ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.

12 3 4 5

Міністерство освіти та науки України

ДДАУ Інститут «Митна Академія України»

Кафедра кримінально-правових дисциплін

ЛЕКЦІЯ з теми № 14 Загальні положення криміналістичної тактики проведення гласних слідчих (розшукових) дій

підготував: Антонов К.В.

М. Дніпропетровськ, 2015

План:

1) Предмет, система, завдання і принципи криміналістичної тактики.

2) Поняття і характеристика гласних слідчих (розшукових) дій.

3) Поняття та класифікація слідчих ситуацій.

4) Поняття, класифікація і система тактичних прийомів (джерела, функції).

5) Тактичні комбінації і тактичні операції.

Дефініції:

- тактика в широкому розумінні слова;

- зв’язок криміналістичної тактики з іншими науками;

- принципи криміналістичної тактики: законність, етичність, плановість і економічність, невідкладність, науковість, технізація, взаємодія;

- теорія спілкування, характеристика спілкування: динамічність, доцільність, індивідуальність, конкретність, результативність;

- структура, види і суб’єкти спілкування: засоби, предмет (об’єкт) і результат криміналістичного спілкування;

- інтелектуальні, мовні, динамічні, предметно – знакові і технічні засоби спілкування;

- методологія криміналістичної тактики: методи – версіювання (криміналістична версія, побудова версії), прогнозування, моделювання, реконструкція;

- засоби криміналістичної тактики ( інтелектуальні, матеріальні); процесуальні і не процесуальні, інтелектуально – функціональна сторона, предметно – матеріальна сторона;

- засоби збирання, дослідження, оцінки і представлення доказової інформації;

- структура слідчих дій як засобів криміналістичної тактики; підготовка до проведення слідчих дій, безпосереднє проведення слідчих дій, фіксація результатів слідчих дій, оцінка результатів одержаннях в ході проведення слідчих дій;

- організаційні дії слідчого – засоби криміналістичної тактики;

- класифікація слідчих дій, як засобів криміналістичної тактики: вербальні, нонвербальні;

- тактичний прийом і спосіб, їх сутність;

- структура, ознаки і властивості тактичного прийому (суб’єкт, засіб, характеристика);

- види тактичних прийомів: інтелектуальні – філософсько–логічні, психологічні, наукової організації і управління; предметно - перетворюючі - вербальні, нонвербальні;

- слідча ситуація, тактична комбінація і тактичне рішення ( поняття, сутність, види слідчої ситуації).

Література:

Антипов В.П. Планирование следствия в проблемных ситуациях. – М., 1983.

Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений. – М., 1996.

Анушат Э. Искусство раскрытия преступлений и законы логики. /Пер. с нем. – К., 1997

Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий. – М., 1978

Баев О.Я. Содержание и формы криминалистической тактики. – Воронеж, 1981

Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. Основы предупреждения и разрешения. – Воронеж, 1984

Баев О.Я. Тактика следственных действий. – Воронеж, 1995

Бандура О.А., Лукашевич В.Г. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспекты – К., 1991.

Бахин В.П., Биленчук П.Д., Кузьмичев В.С. Криминалистические приемы и средства разрешения следственных ситуаций. – К., 1991

Біленчук П.Д., Перкін B.I. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. – К., 1996.

Гусаков А.Н., Филющенко А.А. Следственная тактика: в вопросах и ответах. – Свердловск, 1991

Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск, 1987

Дубровицкая Л.П., Лузгин И.М. Планирование расследования. – М., 1972

Закатов А.А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних. – Волгоград, 1979

Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К., 1983

Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. – Харьков, 1997

Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М., 1976

Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. – М., 1997

Лузгин И.М. Планирование расследования. – М., 1962

Лузгин И.М. Моделирование при расследовании преступлений. – М., 1981

Лузгин И.М. Реконструкция в расследовании преступлений. – Волгоград, 1981

Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А., Якубович Н.А. Планирование расследования. – М., 1975

Сетевое планирование расследования. – К., 1973

Хлынцов М.Н. Криминалистическая информация и моделирование при расследовании преступлений. – Саратов, 1982

Шиканов В.И. Теоретические основы тактических операций в расследовании преступлений. – Иркутск, 1983

Эйсман А.А. Логика доказывания. – М., 1971

Якушин С.Ю. Тактические приемы при расследовании преступлений. – Казань. 1983.

Питання для самоконтролю:

1) Поняття криміналістичної тактики, ії система і завдання. Правові, психологічні та етичні засади криміналістичної тактики.

2) Основні поняття криміналістичної тактики: тактичний прийом, тактична рекомендація, тактична операція, тактичне рішення.

3) Класифікація тактичних прийомів і критерії їхньої допустимості.

4) Поняття, класифікація і структура слідчої дії.

5) Управлінська діяльність в криміналістичної тактиці.

1. Предмет, система, завдання і принципи криміналістичної тактики.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. ІПнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою поспішністю, не слід діяти не обмірковано та навмання.

