 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Сутність і мотиви інтеграції підприємств
Розділ 6. Стратегії інтеграції Інтеграція (від лат. integratio — відновлення, поповнення) — це: ¨ об’єднання в ціле будь-яких частин, елементів; ¨ рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у відповідності з вимогами бізнес-середовища; ¨ об’єднання кількох компаній під одним контролем з метою взаємної вигоди, зменшення конкуренції, зниження рівня витрат за рахунок скорочення накладних розходів, розширення частки ринку, поєднання технічних і фінансових ресурсів, співробітництва в галузі досліджень і розробок; ¨ узгоджений розвиток і взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів, країн в інтересах більш ефективного використання ресурсів і задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах. Із перелічених визначень видно, що економічна інтеграція має місце як на рівні національних господарств країн, так і між підприємствами, фірмами, корпораціями. Економічна інтеграція проявляється у поширенні та поглибленні виробничо-технічних зв’язків, спільному використанні ресурсів, об’єднанні капіталів, створенні благоприємних умов здійснення економічної діяльності, знятті взаємних бар’єрів. Виявлення мотивів інтеграції дуже важливо, вони розкривають причини зростання ринкової вартості компаній в результаті їх об’єднання. Зростання капіталізованої вартості об’єднаної компанії є метою більшості випадків злиття і поглинання. На основі аналізу і систематизації сучасної практики бізнесу виділяються наступні мотиви інтеграції: 1. Забезпечення економії за рахунок масштабів діяльності. Економія від зростання масштабів діяльності досягається, коли середній рівень витрат на одиницю продукції зменшується по мірі збільшення обсягів виробництва продукції. Основна ідея економії за рахунок масштабу полягає в тому, щоб виконати більший обсяг роботи на тих самих потужностях, тією ж кількістю роботників, при тій же системі розподілу. Інтеграція підприємств може забезпечувати економію, одержану за рахунок централізації маркетингу, наприклад, через об’єднання зусиль і придання гнучкості збуту, пропозицію дистриб’юторам більш широкого асортименту продукції, використання спільних рекламних матеріалів. Одержання економії за рахунок масштабів діяльності характерно для горизонтальної інтеграції. Але і при створенні конгломератів добиваються економії за рахунок усунення дублювання функцій підрозділів, централізації таких послуг як бухгалтерський облік, фінансовий контроль, діловиробництво, підвищення кваліфікації персоналу, спільне стратегічне управління компанією. 2. Одержання синергетичного ефекту — взаємодоповнюючої дії активів інтегрованих підприємств, сукупний результат яких значно перевищує суму результатів окремих дій цих організацій. Синергетичний ефект при інтеграції може виникнути завдяки комбінуванню взаємодоповнюючих ресурсів як великих компаній, так і малих підприємств. Малі підприємства здатні забезпечувати відсутні компоненти для успішного функціонування великих компаній. Невеликі підприємства часто є власниками нових технологій, вони здатні створювати унікальну продукцію, але відчувають дефіцит в інвестиціях, виробничих, технічних і збутових структурах для організації масштабного виробництва і збуту. 3. Фінансова економія за рахунок трансакційних витрат. 4. Посилення впливу на галузевому ринку. Інколи при інтеграції, в першу чергу горизонтального типу, вирішальну роль відіграє прагнення організацій посилити своє положення на ринку. Інтеграція в даному випадку дає можливість послабити цінову конкуренцію, через яку підприємства вимушені знижувати ціни і одержувати менші прибутки. Але необхідно мати на увазі, що антимонопольне законодавство обмежує злиття з явними намірами підвищення цін. Інколи великі компанії об’єднуються з невеликими фірмами для їх знищення, закриття. 5. Податкові мотиви. В результаті інтеграції можна забезпечити зниження рівня податків, одержання податкових пільг. Наприклад, високоприбуткова фірма, яка відчуває значне податкове навантаження, може придбати підприємство з істотними податковими пільгами, які будуть використані для створеної корпорації в цілому. У підприємства може бути потенційна можливість економії на податкових відрахуваннях в бюджет, але рівень її прибутків — недостатнім, щоб скористатися цією перевагою. 