 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Сутність еколого-економічного збитку . Фактори формування збитку.
На рубежі XX і XXI століть людство усвідомило, що природні ресурси нашої планети обмежені і що посилюється забруднення навколишнього середовища шкодить здоров'ю нинішнього покоління і може зробити неможливим життя наступних поколінь. Проблеми охорони від забруднення атмосфери, Світового океану, збереження лісів як основних джерел кисню, раціонального використання земельних і водних ресурсів, без яких неможливе існування людини на Землі, є глобальними [4]. Як показує сучасний досвід наукових досліджень, для підвищення ефективності природокористування явно недостатньо здійснити лише розрахунок відвернутого економічного збитку. Частка продуктів господарювання може бути вловлена, зібрана у спеціальні відвали чи поховання або утилізована. Тому, визначаючи економічний ефект, отриманий під час інтенсивного природокористування у виробничих системах, не слід відокремлювати економічні результати природозахисних заходів від економічних результатів раціонального ресурсозбереження й використання побічних, попутних і залишкових продуктів виробництва. Економічний збиток від порушення природного середовища (скорочено – еколого-економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу, а також додатковими витратами на компенсацію цих збитків. Розрахунок величини еколого-економічного збитку зводиться до визначення трьох основних складових: втраченої, недовиробленої і компенсаційної. У господарських розрахунках, звичайно, використовуються ще два поняття: можливого і відверненого збитків. Можливий (очікуваний) збиток – це умовне теоретичне значення збитку, що очікується в перспективі чи в передбачуваному стані забруднення навколишнього середовища. Відвернений збиток утворюється за рахунок величини ліквідованого збитку, який реально виникає завдяки здійсненню очисних заходів або планується (існує на розрахунковому рівні) як умовний результат їх проектування. Значну частину витрат порушення середовища складають екстерналії . Під екстерналіями розуміють ті витрати (видатки, виплати, упущену вигоду), що виникають унаслідок діяльності одного суб’єкта господарювання, однак сприймаються за межами його економічних інтересів іншими суб’єктами (суміжними підприємствами, населенням, місцевими органами управління, центральним урядом). Фактори, що формують величину економічного збитку, можна об’єднати у три основні групи. До першої групи належать фактори, які характеризують рівень деструктивного впливу на середовище. До другої – фактори, що визначають кількість об’єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів. І, нарешті, до третьої групи належать фактори, які пов’язані з характеристиками економічної системи й дають змогу дати вартісні оцінки натуральним негативним змінам у суспільстві та природі. Першу групу факторів назвемо умовно факторами впливу, другу – факторами сприйняття, третю – факторами стану. Зокрема, для випадків забруднення повітряного басейну три зазначені групи факторів можуть бути конкретизовані таким чином. До факторів впливу належать: концентрація шкідливих речовин в атмосфері, токсичність забруднень, кількість шкідливих інгредієнтів у повітрі та ін. Фактори сприйняття – це основні об’єкти народного господарства (у натуральних одиницях виміру), що перебувають у зоні забруднення: чисельність і склад населення, елементи комунального господарства, ліси й сільськогосподарські угіддя, основні фонди промисловості, транспорту, зв’язку. До факторів стану слід віднести: середній розмір прибутку (національного доходу), що виробляється протягом одного дня працівником, виплати за листами непрацездатності впродовж одного дня на одного працюючого; витрати на медичне обслуговування одного захворілого протягом одного дня; витрати на утримання об’єктів житлово-комунального господарства й міського громадського транспорту, необхідних для проживання та обслуговування 1 тис. осіб; вартість виробництва одиниці продукції у промисловості й сільському господарстві; вартість засобів, необхідних для виробництва одиниці продукції лісового господарства, а також для вирощування 1 га лісових угідь; витрати на різні роботи з утримання основних фондів промисловості, транспорту, зв’язку; вартість одиниці цінної сировини в разі її утилізації. Основу визначення вихідної величини економічного збитку і розрахунку питомих збитків становлять: 1) метод прямого обліку, що базується на порівнянні показників забрудненого й умовно чистого (контрольного) районів; 2) аналітичний метод, суть якого полягає в отриманні математичних залежностей (наприклад, за допомогою методів кореляційного чи регресивного аналізу) між показниками функціонування відповідної