МегаПредмет

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение


Как определить диапазон голоса - ваш вокал


Игровые автоматы с быстрым выводом


Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими


Целительная привычка


Как самому избавиться от обидчивости


Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам


Тренинг уверенности в себе


Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"


Натюрморт и его изобразительные возможности


Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.


Как научиться брать на себя ответственность


Зачем нужны границы в отношениях с детьми?


Световозвращающие элементы на детской одежде


Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия


Как слышать голос Бога


Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)


Глава 3. Завет мужчины с женщиной


Оси и плоскости тела человека


Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття, класифікація і система тактичних прийомів





Тактичний прийом є основним елементом криміналістичної тактики. В юридичній літературі визначення по­няття тактичного прийому до цього часу є спірним, що викликає неоднозначне його розуміння і тлумачення.

Відмежування тактичного прийому від інших способів дій, як зазначають В.О. Коновалова та В.Ю. Шепітько, міститься в його психологічній сутності, в особливостях психологічного механізму його реалізації.

Такий механізм реалізації тактичного прийому припускає:

1) його психо­логічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо;

2) безпосередню чи опо­середковану взаємодію між слідчим (суддею) і його респондентами;

3) психологічний ефект від використання прийому (що пов'язано з одержанням об'єктивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, встановленням місцеперебування тайника тощо).

З урахуванням викладеного В.О. Коновалова та В.Ю. Шепітько пропонують наступне визначення.

Тактичний прийом – спосіб проведення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, та який є найбільш раціональним та ефективним при визначених ситуаціях.

У криміналістиці існують два основних напрями у поглядах на сутність тактичного прийому: деякі автори розглядають тактичний прийом як своєрідну наукову рекомендацію {О. М. Васильєв), інші — визначають його як спосіб дії чи лінію поведінки (Р. С. Бєлкін). У визначенні поняття тактичного прийому необхідно вказувати, що це саме спосіб дії. Підставою для цього є такі міркування:

1) визначення поняття тактичного прийому як наукової рекомендації містить вказівку на джерело його формування, але не відображає самої сутності прийому;

2) в етимологічному розумінні прийом означає «спосіб здійснення чого-небудь», рекомендація ж — це тільки порада, побажання;

3) спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

Тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійс­нення процесуальної дії у певних обставинах його реалізації. Раціональність і ефективність способу дії (тактичного прийому) є його істотними ознаками. Разом з тим зазначені ознаки ще не дають змоги відокремити тактичний прийом від інших способів дії (організаційних, підготовчих, техніч­них тощо).

Відокремлення тактичного прийому від інших способів дії криється в його психологічній сутності, особливостях психологічного механізму його реалізації.

Визначення поняття тактичного прийому передбачає урахування і такої його ознаки, як ситуаційна зумовленість. Слідча ситуація справляє чималий вплив як на об­рання тактичних прийомів, так і на доцільність їх застосу­вання в тих чи інших умовах.

З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на до­сягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких належать законність, етичність, науковість, вибірковість, ефективність та економічність пізнавальна цінність.



Законність, як принцип застосування тактичних прийо­мів, полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповіда­ти духу і букві закону. Тактичний прийом може застосову­ватися лише в межах тих слідчих і судових дій, порядок здійснення яких визначений кримінально-процесуальним законом. Відповідність тактичного прийому вимогам законності означає також й те, що він не може суперечити за­кону. Так, у процесі провадження такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання, способом дії, що порушує ви­моги закону, може бути пред'явлення осіб або предметів серед меншого числа, ніж про це вказано в нормі закону. Такі дії не можна визнати тактич­ним прийомом, що відповідає вимозі законності.

Допустимість тактичного прийому пов'язана не тільки з його законністю, а й з етичністю. Етичність тактичних прийомів полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, введення особи в ома­ну, вчинення такого впливу на психіку людини, що тягне за собою негативні наслідки. Неприпустимими є тактичні прийоми, засновані на насильстві, погрозах, обмані, вико­ристанні аморальних спонукань, культурної відсталості, релігійних упереджень тощо.

Важливою вимогою, що ставиться до тактичних при­йомів, є їх науковість,під якою розуміють відповідність прийому науковим даним, що лежать в основі його форму­вання. Розробка тактичних прийомів ґрунтується на даних різних наук — психології, логіки, педагогіки, лінгвістики, кібернетики та ін. Проте вимога науковості не вичерпуєть­ся цим. Вона перш за все визначає природу тактичного прийому. Наукова обґрунтованість передбачає:

1) науковість прийому за джерелом його походження;

2) відповідність прийому сучасному стану науки;

3) можливість наукового передбачення результатів використання прийому.