6. Диверсифікація виробництва, можливість використання надлишкових ресурсів. Диверсифікація в інші види бізнесу допомогає стабілізувати поток доходів, що однаково вигідно і самому підприємству, і його постачальникам та споживачам (через розширення асортименту товарів і послуг). Мотивом для інтеграції може стати поява у підприємства тимчасово вільних ресурсів. Припустим, підприємство діє у зрілій галузі, створює значні обсяги грошових ресурсів, але має незначний вибір привабливих інвестиційних можливостей. Надлишкові засоби доцільно використовувати для диверсифікації та об’єднання з іншими підприємствами. У противному випадку підприємство само може стати об’єктом поглинання великими компаніями. 7. Спекулятивний мотив. Іншими словами цей мотив можна зформулювати так: можливість «дешево купити і дорого продати». Нерідко ліквідаційна вартість підприємства-мішені вища його поточної ринкової вартості. У цьому випадку підприємтво навіть за умови придбання його за ціною, дещо вищою поточної ринкової вартості, в подальшому може бути розпроданим по частинам, з одержанням продавцем значного прибутку. 8. Особисті мотиви менеджерів, прагнення збільшити політичну вагу вищого керівництва компанії. Є приклади, коли рішення про інтеграцію підприємств грунтуються не на економічному аналізі, а на особистих мотивах вищого керівництва. Це зв’язано з тим, що керівники компаній люблять владу і претендують на вищу оплату праці, а межі влади і грошова винагорода знаходяться у тісному зв’язку із масштабами бізнесу підприємств. Прагнення до розширення масштабів компанії сприяє застосуванню опціонів, як засобу довгострокового заохочення менеджерів. Опціони складають значну частину оплати менеджерів і прив’язані до вартості капіталу керованих ними компаній. У зв’язку з цим існують прямі стимули використати прибуток на придбання все нових активів у будь-яких сферах бізнесу. Інколи причиною інтеграції підприємств є самовпевненість керівників, які вважають, що майбутня угода буде вдалою і прибутковою. Вони переповнюються азартом мисливства, в результаті якого здобич повинна бути настигнута будь-якою ціною. 9. Протистояння експансії на український ринок потужних зарубіжних конкурентів.
6. 2. Еволюція інтеграційних процесів у США І країнах Західної Європи
Об’єднання, злиття і поглинання компаній на протязі історії розвитку бізнесуу США і країнах Західної Європи пройшло кілька періодів. 1. Період об’єднань 1887—1904 рр. Укрупнення підприємств було викликано змінами законодавчої бази і виключно неблагоприємними умовами для ведення бізнесу. Більшість об’єднань здійснювались за принципом горизонтальної інтеграції. Практично у всіх галузях домінували монополії. Згодом були створені підприємства, які можна вважати попередниками сучасних вертикально інтегрованих корпорацій. Відмінною рисою більшості об’єднань цього періоду був їх чисельний характер: 75% загальної кількості об’єднань включали не менше 5 фірм; у 25% об’єднань приймало участь 10 і більше компаній. Інколи об’єднувалися кілька сотень фірм. 2. Злиття компаній в 1916—1929 рр. У зв’язку із дією антимонопольного законодавства злиття компаній в галузях призводить до формування олігополістичної моделі конкуренції (домінування незначної кількості великих фірм в галузі). Для цього періоду розвитку інтеграції характерні вертикальне злиття і диверсифікація. Створення конгломератів значно ініціювалося завданнями мілітаризації економіки. 3. 60—70 рр. ХХ століття. Період конгломератних об’єднань. Характеризується зростанням кількості об’єднань конгломератного типу (інтеграція фірм, що зайняті в різних видах бізнесу). За оцінкою Федеральної торговлі комісії США, з 1965 по 1975 рр. антимонопольне законодавство призвело до обмеження горизонтальної та вертикальної інтеграції. Кількість горизонтальних об’єднань скоротилась із 39% у 1958—55 рр. до 12% у 1964—71 рр. У 70-ті роки ХХ ст. активна діяльність великих компаній по їх диверсифікації продовжувалась, вона була зв’язана в першу чергу з прагненням придбання активів у сферах електроніки і телекомунікації. 4. Період об’єднань у 80-ті роки ХХ століття. У цей період відносна вага об’єднань конгломератного типу зменшилась Створення нових корпорацій супроводжувалось розпадом конгломератів, які виникли 10—20 років тому. Стає помітною тенденція ворожих поглинань. Як результат послаблення антимонопольної політики, в цей період найбільш розповсюджені горизонтальні злиття. 5. Період об’єднань у другій половині 90-х років. Основним мотивом об’єднань стало прагнення забезпечити стабільність в умовах динамічного бізнес-середовища. Найбільш популярним типом об’єднання компаній стає горизонтальна інтеграція. Розвивається об’єднання транснаціональних корпорацій. Значне поширення одержали злиття і поглинання у фінансовій сфері. За думкою експертів, причини значного збільшення об’єднань в кінці 90-х років ХХ століття зв’язані із загальними процесами глобалізації в економіці, очікуваннями створення європейського економічного і валютного союзу. Типи стратегій інтеграції Таблиця 6.1 Типи стратегій інтеграції
