ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні лінії силуету: горизонтальні, вертикальні. Конструктивні, конструктивно-декоративні та декоративні лінії в одязі.

12 3

ЗАВДАННЯ

1. Основні лінії силуету: горизонтальні, вертикальні. Конструктивні, конструктивно-декоративні та декоративні лінії в одязі.

2. Колір, орнамент як елемент обробки одягу. Зорові ілюзії в одязі.

3. Особливості чоловічої, жіночої та дитячої фігури. Канони та модулі в побудові фігури.

4. Загальні відомості про текстильні волокна, їх класифікація.

5. Загальна характеристика будови і властивості тканин, фактори визначення структури тканин.

6. Загальні відомості про асортимент тканин. Класифікація тканин.

7. Фурнітура для одягу, прокладкові, оздоблювальні матеріали.

8. Матеріали для з'єднання деталей одягу.

9. Ґатунок тканин. Поняття про стандарт. Основні показники якості тканин.

10. Неткані матеріали, принцип їх виготовлення. Класифікація нетканих матеріалів.

Основні лінії силуету: горизонтальні, вертикальні. Конструктивні, конструктивно-декоративні та декоративні лінії в одязі.

Силует — це площинно-зорове сприйняття об'ємних форм одягу, чітко обмежених контурами, є основним фактором у виборі модної форми. Силует одягу характеризується ступенем прилягання виробу до статури по лінії грудей, стегон, кроєм рукава, висотою і шириною плечей, довжиною виробу та його шириною внизу.

Сучасний силует одягу простий, зручний, компактний, багатофункціональний.

Розрізняють два види силуету: скульптурний і декоративний. Одяг скульптурного силуету повторює форму людського тіла, а декоративного - відступає від природних форм статури, часто замасковує їх. Для точнішої характеристики силуету використовують геометричні фігури. Так, силует, побудований паралельними лініями, нагадує прямокутник або квадрат і має назву прямого. Одяг прямого силуету може мати як чітко виражену форму, коли виділяються площини переду, спинки, боків, так і невизначену м'яку форму.

Якщо основні лінії розходяться внизу, силует нагадує трапецію. Силует може мати вигляд трикутника, овалу або складних фігур. За щільністю прилягання одягу до статури розрізняють три основні силуети: приталений, напівприталений, вільний (прямий, трапеція).

Приталений силует характеризується тонкою талією, широкими або акцентованими плечима і розширеною спідницею.

Одяг напівприталеного силуету плавно розміщується вздовж статури з незначним розширенням до низу.

За вільним силуетом створюється одяг прямих або розширених до низу форм.

Кожен з цих силуетів може мати різні варіанти. Силует одягу утворюється силуетними, тобто контурними лініями.

Силуетні лінії визначають рамку виробу, в межах якої розробляється фасон і форма одягу. Внутрішня форма одягу створюється за допомогою конструктивних, конструктивно-декоративних та декоративних ліній.

Конструктивні лінії утворюють основу композиції моделі. Вони позначають контури форми виробу та лінії з'єднання деталей. Це лінії плечових і бокових швів, шви верхньої частини переду і спідниці, шви пройми, нижні шви рукавів, шви на лінії талії, виточки: нагрудної, ліктевої, талієвої. За допомогою цих ліній створюється об'ємна форма виробу і правильна посадка його на статурі. Конструктивні лінії малопомітні в моделі, й вони сприймаються як закономірність у побудові основи форми.

Конструктивні лінії можуть мати подвійне навантаження: створюють форму одягу і одночасно збагачують її, тобто прикрашають. Такі лінії називають конструктивно-декоративними. Це лінії рельєфів, підрізів, пройми, підкреслені оздоблювальною строчкою, оформлені кантом, нагрудна виточка, переміщена у м'яку складку від плеча, верхній шов рукава, оформлений декоративною строчкою тощо.

Декоративні лінії — це лінії, що використовуються під час розробки фасону. До них належать лінії, які утворюються оздобленням різних видів: мереживом, вишивкою, бейкою, защипами, складками, зборками. Декоративними можна вважати і контурні лінії деталей коміра, манжет, кишень, поясів. Іноді в одній моделі застосовують конструктивні й декоративні лінії, що мають між собою пов'язуватися і доповнювати одна одну.