Наступною вимогою до тактичних прийомів виступає їх вибірковість як спроможність вирішувати тактичні завдання у певних ситуаціях. Ситуативний характер прийо­мів, залежність їх від обставин, що виникають під час про­вадження досудового чи судового слідства в цілому або при проведенні окремих слідчих (судових) дій, зумовлює потребу опрацювання найрізноманітніших тактичних прийомів.

Ефективність та економічність (за допомогою прийому бажано досягати максимально можливого і якісного результату при мінімальних витратах часу, сил, засобів).

Серед вимог, які висуваються щодо тактичного прийо­му, є також його пізнавальна цінність.Тактичні прийоми за своїм призначенням і спрямованістю сприяють пізнанню, переслідують мету одержати доказову інформацію (знайти сліди чи знаряддя злочину, одержати показання від свідка чи обвинуваченого, встановити особу злочинця чи жертви тощо).

Важливою проблемою у криміналістичній тактиці є визначення характеру взаємозв'язку і розмежування тактичних прийомів та процесуального порядку провадження слідчих і судових дій. З цього приводу в юридичній літературі висловлені дві протилежні точки зору. Прибічники однієї з них (Р. С. Бєлкін) вважають, що у кримінально-процесуальному законі можуть міститися тактичні прийоми. Вони зазначають, що тактичний прийом, який став нормою закону, не втрачає свого криміналістичного змісту. Інші криміналісти (В. О. Коновалова) стверджують, що у кримінально-процесуальному законі не можуть міститися ніякі тактичні рекомендації чи прийоми.

На наш погляд, у кримінальному процесуальному законі не можуть міститися тактичні прийоми, бо, по-перше, тактичний прийом ґрунтується на процесуальних нормах і не повинен суперечити їм; по-друге, процесуальна норма, на­віть альтернативна, не може бути тактичним прийомом через те, що вона має розпорядчий або обов'язковий харак­тер у певних межах; по-третє, тактичний прийом є більш гнучким, його застосування визначається ситуаційною зу­мовленістю, яку законодавець у деталях передбачити не може, а може представити та приписати тільки загальний процесуальний порядок; по-четверте, тактичний прийом не може бути застосований в «усіх випадках» — лише при певних умовах, обставинах, відповідних ситуаціях його за­стосування буде оптимальним. У криміналістичній теорії тактичні прийоми традицій­но розглядаються ізольовано, а не у певних комплексах чи системах. Разом з тим саме комплексне використання тактичних прийомів слід здійснювати у процесі тієї чи іншої слідчої (судової) дії. Використання типових систем набага­то ефективніше, ніж застосування окремих неузгоджених прийомів.

Система тактичних прийомів — це упорядкована сукупність (комплекс) взаємопов'язаних і взаємозумовлених прийомів, яким притаманні цільова спрямованість і вибірковість у процесі їх реалізації.

Така система повинна становити не просту сукупність прийомів, не будь-який їх перелік, а лише таку побудову, що припускає організацію їх увигляді цілісного утворен­ня, в якому взаємопов'язані компоненти посідають відповідне місце у певній послідовності та виконують необхідні функції.

Системі тактичних прийомів властиві такі загальні ознаки:

1) цілісність. Елементи системи повинні бути безпосе­редньо чи опосередковано взаємопов'язані і вибірково взаємодіяти, тобто система має функціонувати як певний цілісний ансамбль. Кожний тактичний прийом повинен посідати своє місце в системі та виконувати необхідні функції. Системі мають бути притаманні нові інтегральні властивості, які не входять порізно як складові до системи елементів;

2) наявність певної структури, яка передбачає існування відповідних підсистем і окремих тактичних прийомів, що залежать від мети і ситуацій. Розташування тактичних прийомів у системі пов'язано з їх тактичною доцільністю та ефективністю використання у певній послідовності;

3) ієрархічність системи тактичних прийомів, яка виступає як компонент більш широкої системи — криміналістичної тактики. У свою чергу, кожний компонент системи тактичних прийомів (огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та ін.) може розглядатися як система (чи підсистема), яка диференційована відповідно до мети і ситуаційної зумовленості;

4) множинність опису кожної системи. Система тактичних прийомів може співпадати за формою прийомів, але відрізнятися за їх конкретним змістом і особливостями використання.

Існують і специфічні ознаки(властивості) системи тактичних прийомів:

а) цільова спрямованість— відповідність меті процесуальної дії;

б) вибірковість— можливість ефективної роботи тільки у певній ситуації;

в) динамічність і гнучкість— наявність широкого діапазону проявів у своєму конкретному змісті і особливостях використання. Гнучкість системи полягає у зміні лідерства застосування тактичних прийомів;

г) варіантність— множинність слідчих (судових) дій, а також різноманітних ситуацій, які зумовлюють і варіантність систем тактичних прийомів;

ґ) алгоритмічність— своєрідність алгоритмів для слідчого чи судді у процесі використання тактичних прийомів системи. Вона полягає в тому, що системи припускають певний порядок використання тактичних прийомів — їх форму, зміст, послідовність застосування тощо.

