ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лексика української мови за походженням

1 2 34

Уся лексика української мови поділяється на споконвічну українську лексику, куди входять слова індоєвропейського походження, слова праслов'янського походження, власне українські слова, а також лексичні запозичення з інших мов -слов'янські і неслов'янські."

Індоєвропейські - мати, брат, дочка, дерево, липа, ніс, язик, дім, жити, копати, білий, світлий та ін.

Праслов 'янські - швець, птиця, правда, кривда, кузня, стайня, білісінький, білобокий, біловолосий, ділити, виділятися, переділ.

Східнослов'янські- батько, дядько, племінник; білка, собака, кішка; щавель, гречка; хороший, куций; сьогодні, тепер.

Власне українські - багаття, батьківщина, багатій, водій; гордощі, грубощі, лінощі, любощі, пестощі, радощі, хитрощі; бондаренко, гончаренко, токарчук; князівна, лісниківна; голубеня, вовченя; бровенята, губенята; бистрінь, далечінь, широчінь, дружина, козацтво.

Фонетичні та граматичні ознаки власне українських слів.

1) Чергування о, є з і: село-сільський.

2) Зміна е на опісля шиплячих та й перед колишнім твердим приголосним: женити - жонатий.

3) Поширені агентивні суфікси -ник, - івник, -ець, - овець (-івець): комірник, візник, службовець, промовець. Характерні також суфікси:

-їй: плаксій, водій; -ень:красень; -ищ-: горище; -шн-: дітлашня; -от- : голота; -неч-: ворожнеча; -анн- : зростання; -енн-: знищення;-інн- : горіння;-ач: викладач; -ив-: вариво; -иськ-: хлопчисько; -езн-: старезний; -елезн-: довжелезний; -ісіньк- : гарнісінький; -есеньк-: малесенький; -юсіньк -: тонюсінький;

4) Українські префікси: су-: сузір'я ; перед- : передвечірній;

між- (межи-):межигір'я; прі -: прірва.

Лексичні запозичення із слов'янських мов - це насамперед старослов'янізми: жертва, священик, гординя, грядущий, град, глава, древо; вождь, стражденний; возвеличити; вознести, воздвигати; премудрий, преславний, преображения; мислитель, повелитель; приязнь, боязнь; роботящий, путящий, значущий, сущий; благоговійний, добродій, велелюдний.

Фонетичні ознаки старослов'янимів:

а) наявність неповноголосних звукосполучень ра, ла, ре, ле
між: приголосними відповідно до східнослов 'янських оро, оло, єре,
еле : враг - ворог, глава - голова, град - город, храм - хороми,
древо - дерево;

б) звукосполучення ра, лана початку слів відповідно до
українських ро, лоработа-робота, ладья-лодка(діалектне);

в) початкові звукосполучення йе, йу: єдиний, юнак;

г) звукосполучення жд: вождь.
Словотвірні ознаки старослов'янізмів:

1. Суфікси іменників: - знь-: приязнь; -тель -: повелитель; -ств- : багатство; -ин-: пустиня; -тв-: молитва; - тай: ратай.

2. Дієприкметникові суфікси: - ащ-: трудящий; -ущ-: грядущий; -м-: знайомий.

3. Префікси: воз-:возвеличити; со-:соратник; пре- .преподобний; пред- : предтеча.

4. Частини складних слів: благо-, бого-, добро-, зло-, град-

:благословити, богобоящий, добродушний, злочин, Новоград. Більшість старослов'янізмів вживають зі стилістичною метою: для створення урочистого настрою, як засіб гумористичного чи сатиричного зображення дійсності, для змалювання історичних подій.

Лексичні запозичення з польської моей (лексичні полонізми) належать до найдавніших. Це такі слова: хлопець, квапитися, мешкати, посполитий, пильнувати, блюзнірський, кепський, збруя. Через польську мову засвоювалися також чеські лексичні запозичення: брама, ганьба, постать, табір, огида, смуток. До найпізніших слов'янських належать запозичення з російської мови. Українська мова запозичила через російське посередництво значну кількість іншомовної термінологічної лексики, а також слова на позначення реалій та осіб: капітан, пістолет, артіль, шахта, конгрес, диктатура. До власне русизмів (за А.П. Грищенком) належать: завод, рудник, паровоз, указ, декабрист, есдек, есер, кадет.

Значну кількість становлять лексеми, засвоєні шляхом калькування (поморфемний переклад слів). Наприклад: багатоверстатник, вантажообіг, виробничник, колгосп, напівпровідник.

Запозичення з неслов'янських мов:

Грецизми - ангел, єпископ, апостол, ідол, Біблія, демократія, семантика.

Ознаки слів грецького походження :

1. Голосні а, є на початку слова: архів, епос.

2. Наявність звука ф : фонендоскоп, фотограф.

3. Наявність звукосполучень кс, пс, мв, мп, ск: синтаксис, псалом, амвон, олімпіада, скорпіон.

4. Наявність коренів: атм, біблі, дем, біо,фон, лекс, лог, аеро: атмосфера, бібліотека, демос, біологія, фонетика, лексикографія, аеропорт.

5.Наявність суфіксів:- іст, -іс (-ис, )-ада, -ит, -изм, -ізм:

анархіст, ірис: анархіст, ірис, декада, гастрит, історизм, матеріалізм.

Латинізми- експонат, нація, адміністрація, адвокат.

Ознаки слів латинського походження:

- наявність звукосполучень ци, це: циркуляція, ценз;

- звукосполучення йу: ювілей, юстиція;

- префіксів екс-, ім-, інтер-, ре-, де-, контр-: експлуатація, імпорт, деаерація, контрреволюція;

- основи на -am, -ент, -ум, -ус, -тор: демократ, студент, консиліум, градус, інформатор.