У разі поєднання декоративні лінії розглядаються як провідні, отже, підпорядковують собі конструктивні.

В основі композиції завжди лежить яка-небудь одна лінія, з якою пов'язуються всі інші. Часто у вирішенні композиції вихідним моментом є лінія горловини або лінія грудей, лінія талії, стегон, низу, тобто лінії, які визначають природні точки статури. У сучасному одязі лінію горловини оформлюють у вигляді каре, овалу, човника, трапеції тощо, а лінію плечей, грудей, стегон зазвичай проектують на природному місці, підкреслюючи бантом, поясом, кокеткою тощо. Лінія талії також може бути на природному місці, іноді вище або нижче його, а лінія низу, залежно від моделі, - прямою, кривою, зиґзаґоподібною.

Лінії мають і естетичне значення. Вони можуть бути прямими, горизонтальними, вертикальними, плавними, діагональними.

Вертикальні лінії підкреслюють строгість, лаконічність, зорово видовжують статуру.

Горизонтальні лінії означають стійкість, статичність моделі, зорово зменшують статуру, розширюють в області грудей (кокетки, підрізи зі зборками на лінії стегон).

Діагональні лінії визначають рух, динаміку та застосовуються у м'яких драпуваннях деталей одягу.

Плавні лінії характеризуються м'якістю. Ці лінії використовуються у вигляді круглих кокеток, басок, плавних рельєфів.

Моделюючи сукню або інший одяг, необхідно пам'ятати, що надмірне використання різних ліній може порушити цілісність композиції, гармонію його частин. Виразність і цілісність форми одягу досягаються лише тоді, коли додержуються чіткості силуету, точності пропорційного поділу статури, ритмічності деталей тощо.

Відповідно до зміни напрямів моди відбувається й зміна силуету. Отже, як і мода, силует мінливий.

2. Колір, орнамент як елемент обробки одягу. Зорові ілюзії в одязі.

Колір в одязі. Важливим засобом у композиції костюму є колір - фізіологічне відчуття людини, яке І сприймається сітчаткою ока.

В основі значної кількості кольорових тонів, відтінків, напівтонів є спектр, який утворюють сім кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.

Кольори - червоний, жовтий, синій - основні, тому що їх не можна утворити завдяки змішуванню інших кольорів. За допомогою змішування основних кольорів одержують усі інші кольори і відтінки, які поділяють відповідно на ахроматичні та хроматичні.

До ахроматичних (безбарвних, нейтральних) кольорів відносять білий, сірий та чорний кольори, тобто ті, що відрізняються один від одного тільки відтінком.

Хроматичні (спектральні) - усі основні кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий та низка проміжних. Хроматичні кольори умовно поділяють на теплі та холодні. До теплих кольорів належать червоний, оранжевий, жовтий, жовто-зелений, а до холодних -зелено-блакитний, блакитний, синій і синьо-фіолетовий. Такі кольори як синій і оранжевий, зелений і червоний, фіолетовий і жовтий є допоміжними, оскільки під час їх змішування одержують світло-синій колір. Допоміжні кольори у спектральному тлі розміщуються один навпроти одного.

До проміжних відносять кольори, що одержують при змішуванні хроматичних і ахроматичних кольорів.

Добір кольору залежить від урахування його трьох основних характеристик: колірного тону, відтінку та насиченості.

Колірний тон - назва кольору, яка залежить від рівня його насиченості. Колірний тон визначає специфічні властивості одного кольору.

Насиченість - властивість, що характеризує рівень інтенсивності хроматичних кольорів та їхні відмінності від рівнозначних за відтінком ахроматичних. Отже, інтенсивність кольору одержують у процесі насичення хроматичних кольорів ахроматичними. Завдяки змішуванню кольорів одержують колірні тонн зі зниженою насиченістю - пастельні. Пастельність досягається освітленням попередньо з'єднаних основного та допоміжного кольорів.

Світлота - властивість колірного тону змінюватись усередині монохромного кольору.