 

(Джерела і функції тактичних прийомів)

При формуванні тактичних прийомів криміналістична тактика виходить з галузей наукових знань, що стоять біля джерел їх утворення і визначають їх ефективність і раціональність. Дослідження джерел тактичних прийомівдозволить виявити їх наукову спроможність, природу, оцінити їх можливості.

У генезисі криміналістичної тактики до її джерел традиційно відносять дані таких наук, як логіка, психологія, лінгвістика, соціологія, наука управління та ін. Разом з тим розвиток окремих наук, їх інтеграція і диференціація дають змогу виявити нові джерела, що сприяють розвитку і становленню криміналістичної тактики та її ядра — тактичних прийомів. До таких джерел можуть належати дані теорії прогнозу, теорії ігор, теорії систем та ін.

Наукові положення логіки повинні посісти особливе місце при формуванні та використанні тактичних прийо­мів огляду місця події, допиту в усіх його різновидах, об­шуку та інших процесуальних дій. Такі тактичні прийоми, як аналіз слідів та інших речових доказів, їх зіставлення з іншими даними, постановка різноманітних за своєю при­родою запитань допитуваному чи пред'явлення йому тих чи інших доказів містять у собі елементи логіки. Закони логіки визначають не тільки форму і зміст тактичних прийомів, а й певну послідовність їх використання, те чи інше їх поєднання у межах окремої процесуальної дії.

Важливим теоретичним джерелом тактичних прийомів виступає психологія. її особлива роль визначається тим, що тактичні прийоми безпосередньо або опосередковано спрямовані на специфічний об'єкт — психіку людини; їх розробка і побудова ґрунтуються на психологічних осо­бливостях процесів сприйняття, пам'яті, мислення, тих чи інших властивостях і станах; їх зміст і механізм реалізації зумовлені необхідністю здійснення психологічного впливу з метою встановлення психологічного контакту, актуалізації забутого, викриття неправди у свідченнях тощо.

Особливий інтерес для розвитку криміналістичної тактики становить соціальна психологія, яка дає відомості про вікові, соціально-психологічні особливості особи, її конформність, схильність до референтної групи (референту), соціальну роль та ін. Використання даних цієї науки дозволяє більш диференційовано формувати достатні й не­обхідні засоби впливу на осіб різних категорій.

Розробка і застосування тактичних прийомів пов'язані з окремими напрямами математичної науки, і зокрема тео­рією ігор. Вплив теорії ігор на розвиток криміналістичної тактики намітився порівняно недавно. Використовуючи математичний апарат, теорія ігор винаходить такі правила поводження у конфліктних ситуаціях, які були б найкра­щими. Ці завдання можуть бути найбільш ефективно ви­рішені на рівні рефлексивного мислення і управління як ядра теорії ігор. Елементи рефлексивного мислення необхідно більш широко використовувати в процесі обрання і побудови окремих тактичних прийомів, їх систем, прогно­зування можливостей їх ефективної реалізації.

Криміналістична тактика пов'язана з наукою управ­ління, зокрема з науковою організацією праці (НОП). Вона використовує такі положення НОП, як планування діяль­ності, розподіл сил і засобів, економія часу.

Розгляд НОП як джерела тактичних прийомів уявля­ється спірним. Віднесення окремими авторами НОП до джерел тактичних прийомів пов'язане з тим, що вони ототожнюють організаційні й тактичні способи дії, ставлять між ними знак рівності. НОП може лише сприяти ефектив­ному використанню тактичних прийомів, але не породжувати їх.

Необхідно зазначити, що ізольований розгляд окремих теоретичних джерел є умовним. В усіх випадках тактичний прийом має декілька джерел. Так, постановка тих чи інших запитань допитуваному заснована на даних логіки (логічна природа запитання, його вид, форма); психології (запитання є носієм психологічного впливу); лінгвістики (запитання повинно бути правильно сформульовано з точки зору мовознавства). Пред'явлення доказів базується на даних психології (актуалізувати забуте, викрити неправду тощо); логіки (визначеність і послідовність їх пред'явлення); теорії ігор (обрання моменту пред'явлення доказів за до­помогою імітації міркувань респондента; прогнозування результату реалізації прийому та ін.).

Джерелом тактичних прийомів є результати кри­міналістичних наукових пошуків. Як не дивно, але про це джерело забувають самі криміналісти. Сьогодні криміна­лістична тактика переростає свій традиційний потенціал, а це вимагає не тільки його оновлення, а й побудови систем тактичних прийомів, розробки нових способів дії. Криміна­лістика на основі вивчення і узагальнення слідчої практи­ки розробляє і пропонує найбільш ефективні тактичні прийоми і засоби.

