Поняття і характеристика гласних слідчих (розшукових) дій Слідчі (розшукові) дії - це передбачені кримінально-процесуальним законом заходи, які застосовуються компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказової інформації. Аналогічне визначення слідчої дії як процесуального засобу діяльності слідчого зустрічаємо й у процесуалістів: слідча діяльність проводиться з метою збирання та закріплення доказів. Слідчі дії в гносеологічному та методологічному планах вважаються засобом (способом, методом) пізнання події злочину та осіб, які вчинили його, а також обставин провадження. Слідча дія - це процесуальна форма реалізації логічних прийомів пізнання фактів минулого та теперішнього у зв'язку з розслідуванням конкретних злочинів, тобто пізнавально-практична діяльність, в якій абстрактне мислення поєднане з практичною пізнавальною роботою, що має свою структуру та одержує на виході кінцевий результат. Стаття 223 КПК визначає вимоги до проведення вказаних слідчих (розшукових) дій: 1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. 3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. 4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. 5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. 6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу. 7. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. 8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими. Досудове розслідування кримінальних правопорушень являє собою складну розумову діяльність слідчого з встановлення всіх обставин його вчинення. Слідчі (розшукові) дії передбаченні у главі 20 КПК України «Слідчі (розшукові) дії» (ст.ст.224 «Допит»; 225 «Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні»; 226 «Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи»; 227 «Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи»; 228 « Пред’явлення особи для впізнання»; 229 «Пред’явлення речей для впізнання»; 230 «Пред’явлення трупа для впізнання»; 231 «Протокол пред’явлення для впізнання»; 232 «Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування»; 233 «Проникнення до житла чи іншого володіння особи»; 234 «Обшук»; 235 «Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи»; 237 «Огляд»; 238 «Огляд трупа»; 239 «Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією»; 240 «Слідчий експеримент»; 241 «Освідування особи»; 242 «Підстави проведення експертизи»; 243 «Порядок залучення експерта»; 244 «Розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта»; 245 «Отримання зразків для експертизи». Існує кілька класифікацій слідчих дій відповідно до різних основ. Так, залежно від об'єкта, на який спрямована пізнавальна суть слідчих дій, останні поділяють на речові, за допомогою яких одержують інформацію із матеріальних джерел (від речей), та особові дії, які пов'язані з одержанням інформації з ідеальних джерел (від людей, осіб). Звідси й докази поділяють на речові та особові. За місцем, часом (послідовністю застосування) та роллю в процесі розслідування слідчі дії поділяють на початкові, наступні та невідкладн;. за обсягом: на основні і додаткові; за способом та джерелом отримання інформації: вербальні (від людей) – допит, очна ставка, слідчий експеримент, впізнання; невербальні (від речей) – огляд, обшук, освідування; проникнення до житла чи іншого володіння особи»; змішані (від речей та людей) – експертиза, слідчий експеримент. Провадження слідчої дії складається з чотирьох етапів: 1) підготовка до проведення; оцінюється слідча ситуація, що склалася, вибираються відповідні тактичні прийоми та технічні засоби, створюються умови для успішного проведення слідчої дії;формулюються мета й завдання слідчої або судової дії; визначаються момент, місце й час проведення, коло учасників; формується слідчо-оперативна група; проводиться підбор необхідних техніко-криміналістичних засобів; визначаються форми й межі використання оперативно-розшукових заходів; складається план провадження слідчої дії. Зміст підготовчого етапу: а) визначаються конкретні цілі, яких слід досягнути в результаті слідчої дії; б) вибирається момент проведення; в) визначаються дата та час початку (приблизний період проведення) слідчої дії; г) визначається місце її проведення (певне приміщення; ділянка місцевості або точка, з якої