ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика будови і властивості тканин, фактори визначення структури тканин.

1 23

Волокнистий склад тканини слід враховувати під час моделювання, конструювання, крою та пошиття всіх швейних виробів. Волокнистий склад тканин визначають органолептичним і лабораторним способом. На практиці в швейному виробництві найчастіше застосовують органолептичний метод, при якому волокнистий склад тканини визначають за допомогою органів чуття (зір, дотик). При визначенні волокнистого складу тканини цим методом звертають увагу на її колір, блиск, м'якість, жорсткість, товщину, щільність, пружність (зминання) від ниток основи й піткання, обривність цих ниток, гігроскопічність.

Будова тканин визначається взаємним розташуванням основних ниток і ниток піткання. Основні параметри будови тканини:

ü структура ниток (лінійна густина і напрям крутки);

ü переплетення;

ü густина ниток основи і піткання;

ü будова лицьової і виворітної сторони.

У швейній справі розглядають, як правило, геометричні, механічні, фізичні, оптичні й технологічні властивості тканин.

Геометричні властивості - це товщина, ширина, довжина, щільність тканини.

Товщина тканини впливає на призначення та фасон майбутнього одягу, добір швацьких ниток і голок, розкрій і обробку швейних виробів. Залежить вона від лінійної щільності пряжі і крутки, виду переплетення ниток, щільності і способу ткання.

Ширина - показник, від якого залежить кількість погонних метрів тканини, необхідних для розкроювання виробів. Відстань від пруга до пруга становить ширину тканини.

Довжина. Текстильна промисловість випускає тканини різної довжини (від 10 м до 150 м) залежно від їх вигляду і поверхневої щільності. Довжину тканини визначає довжина нитки основи, яка використовується при виготовленні тканини.

Щільність тканини визначають кількістю ниток основи і піткання, розміщених на певній одиниці довжини, найчастіше на 100 мм. Залежить вона від товщини ниток основи і піткання, виду переплетення та обробки тканини.

Механічні властивості характеризуються стійкістю до механічних впливів, до подовження і деформації, зминання, драпірування, стійкості до зношування.

Міцність - одна з найважливіших властивостей, що впливає на якість тканини. Вона характеризується границею міцності при розтягуванні, розриванні і продавлюванні тканини.

Зминальність - це здатність тканини утворювати складки та зморшки в результаті згинання і стискання тканини, які можна виправити шляхом волого-теплової обробки. Зминальність тканини залежить від властивостей волокон, структури тканини, характеру обробки.

Драпірувальність - здатність тканини утворювати симетрично спадаючі округлі складки, що залежить від структури тканини і її поверхневої щільності.

М'якість - здатність тканини легко змінювати свою форму, що залежить від виду і якості волокон, від крутки пряжі, від щільності переплетення і способу обробки.

Зношуваність і зносостійкість - дві взаємнопротилежні властивості тканини. Причиною зношення тканини бувають механічні, фізико-хімічні та біологічні фактори, дії яких піддається виріб під час використання, чистки, прання, а також під впливом світла, вологи, температури повітря.

Фізичні властивості тканин - це гігроскопічність, повітропроникність та паропроникність, водопроникність, водопоглинальність, теплозахисні властивості, пилоємність.

Гігроскопічність- здатність тканини змінювати свою вологість залежно від вологості і температури навколишнього середовища.

Водопоглинальність - здатність тканини вбирати вологу, що дуже важливо для рушників, спальної і натільної білизни.

Водопроникність- здатність тканини пропускати через себе воду. Протилежна властивість – водоопорність - має велике значення для спеціальних тканин (брезент, плащові тканини тощо).

Повітропроникність- здатність тканини пропускати повітря і забезпечувати вентиляцію тіла.

Паропроникність- здатність тканини пропускати водяні пари і забезпечувати нормальні умови для організму людини.

Теплозахисні властивості- здатність тканини зберігати тепло, яке виділяється тілом людини. Вони залежать від товщини і щільності тканини.

Пилоємність - пилопроникність - здатність тканини затримувати пил та інші забруднення, що залежить від структури тканини, виду волокон та обробки.