Джерелом тактичних прийомів може бути й безпосе­редньо слідчачи судова практика. Судово-слідча практи­ка дозволяє нагромадити необхідний емпіричний матеріал, узагальнити особливості застосування способів дії, одержати уявлення щодо прогалин і помилок, апробувати ре­комендації криміналістичної теорії.

Тактичні прийоми виконують різноманітні функції і можуть бути поділені на загальні,що виходять за рамки ізольованої дії та характерні для низки процесуальних дій, та окремі,які притаманні внутрішньому змістові окре­мої дії. Дослідження функціонального призначення такти­чних прийомів вимагає розгляду специфіки загальних і окремих функцій.

Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути пізнавальна, прогностична, комунікативна, регуля­тивна. Розглянемо кожну з них окремо.

Пізнавальна функціятактичних прийомів пов'язана з одержанням доказової інформації при виконанні окремих процесуальних дій. Тактичні прийоми за своєю сутністю повинні сприяти пізнанню, переслідувати мету ефектив­ного проведення слідчих і судових дій. Пізнавальна функ­ція складається із застосування таких прийомів, які відпо­відно до мети дії, сприяють виявленню інформаційного ма­теріалу та встановленню істини.

Прогностична функціятактичних прийомів дозволяє слідчому (судді) правильно обрати ті чи інші способи дії, домогтися реалізації мети процесуальної дії. Ця функція охоплює три основних напрями передбачення:

1) власних дій слідчим (суддею);

2) дій інших учасників процесу розслідування (судового розгляду);

3) можливості управління здійснюваною діяльністю.

Комунікативна функціяпроявляється у процесі спілкування слідчого (судді) з іншими учасниками в межах процесуальної дії (під час допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.). Ця функція тактичних прийо­мів включає такі напрями:

1) встановлення психологічного контакту;

2) управління спілкуванням з боку слідчого (суд­ді);

3) здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування;

4) одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування.

Регулятивна функціятактичних прийомів припускає можливість виявляти їх вплив на слідчу ситуацію і ситуацію процесуальної дії, змінювати їх. Правильно обраний тактичний прийом дає змогу регулювати ситуацію в потрібному напрямі (змінювати позицію учасників проце­суальної дії, одержувати дані про можливе місцеперебування слідів злочину, способи їх приховування тощо). У процесі використання тактичних прийомів відбувається зміна ситуації, яку вони регулюють.

Тактичні прийоми обираються вільно та застосовуються на розсуд слідчого чи судді. Водночас необхідно враховувати можливості саме регулятивної функції тактичних прийомів, пов'язаної з відносною жорсткістю їх застосування.

Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумовлені специфікою процесуальної дії, її цільовою і си­туативною спрямованістю. Окремі функції являють собою диференціацію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої чи судової дії (огляду місця події, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту тощо). Так, у процесі допиту загальні функції тактичних прийомів (піз­навальна і комунікативна) знаходять свій прояв у таких окремих функціях, як функція викриття (викриття неправ­дивої заяви про алібі, встановлення обмови, самообмови тощо); функція спонукання (актуалізація в пам'яті забутого, стимулювання до дачі показань); функція корекції (усунення перекручень при добросовісній помилці, уточ­нення показань і усунення суперечностей у них). Під час обшуку як окремі функції можуть бути розглянуті діагностична (пов'язана з визначенням добровільності видачі об'єктів обшуку), пошукова (дозволить обрати напрямок пошуку і виявити те, що шукають), усунення протидії осо­би, яку обшукують, стимулювання її до спілкування, одер­жання від особи пошукової інформації тощо.

Тактичні прийоми провадження окремих процесуальних дій мають багатофункціональне призначення. У процесі використання вони можуть виконувати різноманітні функції. Зокрема, пред'явлення того чи іншого доказу може бути використано для актуалізації в пам'яті допитува­ного забутих обставин, викриття неправди, усунення супе­речностей в його показаннях та ін. Тактичний прийом, що стосується аналізу слідів на місці події, дозволяє встано­вити більш широкий їх діапазон, причинні зв'язки між ни­ми, відтворити подію, що сталася. Зіставлення окремих предметів може бути ефективним при обшуку як у разі відшукання видозмінених (знищених) об'єктів пошуку, так і при пошуку об'єктів, прихованих у спеціальних тайниках,

Окремі тактичні прийоми можуть виконувати свої функції в різних процесуальних діях. Так, постановка тих чи ін­ших запитань (нагадуючих, доповнюючих, уточнюючих, контрольних тощо) використовується в таких діях, як допит, обшук, пред'явлення для впізнання. Роз'яснення необ­хідності надання допомоги органам розслідування застосо­вується при допиті, обшуку, слідчому експерименті. Вико­ристання можливостей типових аналогів може бути засто­совано не тільки у процесі огляду місця події, а й при обшуку.

Видимість функціональної уніфікованості тактичних прийомів створюється схожістю окремих цілей процесуальних дій. Разом з тим та чи інша слідча (судова) дія завжди накладає свій відбиток на функції тактичних прийомів.

