ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Державність УРСР в 1953 –1985 рр.:періоди «відлиги» та «застою».

1 234 5 6

«Відлига»(1953-1964 pp.)Нова атмосфера, яка склалася в суспільстві після смерті Й. Сталіна, сприймалася як «відлига» після суворих порядків.«Відлига» — певний відхід від суворої та жорстокої сталінської тоталітарної системи й спроби реформування напрямку модернізації і лібералізації. Це надія суспільства на кращі часи, «потепління» нових відносин у суспільстві, відхід від політики сталінського керівництва на самоізоляцію і розгортання «холодної війни».
Свою назву період дістав від назви повісті письменника І.Еренбурга «Відлига», що з’явилася у 1954 р.Причини «відлиги»1. Розгортання науково-технічної революції вимагало змін у розвиткові радянського суспільства.2. «Змагання двох систем» — капіталістичної та соціалістичної — потребувало нових темпів і прискорення економічного розвитку на основі науково-технічного прогресу, підвищення життєвих стандартів.3. Треба було скоротити розрив у відставанні від західних держав.4. Виникла необхідність реальніше підійти до соціально-економічних проблем, вивести промисловість і сільське господарство з кризи.5. Потрібно було припинити масові репресії.6. Належало частково лібералізувати громадянське і культурне життя.7. М. Хрущов прагнув усунути від влади частину сталінської партійно-державної еліти.8. У верхах точилася боротьба між прихильниками М. Хрущова та сталіністами.Основні риси «відлиги»• Масова реабілітація репресованих.• Десталінізація суспільства.• Певна децентралізація управління.• Лібералізація. • Демократизація суспільства.• Послаблення тотального контролю за всіма сферами діяльності.
• Послаблення всеохоплюючої секретності й самоізоляції.• Послаблення русифікації.
• Проведення соціально-економічних та політичних реформ.Обмеження «відлиги»
Влада не дозволяла будь-яких не погоджених з нею проявів громадянської позиції.
Висновки1. «Відлига» торкнулася лише окремих аспектів життя радянського суспільства.
2. Дещо розкріпачила творчу активність українського народу в боротьбі за справжню демократію.
3. Сприяла піднесенню української свідомості, національної гідності, духовної свободи.
4. Породила нову хвилю українізації.УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ(середина 60-х — початок 80-х років)ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНА КРИЗА РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ Застій — період післяхрущовського двадцятиріччя (1965— 1985 рр.), правління Л. І. Брежнєва (до 1982 р.), Ю. Андропова (1982-1984 рр.), К.Черненка (1984-1985 рр.), який характеризується системною кризою суспільства, всеохоплюючою кризою радянського ладу, що поширилася на всі сфери життя — політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру, заперечувалися будь-які спроби оновлення суспільства, консервувався існуючий режим, це період утрачених можливостей, ідеологічного догматизму.Різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні. Одні вважали, що цей період не можна назвати «застоєм», бо не припинився розвиток країни, здійснювалися реформи, реалізовувалися п’ятирічні плани, велося активне будівництво. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності порівняно з попередніми періодами та рівня життя основної маси населення.
Інші твердили, що «застій» відображає загальну тенденцію соціально-економічного й політичного розвитку радянської системи, а така тенденція — це зростання системної кризи радянської моделі розвитку суспільстваПрояви кризи радянського ладу. Криза в управлінні 1. Проголошено принцип «колегіального керівництва», колегіальної безвідповідальності за стан справ у країні.2. Посилювалися командно-адміністративні методи управління.3. Посилюється централізація управління.4. Відсутність у державного керівництва рішучості у практичних справах.
5. Бюрократичне засилля. Зростання ролі та значення партійної й управлінської бюрократії («номенклатури»).6. Відбувається розростання партійно-державного апарату, процвітають бюрократизм, формалізм, кар’єризм.7. Збереження авторитаризму у політиці, поява нового культу в управлінні державою.8. Усі керівні посади обіймали лише члени КПРС, що їх затверджували партійні органи.9. Ігнорування принципу поділу влади. Узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою.10. «Старіння» керівництва, нездатність його реагувати на нові виклики часу.11. Злиття функцій партійного і державного апарату. Підміна держави та її органів Компартією, зміцнення монополії КПРС на владу.12. Багато секретарів обкомів, міськкомів, райкомів перетворилися на «вождів» на місцевому рівні, на «хазяїв», яких не можна було критикувати, бо розцінювалося, що «нападки на окремих керівників — це нападки на партію». Такі керівники часто порушували норми моралі та утверджували в суспільстві подвійну мораль, розправлялися з «незручними» працівниками, зазвичай компетентними, діловими у своїй справі, хто мав власну думку.Політична криза1. Звуження демократії та її згортання.2. Зростав вплив партійно-державного апарату.3. Відмінено рішення про періодичне оновлення складу партійних органів.4. Відбувається порушення законності.5. Нехтування прав і свобод людини.6. Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження реальної влади рад. Посилення впливу на ради всіх рівнів партійних структур.7. Позбавлення громадських структур будь-якої самостійності.8. Обмеження прав союзних республік.9. Вибори здійснювалися формально, на основі завчасно підготовлених списків, безальтернативно.10. Нездатність нового керівництва відреагувати на тогочасне становище, коли весь світ вступив у нову фазу НТР. 11. Зміцнювалася монополія КПРС на владу, державні органи підмінялися партійними. 12. Відбувся остаточний перехід радянського керівництва на рейки неосталінізму.13. У Конституції СРСР 1977 р. було визнано Компартію «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром її політичної системи».14. Відновлювалася посада Генерального секретаря ЦК КПРС (її посів Л. І. Брежнєв).15. Ситуація погіршувалася гонкою озброєнь, на яку витрачалися величезні кошти, війною в Афганістані (з 1979 р.), підтримкою прорадянських режимів в Африці, Азії і Латинській Америці, на що витрачали величезні кошти.
Економічна криза1. Зростання науково-технічної відсталості країни порівняно з передовими західними країнами.2. Низький рівень якості більшості вітчизняних промислових товарів.

3. Постійний дефіцит товарів.4. Прихована інфляція (постійні зростання цін за незмінних розмірів зарплати).5. Нездатність колгоспно-радгоспної системи забезпечити країну продовольством відповідно до потреб і життєвих норм.6. Явна безгосподарність.7. Переважання екстенсивного розвитку економіки.8. Висока затратність та енергомісткість виробництва.9. Уповільнення темпів економічного розвитку.10. Надприбутки, що попливли до СРСР у вигляді «нафто-доларів» після підвищення світових цін на нафту, дали можливість йому деякий час не лише «латати дірки» у власному бюджеті та в самій економіці, а й змагатися зі США у військовій сфері та в боротьбі за «третій світ»Висновки• У роки кризи радянської системи здійснювався курс на консервацію існуючого політичного режиму.• Досягнення радянського суспільства були не стільки реальністю, скільки наслідком комуністичної демагогії.• У 70-80-ті роки тоталітаризм повільно поступався авторитарному режимові, командно-бюрократичним методам організації всього суспільного життя.
• Нове згортання демократії загострило суперечності між потребами суспільства й рівнем політичного керівництва, здатністю його розв’язати назрілі потреби життя народу.
• Комуністична партія та партійні організації мали всю повноту реальної влади.

1 234 5 6