Тюркізми - басурман, отаман, орда, базар, беркут, башлик, чалма. Фонетичні ознаки слів тюркського походження є:

а) вживання одного й того самого голосного звука в усіх складах
слова : баклажан, халва, урюк;

б) наявність у кінці слів звукосполучень ак, ан, ча: судак, табак,
баштан, алича;

в)вживання на початку частин слова баш, бах : башка, бахрома.

Запозичення із французькоїм

Ознаками слів французького походження є:

а) невідмінюваність деяких з них: амплуа, аташе, шосе,
портмоне;

б)наголошення останнього складу: партер, вернісаж, екіпаж:, шофер, бюрократ, амплуа, конферансьє;

в) наявність суфіксів -аж, -ант, -анс, -ер: екіпаж, гараж,
лейтенант, реверант, сапер;

г) сполучення голосних звуків уата звукосполучень ам, ан:тротуар, амплуа, пікантний;

д) наявність напівпом'якшених губних перед у: пюре, бюро, фюзеляж.

З англійської мови запозичення здійснювалися переважно через російську мову: ринг, баскетбол, комп'ютер, менеджер. Ознаки слів англійської мови: звукосполучення ай, ейу середині слова:снайпер, грейдер;

б) звук дж: джаз, джентльмен, менеджер;

г) основа на -инг, -інг: мітинг, пудинг, смокінг.

Запозичення з німецької мови:панцир, князь, командир, штаб, офіцер, штурм.

Ознаки слів німецької мови:

а) звукосполучення штна початку та звукосполучення ейу середині слова : штабель, крейда;

б) вживання звука ц на початку слова : цейтнот, центнер, цех;

в) творення складних слів без єднальних голосних: лейтмотив,
бутерброд.

Є запозичення з голландської, з італійської, з іспанської, з фінської та інших мов.

10. Лексика української мови з погляду вживанняЛексична система української мови весь час розвивається. Основне ядро характеризується стійкістю. Такі слова, використання яких нічим на обмежене, називаються загальновживаними. До її складу належать слова, що використовуються всіма носіями літературної мови незалежно від будь-яких додаткових соціолінгвістичних умов. Наприклад: мати, батько, земля, небо, вода, одяг, взуття, пташка, звір, риба та ін.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежено або територією, або тою чи іншою групою суспільства.

Сюди належать діалектизми, що є засобом усного спілкування людей певної території. Наприклад: когут, крумплі, облак, шатя, капура, рехлик, чижми, топанки, хижа, лазиво, керт, загородка. * Такі слова є зрозумілими жителям лише певної території (у нашому випадку - на Закарпатті).

Термін - це слово або словосполучення, що позначає поняття спеціальної галузі знання або діяльності. Розрізняють мовознавчі, фізичні, хімічні, геометричні та інші терміни. Наприклад: суфікс, субстантивація, атом, молекула, катет, гіпотенуза тощо.

Професіоналами - назви професійних понять. Наприклад: клас, дошка, крейда, зошит, учитель.

Жаргонізми - слова, що утворюються від літературних слів шляхом переосмислення і переходу від літературних слів до зниженої лексики. Наприклад: кльовий (дуже гарний), сентименти (завищені почуття); хвіст - академічна заборгованість студента (залік або іспит); плавати- відповідати на запитання, не маючи належних знань; шпора - шпаргалка; зарубіжка - зарубіжна література; пара - двійка і студентське заняття з двох частин по 45 хвилин.

Арготизми - слова, які зазнали навмисних змін: вставлення складів, додавання звуків тощо: шивар - товар; стибрити -вкрасти.

Арготизми - це лексика, що характеризує мовлення людей, які свідомо прагнуть зробити свою мову «таємною», незрозумілою для інших. З відповідною метою вживаються спеціально створені або деформовані слова, які мають прямі відповідники в загальновживаній лексиці. В арго українських лірників уживалися, наприклад, такі слова: дулясник- вогонь, кеміть- ніч, макохтій -місяць, оксин - ліс, ботень - борш, крисо - м'ясо, кунсо - хліб, зивро - відро, контур - горщик, хша_- хата, камуха - шапка. Жаргонна та арготична лексика використовується в художніх текстах із виразним стилістичним спрямуванням, для відтворення реальної картини зображуваної дійсності.

Активна і пасивна лексика

У лексичному складі української мови розрізняють застарілі слова й історизми.

Історизми - назви предметів, які зникли з життя суспільства. Наприклад: кріпак, кольчуга, смерд.

Архаїзми - застарілі слова, які в сучасній мові замінені іншими: боян- співець, уста - губи, ректи - говорити.

Історизми та архаїзми належать до пасивного словника, їх використовують у художньому мовленні для відтворення колориту епохи, події якої стали предметом зображення, або як образний засіб.

До пасивного словника належать і неологізми - нові слова. Наприклад: принтер, менеджер, маркетинг, пейджер. Деякі нові слова стають загальновживаними.

Відбір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. У науковому, публіцистичному, діловому та ін. стилях використовується, насамперед, загальновживана лексика. У публіцистичному стилі використовується і нейтральна, і емоційно забарвлена лексика. Емоційна лексика в художніх текстах виступає епітетами, в порівняннях, у ролі образних символів тощо.

До емоційних можна віднести і просторічні слова, які в поетичному мовленні є засобом образного відтворення дійсності (роззява, телепень, бовдур і т.д.).

1 2 34