(Класифікація тактичних прийомів)

Різноманітність тактичних прийомів вимагає їх наукової класифікації. Класифікація визначає систему підпорядкованих понять (класів, об'єктів) і використовується як засіб для встановлення зв'язку між ними. Значення наукової класифікації полягає у тому, що вона передбачає вивчення закономірностей об'єктів, дослідження їх природи.

У криміналістичній літературі здійснюються спроби класифікувати прийоми. Складність класифікації тактичних прийомів визначається великою кількістю підстав, за якими вони можуть бути поділені, та неоднозначним розу­мінням сутності тактичного прийому.

Аналіз праць з криміналістики свідчить, що існує близько двох десятків класифікацій тактичних прийомів, але багатьма авторами за основу класифікаційних побудов час­то беруться довільні ознаки, властивості чи положення.

Найпоширенішою є класифікація тактичних прийомів за джерелом походження.Так, їх поділяють на прийоми, що ґрунтуються на застосуванні логіки, психології, НОП (О. М. Васильєв). Однак, на наш погляд, запропонована класифікація є спірною через такі міркування:

1) вона демонструє окремі джерела формування тактичних прийомів і тому має теоретичне, а не практичне значення;

2) є однобічною, бо не охоплює всі можливості формування прийомів;

3) підстава класифікації є недостатньо точною, оскільки у всіх випадках тактичний прийом має декілька джерел;

4) у цій класифікації тактичними прийомами називаються й такі, що не можуть належати до прийомів (слідча версія, планування, розміщення та використання сил та ін.);

5) до тактичних прийомів зараховані не тільки способи дії, а й методи і навіть напрями діяльності слідчого.

Дискусійні погляди щодо існування двох тактик — криміналістичної та процесуальної — дали змогу окремим авторам класифікувати тактичні прийоми на передбачені законом (обов'язкові чи факультативні) та не передбачені кримінально-процесуальним законом (М. П. Шаламов). Така класифікація ґрунтується на розумінні тактичного прийому як такого, що може міститися у нормах закону. Однак такий погляд не можна визнати правильним.

Викликає заперечення класифікація тактичних прийомів за рівнем їх складності — поділ на складні (комплекс, сполучення кількох простих прийомів, що забезпечують досягнення визначеної мети) та прості (елементарні) (М. О. Селіванов). Складні прийоми є не що інше, як їх системи (або, як їх іноді називають у криміналістичній літе­ратурі, тактичні комбінації). Система ж тактичних прийомів є самостійною категорією криміналістичної тактики.

Класифікація тактичних прийомів повинна сприяти пізнанню їх сутності у всіх різновидах, визначенню законо­мірних зв'язків між ними, встановленню їх властивостей та ознак. Підставою класифікації має слугувати певна об'єктивна закономірність, яка дозволяє поділяти тактичні прийоми на ті чи інші види, відносити їх до визначеної групи.

За напрямком діяльності:

- слідчі;

- судові;

- оперативні.

За механізмом отримання інформації:

- вербальні – застосовуються під час мовного спілкування (розповідь, роз’яснення, пропозиція, опитування, запитання, порада, прохання, тощо);

- невербальні – використовуються без застосування мовного спілкування (спостереження, демонстрація, моделювання, жестикуляція, міміка, тощо).

За сферою реалізації:

- прийоми огляду місця події;

- прийоми проведення обшуку;

- прийоми проведення допиту;

- прийоми проведення впізнання тощо.

За діапазоном використання:

- прийоми, що використовуються при проведенні лише окремої (однієї) слідчої дії;

- прийоми, що використовуються при проведенні кількох слідчих дій.

За об’єктом спрямування:

- спрямовані на здійснення психологічного впливу;

- спрямовані на дослідження матеріального середовища.

Певний інтерес і практичне значення становлять такі підстави класифікації тактичних прийомів:

1) за видом процесуальної дії:

- тактичні прийоми огляду місця події (аналіз окремих слідів на місці події; моделювання події, що відбулась; зіставлення модельованої події та реальної картини місця події; аналіз ознак знищення слідів; зіставлення інформа­ції місця події з типовими аналогами та ін.);

- тактичні прийоми допиту (постановка різних видів запитань; пред'явлення речових та письмових доказів; оголошення показань окремих осіб; допит на місці події; демонстрація перспектив ситуації, що склалася; переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування та ін.);

- тактичні прийоми обшуку (залучення обшукуваного до діяльності слідчого; словесна розвідка; зіставлення вияв­леного з ознаками того, що шукається; аналіз ознак предмета пошуків; постановка обшукуваному уточнюючих запитань; використання можливостей типових аналогів тощо);

- тактичні прийоми інших процесуальних дій;