системи (промислового виробництва, комунального господарства, сільського господарства й ін.) і рівнем забруднення навколишнього середовища. Методи оцінки збитку можна класифікувати за ступенем усереднення, точністю та формою обліку зазначених факторів. Умовно можна розрізняти конкретні й усереднені оцінки (нормативи) збитку, укрупнені й відносно точні [5]. На основі конкретних оцінок збитку здійснюється вибір варіанта розвитку виробництва на підприємстві, оптимальних природоохоронних заходів в умовах підприємства чи регіону, місця розташування промислових підприємств, способів оптимізації капіталовкладень в умовах промислового регіону, напрями поліпшення планування міст і транспортних магістралей. Визначення економічного збитку потребує вирішення складних багатопланових завдань. Для розрахунку збитку методом прямого обліку чи за допомогою аналітичного методу щоразу потрібні збір та обробка великого обсягу інформації. Це ускладнює широке використання зазначених методів в економічних розрахунках. Тому вони, звичайно, застосовуються в попередніх розрахунках для створення спеціальної методики визначення економічного збитку. Зазначені методи становлять основу третього методичного підходу до оцінки збитку – емпіричного методу. Методи оцінки збитку спираються на три підходи: прямого обліку (порівняння «чистого» й «забрудненого» районів), аналітичний (розрахункові залежності) та емпіричний (оціночні методики). Екологічний збиток від забруднення природного середовища визначається сумою затрат на відшкодування збитку, спричиненого окремими джерелами в межах певної території. У всіх випадках при визначенні очікуваного збитку на основі варіантних розрахунків встановлюється мінімальна сума, призначена на попередження та компенсацію впливу забрудненого середовища. Такий підхід реалізується для оцінювання екологічного збитку в масштабах промислових комплексів та окремих технологічних процесів.
Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:
— впливу (характеризує ступінь забруднення того або іншого елемента навколишнього середовища);
— сприйняття (об'єкти, що зазнають негативного впливу забруднення);
— стану (відображає рівень нормативних економічних показників, які переводять натуральні показники у вартісні).
Для кількісної оцінки екологічного збитку використовують три основні методи:
— метод прямого розрахунку, що базується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;
— аналітичний метод, що ґрунтується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;
— емпіричний, суть якого полягає в тому, що залежність збитку від рівня забруднення, отримана на основі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.
Визначення економічного збитку потребує вирішення складних багатопланових завдань. Для розрахунку збитку методом прямого обліку чи за допомогою аналітичного методу щоразу потрібні збір і обробка великого обсягу інформації. Це ускладнює широке використання зазначених методів в економічних розрахунках. Тому вони звичайно застосовуються в попередніх розрахунках для створення спеціальної методики визначення економічного збитку. Зазначені методи і становлять основу третього методичного підходу до оцінки збитку - емпіричного методу [6].
2. Порівняльна оцінка токсичності викидів промислових підприємств Дніпропетровської області Для аналізу були залучені дані додатків 1 та 2. За даними звітності про викиди, для кожного окремого підприємства були розраховані рівні екологічної небезпеки викидів (Іб) у частках ГДКс.д.:
де, Іб — показник екологічної небезпеки викидів промислового підприємства; Ві – валові викиди забруднюючих речовин промислового підприємства, т/рік; ГДКс.д.і — значення середньодобових гранично допустимої концентрації шкідливої і-ої речовин в атмосферному повітрі, що входять до складу суміші; D (i) – приведений викид забруднюючої речовини ; n – кількість забруднюючих речовин підприємства. За допомогою розрахунків показника екологічної небезпеки викидів промислових підприємств можна оцінити сумарну токсичність сумарну токсичність викидів підприємства, питомий внесок окремих речовин у їхню сукупну токсичність, а також проводити ранжирування підприємств-забруднювачів атмосферного повітря по ступеню їх потенційної небезпеки. Сумарний показник екологічної небезпеки викидів підприємств адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, області і т.д.) розраховується шляхом підсумовування значень показників екологічної небезпеки викидів усіх промислових підприємств, розташованих на цій території:
де, ІC - сумарний показник екологічної небезпеки викидів підприємств адміністративно-територіальної одиниці; Іб — показник екологічної небезпеки викидів j-го промислового підприємства; N — кількість підприємств.
