ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РОЗДІЛ 1. ОСВОЄННЯ ЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ

12 3

НОВОРОСІЯ - НОВЕ СУСПІЛЬСТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ. ГОСПОДАРСТВО, СУСПІЛЬСТВО, НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД

Студента 1 курсу 2 групи
філософського факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
напрям «політологія»

Шатілова Георгія Олексійовича

Київ 2016

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОСВОЄННЯ ЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ……..…………….4

РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСТВО НОВОРОСІЇ…………………………………….7

РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НОВОРОСІЇ………………….....…...10

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...15

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..16

ВСТУП

Враховуючи сучасну соціально-політичну ситуацію в Україні, наразі в українському суспільстві завдяки російським ЗМІ активно спекулюється думка про те, що Південний Схід України історично мав назву «Новоросія», бо по суті це був єдиний регіон з центром у Новоросійську, звідкіля й власне пішла його назва.

Не акцентуючи увагу безпосередньо на самому об’єкті дослідження, необхідно зазначити, що декілька адміністративно-територіальних утворень з назвою «Новоросія». Тобто, виходячи з данного протиріччя, необхідно визначити актуальність дослідження: 1) Історико-теоретична, враховуючи обмежену кількість історичних джерел та досліджень в данній темі; 2) Історико-політична, зважаючи на необхідність переоцінки сучасної історичної міфологізації «Новоросії».

Так, в контексті політології, перш за все, важливо проаналізувати другий аспект, але враховуючи методологію та логіку дослідження в роботі будуть представлено аналіз виникнення, особливостей господарства та національного складу Новоросії.

Обєктом дослідження є Новоросія як суспільство, яке існувала на півдні України в ХУІІІ- ХІХ столітті.

Предметом дослідження є особливості господарства та національного складу на території Новоросії.

РОЗДІЛ 1. ОСВОЄННЯ ЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ

Перш за все, перед тим як перейти до аналізу особливостей засвоєння південних земель України, необхідно привести історичний аналіз самого поняття «Новоросія». Так, термін «Новоросія» знаходився у вжитку досить незначний час, трохи більше століття, а саме – з 60-х років XVIII ст. до 70-х років ХІХ ст., потім вийшов з уживання і до цього часу не використовувався.

В історії існувало декілька адміністративно – територіальних утворень з назвою «Новоросія»:

- перша Новоросійська губернія 1765 – 1783 рр., куди увійшли землі між південним Бугом та Дніпром. Центром губернії було місто Кременчук. У 1776 році до губернії були приєднані північні території земель Війська Запорізького, а на місті сумнозвісної для українських козаків фортеці Кодак був створений новий губернський центр - Катеринослав (сучасний Дніпро);

- друга Новоросійська губернія 1796 – 1802 рр. (відновлена Павлом І ). У кінці ХУІІІ ст. до першого утворення додалися землі сучасної південної України. У 1802 році його розділили на Катеринославську, Таврійську та Миколаївську губернії;

- у наслідок русько-турецьких війн початку ХІХ ст. Російська імперія отримала територію Бессарабії (сучасної Молдови). Землі Катеринославщини, Миколаївщини, Тавриди та Бессарабії отримали назву Новоросійсько - Бесарабського генерал-губернаторства, що проіснувало з 1822 року до 1874 рр., а потім було розформовано. З 1874 до 2014 рр., тобто 140 наступних років ні в Російській імперії, ні в СРСР, ні в Україні не було жодних Новоросійських губерній чи областей.

Тобто, «Новоросія» тричі створювалася й тричі ліквідовувалася. Крім того, її створювали в рамках адміністративно-територіальних, а не політичних реформ. Поняття «Новоросія» було суто географічним й жодного відношення до державності не мало.

Відносно назви «Новоросія», то цей термін не походив і не міг походити від назви «Новоросійськ», бо Катеринослав отримав цю назву лише у 1797 році, тобто через 32 роки після заснування першої Новоросійської губернії (1765 р.). Тим більше. що через 6 років, у 1802 році, місту була повернута його назва – Катеринослав. Місто стало центром аж ніяк не Новоросійської, а Катеринославської губернії.

