ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сутність, структура, зв'язки і значення швейної промисловості в регіональній економіці України

12 3 4

Вступ

Дослідження розміщення галузей господарського комплексу України є важливим в процесі вивчення регіональної економіки, оскільки дає можливість зрозуміти принципи та основи функціонування національної економіки на регіональному рівні та на рівні окремих мезоструктурних утворень економічної системи (територіально-виробничих комплексів). Розвиток та розміщення швейної промисловості України є невіддільною складовою процесу суспільного відтворення та економічного зростання. Актуальність аналізу розвитку та розміщення окремих галузей полягає у тому, що він виступає важливим етапом планування господарської діяльності на рівні підприємств та їх об'єднань. Знання територіальної структури виробництва по окремих галузях дає можливість оцінити конкурентну ситуацію на ринку певної продукції в регіональному масштабі, вибрати найбільш ефективно місце розташування майбутніх виробництв та налагодити оптимальну систему зв'язків з постачальниками сировини, матеріалів, послуг, тощо.

Таким чином, підкреслюючи важливість територіального аспекту аналізу господарської діяльності визначає особливу важливість вивчення розвитку та розміщення галузей економіки України.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає макрорегоінальна структура господарського механізму економіки України, тобто її регіональна економіка.

Предметом в курсовій роботі є швейна промисловість України.

Метою написання курсової роботи є вивчення та глибокий аналіз системи факторів розвитку та розміщення підприємств швейної галузі; особливостей, тенденцій та перспектив її функціонування.

Завданнями, які вирішуються в курсовій роботі, є наступні:

³ Визначення ролі швейної промисловості в господарському комплексі України;

³ Аналіз факторів, що впливають на розвиток та розміщення швейної промисловості України;

³ Вивчення сучасної галузевої структури швейної промисловості;

³ Вивчення особливостей територіальної організації швейного виробництва в Україні;

³ Аналіз внутрішньої та зовнішньої торгівлі продукцією галузі;

³ Визначення проблем та перспектив розвитку галузі.

Будь-яке наукове дослідження передбачає використання певних методів. Під час написання курсової роботи будуть використані наступні методи:

v Загальнонаукові методи (аналіз, узагальнення, порівняння, літературний, тощо).

v Спеціальні методи (статистичний, картографічний, графічний).

Сутність, структура, зв'язки і значення швейної промисловості в регіональній економіці України

Швейна промисловість є складовою легкої промисловості, що спеціалізується на виробництві непродовольчих товарів народного споживання.

Швейна промисловість задовольняє невід'ємні потреби населення у наступних видах товарів:

Ø Пальта та напівпальта;

Ø Плащі;

Ø Костюми;

Ø Піджаки;

Ø Сукні (включаючи халати, сарафани);

Ø Брюки (включаючи робочі та жіночі);

Ø Спідниці;

Ø Блузки;

Ø Куртки (включаючи робочі);

Ø Сорочки верхні;

Ø Білизна постільна.

Швейна промисловість відіграє важливу роль у загальній системі народного господарства країни. Після текстильної вона є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Забезпечення населення нашої країни якісним одягом є досить впливовим чинником як підвищення ефективності виробництва та збільшення добробуту населення, так і забезпеченості робочими місцями наявних трудових ресурсів, особливо жіночих. Адже на підприємствах легкої промисловості, в тому ж числі і швейної, у виробництві зайняті переважно жінки.

Це зумовлено особливостями виробництва, специфікою техно-логічних операцій. У цілому в галузі частка жіночої праці становить 75%. Ця особливість дає можливість створити нові робочі місця, зокрема для жінок, краще використовувати трудові ресурси країни.

Як видно з діаграми 1 (див.нижче.), швейна промисловість займає помітне місце серед інших галузей легкої промисловості у забезпеченні зайнятості населення. Проте, нажаль, у сучасних умовах у швейній галузі працюють лише 25 тис. чоловік, які завантажені роботою тільки на 30%. Водночас неможливо здійснювати ефективну господарську діяльність, якщо для цього не створено відповідних необхідних умов, і однією з найважливіших є підтримання оптимального теплового режиму тіла людини, а одяг тут відіграє далеко не останню роль.