Два однакових за назвою кольори різняться між собою рівнем інтенсивності, тобто насиченості кольору. Слід врахувати, що на темному тлі кольори світлішають, а на світлому - темнішають і лише фон середньої світлоти дозволяє одержати натуральну світлоту кольору.

У доборі кольорів важливо враховувати таку їхню властивість як колірний і яскравий контраст.

Колірний контраст - це зміна кольору під впливом сусідніх кольорів.

Колірний контраст двох тканин більш виявлений тоді, коли притаманні їм кольори знаходитимуться у спектрі на значній відстані один від одного.

Зміну яскравості або світлоти кольору від впливу сусідніх кольорів називають яскравим контрастом.

Властивість колірного контрасту використовують у тих випадках, коли в одязі необхідно підкреслити форму окремих деталей, лінії тощо.

Важливою властивістю кольору є нюанс, за допомогою якого досягається узгодженість кольорів.

Узгодженість та плавний перехід кольорів визначають їхню гармонію. Добре поєднуються два або тре хроматичні кольори, переважно такі, що знаходяться у спектральному колі близько один від одного або віддалено.

Популярним є поєднання чорного і білого кольорів. Вишукану композицію створює одяг з трьох контрастних кольорів. Кольори з різною відмінністю світлоти, насиченості й колірного тону погано гармонують один з одним.

Створення композиції одягу в кольорі залежить від його виду, призначення, фактури тканини, віку людини та освітлення (природне, штучне). Відомо, що під впливом електричного освітлення змінюється колір тканини. Так, рожеві, жовті кольори світлішають; сині, блакитно-зелені, фіолетові - темнішають, світло-жовті виглядають як білі. Завдяки правильному добору кольорів можна досягти виразності будь-якого одягу.

Крім того, колір впливає і на емоційний стан людини. Якщо світлі кольори заспокоюють і піднімають настрій, то темні, навпаки, його пригнічують. А тому для ізолювання темних кольорів одягу від обличчя, рук, шиї використовують оздоблювальні елементи білого або іншого світлого кольору: шарфи, мережива.

Колір впливає і на гігієнічні властивості одягу. Так, для літнього одягу рекомендують світлі тканини, які краще відбивають сонячні промені, а для зимового - темніші. У доборі кольорів для одягу відіграє роль і вік людини. Люди похилого віку віддають перевагу пастельним тонам, а молодь полюбляє яскраві кольори. За допомогою кольору можна змінити уяву про вагу та об'єм статури. Таку властивість кольорів використовують і тоді, коли необхідно досягти великої різниці об'ємів різних частин тіла (звузити або розширити стегна, плечі). У доборі кольорів варто враховувати колір шкіри, очей, волосся людини. Одяг чорного або білого кольору пасує майже всім. Особам зі світлим волоссям найбільш личить одяг білого кольору, а темноволосим рекомендують яскравіші кольори. Для людей, які мають руде волосся, підходять всі тони і комбінації коричневого кольору.

Колір очей підкреслюють одягом світлих і темних тонів. Так, синім кольором підкреслюють блакитні очі, а карі - жовтим тощо.

У композиції костюма значна роль відводиться кольорам аксесуарів, оскільки вони є важливий доповненням до нього. Колір аксесуарів вирішується за принципом тотожності або нюансу. Якість художнього проектування залежить від вмінь модельєрів синтезувати і передавати у кольорових композиціях усі елементи предметно-просторового середовища, фактуру, форму одягу та інші фактори, що відіграють важливу роль у створенні цілісного образу костюму.

Орнамент. Орнамент є одним із розповсюджених видів композиційної побудови, який використовується при оздобленні поверхні в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві і костюмі. На формування орнаменту безпосередньо має вплив культура і художні традиції людини.

В орнаменті, як ні в якому іншому виді композиції, можна прослідкувати дію таких композиційних засобів, як статистика і динаміка, контраст і нюанс, симетрія і асиметрія, метр і ритм, і переконатися в їх виразних можливостях.

Орнаментальні композиції багаті за своїм значенням і мають багато смислових функцій - звичаєву, символічну, утилітарну, стилістичну.

