Начальний етап навчання іноземної мови. Вимоги до вимови учнів Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для зрозуміння. Швидкість – ступінь автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням говорити в нормальному темпі мовлення (130-150 слів за хвилину). У школі досить важко досягти безпомилковості та автентичності вимови, тому вимоги до вимови визначаються, виходячи з принципу апроксимації (наближення до правильної). Апроксимована вимова – вимова, в якій відсутні фонологічні помилки, але яка, на відміну від літературної вимови, допускає нефонологічні помилки (помилки, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос). Начальний етап не означає тільки навчання у початковій школі. Сьогодні, як ви знаєте, існує значна кількість моделей шкіл, і всі вони розпочинають вивчення іноземної мови у різний час. Саме цей етап є найважчим та відповідальним, де відбувається не тільки формування слухо-вимовної бази, а й всіх інших тісно пов’язаних з нею навичок та вмінь. Питання, які найбільш турбують вчителя початківця: Що робити, з чого розпочати, щоб маленькі діти лише за рік навчилися говорити, читати, писати та розуміти англійське мовлення? У системі вправ на цьому етапі зазвичай виділяють 2 типи вправ. 1. Вправи на активне слухання та розпізнавання звуків (довгі/короткі). 2. Вправи на репродукцію. З перших хвилин навчання увага приділяється не тільки правильній вимові звуків, але й наголосу, ритму, паузам та інтонації. Якщо не звертати на це увагу, то учні сприйматимуть ці дрібниці як речі другорядного порядку та перевчити їх потім буде дуже важко. На цьому етапі дуже важливим є використання технічних засобів, від чого буде залежати успіх подальшої самостійної роботи. Що стосується послідовності роботи зі звуками, то слід зауважити, що вона визначається мовленнєвими потребами, і іноді найважчі звуки та звукосполучення доводиться вивчати на перших уроках. На начальному етапі встановлюються й звуко-буквені відповідності. У деяких посібниках навчання букв відбувається за алфавітом. На думку О.М. Солової, цей спосіб не найкращій. В алфавіті голосні та приголосні йдуть упереміш. А якщо взяти до уваги те, що учні ще не можуть читати, то головним для них є навчитись розпізнавати приголосні, які й складають незмінний каркас слів. Таким чином, на першому етапі закладається основа вимови, яка передбачає правильне інтонування, паузацію, знання особливостей наголосу слів у реченні, а також правильну артикуляцію. Але, на жаль, як показує практика, ця навичка не збережеться без змін, тому вкрай необхідною є систематична робота над звуками та інтонацією іноземної мови. 4. Робота з фонетики на середньому та старшому етапах навчання. На цих етапах важливо не лише підтримувати сформовані навички, але й удосконалювати їх. Особливу увагу слід приділяти ритміко-інтонаційним моделям, аудіюванню як адаптованого мовлення так і аутентичного, різних акцентів, діалектів тощо. Не слід залишати без уваги й звуки. Тут важливу роль відіграє фонетична зарядка, яка має велике значення для підтримки та вдосконалення вимовних навичок. Мета: v Прогнозування та зняття фонетичних трудностей (слухових, вимовних, ритміко-інтонаційних). v Опрацювання фонетичних навичок, які з якоїсь причини виявилися недостатньо сформованими. Фонетична зарядка – постійний компонент уроку іноземної мови та проводиться на початку кожного заняття протягом всього курсу навчання іноземної мови. Фонетична зарядка є не ізольованим етапом уроку, а початком роботи над вимовою учнів, яка має тривати впродовж усього уроку. Важливо, щоб учні бачили і розуміли, що ф.з. на початку заняття не формальність, що вчитель слідкує за їхньою вимовою протягом не тільки цього заняття, але й усього періоду навчання (підручник С.Ю. Ніколаєвої). На думку О.