Оптичні властивості - блиск, колорит, пофарбування - впливають на визначення характеру фасону моделі, оздоблення виробу.

Блиск - здатність тканини відбивати світло, що значною мірою залежить від структури волокна і ниток тканини, щільності, характеру оздоблення та гладкості поверхні тканини.

Колорит - співвідношення всіх кольорів, що беруть участь в оформленні тканини.

Колір тканини може бути природним, а може створюватись пофарбування

Деякі механічні і фізичні властивості, які мають значення для технології виготовлення швейних виробів, можна об'єднати в групу технологічних властивостей - це здатність тканин протистояти різанню, ковзанню, обсипанню, прорубуванню, розсуванню ниток у швах, зсіданню, а також здатність до формування в процесі волого-теплової обробки.

Технологічні властивості тканин залежать від властивостей волокон, виду ткання і характеру обробки тканин.

Протистояння різанню - залежить від волокнистого складу, щільності і обробки тканини.

Ковзання - тканин залежить від характеру волокон та виду переплетення ниток.

Розсування ниток - виникає в результаті тривалої дії сил деформації на тканину (розтягу, згину, тертя), нитки основи ніби зміщуються в один бік.

Здатність тканини до розтягування- сприяє кращому формуванню деталей одягу при їх волого-тепловій обробці, одночасно підвищує термін носіння виробу.

Зсідання - властивість тканини зменшуватися в розмірах, що відбувається під дією тепла і вологи, тобто під час прання та волого-теплової обробки деталей і виробів.

6. Загальні відомості про асортимент тканин. Класифікація тканин.

За призначенням тканини поділяють на три класи: тканини для пошиття одягу, декоративні, непроникні.

Під час виготовлення тканин встановлюють певні норми, наприклад: вид сировини, номер і характер пряжі, ширина тканини, вага, щільність, міцність, зсідання, зовнішній вигляд тканини тощо. Якість тканини визначається стандартом.

Сукупність тканин, різноманітних за структурою та зовнішнім виглядом, виготовлених з різної сировини, але призначення яких однакове, називають асортиментом.

Асортимент тканин дуже великий. Залежно від роду волокна їх ділять на 4 види: бавовняні, льняні, шерстяні і шовкові.

Бавовняні тканини - Асортимент цих тканин дуже різноманітний, їх застосовують для виготовлення всіх видів одягу, а також у техніці, зокрема в гумовій промисловості (для вироблення покришок автомобілів). Всі бавовняні тканини за способом виготовлення і призначенням поділяють на такі групи: ситцева, бязева, білизняна та ін.

До ситцевої групи - належать ситці вибивні та гладко пофарбовані. Ситці легкі, досить витривалі, мають різноманітні красиві малюнки, тому вони найпоширеніші з усіх бавовняних тканин. Ситці бувають різної щільності і ширини. За характером обробки їх поділяють на м'які, жорсткі і лощені, залежно від того, скільки додають крохмалю під час їх обробки.

Бязева група - Бязь - це тканина з таким самим полотняним переплетенням ниток, як і ситець, але на дотик грубіла і щільніша. Застосовують бязь, в основному, для пошиття жіночих суконь, блузок, чоловічих сорочок.

Білизняна група - поділяється на три підгрупи: бязева, міткалева і спеціальна.

Крім цих груп, є ще сатинова, платтяна, підкладкова та група ворсових тканин. Платтяні тканини, у свою чергу, поділяють на три підгрупи: демісезонні, літні й зимові. Наприклад, шотландка належить до демісезонної підгрупи, батист, маркізет, вольта - до літньої, а бумазея, байка та фланель - до зимової.

Льняні тканини. Основна маса льняної пряжі йде на виготовлення тканин спеціального призначення -парусини, брезенту тощо. У швейній промисловості використовують, головним чином, ті тканини, з яких можна пошити натільну і постільну білизну, літні чоловічі й жіночі костюми. Асортимент льняних тканин значно менший, ніж бавовняних.