Широко використовуються орнаментальні композиції в художній культурі різних народів. В формі речей і в орнаменті відображені ідеали народної естетики. Орнамент став одним із найбільш виразних засобів декоративності, і в той же час він наповнений різнообразним і глибоким змістом.

Характер орнаменту і принципи його побудови грають велику роль в композиції костюма, так як за допомогою орнаменту можна не тільки декорувати поверхню, але і виявити форму виробу.

Орнамент являє собою самий впорядкований, майже математично чіткий вид композиційної побудови. Він, в першу чергу, підпорядковується законам гармонії і пропорції. В орнаменті можна побачити всі види симетрії. В арсенал традиційних прийомів побудови орнаментальної композиції входять дзеркальне відображення, обертання, переноси, сітки. Орнамент являє собою чергування частин, що повторюються.

Зорові ілюзії в одязі. Ілюзія — це оманливе сприйняття оком дійсності.

Існує три типи ілюзій: фізичні, фізіологічні та психологічні. У моделюванні одягу застосовують здебільшого фізіологічні та психологічні ілюзії. Ці ілюзії залежать від сприйняття кольору, оцінки відстані, напряму ліній, кутів. За допомогою зорових ілюзій можна зорово збільшити або зменшити об'єм статури, її зріст, замаскувати вади. Існують ілюзії контрасту і повторення.

Ілюзія контрасту — це різке виявлення форм, кольору та ліній одягу.

Ілюзія повторення або урівноваження виявляється у порівнянні однакових за розмірами або формою елементів одягу, відрізків тощо. Виріз горловини Y-подібної форми не використовують у моделюванні одягу для людей з витягнутим обличчям.

Моделюючи одяг, необхідно знати властивості ліній, форм, кольору, які створюють у костюмі бажані або небажані зорові ілюзії. Так, горизонтальні лінії фасону, поперечні лінії кокеток, підрізів, воланів, складок зорово зменшують зріст людини, розширюють стегна. Вертикальні лінії рельєфів, защипів зорово видовжують, збільшують зріст статури, зменшують об'єм стегон.

Повним жінкам рекомендують одяг з поздовжніми, діагональними лініями, які зменшують їхній об'єм. Для повних не бажані горизонтальні кокетки, оборки, манжети, кишені, тканина з крупним малюнком, які зорово розширюють стегна і статуру. Повним жінкам невисокого зросту більше пасуватиме сукня невідрізна по лінії талії, з поздовжніми лініями у вигляді планки, застібки зверху донизу, і середнього шва спинки.

Якщо жінка має широкі стегна, то їй не варто шити щільнооблягаючий одяг з вузькою спідницею тощо. Для спідниці краще підібрати тканину темних кольорів та щільних структур. Якщо у жінки коротка шия, то за допомогою вирізу горловини Y-подібної форми, вузького коміра з довгими і кінцями можна її видовжити.

Жінці високої тонкої статури пасуватиме широка спідниця і м'яка верхня частина переду з підкресленою лінією талії. їй не варто носити сукні, що щільно облягають статуру, вузькі спідниці й рукава. Тонким високим жінкам рекомендують одяг з горизонтальними кокетками, пишними спідницями, оборками, рюшами, пелеринами, з квадратним вирізом горловини. Гарний ефект зорових ілюзій для таких статур створює застосування контрастних кольорів по горизонталі. Високим жінкам не варто носити надто короткий одяг.

Головні убори і зачіска також впливають на створення зорових ілюзій. Так, високим жінкам пасує взуття на низькому підборі, капелюх з крисами. Повним жінкам необхідно уникати головних уборів маленьких розмірів, взуття з пасочком.

Розробляючи композицію костюма, значну увагу потрібно приділяти акценту та його розміщенню. Це означає, що кожній композиції намагаються надати акцент кольором, лініями, ритмом деталей і оздобленням, контуром деталей і виробу.

Розміщення акцентів використовується й у тому разі, коли необхідно відвернути увагу від вад статури. Всі ці прийоми зорових ілюзій застосовуються у моделюванні одягу для того, щоб надати статурі динамічності, щоб форма і розміри костюма відповідали формі тіла людини, підкреслювали її природну красу і замасковували, згладжували чи відвертали увагу від її вад.

12 3