2) за діапазоном використання

- тактичні прийоми, які використовуються під час прова­дження тільки окремих слідчих (судових) дій (допит на місці події, орієнтація на професійні навички обшукуваного тощо);

- тактичні прийоми, які використовуються у декількох (багатьох) процесуальних діях (постановка тих чи інших запитань; використання типових аналогів; аналіз слідів, предметів, їх ознак тощо);

3) за об'єктом спрямованості (або сферою реалізації) тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на

- людину (роз'яснення важливості правдивих показань; по­становка контрольних, нагадуючих, доповнюючих та ін­ших запитань; демонстрація фотознімків; оголошення ви­сновків експертиз або результатів слідчих дій та ін.);

- тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріаль­ного середовища (аналіз слідів, предметів, їх ознак, розміщен­ня; використання уявної реконструкції окремих елементів по­дії — моделювання з метою відтворення події, що відбулась; зіставлення слідів, виявлених на місці події, та ін.);

4) за ситуаційною варіантністю (тактичні прийоми, які диференціюються залежно від ситуації процесуальної дії).

Так, у ситуації повідомлення неправдивих показань під час допиту можуть бути виділені такі тактичні прийоми: постановка контрольних запитань, пред'явлення доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події тощо;

5) за характером інформації:

- тактичні прийоми, які ґрунтуються на словесній інформації (бесіда на сторонню тему; роз'яснення значення щиросердого каяття; постановка тих чи інших запитань тощо);

- тактичні прийоми, які базуються на матеріалізованій інформації (демонстрація доказів, різної наочної інформа­ції та ін.);

- тактичні прийоми, що засновані на логіко-розумовій інформації (аналіз окремих слідів (предметів); моделюван­ня події, що відбулась; зіставлення інформації місця події з традиційним, природним плином події тощо).

Використовуючи тактичні прийоми в тій чи іншій ситуації (наприклад, конфліктній, неконфліктній, тощо) слідчий чи інший суб’єкт, який їх застосовує, керується криміналістичними рекомендаціями, тобто пропозиціями, порадами, коли і як даний прийом буде діяти найбільш ефективно, відповідати вищезазначеним критеріям.

Тактична рекомендація – науково обгрунтована та випробувана практикою порада про вибір та застосування тактичного прийому або їх сукупності.

5. Тактичні комбінації і тактичні операції

У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття «тактична комбінація» і «тактична операція», визначення яких має дискусійний характер.

Тактична комбінація — це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування, та зумовлене цією метою і слідчою ситуацією.

В основу класифікації тактичних комбінацій мо­же бути покладено класифікацію за:

- видами слідчих дій, у рамках яких проводяться тактичні комбінації;

- тактичними завданнями, які вирішуються під час їх проведення (систему тактичних завдань надано в попередній главі);

- змістом тактичної комбінації.

У криміналістичній теорії історія виникнення тактич­них комбінацій пов'язана з концепцією правомірності «слідчих хитрощів» і «психологічних пасток», що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій. Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких мір­кувань:

1) має місце гіперболізація «слідчих хитрощів» («психологічних пасток»); фактично виходить, що «слідчі хитрощі» — це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють як припустимі, правомірні тактичні прийоми, так і способи дії, які порушують вимоги етичності, а навіть й комплекси, групи, сукупності прийомів;

2) недоцільно об'єднувати в одному понятті дві самостійні категорії — «поєднання тактичних прийомів» (система прийомів) і «поєднання слідчих (або інших) дій» (тактична операція). «Поєднання тактичних прийомів» і «поєднання слідчих (або інших) дій» переслідують різну мету і є нерівнозначними;

в етимологічному смислі термін «комбінація» тотожний терміну «система прийомів» для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише у межах однієї слідчої (судової) дії і не припускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії. Тому тактичну комбінацію необхідно розглядати як синонім системи тактичних прийомів.

Невирішеним і дискусійним досі є питання про визначення та зміст, таких окремих категорій криміналістичної тактики, як криміналістична операція та криміналістична комбінація.

На думку А.В. Дулова, тактична операція – це сукупність слідчих, оперативних, ревізій та інших дій, які розроблюються і здійснюються під час розслідування з метою реалізації такої тактичної задачі, яка не може бути вирішена шляхом проведення окремих слідчих дій. Подібну позицію висловлюють В.А. Образцов та В.Б. Ястребов.

В.А. Шиканов вважає, що поняття “тактична комбінація” значно ширше поняття “тактична операція” і поєднує в собі значну кількість останніх.

Н.А. Селиванов під тактичною комбінацією розуміє лише поєднання тактичних прийомів в рамках однієї слідчої дії. Аналогічну позицію висловлював і Р.С. Бєлкін.

Л.Я. Драпкін зазначає, що тактична операція повністю охоплює і зміст поняття тактична комбінація.