М. Солової, у фонетичної зарядки не має і не може бути фіксованого місця на уроці. ЇЇ місце залежить від послідовності тих завдань, де можуть виникнути фонетичні труднощі (це може бути контрольне читання, декламування віршів, драматизація діалогів, використання нової лексики, аудіювання тощо). Фонетичний матеріал зарядки включає один-два фонетичних явища, що пов’язані з матеріалом уроку. Рекомендується наступний порядок пред’явлення матеріалу: звук → слово → словосполучення → речення. Модель фонетичної зарядки Використання фонетичного явища у мовленні ↑ Удосконалення вимови з опорою на корекцію вчителя ↑ Повторення учнями фонетичного явища за зразком, промовляння (хором, індивідуально) ↑ Виразне та зразкове промовляння звуку, слова, словосполучення, речення вчителем Зміст: v читання слів, речень, мікротекстів, діалогів, віршів, скоромовок; v складних з фонетичної точки зору фрагментів речення; v слухання з метою виявлення помилок; v визначення ставлення до чогось за інтонацією; v промовляння фрази з різною інтонацією; v повторення під час паузи; v повторення синхронно за товаришем, учителем, диктором; v впізнавання слів на слух, запам’ятовування та повторення тощо. У якості матеріалу для проведення корекції вимови використовуються скоромовки, прислів’я та приказки, вірші, пісні, уривки з прози. Окрім реалізації практичної мети, вони сприяють вирішенню загальноосвітніх та виховних завдань. Приклади проведення фонетичної зарядки a) учитель пропонує класу спеціально відібрані вірші та римівки, в яких потрібні звуки повторюються багато разів. Учитель читає окремий куплет з опорою на вербальну зорову наочність, вимовляє окремий звук/звуки, демонструє транскрипційний знак. Учні вимовляють звук(и), при потребі вчитель коригує вимову, потім учні по черзі та хором повторюють текст римівки (за вчителем/фонограмою), перекладають на рідну мову, повторюють кілька разів у різних режимах тощо. b) один з учнів читає вірш/римівку, інший перекладає; c) учитель показує транскрипційний знак, учні по черзі називають слова з цим звуком, але без опори на написаний текст вірша; d) змагання між командами (наприклад, хто краще пам’ятає слова з вірша, в яких є даний звук). На такому ж матеріалі проводиться робота з формування інтонаційних навичок. Таким чином, формуванню в учнів стійких навичок вимови сприятимуть раціональні способи введення фонетичних явищ та послідовність виконання вправ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Колыхалова О.А., Махмурян К.С. Учитесь говорить по-английски: Фонетический практикум. – М., 2000. 2. Корчажкина О.М., Тихонова Р.М. Мои любимые звуки. – М.: Владос, 1996. 3. Baker Ann Tree or Three? // An elementary pronunciation course. – Cambridge University Press, 1984. 4. Baker Ann Ship or Sheep? // An intermediate pronunciation course. – Cambridge University Press, 1995. 5. Bradford B. Intonation in Context. Intonation Practice for Upper-Intermediate and Advanced Learners of English. – Cambridge University Press, 1992. 6. Brazil D. Pronunciation for Advanced Learners of English. – Cambridge University Press, 2000. 7. Cunningham B., Bowler B. Headway Upper-Intermediate Pronunciation. – Oxford University Press, 1997. 8. Davy D. Advanced English Course. London: Lingaphone Institute, 1984. 9. English Pronunciation in Use (Elementary, Intermediate, Advanced). 10. Hancock M. Pronunciation games. – Oxford University Press, 1995. – 115 p. 11. Johnes D. Pronunciation Dictionary. Oxford, 1997. 12. O’Connor J.D. Better English Pronunciation. – Cambridge University Press, 1999. 13. Ogden Richard An Introduction to English Phonetics – Edinburgh University Press, 2009ю. – 209 р. 14. Roach Peter English Phonetics and Phonology. – Cambridge University Press, 2000. 15. Streamline English. Oxford University Press, 1997. 16. Trim J. English Pronunciation Illustrated. – Cambridge University Press, 1975. 17. Vaughan-Rees M. Test your pronunciation. – London : Penguin Longman Publishing, 2002. – 99 p. |