 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСТВО НОВОРОСІЇ
Основним видом господарської діяльності південноукраїнського населення було землеробство. Успіхи хліборобства зумовлювалися сприятливими природними умовами та родючими чорноземами. Вирощений на південноукраїнських землях надлишок пшениці давав можливість експортувати її до Англії, Франції, Іспанії, країн Північної Європи, Туреччини. Зміни в попиті на світовому ринку (падіння цін на вовну у зв’язку з розведенням овець в Австралії і зростання попиту на хліб) сприяли тому, що поступово першість у господарстві Півдня перебрало вирощування зернових. Родючість південноукраїнських чорноземів дозволяла отримувати надзвичайно високі врожаї. В офіційних документах збереглися повідомлення, що 1835 р. врожай зернових на Півдні «перевищував кількість посіяного зерна у двадцять разів». Такі врожаї траплялися, звісна річ, не кожного року, але і звичний значно перевищував норми в їхніх регіонах. Окрім природної родючості, вирощуванню зернових сприяла і велика кількість вільної землі. Зростання попиту на пшеницю за кордоном спонукало до освоєння цих земель. Іншим сільськогосподарським продуктом, який почав користуватися великим попитом, стало вино. Виноградарство було одним із найпоширеніших занять мешканців Півдня. Підвищення митних тарифів на імпортні вина створило сприятливі умови для розвитку місцевого виробництва. Саме у першій половині ХІХ ст. в околицях Одеси і на сонячних гірських схилах Південного Криму виникли виноградні плантації, які згодом принесли славу цьому краю. Іноземці вважали, що кримські вина, особливо шампанські, перевершують високоякісні вина Франції. Щорічний продаж кримських вин досяг на початку 30-х рр. ХІХ ст. рекордної цифри – 12 млн пляшок. На початку заселення земель Південної України провідною галуззю господарства було тваринництво. Воно не вимагало вкладення значних коштів (окрім витрат на придбання тварин) і гарантувало швидку віддачу. Природні умови Причорноморських степів сприяли розведенню овець. Овеча вовна стала основним експортним товаром Півдня на початку освоєння цих земель. Відправляли її за море, на фабрики країн Європи та Америки, а також возами до Москви. У 1825 р. з чорноморських портів було вивезено 40 тис. пудів вовни, а через 16 років її експорт на кордон зріс у шість разів і посів друге місце за обсягами після пшениці. Поряд із вівчарством значне місце в економіці Півдня посідало розведення великої рогатої худоби. Великими замовниками всередині імперії були армія і флот. Водночас величезним попитом на світовому ринку користувалася продукція тваринництва, зокрема сало (жир), з якого виготовляли мило і свічки. Найбільшим його покупцем була Англія. Центром зовнішньої торгівлі стала Одеса, яка протягом 1819-1859 рр. користувалася правом порто-франко (вільної безмитної торгівлі). Таке право сприяло збільшенню місцевих капіталів, зростанню імпорту і експорту товарів, стимулювало закордонну торгівлю України (це означало, що економіка України могла відмовитися від деяких примусових зв'язків з Росією і розвивати власні стосунки із зовнішнім світом). Водночас негативні наслідки порто-франко були пов'язані з ростом контрабанди, дешевим імпортом, який шкодив розвиткові української місцевої промисловості. Свідоме впровадження порто-франко російським урядом на Півдні України вело до закріплення аграрного характеру її економіки і перетворювало край на "буферну зону" і ринок збуту російської промисловості. Свої особливості мав і соціальний устрій південноукраїнських земель, обумовлений формуванням у цьому регіоні нової моделі соціально-економічних відносин, заснованої не на примусовій, а на вільнонайманій праці. Кріпосництва в Південній Україні в таких формах і масштабах, як в Лівобережній або Правобережній Україні, не було. Напередодні селянської реформи 1861 р. лише 1/10 поміщицьких земель обробляли кріпаки, 9/10 - наймані робітники. На зростання попиту на чорноморську пшеницю впливали різноманітні європейські події. Коли 1814 р. у Франції під час «Ста днів» Наполеон спробував повернути владу, несподівана мобілізація величезних армій різко збільшила попит на українське зерно. Південна Україна допомагала також своєю сільськогосподарською продукцією долати європейцям загрозу голоду в неврожайні роки. Історики назвали 1816 р., коли жахливі дощі знищили хлібні поля Європи, «останньою великою продовольчою кризою» європейської історії. Саме тоді перед виснаженою наполеонівськими війнами Європою з’явилася жахлива примара голоду; на щастя, стала в пригоді чорноморська пшениця. Отже, у першій половині ХІХ ст. Південна Україна стала частиною світового ринку зерна та займала ключове значення в європейській економіці. Досягти цього вона змогла, насамперед, завдяки тому, що була регіоном переважання нових економічних відносин.
|