Шерстяні тканини. За способом виготовлення шерстяні тканини поділяють на дві групи: суконні й камвольні. До суконних належать: бобрик, різні сукна, грубошерсте трико, а також різні драпи. До камвольних - бостон, коверкот, костюмне трико. У камвольних тканинах іноді роблять бавовняну основу. Залежно від складу волокна шерстяні тканини поділяють на чистошерстяні, напівшерстяні і змішані.

Шовкові тканини. Асортимент шовкових тканин дуже різноманітний. їх поділяють на 8 груп. До першої групи належать тканини з натурального шовку: крепдешин, шовкове полотно й багато інших. Креп-марокен, епонж-клітинка, піке - це група тканин із штучного шовку.

Окремі групи становлять тканини з синтетичних і неоднорідних волокон, із штапелю, ворсові тканини та штучні вироби. Неоднорідні, або напівшовкові тканини — це такі, в яких основа з шовку, а піткання з бавовни, наприклад, атлас.

Азбест - це натуральне волокно, яке добувають із покладів, що знаходяться в землі. Тканини з цього волокна застосовують для виготовлення спецодягу водолазів, пожежників та ін.

Синтетичні тканини дістають у результаті фізико-хімічної переробки з відходів газу, нафти, металу, кам'яновугільної смоли, вапна та ін. До них відносять: кримплен, ацетатний лавсан, елан, нейлон, капрон.

7. Фурнітура для одягу, прокладкові, оздоблювальні матеріали

Фирнітира - це допоміжні матеріали, які застосовують під час виготовлення швейних виробів: ґудзики, гачки, кнопки, пряжки, нитки, корсажна стрічка тощо.

За призначенням ґудзики поділяють на кілька груп: пальтові, костюмні, платтяні, білизняні, дитячі та формені. Виготовляють ґудзики з наскрізними дірочками і глухі, тобто зверху без дірочок. Такі ґудзики мають знизу вушко з отвором для нитки. Кольорові, різноманітної форми ґудзики пришивають не тільки для застібання одягу, а й для його оздоблення.

Ґудзики бувають із пластмаси, перламутрові, металеві, скляні, рогові, кістяні, дерев'яні, прес-порошкові, акрилатові, фенопластові, ґудзики з полістиролу, а також обтягнуті, тобто обшиті зверху тканиною.

Крім ґудзиків, для застібання застосовують кнопки платтяні, гачки, петельки, застібки "блискавка", пряжки.

Кнопки найчастіше пришивають до суконь та блузок із закритою застібкою.

Гачки та петельки виробляють із сталевого або мідно-цинкового дроту; щоб захистити від корозії. їх лакують, оксидують, нікелюють або просріблюють. За призначенням гачки бувають: шубні, пальтові, для плащів, кителів, гімнастерок, для жіночих блузок і суконь. Є також спеціальні гачки для застібання штанів.

Пряжки для штанів виробляють зі сталевої стрічки штампуванням; щоб захистити від корозії, їх лакують або оксидують. Пряжки використовують для пальт, суконь, верхнього одягу. Форма і розміри пряжок різна: прямокутна, кругла, овальна з перекладиною посередині.

Кнопки складаються з основи з виступом (штифтом) і головки, що має заглиблення, яким фіксується основа зі штифтом. Виготовляють кнопки з латуні (нікельовані, посріблені), зі сталевої стрічки (лаковані) або пластмасові. Використовують їх для застібання жіночих блуз, суконь, дитячих сорочок, головних уборів.

Застібки "блискавка" складаються з двох бавовняних або шовкових стрічок з рядами металевих або пластмасових зубчиків і замка. Металеві деталі застібок мають бути нікельованими або хромованими, а пластмасові - з декоративним чи лаковим покриттям. Використовують застібки-блискавки з нерознімним ходом замка для суконь, спідниць, штанів, а з рознімними — для спеціального та спортивного одягу.

Швейні нитки. Для шиття використовують бавовняні швейні нитки, найчастіше № 60-30. Для оздоблення - шовкові, штучні і синтетичні.

Основною ознакою високої якості швейних ниток є їх міцність і еластичність. Якість шва у виробі залежить, в основному, від якості ниток.

