ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Методичні прийоми ефективного вивчення епічних творів

1 23

Поступово вчитель, враховуючи знання психолого-педагогічних наук, вік учнів, визначає методичні прийоми для розв'язання проблем, які сприятимуть ефективному вивченню епічних творів.

Розглянемо, наприклад, такі:

· Як читати епічний твір?

· Як виразно прочитати художній текст?

· Як підготуватися до переказу твору або його уривка?

· Як скласти план епічного твору?

· Як підготувати розгорнуту відповідь?

· Як визначити і застосувати найефективніший шлях аналізу до того чи того епічного твору?

· Як підготуватися до характеристики персонажа?

· Як працювати над епізодом епічного твору?

· Як створити усний діафільм за художнім твором?

· Як підготуватися до написання твору за епічним художнім текстом?

1. Читати епічний твір найкраще наодинці. Місце для читання має бути зручним, світлим, тихим. Важливо, щоб під час читання ніхто не заважав. Визначена мета читання забезпечить його швидкість. У пригоді стане народна мудрість: "Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати". Читати важливо правильно, вдумливо, виразно, щоб глибоко сприймати прочитане не лише розумом, а й душею.

2. Якщо уривок з епічного твору читається голосно у класі, важливо прочитати його виразно. Для цього силу голосу потрібно пристосувати до учнівської аудиторії; читати слід, чітко промовляючи всі звуки у словах, витримуючи паузи, виділяючи голосом найважливіші слова, словосполучення, речення, які допомагають розкрити авторську думку.

3. Щоб ефективно підготуватися до переказу епічного твору або його уривка, необхідно

· поділити уважно прочитаний текст на завершені за змістом частини;

· Готуючись до переказу окремих частин, потрібно запам'ятати, про що йдеться на початку, в середині та наприкінці кожної частини;

· звернути увагу на незрозумілі слова, словосполучення, підготувати тези переказу і використовувати їх під час розповіді.

· переказуючи зміст частин, важливо не лише передати докладно їхній зміст, а й з'ясувати, які художні засоби використовував автор. Для цього необхідно правильно добирати запитання. Спочатку ті, що спрямовані на переказ змісту твору (про що пише автор), а потім ті, що спонукають звернути увагу на його форму (як автор це робить).

Щодо вибіркового переказу, то з усіх частин, на які був поділений епічний твір, добираються ті, що стосуються виучуваної теми, і готується їх докладний переказ.

Під час підготовки до стислого переказу визначається головна думка прочитаного і переказуються лише основні події твору.

МЕТА: Якщо вчитель систематично розвиватиме в учнів навички переказу художнього твору, це позитивно впливатиме на розвиток мовлення школярів, на збагачення їхнього словникового запасу, вміння аналізувати епічний твір в єдності змісту і форми.

4. До сьогодні у методичній науці остаточно не з'ясовано, коли доречніше складати план епічного твору: після, до чи під час переказу, але безперечно одне: учнів потрібно навчити складати план. Мета: робота над планом розвиває логічне мислення, сприяє засвоєнню змісту твору, спонукає стежити за розгортанням його сюжету, побудовою, встановлювати зв'язок між окремими компонентами, формою.

Розгляньмо схему, в якій назва плану залежить від змісту, структури та характеру мовно-стилістичних засобів

План епічного твору

за змістом:	за структурою	за характером мовно-стилістичних засобів.
План переказу сюжету. План переказу окремих пізодів.	Простий план. Складний план.	Звичайний план. Цитатний план. *Комбінований план.

Роботу, що стосується плану епічного твору, слід розпочати у п'ятому класі і продовжити, удосконалюючи і ускладнюючи, до одинадцятого. Розглянемо схему.

Учні повинні вміти:

5-6 КЛАСИ складати простий, звичайний план переказу окремих епізодів; складати простий, звичайний план переказу сюжету;

7-8 КЛАСИ: писати складні звичайні плани переказу епізодів і сюжетів; писати складні цитатні плани переказу епізодів і сюжетів; писати складні комбіновані плани переказу епізодів і сюжетів;

9-11 КЛАСИ: складати всі визначені назви планів у будь-якій композиції

Робота зі складання плану буде ефективнішою, якщо дотримуватися тієї логічної послідовності, яка визначена у схемі .

Наприклад, готуючись до складання плану, вчитель спочатку визначає, яким він буде за змістом (план переказу сюжету), а потім за структурою (простий план) і характером мовно-стилістичних засобів (цитатний план). Тоді у плані уроку він зробить такий запис: розвивати навички складання простого, звичайного плану переказу епізоду епічного твору; або удосконалювати навички створення складного цитатного плану переказу сюжету епічного твору та ін.

Методика роботи над планом епічного твору може бути різноманітною і залежить від творчого ставлення вчителя до неї, однак при цьому важливо використовувати і традиційні види робіт:

• Розподіл художнього тексту на завершені за змістом частини;

• Вибір плану за сюжетом, структурою, характером мовно-стилістичних засобів;

• Визначення форми назв окремих частин.