На думку Т.Д. Біленчука, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко, тактична комбінація – це сполучення тактичних прийомів, що переслідує мету вирішення конкретного завдання розслідування, обумовлене цією метою і слідчою ситуацією. Тактична комбінація проводиться тільки в рамках однієї слідчої дії. Тактична операція - комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети під час розслідування. Тактична операція на відміну від тактичної комбінації може осягнути кілька взаємопов’язаних слідчих дій та інших заходів.

Остання підстава класифікації тактичної комбінації потребує більш де­тального розгляду. Тут необхідно виділити такі головні типи тактичних ком­бінацій:

1. Тактичні комбінації, направлені на забезпечення повноти виявлення та закріплення слідів.Безперечна послідовність дій слідчого на місці при­годи спрямована на те, щоб, по-перше, забезпечити повноту вивчення об­ставин, виявлення та закріплення слідів, предметів, а, по-друге, попередити ненавмисне їх пошкодження під час проведення слідчих дій, дає можливість стверджувати, що в цьому випадку має місце не просто набір рекомендова­них криміналістичною тактикою прийомів огляду місця події, а їх комплекс, тобто - тактична комбінація. Такого роду тактичні комбінації можуть також мати місце під час проведення обшуку, відтворення обстановки і обставин події.

Головним змістом тактичної комбінації при виконанні цих слідчих дій є комплекс тактичних прийомів огляду, описування, вимірювання, закріплення слідів і предметів, виявлених під час їх проведення. Тактичні прийоми в рам­ках таких комбінацій сполучаються з техніко-криміналістичними прийомами використання техніко-криміналістичних засобів. У рамках таких комбінацій можуть застосовуватись і прийоми, які неможливо в повній мірі віднести до прийомів криміналістичної тактики, наприклад, використання службово-розшу-кового собаки. Порушення послідовності застосування різних елементів так­тичної комбінації виключає можливість використання деяких із них. Напри­клад, запропонування обвинуваченому показати спосіб подолання перешкоди на шляху до місця вчинення злочину під час проведення відповідної слідчої дії надає можливість подальшого пошуку тут мікрооб'єктів, які могли бути за­лишені злочинцем під час вчинення злочину.

2. Тактичні комбінаті пов'язані з забезпеченням необхідних для прове­дення слідчої дії обставин. Тут необхідно виділити:

- тактичні комбінації, націлені на відтворення такої обстановки, коли по­терпілий чи свідок може пригадати окремі обставини, час, місце, зовнішність злочинця; нехтування таким аспектом проведення слідчих дій може знизити повноту свідчень; проведення впізнання без застосування комплексу тактич­них прийомів, які дозволяють пізнаючому краще сприйняти обставину прове­дення слідчої дії, зовнішність, обличчя пред'явленого для впізнання, може взагалі призвести до негативного наслідку, який ускладнюється тим, що про­ведення такої слідчої дії вдруге взагалі неможливе;

- тактичні комбінації, покликані усувати або нейтралізувати негативні на­слідки суперечливої ситуації, яка може виявити небажання свідка чи потерпі­лого давати правдиві свідчення або спробу обвинуваченого (підозрюваного) чинити на цих осіб психологічний тиск (шантажування, залякування тощо) під час упізнання чи очної ставки;

- тактичні комбінації, направлені на попередження можливих спроб обви­нуваченого (підозрюваного) здійснити втечу під час проведення окремої слід­чої дії, вчинити суїцидальну спробу, а також спробу вчинення нападу на слід­чого або інших осіб, які беруть участь у виконанні слідчої дії.

3. Тактичні комбінації як засіб психологічного впливу слідчого на підозрюваного, протидіючого встановленню істини в справі. У цьому типі тактичних комбінацій можливо виділити комбінації, пов'язані з «відкритим» психологічним впливом слідчого на підозрюваного в рамках, установлених кримінальним процесуальним законом, етичними нормами, та тактичні комбінації, спрямовані на формування в обвинуваченого неправиль­ного уявлення про інформацію, яку має слідчий, про зібрані в справі докази, але без застосування при цьому обману («слідчих хитрощів»).

До цього типу тактичних комбінацій можливо віднести ті самі вимоги до­пустимості, які сформульовані щодо окремих тактичних прийомів.

Тактична операція передбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих дій, оперативно-розшукових, ор­ганізаційних та інших заходів, спрямованих на виконання проміжного завдання розслідування у даній слідчій ситуації.

Тактична операція передбачає вирішення тактичного (проміжного) завдання. При розслідуванні тих чи інших злочинів застосовують тактичні операції: «встановлення очевидців», «відшкодування матеріальних збитків», «документ», «розшук злочинця», «атрибуція трупа», «захист доказів» та ін.