Оздоблювальні матеріали - це стрічки, тасьма, шнури, мереживо, тюль, шитво. Вони широко використовуються у швейному виробництві для оздоблення одягу, а також як прикладні матеріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тканини, шкіру, замшу, хутро, одягову фурнітуру, бісер тощо.

Стрічки - це вузькі смужки різної ширини, виготовлені переплетенням ниток основи та піткання. За способом виробництва стрічки поділяють на ткані, нарізні та в'язані.

За призначенням стрічки поділяються на оздоблювальні, докладні й одяговодопоміжні. Оздоблювальні стрічки: капелюшна, стрічка-оксамитка, стрічка "Українка", білизняна стрічка, декоративно-капронова, картата, стрічка-лаке, стрічка-бейка.

Докладні стрічки: кіперна, бортова, корсажна, корсетна, стрічка для штанів. Одяговодопоміжні: еластичні, підв'язувальні, бандажні та інші стрічки.

Тасьма - це вузька смужка, отримана на спеціальних петельних верстатах зі системи ниток, що переплітаються під кутом 45°. Серед видів тасьми найбільш поширені білизняна, корсетна, одягова, еластична.

Шнури за способом виробництва бувають плетені, сукані й в'язані. Найпоширенішими в швейному виробництві є сутаж, синелька, бортові, петельні, корсетні та оздоблювальні шнури.

Мереживо - це сітчасті, прозорі, плетені, в'язані або вишиті вироби, отримані машинним чи ручним способом. Мереживо буває: машинне, плетене, вишите, ручної роботи, пленете, філейне, в'язане.

Гіпюр - це мереживо, яке складається з випуклих фігурок, з'єднаних між собою ажурною сіткою, повітряна вишивка, яку виконують бавовняною пряжею або текстурованою ниткою на бавовняній чи натуральній шовковій тканині, просоченій солями алюмінію. Гіпюр застосовують для святкових блуз, суконь, оздоблення.

Тюль - це рідке сітчасте полотно. Буває гладким і візерунчастим. Використовують для виготовлення покривал, накидок, фіранок, занавісок.

Шитво отримують на основі тонкої бавовняної тканини (батисту, маркізету тощо), на яку машинним способом наносять вишивку, яку поєднують з вирізаними отворами, що входять до загальної композиції малюнка. Використовують для оздоблення жіночої білизни, суконь, блуз.

8. Матеріали для з'єднання деталей одягу

Швейні нитки призначені для з'єднання деталей одягу з тканин та інших матеріалів.

Виготовляють бавовняні, шовкові, лляні та синтетичні швейні нитки. Найчастіше у швейній промисловості використовують бавовняні нитки, які виготовляють з високоякісної гребінної пряжі шляхом сукання, скручування та обробки в 3,6,9 і 12 складень. Найбільш поширені нитки в три і шість складень. Швейні нитки в шість складень спочатку скручують по дві в одну, після цього повторним скрученням з'єднують три нитки в одну. Кінцеве кручення обов'язково має бути направлене в бік, протилежний прядильному крученню.

Скручування робить нитку міцною, закріплює кінці волокон, надає їй гладкості, рівності. Кінцеве кручення може бути лівим або правим. Для швейних машин використовують переважно нитки правого кручення. Після скручування нитки проходять такі операції обробки: виварювання (кип'ятіння ниток у лугах під тиском з метою видалення кутикули, забруднень, жирових речовин); вибілювання (проводять у розчині натрію гіпохлориту, після чого нитки обробляють сірчаною кислотою); фарбування (відбувається прямими і кубовими барвниками, за забарвленням нитки бувають сурові, білі, чорні та кольорові); апретування - обробка ниток парафіном, воском, крохмалем.

Швейні нитки бувають матовими та глянцевими. Матові нитки мають незначний полиск, бо вкриті тонким шаром парафіну або сумішшю олії та крохмалю. Глянцеві нитки апретують сумішшю, яка містить крохмаль, клейкі речовини, віск, стеарин, після чого їх полірують на швидкообертальному щитковому барабані.

