні ситуації не методом спроб і помилок, а за рахунок особливого механізму - «інсайту», тобто за рахунок розуміння зв’язків між стимулами і подіями. В основі інсайту лежить тенденція сприймати всю ситуацію в цілому і завдяки цьому приймати адекватне рішення, а не тільки автоматично реагувати окремими реакціями на окремі стимули.

Запропонованим Келером терміном «інсайт» активно користуються і в наш час при діагностуванні поведінки тварин для позначення миттєвих розв’язків ними нових задач. Наявність мислення у тварин допускав Павлов, але підраховував, що його не можна ототожнювати з умовними рефлексами. Американський психолог Н.Майер (1929) показав, що одним із різновидів мислення тварин є здатність у новій ситуації реагувати адекватно за рахунок екстреної організації раніше набутих навичок.

Здатність встановлювати нові зв’язки в нових ситуаціях також складають важливу властивість мислення тварин. Крушинський дослідив цю здатність як основу елементарного мислення тварин. При цьому він мав на увазі ситуації, коли у тварин немає готової програми рішення, сформованої в результаті навчання або обумовленої інстинктом. Це ситуації, вихід із яких може бути знайдений не методом спроб і помилок, а саме логічним шляхом, на основі розумового аналізу умов задачі.

Американський дослідник Рамбо розглядав мислення тварин як адекватну поведінку, основану на сприйнятті зв’язків між предметами, на уявленні про відсутні предмети, на прихованому оперуванні символами. Здатність до узагальнення, абстрагування і формування довербальних понять - це ще одни найважливіший прояв початкового мислення тварин. Саме ця форма ВНД складає першооснову інших проявів мислення. Здатність до узагальнення та абстрагування - це вміння тварини в процесі навчання і накопичення досвіду виділяти і фіксувати відносно стійкі властивості предметів та їх відношень. Мислення тварин забезпечує здатність відразу ж адекватно реагувати на нову ситуацію, для якої немає раніше підготовленого розв’язку. Якщо тварина без спеціального навчання, без спроб і помилок, при першому ж пред’явленні знаходить спосіб досягнення мети, такий розв’язок розглядають як прояв мислення.

1 234