В загальному вигляді термін “тактика” від латинського скритий, мовчазний означає систему оптимального планування і оптимального проведення різних видів діяльності окремих людей і різних колективів людей, яка відбувається в умовах протиборства інтересів і намірів в умовах конкуренції і боротьби. Термін «тактика» означає теорію і практику підготовки та ведення бою. У більш загальному розумінні — це система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору. Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці та її не слід зводити тільки до тих способів, застосування яких призводить до усунення конфліктних взаємозв'язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи:

- перший містить так звані загальні положення (вчення про криміналістичну версію, планування розслідування, взаємодію слідчого, залучення громадськості до розслідування злочинів);

- другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер і є загальновизнаним.

У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою. Проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли своє відображення у концепції Л. Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів у справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (категорії злочину) — всі ці положення криміналістичної тактики мають бути відомі суду.

Судова реформа в Україні ставить на меті звільнити суд від виконання функції обвинувачення. Суд повинен вислухати доводи сторін, що змагаються (державного обвинувачення та захисту), про доведеність обвинувачення, перевірити наявні у справі докази. Конституція України як принципи судочинства оголошує рівність усіх учасників процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свободу в поданні суду своїх доказів. З урахуванням цього конституційного положення якісно змінюється й тактика провадження таких судових дій, як допит, пред'явлення для впізнання, огляд місця події та ін. У зв'язку з цим можна говорити про тактику суду (судді), тактику державного обвинувачення і тактику професійного захисту.

Дискусійними залишаються питання про тактику оперативно-розшукових заходів і тактику розшуку. Процес становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі багато в чому схожий з історією розвитку криміналістики: спочатку елементи цієї теорії та практичні рекомендації з проведення оперативно-розшукових заходів розроблялися у розділі кримінальної тактики.

Це пов'язано з тим, що хоч природа оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності різна, однак існує тенденція до легалізації та надання доказової сили оперативно-розшуковим заходам.

Необґрунтовано забутою є тактика злочинної діяльності (кримінальна тактика), яка визначає типові способи вчинення та приховування злочинів, форми поведінки злочинця, його психологічний портрет, особливості протидії зацікавлених осіб, створення інсценувань та фальсифікацій.

У злочинців у процесі злочинної діяльності виробляються своєрідні вміння та навички, звички та схильності, тобто «злочинний почерк». Схильність до вчинення злочинів певним способом є передумовою кримінальної професіоналізації. Знання специфіки способів професійної злочинної діяльності — ключ до виявлення винуватих. Сучасна криміналістична теорія не має достатньої кількості досліджень в галузі тактики злочинної діяльності та не виділяє її у своїй структурі. Разом з тим особливості кримінальної тактики необхідно враховувати судово-слідчим працівникам під час провадження процесуальних дій, виявлення слідів злочину, встановлення свідомо неправдивих показань.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження.

За своїм змістом криміналістична тактика має трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).

Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких її положень.

Це можуть бути окремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Окремі наукові теорії у криміналістичній тактиці мають різний ступінь сформованості, тому вона є відкритою системою, яка характеризується появою нових теорій.

Структурність криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі, який передбачає виділення тих «часток», на яких ґрунтується тактика:

1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;

3) система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації {іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбінацією);

4) тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової)дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;

5) система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

Криміналістична тактика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики — криміналістичною технікою та методикою розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. Тактика провадження тих або інших процесуальних дій змінюється залежно від характеру задіяних засобів та прийомів криміналістичної техніки. Використання технічних засобів передбачає їх тактичне обґрунтування та доцільність. Взаємозв'язок криміналістичної тактики і методики розслідування окремих видів злочинів визначається тим, що рекомендації тактики реалізуються тільки через методику розслідування з урахуванням специфічних рис конкретного виду злочину.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.

Розглянемо найпоширеніше й загальновизнане визначення криміналістичної тактики (спочатку йменувалася «карною») дане Р.С. Белкіним, що розглядає її як "систему наукових положень і розроблювальних на її основі рекомендацій з організації й планування досудового слідства й судового розгляду, визначення лінії поводження осіб, що здійснюють доказування, і прийомів проведення окремих процесуальних і судових дій, спрямованих на збирання й дослідження доказів, на усунення причин і умов, що сприяють вчиненню й приховуванню злочину".

Все це не могло не вплинути на формулювання поняття криміналістичної тактики, що відображає її зміст й завдання з визначення поняття криміналістичної тактики дане О.Я. Баєвим, який під криміналістичною тактикою розуміє систему наукових положень і розроблювальних на їхній основі відповідних засобів (прийомів, рекомендацій з їхньої реалізації, операцій), припустимого й раціонального збирання, дослідження й використання доказової інформації суб'єктами публічного й приватно - публічного кримінального переслідування й професійного захисту від нього, кожним у відповідності зі своєю процесуальною функцією в умовах потенційного або реального, безпосереднього або опосередкованої протидії з боку осіб або органів, що мають інші інтереси в кримінальному судочинстві , чим ті, які має суб'єкт, для оптимізації діяльності якого створюється відповідний вид криміналістичної тактики ^{^[1]}.