Діаграма 1

Структура зайнятих у швейному виробництві,%

*Джерело: Перспективи створення нових робочих місць // Україна: аспекти праці, №2, 2009

В умовах трансформаційної економіки та переходу до ринкової системи господарювання розвиток галузей промисловості групи “А” втрачає свою вагу, натомість у високо розвинутих країнах з ринковою економікою переважає виробництво товарів для задоволення найрізноманітніших потреб населення, не останнє місце в якому посідає і швейне виробництво. Це безпосередньо стосується і України, оскільки перспектива у виході нашої держави на світові ринки полягає у збільшенні обсягів та якості виробництва товарів групи “Б”. На жаль частка виробництва товарів легкої промисловості в цілому і швейної зокрема, у порівнянні з рештою галузей народного господарства, зменшилась більш ніж у десять разів.

Динаміка виробництва швейної продукції за період 1990-2009 рр. показана на графіку 1:

Графік 1

Порівняльна динаміка виробництва товарів (всієї промислововсті, легкої та швейної,(у %)

*Джерело: Статистичний щорічник України, 2008 рік

Щодо зв’язку швейної промисловості з іншими галузями народного господарства, то найперше необхідно відмітити її зв’язок їз АПК та хімічним комплексом. З цими галузями господарського комплексу швейна промисловість пов’язана споконвіку. Адже саме АПК та хімічна промисловість виступають єдиною сировинною базою даної промисловості і є одним з найголовніших постачальників сировини сьогодні. Від економічного стану даних галузей у значній мірі залежить стан і швейної промисловості. Роль хімічної промисловості як виробника сировини неухильно зростає. Використання штучних замінників натуральних тканин значно розширює можливості у виробництві швейної продукції. Очевидно, що АПК далеко не в силах задовольнити попит швейних підприємств у сировині. Тож використання синтетичних матеріалів не тільки розширює можливості виробництва, але й дає змогу задовольнити вимоги все більшої і більшої кількості споживачів.

Швейна промисловість є крупним споживачем продукції не лише АПК та хімічного комплексу, але й ряду інших галузей промисловості, особливо паливно-енергетичних, машинобудування.

Взаємозв’язок згаданих галузей може виявити істотний вплив на їх розвиток в єдиному господарському комплексі певних економічних районів. В останній час нові технології по виробництву швейної продукції вимагають значних затрат електроенергії. Це пояснюється наростанням автоматизації праці. Потужні електронні процесори, що керують елементарними виробничими циклами потребують струму високої частоти. А підвищення частоти струму зумовлює за фізичними законами і збільшення затрат електроенергії.

Всі важливі галузі легкої промисловості є машиномісткими. Не є винятком у цьому відношенні і швейна промисловість. Збільшення виробництва виробів швейної промисловості вимагає водночас вдосконалення та оновлення основних фондів у фізичному та моральному відношеннях. І тут основна роль належить галузям машинобудівного комплексу.

Нижче подано схему взаємозв'язку швейної промисловості з іншими галузями народного господарства:

Схема 1

Взаємозв'язок швейного виробництва з іншими галузями народного господарства

*Побудовано автором на основі: Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил. – К.,2005, с. 72-76.

Отже, швейна промисловість є важливою складовою господарського комплексу України. Її роль полягає не лише в тому, що вона забезпечує населення необхідними товарами народного споживання, а й створює робочі місця для жіночої праці. Швейна промисловість тісно пов'язана з іншими галузями – АПК, хімічний комплекс, машинобудування, ПЕК.

швейний промисловість регіональний торгівля

2. Передумови розміщення і територіальної організації швейної промисловості України

Фактори, що сприяли розвитку галузі, можна визначити наступним чином[1]:

Аналіз факторів розміщення швейної промисловості

Основним критерієм оцінки раціональності розміщення галузей легкої промисловості є вплив розміщення промисловості на досягнення більш високої продуктивності суспільної праці.

Економія в затратах суспільної праці за умов правильного розміщення промисловості може бути досягнута багатьма шляхами:

-шляхом уникнення зайвих далеких та зустрічних перевезень сировини, матеріалів і готової продукції;

-шляхом підвищеної продуктивності праці в певних районах, внаслідок наявності в цих районах кращих умов для розвитку даного виду виробництва;

-шляхом економії суспільної праці на будівництві нових підприємств за більш сприятливих умов;

-шляхом більш раціонального використання трудових ресурсів і т.д.