Готові нитки перевіряють за якістю й намотують на гільзи, шпульки, бобіни; довжина ниток - 200, 400, 500 м і більше.

Залежно від товщини швейним ниткам присвоюють різні торговельні номери - умовне числове позначення, наприклад № 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 100, 120. Що більше числове позначення торговельного номера, то тонші швейні нитки. Номер зазначають на етикетках, наклеєних на упаковках ниток.

Швейні нитки повинні бути міцними, рівними за крученням, пружними, без потовщень і дефектів.

Ступінь міцності швейних ниток під час розтягування є основним показником їх якості. На міцність ниток впливають кількість складень, операції, процеси вибілювання, фарбування, апретування. Білі нитки міцніші, ніж чорні та кольорові, глянцеві міцніші, ніж матові.

Допускається розтяжність ниток (3-8,5 %), яка залежить від їх номера, кількості складень, скручування, способу обробки. Скрученість та зрівноваженість за крученням впливають на процес утворення стібка швейною машиною. Скрученість і кількість складень визначають одночасно на крутковимірі методом розкручування зразків швейних ниток. Зрівноваженість визначають за крученням вільновисячої петлі довжиною 1 м. Зрівноваженість вважають доброю, якщо петля перекручується не більше шести разів.

При визначенні якості швейних ниток велике значення має рівномірність ниток за товщиною, міцністю, розтяжністю, масою. Допускається нерівномірність ниток за міцністю в межах 6.. .8,5 %, за масою - до 3 %.

Залежно від дефектів зовнішнього вигляду швейні нитки поділяють на два сорти. Кожний дефект відповідно до стандарту оцінюють певною кількістю штрафних одиниць - балів. Для білих ниток І сорту допускаються дефекти від 36-45 балів. Для швейних ниток II сорту незалежно від обробки допускаються дефекти до 110 балів. В упаковках недопустимими є суміш ниток різних номерів, фарбування смугами, ворсистість по всій котушці, послаблене намотування.

Шовкові нитки виробляють зі шовку-сирцю, який проходить подвійне скручування. Такий шовк випускають у 9 і 16, 36, 90 складень з торговельними номерами 75, 65, 33,18, 13. Шовкові нитки № 75, 65,33 використовують для зшивання одягу з тонких тканин, нитки № 18 і 13 найчастіше застосовуються для машинного обметування петель і оздоблювальної строчки при виготовленні одягу з різних тканин. Шовкові нитки виварюють і фарбують у різні кольори, у них недопустимі вузлики іншого кручення, плями, забруднення, непрофарбовані нитки тощо.

Петельний шовк (.гарус) застосовують для обметування петель ручним способом, а також прокладання оздоблювальної строчки при виготовленні одягу. Виробляють його з натурального шовку або з віскозних ниток у два кручення, фарбують у різні кольори.

Віскозні швейні нитки виробляють з комплексних блискучих і матових ниток у 9,12,15 і 18 складень.

Нитки із штапельованих полінозних волокон характеризуються блиском, м'якістю, підвищеною міцністю в сухому та мокрому стані, стійкістю до прання, меншою розтяжністю в сухому і мокрому стані. За міцністю полінозні нитки дещо слабші від бавовняних, але їх можна використовувати замість бавовняних при пошитті всіх видів одягу. Віскозні, полінозні нитки застосовують для обметування петель і прокладання оздоблювальної строчки.

Лляні швейні нитки виготовляють із лляної та пачосової пряжі мокрого прядіння в 2, 3, 4, 6 і 8 складень суровими, вареними або напіввибіленими № 12/2, 12/3, 14,5/2, 18/2, 24/3. Використовують для пошиття мішків, брезентів, взуття, плетення мережива.

Синтетичні нитки. Асортимент цих ниток з року в рік розширюється завдяки їх виробництву з хімічної сировини. Широке застосування синтетичних ниток пояснюється тим, що вони мають підвищену міцність і стійкі до витирання, високоеластичні, подібні за еластичністю до шовкових ниток. Гігроскопічність синтетичних ниток значно нижча, порівняно з натуральними, що збільшує їх стійкість до дії мікроорганізмів, які спричинюють плісняву. Синтетичні нитки надають швам підвищеної міцності на розтяг, а петлям, обметаним цими нитками, — підвищеної стійкості до зношування та гарного зовнішнього вигляду. Недоліком цих ниток, зокрема капронових, є невисока термостійкість.