Таким чином, в системі криміналістичної тактики є дві самостійні системи:

- тактика кримінального переслідування (головним чином слідча);

- тактика професійного захисту від обвинувачення (адвокатська).

Поява таких напрямків у криміналістичній тактиці є закономірним відображенням об'єктивізації процесу розслідування, його змагальності, у деякому змісті здорового юридичного протиборства, що у свою чергу позначиться на якості розслідування в цілому, а також якості проведення конкретних слідчих дій.

Зміст класичної криміналістичної тактики:

Ø Загальні положення криміналістичної тактики. У цьому розділі визначаються поняття, сутність і зміст криміналістичної тактики, її джерела, зв'язок з іншими частинами криміналістики й інших наук, сутність і види тактичних прийомів, тактичних комбінацій, тактичних операцій, поняття й класифікація слідчих ситуацій, основні принципи планування розслідування злочинів тощо.

Ø Другий (основний) розділ криміналістичної тактики присвячений тактиці окремих слідчих і судових дій (слідчого огляду, обшуку, допиту й ін.).

Зміст «нової» криміналістичної тактики: (з урахуванням протидії й адвокатської діяльності):

1. Тактика організації, планування дослідження злочинів з позицій відповідного її суб'єкта:

· тактика порушення, організації й планування розслідування злочинів й підтримки обвинувачення;

· тактика організації й планування захисту від підозри й обвинувачення у вчиненні злочинів у процесі досудового слідства й у суді.

2. Тактика взаємодії й взаємовідносин професійних суб'єктів криміналістичної тактики.

3. Тактика окремих слідчих і інших передбачених кримінально-процесуальним законодавством дій з дослідження злочинів відповідним суб'єктом.

Також в зміст криміналістичної тактики входять:

- принципи здійснення в процесі дослідження заходів організаційного й технічного характеру;

- принципи здійснення в процесі розслідування взаємодії між слідчим і іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю;

- принципи використання в процесі розслідування даних, отриманих з оперативних джерел;

- рекомендації з використання на досудовому слідстві і судовому розгляду техніко-криміналістичних засобів і прийомів збирання й дослідження доказів;

- рекомендації про використання на досудовому слідстві спеціальних пізнань, допомоги фахівців;

- рекомендації про використання в процесі розслідування допомоги громадськості;

- тактичні прийоми й рекомендації з проведення окремих процесуальних дій.

Таким чином, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників розслідування - слідчого, прокурора, спеціаліста, експерта, громадських помічників, звинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та ін.

Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики слідчих дій. Це поняття значно вужче, ніж перше, тому більш точно визначає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, яке здійснюють органи досудового слідства.

Теоретичні основи тактики: вчення про закономірності поведінки осіб, залучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психічних якостей, розробка на цій основі прийомів збирання та дослідження доказової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого,дії, вибір їх послідовності та умов виконання найбільш доцільних тактичних прийомів і слідчих дій у певних ситуаціях.

Головне завдання криміналістичної тактики полягає в сприянні більш ефективної організації криміналістичної діяльності згідно з цілями розслідування.

Окремим завданням слідчої тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, узагальнення слідчої та судової практики.

Завдання:

Ø розробка рекомендацій з висування й перевірки слідчих версій, організації й планування розслідування;

Ø розробка тактичних прийомів підготовки й проведення окремих слідчих (судових) дій, тактичних комбінацій (операцій);

Ø пошук форм взаємодії слідчого з оперативними підрозділами різних правоохоронних органів,співробітниками НДЕКЦ, митних органів і ін.;

Ø розробка рекомендацій з використання спеціальних пізнань при провадженні слідчих і судових дій і ін.

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слідчої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної тактики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів.

Не менш важливим практичним джерелом криміналістичної тактики є також оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності органів дізнання на досудовому слідстві.

Засоби криміналістичної тактики - це власне знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це -засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію.

Згідно з законодавством до них належать:

1. слідчі дії;

2. оперативно-розшукові заходи;

3 . витребування документів;

4 . призначення ревізії.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять:

- тактичний прийом,

- криміналістичну рекомендацію,

- тактичне рішення,

- тактичну операцію.

Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, ураховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;

управлінські - визначення ефективної взаємодії' в розслідуванні злочинів;

організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань поділяють тактичні прийоми на:

початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

проміжні, які застосовуються для встановлення доказувальних фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.

Обов'язкові- визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І називаються вони не тактичними прийомами, а правилами.

Рекомендаційні прийомирозроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються.

Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відповідати принципам кримінального процесу та криміналістики, і поділяються вони на загальні та окремі.

До загальних принципів належать:

законність - безумовна відповідність засобів і методів діяльності приписам закону, що забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

етичність - неприпустимість застосування засобів та дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров'ю;

науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

планомірність - послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню доказової інформації;

взаємодія - узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для досягнення реальних результатів.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірність, раптовість.

Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування тактичного прийому:

вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.

12 3 4 5