Переходячи до особливостей виникнення Новоросії, необхідно зазначити, що Південній Україні випало відіграти особливу роль в економічній і політичній інтеграції усіх українських земель. Зовнішньополітичний курс Російської імперії збігався з прагненням української еліти в особі О.Безбородька та його оточення, петербурзьких малоросів, приєднати решту території Південної України та Криму.

Вирішальним чинником соціально-економічного життя Південної України кінця XVIII - початку XIX ст. був процес колонізації, тобто господарчого і культурного освоєння краю, який мав цілеспрямований державно-адміністративний характер. Загалом колонізаційний процес на Півдні України розвивався кількома напрямами: поміщицька, іноземна та народна колонізація.

Першими переселенцями з Європи стали датчани, які оселилися в Херсонській губернії. Найчисельнішу ж групу склали німецькі колоністи, здебільшого представники т. зв. лагідного баптизму - меноніти, яких лише 1803 р. прибуло близько 3 тис. осіб. Серед перших поселенців Півдня були також швейцарці, іспанці, французи, італійці, корсиканці, які займалися переважно ремеслами і торгівлею. Велику групу іноземних переселенців репрезентувала християнська община Отаманської імперії - греки, молдовани, серби, вірмени, болгари, які в такий спосіб позбувалися релігійного гніту. На початку XIX ст. розпочалася активна єврейська колонізація Півдня вихідцями з Білорусії та Галичини. У 1809 р. в Херсонській губернії було вже 9 єврейських колоній.

Однак найпотужніший потік південноукраїнської колонізації випадав на народну колонізацію. Першими поселенцями Півдня з цієї соціальної групи стали рядові козаки, котрі осідали на вільних землях на правах займанщини. Згодом сюди стали прибувати ветерани та інваліди російсько-турецьких війн, дрібні торговці, ремісники, міщани, селяни. Селянська колонізація була найчисельніша і водночас найбільш строката - державні (скарбові) селяни, поміщицькі, яких власники перевозили з центральних губерній, військові і морські поселенці, політв'язні, каторжани. Найчисленнішу групу селянських прибульців становили втікачі. Неабиякою мірою цьому сприяв виданий 1776 р. наказ Г.Потьомкіна "втікачів не повертати", який, незважаючи на незадоволення поміщиків з центральних губерній, діяв аж до смерті намісника краю у 1791 р.

Завдячуючи впровадженим заходам, населення краю зростало досить швидкими темпами. Зокрема, за часів військового генерал-губернатора Новоросії А.Е.Рішельє (1803-1814) чисельність населення збільшилася до 1 млн осіб. За етнічним складом 2/3 колоністів становили українці та росіяни.

Досить високими темпами протікали на Півдні урбанізанійні процеси. Причому на відміну від американського Заходу, де міста виникали стихійно, на Півдні Російської імперії їх розбудова перебувала під пильним наглядом. Найперше було відбудовано Азов і Таганрог, трохи згодом на місцях колишніх фортець і оборонних укріплень виникли Єлисаветград, Олександрівськ, Нікополь, Бахмут. У 1794 р. на місці татарського містечка Хаджибей була заснована Одеса (назва походила від давньогрецького Одессос - "торговий шлях", яке в античні часи існувало на цій території). Завдячуючи вигідному географічному розташуванню як морського порту, ліберальному ставленню уряду і віддаленості від центру, напливу багатонаціонального за складом населення, розквіту внутрішньої і зовнішньої торгівлі, відбувався надзвичайно швидкий розвиток міста, населення якого вже на 1809 р. збільшилося втричі і становило 9 тис. осіб.

Динаміка росту міського населення в Російській імперії свідчить, що найбільшою вона була в Таврійській і Херсонській губерніях. Якщо середній відсоток зростання міського населення в Україні становив 8,7 %, то в містах Півдня - 15 %. У 1840 р. в Одесі проживало 60 тис. осіб, Севастополі - 41 тис, Миколаєві - 28,7 тис, Херсоні - 22 тис. осіб.

Таким чином, можна зробити висновок, що по-перше поняття «Новоросія» є суто географічним і відношення до державності не має, термін не походив і не міг походити від назви «Новоросійськ», а по-друге – під час освоєння південних земель України виникло дуже багато сучасних міст та обласних центрів – Одеса, Херсон, Миколаїв та багато інших.

12 3