Процес виробництва синтетичних ниток із комплексних волокон лавсану та капрону передбачає сукання, 1 скручування, виварювання, вибілювання, фарбування та обробку - покриття ниток силіконовими препаратами та парафіностеариновою емульсією в суміші з акриловою емульсією та антистатиком з метою підвищення їх термостійкості. У швейному виробництві найчастіше використовують капронові нитки № 50К (поліамідні, нейлонові) або лавсанові (поліефірні, поліестрові) № 22Л, ЗЗЛ, 55Л, 90Л. Синтетичні швейні нитки застосовують для пошиття жіночого, чоловічого, дитячого, спортивного одягу, а також білизни з різних видів тканин. Лавсанові нитки №4 (36/2x4) і№7(36/1х5) рекомендують використовувати для оздоблювальної рельєфної строчки.

Армовані (каркасні) нитки належать до комбінованих швейних ниток. Вони складаються з синтетичної основи — лавсанової, капронової нитки, обвитої бавовняною чи полінозною пряжею, їх виготовляють у два чи три складення: № 44ЛБ і 65ЛБ. Найкращими є нитки з осердям із поліефірного волокна (лавсану). Каркасні нитки, покриті полінозними волокнами, блищать і зовні схожі на мерсеризовані бавовняні нитки. Комбіновані нитки міцніші від бавовняних і мають розтяжність удвічі більшу, ніж бавовняні. Ступінь збігання цих ниток менший, а міцність у два-три рази більша від бавовняних. Каркасні нитки використовують при пошитті верхнього одягу з різних тканин, трикотажних матеріалів, а також при пошитті білизни, сорочок, піжам, блуз, предметів жіночого туалету.

Виробляють також безколірні мононитки з поліамідної та поліефірної смоли, які використовують при з'єднанні та підшиванні блуз, сорочок, жіночих суконь.

Текстуровані нитки типу таслан - це об'ємні нитки. Для отримання об'ємності цих ниток скручування елементарних волокон відбувається під дією на них струменя стисненого повітря. При цьому частина волокон утворює петельки різних розмірів, ачастина залишається без змін, внаслідок чого виникає об'ємна будова нитки. Нитки типу таслан виробляють з малою і великою розтяжністю, вони характеризуються високою еластичністю, невеликою об'ємною масою, сухим теплим грифом, значною пористістю.

Під час роботи на швейній машині нитки типу таслан завдяки петльованій будові забезпечують повітряні прошарки, частково охолоджують голку, що зменшує можливість їх оплавлення. Об'ємні нитки утворюють міцні, м'які та еластичні шви. їх використовують для всіх видів строчок, пришивання ґудзиків, обметування петель, підшивання низу при виготовленні білизни, сорочок, піжам, суконь, блуз, корсетних виробів, одягу з трикотажу.

До вишивальних ниток належать муліне, ірис, волічка, вишивальний папір.

Муліне виробляють із бавовняної пряжі гребінного способу прядіння та штапельованої пряжі. Пряжу спочатку скручують у два кінці, а потім з'єднують у шість складень. Нитки муліне випускають однакової товщини.

Ірис виробляють із товстої бавовняної пряжі гребінного прочосу, скрученої у два складення. Ірис буває дуже грубий і тонкий, матовий і мерсеризований, забарвлений у різні кольори.

Волічка - тонка кольорова вовняна нитка, яку застосовують для вишивання на вовняних тканинах.

Вишивальний папір - бавовняна нитка в чотири складення з гребінної або кардної пряжі, мерсеризована, різних кольорів, торговельний номер 20, 30, 35.

9. Ґатунок тканин. Поняття про стандарт. Основні показники якості тканин.