Формування учнями назв окремих частин плану потребує копіткої роботи. Розпочинати її слід під керівництвом учителя. Кожен учень повинен запропонувати свій варіант назви. Вона може бути у вигляді розповідного, питального чи окличного речення або називних речень, які придумали учні чи запозичили з тексту, головне, щоб вони яскраво і точно виражали зміст частини плану.

МЕТА: складання назв окремих частин самими учнями сприяє розвитку навичок формування чіткої, лаконічної, виразної одиниці художньої мови. Компонування цитатного плану сприяє особливо уважному, вдумливому вчитуванню у художній текст.

5. Щоб підготувати обгрунтовану відповідь під час вивчення епічного твору, потрібно:

• уважно продумати запитання, знайти в ньому домінуюче слово або групу слів;

• продумати, яку тезу (думку, що потребує доказу) слід висунути, і чітко сформулювати її;

дібрати аргументи (уривки художнього тексту), які підтвердять висунуту тезу;

• зробити чіткі висновки.

6. Щоб обрати шлях аналізу виучуваного епічного твору, необхідно прочитати тематичний блок програми і звернути увагу на кількість годин, відведених на вивчення твору.

Звернімося, наприклад, до тематичного блоку програми 2010р. (11 кл.).

В анотації до вивчення новели Франца Кафки "Перевтілення" (11 клас, 3 години) зазначено: "Образ Замзи як гротескний літературний "автопортрет" письменника й уособлення типу "маленької людини" XX ст. Внутрішні суперечності головного героя..." Такі формулювання вимог до вивчення новели, підштовхують вчителя до вибору саме пообразного шляху аналізу.

Анотація до вивчення твору Миколи Гоголя "Мертві душі" (т. 1, ключові епізоди) (4 год.) спрямовує вчителя на застосування шляху аналізу "слідом за автором". Саме уважно читаючи і аналізуючи визначені вчителем ключові епізоди, можна ефективно домогтися розуміння зазначених в анотації положень: "Соціально-історичний та філософсько-етичний аспект аналізу російського життя. Критика кріпосництва, галерея поміщицьких типів. Сутність авантюри Чичикова, функції його образу в розвитку сюжету. Жанр і композиція твору. Ліричні відступи, особливості гоголівського сміху, роль портрета, інтер'єра, художньої деталі".

Найчастіше вчителі використовують змішаний (комбінований) шлях аналізу твору, особливо до великих за обсягом художніх текстів. Наприклад, вивчення історичної епопеї Льва Толстого "Війна і мир". Перші розділи роману (з І до V) доцільно досліджувати шляхом "слідом за автором", наступні, за вибором учителя,– пообразним або проблемним. Серед останніх двох, враховуючи анотацію програми ("Втілення різних шляхів пошуку сенсу буття в долях Андрія Болконского та П'єра Бєзухова. Уособлення ідеалу "природної" краси в образі Наташі Ростової та духовного аристократизму в образі Марії Волконської..."), ефективнішим виявиться пообразний шлях аналізу.

Під час реалізації обраного шляху аналізу вчитель може розгорнути додаткову науково-дослідну роботу одного із фрагментів аналізу. Скажімо, аналізуючи художній твір "слідом за автором", учні уважно читають поділений на логічно завершені за змістом частини художній текст. Це відкриває неабиякі можливості дослідити стиль письменника.

Аналізуючи епічний твір будь-яким шляхом, цікаво порівняти його з попередньо вивченим. При цьому можна застосувати прийом послідовного порівняння: спочатку провести аналіз одного твору, а потім порівняти з ним інший; або прийом паралельного порівняння: одночасно порівняти обидва твори. Під час порівнювання (незалежно від обраних прийомів) спочатку розглядаються тема, ідея, сюжет, образи персонажів у взаємозв'язку з художніми засобами, а потім визначається спільне і відмінне в порівнюваних творах і на підставі проведеного дослідження робляться аргументовані висновки.

7. Готуючись до характеристики персонажа, вчителю потрібно: розібратися з визначенням самого терміна, з'ясувати його місце у системі образів художнього твору.

Образи художнього твору

*образи дійових осіб: персонаж, оповідач, розповідач;

*образ автора

*образ читача

*образ природного довкілля: пейзаж

*образ речового середовища: інтер'єр

Визначення терміна вчитель дає учням кілька разів, відповідно до вимог програми.

Так, у п'ятому класі програма вперше пропонує поняття “персонаж” . Визначення терміна може бути таким: "Персонажем називається образ дійової особи, яку творять її портрет, костюм, мова, вчинки, характеристики з боку інших персонажів, що ведуть розповідь".

Тому, готуючись до характеристики персонажа з учнями середніх класів, можна використати запитання:

— Яке враження справила на вас перша зустріч з персонажем? Знайдіть і зачитайте її.

