ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Багатозначність слова. Типи лексичних значень

12 3 4

Лексикологія

План :

1. Слово як мовна одиниця.

2. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.

3. Типи (види) переносних значень (метафора, метонімія, синекдоха).

4. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув
значення

5. Пароніми в українській мові. Структурні типи паронімії,

6. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія, критерії
їх розрізнення. Явища суміжні з омонімією (омоформи, омофони,
омографи).

7. Синонімія як вираження смислової еквівалентності в слові. Джерела виникнення синонімів, типи синонімів і синонімічних рядів.

8. Антоніми.

9. Лексика української мови за походженням.

10. Лексика української мови з погляду вживання.

11. Активна і пасивна лексика.

Література до теми:

1. Сучасна українська літературна мова: В 5-ти томах. Т. Лексика і
фразеологія.-К.: Наук, думка, 1968.

2. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. - К.:
Вища школа, 1994, 2001, 2002.

3. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка.
Вид.1. - К.: Вища школа, 1993; Вид. 2.-Перероб. і доп.- К: Вища
школа, 1997, 2003.

4. Сучасна українська літературна мова /За ред. О.Д.Пономарева. -
К.: Либідь, 1997, 2005.

5. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна
мова: Навчальний посібник. -К.: Літера, 2000.

Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики. -
К.:Наук.думка, 1988.

6. Словник синонімів української мови: У 2 кн. — К.: Наукова думка,
1999.

Слово як мовна одиниця

Лексикологія (від гр.lexis - слово, logos - учення) - розділ мовознавства, в якому вивчається словниковий склад певної мови.

Завдання розділу «Лексикологія» : визначити й охарактеризувати слово як одну з основних мовних одиниць, словниковий склад СУЛМ за походженням, стилістичним уживанням, поширеністю й активністю використання. .

Слово – це основна функціонально-структурна і семантична одиниця мови, що становить звук або комплекс звуків і , характеризуючись самостійністю та відтворюваністю, є будівельним матеріалом для словосполучення і речення.

Слово органічно не пов’язане з предметом або явищем, яке воно називає, тому в різних мовах одні й ті самі предмети і явища об’єктивної дійсності й суспільного життя називаються по-різному: укр. жайворонок,лат.alauda , болг. чичулига,польськ.skowronek .

Слів у мові значно менше, ніж предметів, явищ, дій, ознак у навколишньому світ, тому що слово має здатність називати клас однорідних предметів, дій, ознак узагальнено. На основі узагальнених ознак у свідомості людини створюється поняття, і як категорія мислення матеріалізується у слові.

Наприклад, слово книга називає усі різновиди книг за призначенням кожної з них, часу створення, форми, розміру, обсягу змісту, назви. Ми узагальнюємо істотні ознаки, що відрізняють один предмет від іншого, і сприймаємо слово книга як певну кількість друкованих чи рукописних аркушів, зброшурованих й оправлених.

Функції слова:

1). номінативна ( називає всі пізнані людиною предмети і явища об’єктивної дійсності);

2). інформативнафункція ( несе основну інформацію у спілкуванні між людьми);

3). емоційнафункція (допомагає людині висловлювати свої думки й почуття: дід- дідок - дідусь

Номінативну функцію слово виконує завдяки властивій йому семантиці (гр. знак) – лексичному значенню.

Лексичне значення слова – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем.

Граматичне значеннявизначає віднесеність слова до певної частини мови й особливості слова поєднуватися з іншими словами.

За наявністю чи відсутністю лексичного значення розрізняють слова повнозначні і неповнозначні.

Повнозначні( самостійні) слова мають лексичне значення, вони виконують номінативну та емоційно-експресивну функцію, і більшість із них співвідносна із поняттям ( Поняття – це форма мислення, узагальненого відображення дійсності. Мовним засобом вираження поняття є слово. Людина розуміє слова, тому що має уявлення про предмети, явища, властивості, дії, які цими словами називаються. Не виникає у людини поняття, коли чує незнайоме слово.)