Стандарт — це нормативний документ, у якому перелічені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або її результатів для досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній галузі. Стандарти на тканину характеризуються сукупністю технічних норм, що визначають її волокнистий склад, будову та властивості. Виготовлення текстильних матеріалів, перевірка їх якості, сортування, маркування, а також зберігання й догляд за ними відбуваються відповідно до норм чинних стандартів.

Згідно з нормативними документами існують такі категорії стандартів: Державні стандарти України (ДСТУ); Галузеві стандарти України (ГСТУ); Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ); Технічні умови України (ТУУ); Стандарти підприємств (СТП).

Згідно з домовленістю країн СНД на їх території до затвердження національних стандартів можуть діяти міждержавні стандарти (ГОСТи, ОСТи, ТУ та інші). Цієї практики дотримуються і в Україні.

У текстильній промисловості існує більш 500 стандартів. Розрізняють наступні основні види стандартів: основоположні стандарти, стандарти на продукцію та послуги, стандарти на процеси, стандарти на методи контролю.

Державна система сертифікації дає змогу об'єктивно оцінити якість продукції, гарантує споживачеві підтвердження її безпеки, надійності, гігієнічності, забезпечує контроль за відповідністю продукції екологічним вимогам, підвищує її конкурентоспроможність. Сертифікат відповідності на тканини видається після проведення лабораторного визначення показників, передбачених відповідними стандартами.

Для виготовлення гарного одягу необхідно використовувати високоякісні матеріали.

Якість тканини оцінюється сукупністю її споживчих властивостей, які, залежно від призначення, умов експлуатації, волокнистого складу та будови, можуть бути різними. Контроль якості тканини - це перевірка відповідності показників якості тканин вимогам нормативно-технічних документів.

Якість швейних виробів контролюють на всіх стадіях їх виготовлення: у процесі підготовки тканин до розкроювання, при їх настиланні і розкроюванні; під час комплектування деталей крою, пошиття, остаточної обробки виробів, їх маркуванні.

Перевірка якості тканин проводиться органолептичним і лабораторним методами. Залежно від якості готової тканини визначають згідно зі стандартами, сортність тканин. Сорт матеріалів для одягу визначають за певними характеристиками: наявності чи відсутності дефектів зовнішнього вигляду, відхиленням від норм фізико-механічних показників, відхиленням від норм міцності фарбування до тих чи інших впливів.

Під час визначення сорту тканини беруть до уваги дефекти місцеві та поширені.

Місцеві дефекти незначні й знаходяться на обмеженій ділянці тканини (пляма, потовщення, заломи, складки і ін.). Поширений дефект - це дефект, властивий для всієї площі тканини або для її більшої частини (розтраф при порушенні технології вибивання тканини, мушкуватість і шишкуватість).

Бавовняні, вовняні та лляні тканини поділяються на два сорти -1 і II; шовкові тканини - на три сорти I, II, і III. При встановленні сорту повинні враховуватися також художньо-естетичні показники якості матеріалів.

Художньо естетичні показники якості матеріалу оцінюють перед його запуском у виробництво. Оцінку проводять експертним методом за 40-бальною системою. Експерти оцінюють колірну гаму і малюнок матеріалу, структуру його поверхні, обробку. Вони визначають ступінь відповідності цих ознак і напрям моди і ставлять бали залежно від цього ступеня.

10. Неткані матеріали, принцип їх виготовлення. Класифікація нетканих матеріалів.

У швейній промисловості поряд із тканинами широко використовують неткані матеріали, які виробляють безпосередньо з текстильних волокон або з системи ниток. Виробництво тканиноподібних матеріалів - нетканих полотен - розвивається швидкими темпами і дає відповідний економічний ефект. Основою нетканих полотен являються волокнисті полотна, шари ниток, тканина розрідженої структури, трикотажні полотна і різні комбінації цих матеріалів. Крім того, в якості елементів основи полотна можуть бути використані текстильні матеріали, полімерні плівки, сітки. Часто для підвищення міцності волокнистого полотна на його поверхні або між шарами розміщують каркас у вигляді поперечної системи ниток; сітки із ниток основи і піткання, складених один на одного; розрідженої тканини; полімерної плівки.