— Чи змальовано у тексті портрет персонажа? Які елементи зовнішності привернули вашу увагу? Чому? Що увиразнено в портреті? Наведіть цитати.

— Яку роль відіграє авторська характеристика персонажа? Зачитайте уривки.

— Чи висвітлює автор почуття, думки персонажа? Простежте їхню динаміку, визначте, яку роль вони відіграють у творі. Наведіть приклади.

— Зверніть увагу на поведінку та вчинки персонажа, чи допомагають вони висвітлити його характер? Для підтвердження думки зачитайте уривки з твору.

— Знайдіть у тексті описи помешкання персонажа. Чи пояснюють вони його, або доповнюють?

— Зверніть увагу на особливості мовлення персонажа. Яку роль воно відіграє у його загальній характеристиці? Наведіть приклади.

— Визначте роль персонажа у світі людей.

— Складіть свою думку про персонаж.

У старших класах визначення терміна "персонаж" ускладнюється. Учням пояснюється його походження (персонаж – франц. personnage, від лат. persona – маска актора в античному театрі, в переносному розумінні – носій маски, актор, власне — зображувана ним особа) і додається визначення за літературознавчим словником. Наприклад: "Персонаж – експресивно нейтральне поняття, яке означає постать літературного твору з будь-якими психічними, особистісними якостями, моральними, ідеологічними, світоглядними переконаннями – постать як текстуальну позицію, антропоморфологічно окреслену, незважаючи на те, чи мала вона свого прототипа, чи цілковито витворена митцем" та ін.

Методичні прийоми вивчення поняття "персонаж" різноманітні. Починати можна із улюбленої учнями "ромашки", коли на окремих її пелюстках записуються визначені ознаки терміна "персонаж", наприклад: ім'я персонажа, портрет, вчинки, мова, пейзаж, інтер’єр, світогляд, сни, ставлення до інших людей, ставлення автора.

У п'ятому класі "ромашка" лише починає розпускатися, відповідно до вимог рубрики програми "Теорія літератури" на пелюстках щороку з'являтимуться все нові й нові "пелюстки", що стосуватимуться складових частин поняття "персонаж".

Ефективними можуть бути й такі прийоми вивчення образів персонажів: евристична бесіда, розповідь вчителя, складання анкети, біографії або характеристики, пошук аргументів (цитатного матеріалу), складання плану (простого, складного, цитатного) та ін.

8. До роботи над епізодом епічного твору вчитель звертається під час застосування будь-якого шляху аналізу, справа лише в тому, з якою метою вони визначаються. Якщо реалізується пообразний шлях аналізу, то окреслюються епізоди, які безпосередньо висвітлюють ті чи ті визначальні аспекти характеристики образу. Якщо проблемно-тематичний — добираються епізоди, у яких розкриваються головні напрямки розв'язання проблем, порушених у творі. Проте робота над епізодом не є домінуючою, переважає вона саме у процесі застосування шляху аналізу "слідом за автором". На підготовчому етапі до такого аналізу твору учитель поділяє художній текст на окремі епізоди і ретельно продумує прийоми роботи з кожним із них.

Епізод розглядається як окрема завершена за змістом частина художнього твору, що логічно пов'язана з попереднім та наступним його змістом. Працюючи над окремим епізодом, слід показати, що в окремій частині твору відбивається увесь його зміст.

Складаючи план роботи над епізодом, важливо постійно пов'язувати його з усім твором, розуміючи, що цей епізод — ланка у змістовому ланцюжку твору. Робота над епізодом може мати таку логічну послідовність:

· виразне читання;

· евристична бесіда, спрямована на виявлення головної думки епізоду;

· поетапне осмислення змісту в логічній послідовності ланцюжка подій;

· аналіз художніх засобів;

· визначення зв'язків з подальшим змістом твору;

· збереження емоційного ставлення учнів до персонажів, подій;

· висновки.

9. Щоб створити діафільмза епічним твором, потрібно:

1) Визначити основні епізоди художнього твору, які будуть використані у діафільмі.

2) Назвати дійових осіб майбутнього діафільму.

3)Скласти характеристику дійових осіб (зовнішній вигляд, поведінка, особливості мови, обставини, в яких вони діють тощо).

4) Осмислити своєрідність авторського ставлення до подій і героїв художнього твору, за яким має бути діафільм.

5) Розрахувати, зі скількох кадрів складатиметься діафільм. Визначити логічну послідовність кадрів.

6) Окреслити межі та конкретний зміст кожного кадру, його головну думку.

7) Дібрати назву до кожного кадру діафільму.

8) Створюючи (усно) кадри діафільму, користуватися текстом твору.

Отже, твори що належать до епічного роду, можуть і повинні розглядатися у школі з багатьох точок зору й передбачають роботу над багатьма компонентами художнього твору.

1 23