Неповнозначні (службові) слова лексичного значення не мають , вони виражають відношення між словами повнозначними.

Вигуки (ой, ох, цить, ура) не мають номінативної функції і не належать ні до повнозначних, ні до службових слів.

Серед повнозначних слів розрізняють слова з конкретним і абстрактним значенням

Конкретне значення мають слова:

а) що називають предмети, явища навколишнього світу, які людина сприймає й пізнає органами чуття: хата, зелений, сидіти;

б) прізвища, імена людей: Шевченко, Антон;

в)назви підприємств, установ, організацій: «Світоч», Адміністрація Президента;

г) періодичних видань, друкованих творів: журнал «Малятко», роман «Людолови»;

д) астрономічні та географічні назви: Місяць, Дніпро;

е) назви просторових і часових понять, що виявляються в певних межах: берег, площа, тиждень, рік.

Абстрактне значеннявластиве словам, що називають узагальнені поняття, які сприймаються лише розумом, уявою людини: дотепний, вихований, мислити, сприймати.До абстрактної лексики (до слів з абстрактним значенням) належать слова:

а)з непохідною основою: горе, чужий, думати;

б) з суфіксами:

-б- : просьба;

-от- : доброта;

-ість-: чуйність;

-ств-: чародійство;

-тв-: садівництво;

-нн-: слухання;

-енн- : здійснення;

-тт- : чуття.

Багатозначність слова. Типи лексичних значень

Повнозначні слова можуть бути однозначними і багатозначними. Однозначні – це слова, що вживаються в одному значенні: місто Київ, рікаДніпро, готель»Дніпро», математикСофія Ковалевська, морфема , суфікс, синус, косинус. До них належать переважно власні назви, терміни.

Багатозначними (полісемічними) називаються слова, які вживаються у двох або кількох значеннях.

Здатність слова мати кілька значень – це багатозначність

( полісемія). Переважна більшість слів української мови – багатозначні. Багатозначність слів – один з важливих і активних способів збагачення словникового складу української мови.

Деякі слова мають більше 20 значень Так, слово брати вживається в 22, а йти - у 30 значеннях. Серед полісемічних іменників слова з двома значенням становлять близько 68%, з трьома – близько 20%, з чотирма – близько 8%, з більшою кількістю – до 4%.

Багатозначність властива насамперед загальновживаним словам . Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами.Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли– семи).

За характером розвитку значень усередині багатозначного слова існує три типи полісемії:

1) ланцюжковий, коли кожне наступне значення виникає на основі найближчого попереднього: азбука «алфавіт» - «буквар» -«найпростіші елементи, основи чого-небудь»;

2) радіальний, коли всі похідні значення виникають на основі одного вихідного : блискавка «термінова стінгазета», «термінова телеграма» і «застібки» на основі значення «зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері»;

3) комбінований ланцюжково-радіальний:

а)зелений «який стосується зелені, рослинності» (зелені насадження тощо) - «середній між жовтим і голубим (про колір)» - «недозрілий» - «молодий, недосвідчений»(одна лінія розвитку значень);

б) зелений (про колір) – «хворобливо-блідий» (друга лінія розвитку значень);

в)зелений (стосовно зелені) «належний до дезертирів, а потім до нерегулярних військових формувань періоду громадянської війни» (мотивація«зелений» від переховування їх у лісах - третя лінія розвитку значень.

Поєднання лексико-семантичних варіантів багатозначного слова ґрунтується на ієрархічних відношеннях: розрізняють пряме і переносні значення слова.

Пряме значення – первинне – найменше пов’язане з контекстом. Переносне значення – похідне - зрозуміле лише в контексті чи в сполученні з іншими словам. Наприклад, у словосполученняхкінь біжить, час біжить, ріка біжить, молоко біжить, літа біжать слово біжитьвживається в прямому значенні тільки перше словосполучення , в інших – упереносному.

12 3 4