Розглянемо найважливіші фактори, що впливають на вибір району для будівництва підприємств швейної промисловості.

Історичний фактор

Що стосується історичного фактора розвитку швейної промисловості, то доцільним є виділення 3 етапів:

è Етап домінування феодальних відносин (кінець 16ст. – 1917 рр.)

Основними рисами господарської системи цього часу були: формування поденної форми відробітку та панщини; розвиток мануфактурного виробництва; домінування у структурі швейної промисловості виготовлення одягу слабкодиверсифікованого асортименту; розвиток внутрішнього ринку у формі ярмаркової торгівлі; слабкий розвиток процесів накопичення капіталу, спеціалізації та поділу праці.

è Період входження України до складу СРСР (1918 – 1991 рр.)

Цей період ознаменувався розвитком соціалістичної системи господарювання. Основними тенденціями у розвитку продуктивних сил було превалювання державних планів та замовлень над об’єктивними вимогами ринку та потреб населення. Хоча швейна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові.

è Період незалежності (1991р. – наші дні)

Період незалежності ознаменувався суттєвими структурними перетвореннями в економіці країни, які призвели до кризи всієї господарської системи внаслідок порушення сформованої інфраструктури, як промисловості так і сільського господарства, що була орієнтована на задоволення загальносоюзних потреб та інтегрована до загальносоюзної господарської системи.

Природно-сировинний фактор

Основним джерелом сировини для виробництва продукції швейної промисловості тисячоліттями слугувало сільське господарство, котре залишається найважливішим постачальником сировини для промисловості. Основними культурами рослин, які слугують джерелом сировинної бази швейної промисловості є льон та бавовник.

Головною волокнистою культурою в є льон-довгунець, однак на текстильних підприємствах виробництво відбувається в основному на завізній сировині. На експериментальних ділянках у південних областях України вирощують бавовник, коноплі.

Посіви льону-довгунця в 2008 р. становили 3 тис. га, або майже у 6 разів менше, ніж у 1990 р. Зменшення посівів та зниження врожайності льону з 6,4 ц/га (1990 р.) до 3,6 ц/га (2008 р.) призвели до скорочення валового збору льоноволокна із 108 тис. т у 1990 р. до 9 тис. т у 2008 p., що негативно позначилося на роботі льонопромислового підкомплексу, який є важливим сировинним постачальником швейної галузі.

Останнім часом посівні площі, урожайність та валові збори льону-довгунця різко знизились. Однак, незважаючи на це, льонопромисловий підкомплекс АПК продовжує функціонувати. Важливим показником його розвитку та підвищення ефективності є якість льоносировини.

Зрозуміло, що пріоритетним напрямом розвитку сировинної бази галузі є зниження собівартості льоноволокна при збільшенні обсягів виробництва льону й підвищенні його врожайності та зростання якості льоносировини за рахунок впровадження кращих селекційних сортів та інтенсивної технології виробництва.

Інтенсивні технології вирощування й переробки льону-довгунця пов'язані з оснащенням господарств і переробних підприємств спеціальними машинами та обладнанням 15-18 найменувань. А нині в льоносіючих господарствах налічується тільки 7-8 найменувань таких машин, за рахунок яких можна механізувати галузь лише на 40-50%.

Упродовж останніх років в Україні ведуться експериментальні роботи з вирощування бавовнику. Бавовник до постачається з південних областей За 5 років було апробовано 500 його сортів. Найкращими виявилися швидкодозріваючі, переважно північно-болгарські сорти (власних сортів не залишилося). У 1995 р. почалися їх дослідницько-промислові випробування. У новій програмі розвитку легкої промисловості передбачено відновлення розвитку бавовняної галузі. На думку спеціалістів, Україна може забезпечити власні потреби в бавовні на 70%, а собівартість її становитиме 70% від вартості узбецької.

Основні райони спеціалізації по вирощуванню технічних культур показано нижче на картосхемі 1.

З картосхеми видно, що основними районами формування сировинної бази для швейної промисловості України є Чернігівська, Київська, Житомисрька, Луганська, Донецька, Івано-Франківська та ін. області.