Неткані матеріали в Україні виробляють на Бориславській та Рівненській фабриках, остання є єдиною в Україні, де застосовують усі використовувані технології.

Для виробництва нетканих матеріалів придатні волокна натуральні, хімічні, відходи текстильної, трикотажної, швейної промисловості, відходи споживання (зі зношених текстильних виробів). Сполучними речовинами є еластомери, термопластичні й термоактивні полімери, а при виготовленні в'язально-прошивних матеріалів - бавовняна пряжа, комплексні нитки звичайні й текстуровані. Неткані полоти» бувають побутового, технічного й спеціального призначення. Близько 80 % загального обсягу нетканих матеріалів займають полотна технічного призначення. Неткані матеріали побутового призначення є хорошими замінниками тканин прокладкових, одягових, утеплювальних, рушникових, білизняних тощо.

Державним стандартом 4.34-84 "Система показників якості продукції. Полотна неткані та штучні, неткані вироби побутового призначення. Номенклатура показників" неткані матеріали групують таким чином:

ü за видом сировини - з натуральних волокон і пряжі: з хімічних волокон і ниток; з хімічних волокон; з натуральних волокон; з хімічних ниток; з відходів різних волокон і ниток; з ниток і волокон різних комбінацій;

ü за структурою - плоскі, об'ємні, пухнасті (кошлаті, махрові), ворсові;

ü за призначенням - полотна для одягу (платтяно-костюмні, блузково-сорочкові, для спортивного та пляжного одягу, дитячої білизни, прокладкові, утеплювальні, підкладкові, взуттєві, рушникові, декоративні, меблеві, прокладкові, текстильно-галантерейні, ковдри та пледи, покривала, клеєні декоративні серветки, покриття для підлоги;

ü за способом виготовлення — полотнопрошивні, ниткопрошивні, тканинопрошивні, клеєні, голкопробивні, комбіновані.

В'язальнопрошивне полотно - це неткане полотно, виготовлене шляхом пров'язування нитками або волокнами волокнистого полотна, ниток, тканини або поєднання їх з нетекстильними матеріалами з утворенням петель з ниток чи волокон. В'язальнопрошивні неткані полотна можуть бути полот-нопрошивними, ниткопрошивними й тканинопрошивними.

Полотнопрошивне полотно - це в'язальнопрошивне полотно на основі волокнистого полотна. Полотнопрошивні неткані полотна м'які, приємні на дотик, мають хороші гігієнічні властивості, майже не зминаються і не збігаються, порівняно стійкі до зношування.

Ниткопрошивне полотно — це в'язальнопрошивне полотно на основі однієї або двох систем ниток, які перекриваються. Ниткопрошивні полотна характеризуються високою гігроскопічністю й теплозахисною здатністю, добре пропускають повітря, але не стійкі до витирання. Використовують у медицині (бинти, хірургічні маски, чохли на взуття), у виробництві дитячих м'яких іграшок, у будівництві (ізоляційні стрічки, покрівельні матеріали).

Тканинопрошивне полотно - це в'язальнопрошивне полотно із застосуванням тканини та утворенням ворсової петлі. За обробкою тканинопрошивні полотна бувають гладкофарбованими, вибивними та меланжевими, з петельним і начесаним ворсом, одно- та двобічні. З цих полотен виготовляють широкий асортимент виробів: чоловічі сорочки, сукні, простирадла, рушники, махрові халати. Ворсові полотна для пошиття верхнього одягу - пальт, костюмів, курток, дитячого одягу.

Клеєне полотно - це неткане полотно, виготовлене з волокнистого полотна, елементарних ниток, ниток і тканин, скріплених шляхом дисперсії, розчинів полімерів. З клеєного полотна виготовляється понад десять видів прокладкових полотен (флізелін, прокламілін, об'ємні клеєні матеріали). З'єднують ці матеріали нитковим і клейовим способом.

Голкопробивне полотно - це неткане полотно, виготовлене голкопроколюванням волокнистого полотна або шляхом з'єднання його з тканиною чи полімерною плівкою. З такого полотна виготовляють верхній одяг, ковдри, утеплене взуття.

1 23