Таким чином, тактична операція значно ширше ніж тактична комбінація, бо може поєднувати в собі різні непроцесуальні заходи та слідчі дії, реалізовуватися на протязі певного періоду досудового розслідування по справі кримінального провадження, а тактична комбінація застосовується лише під час проведення окремої слідчої дії, як сукупність прийомів, спрямованих на досягнення визначених при її підготовці цілей, не виходить за її межі і не потребує такої кількості сил (людей, засобів, тощо). Таким чином, тактична комбінація самостійно не існує в складі тактичної операції, але може бути присутня при провадженні слідчої дії, що виконується при проведенні тактичної операції.

(Психологічні основи використання тактичних прийомів)

Використання тактичного прийому передбачає знання психологічного механізму його реалізації. За своєю спря­мованістю тактичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими особами і об'єктами:

1) слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або
іншою особою);

2) слідчим (суддею) і речами — носіями матеріальних
відображень про злочин та його учасників.

Виділимо дві форми взаємодії:

1) безпосередню — коли особа, яка вчинила злочин, чи інші особи зазнають впливу;

2) опосередковану — коли слідчий (суддя) через матеріальні об'єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем.

Кримінальному процесу та криміналістиці відомі пе­ріоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя такий вплив завжди має місце. Кримінальний і кримінально-про­цесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шантажу, погрози. Так, згід­но з ст. 373 КК передбачена кримінальна відповідальність за примушування давати пока­зання. Під примушуванням розуміється незаконний наси­льницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідст­во, з метою добитися від нього показань у справі.

Термін «психологічний вплив» вказує на його цільове спрямування — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психологічний вплив на співрозмовника. У взаємодії кожна людина постає у ролі об'єкта чи суб'єкта спілкування. У процесі спілкування одна людина зверта­ється до іншої або з повідомленням, або із запитанням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.

Мовний вплив може бути трьох видів:

1) інформування (передавання інформації);

2) переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);

3) навіювання (припускає вплив, пов'язаний зі зни­женням свідомості й критичності при сприйнятті та реа­лізації навіюваного змісту).

Види психологічного впливу,що здійснюються слід­чим (або суддею), можуть бути класифіковані за такими підставами:

1) за цільовою спрямованістю — вплив, пов'язаний з діагностикою психічного стану обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників кримінального судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і позиції суб'єкта спілкування; вплив, що має на меті одержання інформації; вплив, якому притаманна виховна спрямованість;

2) за способом здійснення — вербальний або нонвербальний;

3) за інтенсивністю — насиченість емоціями, тривалість тощо;

4) за складністю — психологічно слабкий або навпаки, вплив, що має сильну фіксацію;

5) за інформаційно-пізнавальним призначенням — збуджуючий, стимулюючий, примушуючий, коригуючий.

Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визначення змісту і місця психологічного впливу у тактич­ному прийомі. Зміст Психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у такому:

1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2) психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом.

Слідчий або суддя є особою, яка впливає на процес обміну інформацією при спілкуванні. Використання тактич­них прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які засто­совуються для одержання інформації від речей, можуть належати: слідчий (судовий) огляд, обшук, виїмка. Під час провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут існують фактично два види взаємодії:

1) ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об'єктами). При такій взаємодії виникають зміни у речах;

2) взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійснюється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця.

Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні інформації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У зв'язку з цим слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

Під час огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правильно використовувати можливості рефлексивного мис­лення. Це означає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуванням психофізіологіч­них особливостей і соціального статусу злочинця уявити його дії на місці злочину чи в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів проце­суальної дії. Імітація мислення і дій злочинця не тільки по­ширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє при­пускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію дока­зів, інсценування події.

 

(Тактичне рішення. Тактичний ризик.)

 

Тактичне рішення— це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компо­ненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети. Тактичне рішення складається з трьох частин:

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої
ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення).

Тактичне рішення – рішення про проведення слідчої дії, комбінації, операції на певному етапі судочинства, про застосування тактичного прийому при проведенні слідчої дії.

Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці припадає на середину 70-х рр.

У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках в разі неуспіху. Терміну «ризик» у психології відповідають три основних взаємопов'язаних значення:

1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху у діяльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків;

2) ризик як дія, яка в тому або іншому відношенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);

3) ризик як ситуація вибору одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, чи більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками).

У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків.

За сту­пенем локалізації ризик повинен поширюватися на:

1) проведення тактичних операцій;

2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів;

3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;

4) використання окремих тактичних прийомів.

Складність прийняття рішень слідчим або суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків — позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь спрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.

Тактичний ризик пов'язаний з ситуаційною зумовленістю — об'єктивними чинниками (відсутністю або недо­статністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судо­вого розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін.)- Важливе значення для визначення того, чи є він не­обхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.

Тактичний ризик зумовлений також суб'єктивними чинниками: досвідом слідчого або судді при оцінці зібра­ного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.

При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:

1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;

2) варіювати доказовою інформацією;





©2015 www.megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.