Класифікація включає низку ознак, за якими стратегії інтеграції поділяються на окремі групи. За принципом об’єднання підприємств виділяють функціональну та інвестиційну інтеграцію. При функціональній інтеграції об’єднуються підприємства, які зв’язані в процесі виробництва. При інвестиційній інтеграції об’єднання проводяться без виробничої спільності підприємств. В залежності від напрямку зростання і об’єнання підприємств виділяють вертикальну і горизонтальну інтеграцію. Інтеграція вертикальна – об’єднання підприємств однієї галузі, які занходяться на різних технологічних етапах виробничого процесу; виробнича кооперація підприємств однієї галузі близьких за характером галузей промисловості, які спеціалізуються на виготовленні вузлів, деталей, комплектуючих та інших виробів, необхідних для кінцевого продукту. Найчастіше вертикальна інтеграція реалізується в двох основних формах, що характеризують спрямованість в виробничому процесі: зворотня, чи регресивна інтеграція та пряма, чи прогресивна інтеграція. Зворотня (регресивна) інтеграція забезпечує зростання підприємства за рахунок приєднання функцій, які раніше виконувались постачальниками, тобто придбання чи встановлення контролю над джерелами сировини, виробництво комплектуючих виробів, напівфабрикатів. Метою зворотної інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела сировини чи доступ до нової технології, важливої для основної діяльності, зменшення залежності від постачальника. Інтеграція пряма (прогресивна) – зростання підприємства за рахунок приєднання ним функцій дистриб’ютерів продукції: збутових, рекламних, транспортних, сервісних та ін.; підсилення контролю підприємства над системою просування його продукції. Вертикальна інтеграція типова для значного переліку галузей бізнесу: автомобілебудування, металургії, нафтопереробки, деревообробної, целюлозно-паперової, харчової промисловості. До стратегічних переваг вертикальної інтеграції відносяться: - зменшення залежності підприємства від постачальників; - створення умов для впливу на постачальників відносно виконання ними взятих на себе зобов’язань; - можливість більш ефективного використання ресурсів мінімізації запасів; - перетворення постачання із витратного у прибутковий процес, якщо воно організується дочірніми компаніями; - розширення масштабів виробництва, завантаження потужностей, гарантований збут продукції (при прогресивний інтеграції); - можливості диференціації продукції, як результат виробничої інтеграції; - полегшення доступу до технологічних розробок партнерів, спільне створення нової продукції; - досягнення ефекта синергії всіх ланок технологічного ланцюга “постачальник – виробник – споживач”; - організація чіткої та ефективної системи просування і збуту продукції за нижчими цінами для споживачів. Стратегічними обмеженнями вертикальної інтеграції є: -збільшення капіталовкладень у власні дочірні структури, якщо вони навіть не є прибутковими; - зацікавленість в захисті власних інвестицій і тенденція до збереження застарілих технологій і виробничих потужностей; -обмеження свободи вибору постачальників; - необхідність різноманітних здібностей, знань і навичок для вищих менеджерів інтегрованого підприємства; -зменшення виробничої мобільності підприємства; -збільшення часу, необхідного для розробок і упровадження на ринок нової продукції. Горизонтальна інтеграція – об’єднання, налагодження тісної взаємодії підприємств, які випускають однорідну продукцію і застосовують схожі технології. Горизонтальну інтеграцію здійснюють технологічно незалежні підприємства, зацікавлені у збільшені спільного збуту продукції. Метою горизонтальної інтеграції є підсилення позицій підприємства в галузі шляхом поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними. стратегія забезпечує підприємству економію на масштабах виробництва, зменшення загрози конкурентної боротьби, поширення спектру товарів і