почнеться проведення слідчої дії, приблизний напрямок, в якому буде відбуватись рух учасників, та орієнтовна кінцева точка); д) слідчий попередньо знайомиться з місцем проведення слідчої дії, отримує інформацію щодо особи, за обов’язковою участю котрої вона буде проводитись; є) формується склад учасників; ж) відбираються та готуються техніко-криміналістичні засоби; з) визначаються форми і способи використання інформації, отриманої в ході оперативно-розшукових заходів; і) мислено модулюється динаміка всієї слідчої дії; к) складається план проведення слідчої дії. Зміст плану слідчої дії: а) завдання слідчої дії; б) місце (територія) її проведення; в) час проведення; г) інформація про особу, відносно якої буде проводитись слідча дія; д) склад учасників, які повинні бути запрошені до початку слідчої дії; є) перелік об’єктів, які необхідно підготувати для проведення слідчої дії; ж) перелік доказів, які необхідно підготувати з метою можливого використання; з) перелік тактичних прийомів з урахуванням моменту їх використання при проведенні слідчої дії; і) перелік техніко-криміналістичних засобів, які планується використовувати; к) хід слідчої дії із зазначенням розподілу ролей між її учасниками. 2) власне проведення (робочий етап);застосовуються тактичні прийоми й технічні засоби з метою виявлення, фіксації та дослідження джерел доказової інформації, реалізується намічений план і вирішуються ті завдання, які ставив перед собою слідчий (суд). На цій стадії застосовуються тактичні прийоми, перевіряються версії шляхом підтвердження чи спростування їх та вирішуються поставлені завдання: - безпосереднє одержання доказової інформації; - перевірка висунутих версій; - з’ясування та уточнення обставин скоєння КП; - визначення причин та умов, що сприяли вчиненню КП. Кожна слідча дія – це встановлена кримінально-процесуальним законом форма пізнання об’єктивної дійсності, яка спрямована на: а) орієнтацію слідчого в обстановці злочинної події; б) встановлення механізму події; в) виявлення наслідків КП; г) одержання об’єктивної інформації для встановлення і розшуку злочинця; д) розкриття КП по “гарячих слідах”; є) збирання, дослідження і використання доказів та різного роду слідів; ж) одержання вихідної інформації для проведення досудового розслідування. 3) фіксація ходу й результатів; відображуються застосовані прийоми й засоби, а також поведінка учасників, місце, час проведення та одержані результати. Тактика цієї стадії слідчої або судової дії покликана забезпечити максимально повне й вірне відображення всього змісту процесуальної дії й досягнутих результатів, спрямована на вибір або створення умов, що забезпечують максимально ефективне застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів. Ця стадія має істотне значення, тому що без належного процесуального оформлення отримана інформація не здобуває необхідної доказової бази, а самі дії слідчого або суду не можуть породити ніяких процесуальних наслідків. Результатом розглянутої стадії є створення відповідних процесуальних документів - джерел доказів, а також включення в систему доказів оформлених належним чином матеріальних об'єктів, що володіють всіма необхідними за законом процесуальними реквізитами (речових доказів), або одержання для цілей експертизи порівняльних матеріалів (зразків). На цій стадії вилучають і упаковують сліди й предмети, що можуть мати доказове значення, оформляють протокол слідчої дії й різні додатки до нього у вигляді планів, схем тощо. 4) оцінка результатів: заключна стадія слідчої або судової дії Здійснюється як для перевірки вірогідності отриманої доказової інформації, так і для рішення питання про її значення для доказування й шляхах подальшого використання На цій стадії виявляють допущені помилки, простежують наслідки, до яких вони привели, вирішують питання про доцільність повторного проведення даної слідчої або судової дії, якщо допущеними помилками неможливо виправити ситуацію. Ці стадії властиві проведенню будь-якої слідчої дії, але тактичні прийоми їхнього здійснення будуть залежати від особливостей конкретної кримінальної справи, від сформованої слідчої ситуації, одержані результати оцінюють з позиції вірогідності отриманої інформації, визначають їхні місце і значення в системі доказів. |