 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Джером Д. Сэлинджера «Над прірвою в житі»
17-річний Холден Колфилд, що перебуває в санаторії, згадує «ту божевільну історію, що трапилася минулим Різдвом», після чого він тепер проходить курс лікування. Його спогади починаються з того самого дня, коли його відрахували за академічну неуспішність – з дев’яти предметів у ту чверть він завалив п’ять. Положення ускладнюється тим, що Пэнси – не перша школа, що залишає юний герой. До цього він уже кинув Элктон-хилл, оскільки «там була одна суцільна липа». І дорослі, і однолітки, з якими він зустрічається, викликають у ньому роздратування, але й одному йому залишатися невмоготу. Останній день у школі буяє конфліктами. Він вертається в Пэнси з Нью-Йорка, куди їздив як капітан фехтувальної команди на матч, що не відбувся з його провини – він забув у вагоні метро спортивне спорядження. Колфилд засмучений тим, що Стрэдлейтер ( його сусід по кімнаті) ходив на побачення з дівчиною, що подобалася і йому самому. Справа кінчається бійкою й розбитим носом Колфилда. Приїхавши до Нью-Йорку, він розуміє, що не може з’явитися додому й повідомити батькам про те, що його виключили. Він сідає в таксі і їде в готель. По дорозі він задає своє улюблене питання: «Куди подінуться качки в Центральному парку, коли ставок замерзає?» Таксист, здивований питанням, цікавиться, чи не сміється над ним пасажир. Але той і не думає знущатися. Втім, питання щодо качок - скоріше прояв розгубленості Холдена Колфилда перед складністю навколишнього світу. З людьми йому важко, без них – нестерпно. Він намагається розважитися в нічному клубі при готелі, але нічого гарного із цього не виходить, та й офіціант відмовляється подати йому спиртне як неповнолітньому. Він відправляється в нічний бар, де любив бувати його старший брат, талановитий письменник, що спокусився більшими гонорарами сценариста в Голлівуді. У барі він зустрічає знайому брата з якимось моряком. Дівиця ця викликає в ньому таку ворожість, що він залишає бар і відправляється пішки в готель. Ліфтер готелю цікавиться, чи не бажає він дівчинку – п’ять доларів на час, п’ятнадцять на ніч. Холден домовляється «на час», але коли дівиця з’являється в його номері, не знаходить у собі сил розстатися зі своєю безвинністю. Йому хочеться побалакати з нею, але вона прийшла працювати і вимагає з нього десять доларів. Той нагадує, що договір був щодо п’ятірки. Дівчина виходить й незабаром повертається з ліфтером. Чергова сутичка закінчується черговою поразкою героя Ранком він домовляється про зустріч із Салли Хейс, залишає негостинний готель, здає валізи в камеру схову й починає життя бездомного. У червоній мисливській шапці задом наперед, купленої в Нью-Йорку в той злощасний день, коли він забув у метро фехтувальне спорядження, Холден Колфилд тиняється по холодних вулицях великого міста. Відвідування театру із Салли не приносить йому радості. П’єса здається дурною, супутниця теж дратує його усе більше й більше. Незабаром трапляється сварка. Після спектаклю Холден і Салли відправляються покататися на ковзанах, і потім, у барі, герой дає волю почуттям, що переповняли його: «Я ненавиджу… Господи, до чого я все це ненавиджу! І не тільки школу, усе ненавиджу. Таксі ненавиджу, автобуси, де кондуктор репетує на тебе, щоб ти виходив через задню площадку, ненавиджу їздити в ліфтах, коли просто хочеться вийти на вулицю, ненавиджу міряти костюми в Брукса…» Його порядком дратує, що Салли не розділяє його негативного відношення до того, що йому настільки немило, а головне, до школи. Коли ж він пропонує їй взяти машину й виїхати тижня на два покататися по нових місцях, а вона відмовляє, розважливо нагадуючи, що «ми, по суті, ще діти», відбувається непоправне: Холден вимовляє образливі слова, і Салли уходить в сльозах. Нова зустріч – нові розчарування. Карл Льюс, студент із Принстона, занадто зосереджений на своїй особі, щоб виявити співчуття до Холдена, і той, залишившись один, напивається, дзвонить Салли, просить у неї пробачення. А потім йде по холодному Нью-Йорку, випадково розбивши платівку, куплену в подарунок молодшій сестричці Фібі. Повернувшись додому і виявивши, що батьки пішли в гості, він вручає Фібі лише осколки платівки, але вона не гнівається. Вона взагалі, незважаючи на свої 10 років, розуміє стан брата й здогадується, чому він повернувся додому раніше строку. Саме в розмові з Фібі Холден висловлює свою мрію: «Я собі уявляю, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі в житі. Тисячі малят, а навкруги ні душі, жодного дорослого, крім мене… І моя справа – ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву». Втім, Холден не готовий до зустрічі з батьками, і, позичивши в сестрички гроші, відкладені нею на різдвяні подарунки, він відправляється до свого колишнього викладача Антоліні. Незважаючи на пізню годину, той приймає його, влаштовує на ніч. Як щирий наставник, він намагається дати йому ряд корисних рад, як будувати відносини з навколишнім світом, але Холден занадто стомився, щоб сприймати розумні речення. Холден залишає його будинок і ночує на Центральному вокзалі Міркуючи, як жити далі, Холден вирішує податися куди-небудь на Захід і там почати все спочатку. Він посилає Фібі записку, де повідомляє про свій намір виїхати, і просить її прийти в умовлене місце, тому що хоче повернути їй позичені в неї гроші. Але сестричка з’являється з валізою й заявляє, що їде на Захід із братом. Мимоволі маленька Фібі грає перед Холденом його самого – вона заявляє, що у школу більше не піде, і взагалі це життя їй набридло. Холдену доводиться поневоле встати на точку зору здорового глузду, забувши на час про своє всезаперечення. Він проявляє розсудливість і відповідальність і переконує сестричку відмовитися від свого наміру, запевняючи її, що сам нікуди не поїде. Він веде Фібі в зоосад, і там вона катається на каруселі, а він любується нею. На жаль, Холдена ніхто не здатний зрозуміти, і дорослі знаходять найпростіший спосіб позбутися від нього: відправити на лікування в санаторій для нервових хворих. -------------------------------------------------------------------------
|