послуг, географічне розширення ринків. Горизонтальна інтеграція є формою диверсифікації підприємств. Горизонтальна інтеграція – різновид централізації виробництва і капіталу, що є одним із способів монополізації ринку. Від інших різновидів централізації (вертикального і конгломеративного злиття) горизонтальне злиття відрізняється тим, що об’єднуються однотипні, тобто конкуруючі підприємства. Внаслідок такого злиття виробництво і ринок товару певного виду монополізується. В країнах з розвинутою ринковою економікою антимонопольне законодавство передбачає диференційований контроль держави за процесом злиття. Оскільки горизонтальні злиття безпосередньо знищують конкуренцію в певній галузі, то їм приділяється особлива увага. У США, наприклад, встановлюється запобіжна межа на ринку даного товару. Її перевищення карається в судовому порядку. Виняток можливий лише за умови, що одна з фірм, які зливаються, перебуває на межі банкрутства. В залежності від сфери (галузі, області) об’єднання інтеграція може бути технологічною, фінансовою, виробничою, маркетинговою, збутовою і т.п. В залежності від бажання учасників інтеграційного процесу можливі: - дружнє об’єднання (злиття) підприємств - ворожа інтеграція (поглинання) Дружнє об’єднання (злиття) – це угода між кількома підприємствами, капітал яких об’єднується в одній компанії, звичайно здійснюється між близькими по розміру підприємствами за рішенням вищого менеджменту (власників, засновників). Ворожа інтеграція (поглинання) – форма примусового злиття, що передбачає ліквідацію фірми, яка поглинається, і передання фірми, яка поглинає, усього майна, зобов’язань ы боргів ліквідованої фірми. Водночас фірма, що поглинає збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутої компанії, а її акціонери мають право придбати нові акції пропорційно пайової участі кожного з них. Кількість злиттів і поглинань у США у 1990 році становила 4,2 тис. (активи поглинутих компаній – 206 млрд. доларів США), у 1995 році – 5 тис і 896 млрд. доларів США, у 1998 році – 9,6 тис і 2,5 трлн. доларів США. Вороже поглинання компанії здійснюється через скуповування її акцій на ринку всупереч волі власників контрольних пакетів акцій. Різновидністю ворожого поглинання є “повзуче” – скуповування акцій компанії через відкрите придбання їх на фондовій біржі упродовж певного періоду з метою наступного поглинання. Якщо підприємству загрожує поглинання іншою компанією, то до цієї події необхідно серйозно готуватися: своєчасно прийняти протизахоплювальні заходи, достатньо апробовані у світовій практиці, чи добитися своїми діями вигідніших умов поглинання. В залежності від ступеню об’єднання можливі: - повна інтеграція виробничої діяльності - часткова інтеграція (в цьому випадку частина продукції виробляється на підприємстві, а частина закуповується у інших підприємств) - квазіінтеграція – створення ал’янсів між підприємствами, які зацікавлені в інтеграції без переходу прав власності В залежності від особливостей юридичного оформлення інтеграція може бути м’ягкою і жорсткою. При м’якій формі інтеграції має місце узгодження інтересів без підписання юридичних документів. В цьому випадку підприємство не має можливості будь-яким жорстким формальним шляхом (наприклад, через суд) вплинути на своїх партнерів. До м’яких форм інтеграції відносяться асоціація, консорціум, стратегічний ал’янс. М’які форми інтеграції особливо характерні для міжнародних об’єднань, вони дозволяють вести спільну діяльність при збереженні засновниками юридичної та господарської самостійності. В межах стратегічних ал’янсів, консорціумів виникає можливість мобілізації переваг потужної корпоративної структури при збереженні національної уособленості її членів. Адже часто державна влада і суспільна думка країн за політичними причинами негативно відносяться до таких форм інтеграції компаній, які призводять до втрати їх самостійності та незалежності. Жорстка форма інтеграції передбачає оформлення відносин через юридично обов’язковий договір і створення таким чином холдингів, промислово-фінансових груп, концернів, трестів. В залежності від географії діяльності можливі такі види інтеграції: - місцева (локальна) - регіональна - міжрегіональна - національна - міждержавна - глобальна За організаційними формами інтеграція може бути здійснена у вигляді: - картеля, синдиката, пула - асоціації, корпорації - холдінга, треста, концерна, консорціума, ПФГ, ФГ - ПО, НПО, ТО, МО
|