Розраховані показники екологічної небезпеки викидів та суми викидів 18 підприємств міста Дніпропетровська заносимо в таблицю 1.
Таблиця 1 - Показники екологічної небезпеки викидів деяких підприємств м. Дніпропетровська.
Сумарний показник екологічної небезпеки:
На базі отриманих данних Таблиці 1 будуємо діаграму 2.1.
Мал.1 Ранжирування підприємства за показником екологічної небезпеки та за масою викидів.
Висновок: На основі отриманих даних наведених в таблиці 1 та діаграми ранжирування підприємств за показником екологічної небезпеки ,можна зробити висновок,що найбільше речовин, які потрапляють в атмосферу та забруднюють її, надходять з підприємства ВАТ"Придніпровська ТЕС", а найменше - ВАТ "Дніпрометиз" Т . Як відомо, робота ТЕС негативно впливає на всі компоненти біосфери: атмосферу, гідросферу та літосферу. ВАТ"Придніпровська ТЕС" кожен день здійснює викиди забруднюючих атмосферне повітря речовин : Ø Зважені речовини; Ø Окис азоту; Ø Окис вуглецю; Ø Сірцистий ангідрид. Питомий внесок у токсичність викидів по адміністративно-територіальний одиниці від підприємства ВАТ"Придніпровська ТЕС" складає приблизно 68 % (Іб/ ІC). Тому, дане підприємство потребує модернізації та впровадженні нових високоефективних систем очистки повітря , а також заміни існуючих електрофільтрів на більш потужніші. Головна небезпека теплоенергетики для атмосфери полягає в тому, що спалювання вуглевмісних палив приводить до появи двоокису вуглецю CO2, що викидається в атмосферу і сприяє створенню парникового ефекту. Наявність у спалюваної вугіллі добавок сірки призводить до появи окислів сірки, вони надходять в атмосферу і після реакції з парами води в хмарах створюють сірчану кислоту, яка з опадами падає на землю. Так виникають кислотні опади з сірчаною кислотою. Іншим джерелом кислотних опадів є окисли азоту, які виникають у топках ТЕС при високих температурах (при звичайних температурах азот не взаємодіє з киснем атмосфери). Далі ці оксиди надходять в атмосферу, вступають в реакцію з парами води в хмарах і створюють азотну кислоту, яка разом з опадами потрапляє на землю. Так виникають кислотні опади з азотною кислотою. ТЕС на вугіллі, що виробляє електроенергію потужністю 1 ГВт = 10 'Вт, щорічно споживає 3 млн вугілля, викидаючи у навколишнє середовище 7 млн т СО2, 120 тис. т двоокису сірки, 20 тис т оксидів азоту NО2, і 750 тис. т золи. У кам'яному вугіллі та летючої золі містяться значні кількості радіоактивних домішок. Річний викид в атмосферу в районі розташування ТЕС потужністю 1 ГВт призводить до накопичення на грунті радіоактивності, в 10-20 разів перевищує радіоактивність річних викидів АЕС такої ж потужності [7]. Таким чином, захист атмосфери від теплових викидів повинна бути спрямована на зниження обсягів газових викидів і їх очищення і включати наступні заходи: - Контроль за станом навколишнього середовища; - Застосування методів, способів і засобів, що обмежують обсяги викидів газу та подачі його в промислову газозбірну мережу; - Використання в аварійних випадках факельних пристроїв, що забезпечують повне згоряння скидається газу; - Забезпечення дотримання екологічних нормативів проектованими об'єктами і спорудами; - Застосування системи автоматичних блокувань технологічних потоків в нафтопереробці, що дозволяє герметизувати небезпечні ділянки в аварійних ситуаціях і здійснити розрядку цієї ланки в факельну систему; - Максимально можливу зміну паливних режимів теплових енергетичних установок на користь екологічно чистих видів палива та режимів його зниження; - Досягнення основного обсягу зниження газових викидів в нафтопереробці шляхом будівництва установок з підготовки попутного і нафтового газу та систем газопроводів, які забезпечують утилізацію. Зниження обсягів шкідливих викидів і нафтопереробці досягається в процесі реконструкції та модернізації нафтопереробного виробництва, супроводжуваних будівництвом природоохоронних об'єктів.
|
= ∑ D(i) (2.1)
(2.2)