Що стосується сировинного забезпечення швейної галузі продукцією хімічної промисловості, то вона має можливість вже нині вико-ристовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри, клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі.

Для швейної промисловості – найбільш давньої з галузей – протягом останніх десятиріч характерними стали зміни сировинної бази та зростання частки синтетичних волокон, котра на початку 1990-х років перевищувала 40% порівняно з виробництвом продукції з натуральної сировини.

Нижче подано графік, на якому відображено динаміку зростання обсягів виробництва продукції швейної промисловості з натуральної сировини та з хімічних волокон.

Графік 2

Динаміка темпів проросту обсягів виробництва продукції швейної галузі в розрізі використання сировини

*Джерело: Дані міністерства легкої промисловості України // платний сайт www.legprom.com.ua (оперативна статистична інформація стосовно розвитку виробництва та ринку легкої промисловості)

Статистичні дані показують, що виробництво продукції швейної промисловості з натуральної сировини має тенденцію до скорочення, натомість його заміщує виробництво продукції з штучних замінників.

В техніці та технології швейної промисловості в останній час відбуваються зміни, що впливають на її розміщення.

Демографічний фактор

Вплив даного фактора визначається двома основними напрямками:

- Швейне виробництво повинно бути орієнтоване на максимальне задоволення потреб споживача. Відповідно до цього, асортимент продукції швейної промисловості повинен максимально відповідати запитам моди, статево-віковій структурі населення, інших особливостей (пов'язаних зі способом життя або особливостями роботи – потреба у спортивному одязі, у спеціальному одязі, тощо).

- З іншого боку швейне виробництво повинне бути забезпечене необхідною робочою силою з відповідним рівнем кваліфікації та відповідним досвідом.

Зниження природного приросту населення спричинює деформацію його вікової структури, зниження природного приросту трудових ресурсів у галузі. «Старіння» населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до певних труднощів у формуванні трудових ресурсів та забезпеченні галузі робочою силою, є одним з найтривожніших симптомів погіршення демографічних умов. Висока частка осіб у віці, старшому за працездатний (вже в 2008 р. - 23,3 % проти 22,6% у 1996 p.), скорочує обсяги трудового потенціалу як швейної промисловвості, так і інших галузей. Якщо частка пенсіонерів серед населення зростає, то представників молодшого покоління - скорочується (в 2008 р. - 20.1% проти 21.5%) у 1996). Людей працездатного віку в країні понад 50% (у 2008 р. їх було 56,6% проти 55,8 у 1996 p.). Кількість жінок в Україні залишається стабільною і становить 54 % населення. Природний приріст населення в Україні протягом 2006-2009 рр. є від'ємною величиною, що свідчить про катастрофічну демографічну ситуацію. Населення в Україні поступово старіє та вимирає (діаграма 2).

Необхідно також відмітити, що в умовах науково-технічного прогресу та безперервного розвитку і вдосконалення технологій умови праці істотно змінились. Тепер вагому роль у виробництві товарів швейної промисловості відіграє не чисельність трудових ресурсів, а рівень їх кваліфікації.

Діаграма 2

Динаміка природного приросту населення України за 2006-2009 рр.

*Джерело: www.ukrstat.gov.ua

Соціально-економічні фактори

Важливим соціально-економічним фактором залишається фактор динаміки грошових доходів населення та споживання товарів промисловості (реальні витрати).

Ми бачимо, що реальне споживання населенням товарів швейної промисловості, має тенденцію до відставання від зростання реальних доходів. Дане явище свідчить зростання тіньового ринку в економіці України та зменшення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробника (графік 3).

Графік 3

Динаміка реальних доходів та витрат (вплив на споживання товарів швейної промисловості ) населення

*Джерело: www.ukrstat.gov.ua

Отже, в цілому в економіці України спостерігається тенденція до зростання доходів населення, що сприяє також і зростанню потенційного попиту на продукцію швейної промисловості. При цьому попит споживача може переорієнтовуватися в більш дорогі сегменти продукції галузі – вироби з натуральної сировини. Ми бачимо, що фактор доходів-витрат населення досить істотно впливає як на обсяги виробництва продукції галузі ( позитивний характер), так і на його асортиментну структуру.

12 3 4