ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема: Антибактеріальні препарати.

Актуальність теми: Застосування антимікробних хіміопрепаратів має майже вікову історію розвитку. Основоположником сучасної хіміотерапії є німецький лікар Пауль Ерліх, який все своє життя присвятив пошуку препаратів, згубних для збудників різних інфекцій. Вершиною досягнень у хіміотерапії стало відкриття А. Флемінгом у 1929 році першого антибіотика – пеніциліну. Перші відкриття антибіотичних структур рішуче змінили засоби боротьби з інфекційними захворюваннями та стали однією з основних причин демографічного вибуху на планеті у другій половині минулого сторіччя. “Коли з’явилися перші антибіотики, здавалось, що відбудеться диво — людство буде врятовано від інфекцій, але дуже швидко стало зрозумілим, що людина не зможе боротися з мікробами, а має намагатися пристосовуватися до співіснування з ними”.

Навчальні цілі:

1. Ознайомити з принципами хіміотерапії (β – ІІ )

2. Розібрати принцип дії антибіотиків (β – ІІ )

3. Розкрити принципи класифікації антибіотиків (β – ІІ )

4. Викласти загальну фармакологічну характеристику та номенклатуру пеніцилінів, цефалоспоринів, макролітів, тетрациклінів, аміноглікозидів, хлорамфеніколів, сульфаніламідів.

5. Дати загальну характеристику синтетичних антибактеріальних засобів (фуразолідон, нітроксолін, к-та налідиксова, ципрофлоксацин, офлоксацин, метронідазол)

План лекції:

1. Принципи хіміотерапії.
2. Загальна характеристика антибіотиків.

- пеніциліни ( бензилпеніцилін, біцилін-3 і 5, оксацилін, ампіцилін, амоксицилін, карбеніцилін);

- застосування цефалоспоринів;

- макроліди ( еритроміцин, азитроміцин);

- тетрацикліни ( тетрациклін, доксициклін, метациклін)

- застосування левоміцетину;

- аміноглікозиди ( стрептоміцин, гентаміцин, амікацин);

- особливості поліміксину М сульфату.

1. Сульфаніламідні препарати та їх комбіновані препарати

( сульфадимезин, сульфадиметоксин, уросульфан, сульфацил-натрій, фталазол, бісептол).

1. Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови

( фуразолідон, нітроксолін, к-та налідиксова, ципрофлоксацин, офлоксацин, метронідазол).

До хіміотерапевтичних відносять протимікробні і протипаразитарні речовини, які використовуються для впливу на мікробів і паразитів, які знаходяться в різних тканинах і внутрішніх органах. Лікування інфекційних і паразитарних хвороб хіміотерапевтичними засобами називають терміном “хіміотерапія”.

До хіміотерапевтичних відносять такі групи препаратів:

1 Антибіотики.

2 Сульфаніламідні засоби.

3 Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови.

4 Протигрибкові засоби.

5 Противірусні засоби.

6 Протипротозойні засоби (протималярійні, засоби для лікування лямбліозу, токсоплазмозу, амебіазу, трихомоніазу, балантидіазу, лейшманіозу).

7 Протисифілітичні засоби.

8 Протитуберкульозні засоби.

9 Протиглисні засоби.

Принципи хіміотерапії:

1. Лікування починати якомога раніше.
2. Встановити збудника хвороби та його чутливість до хіміотерапевтичного засобу ( взятиматеріал ( кров, харкотиння, та ін.)) Вибирають найбільш активний і найменш токсичний препарат;
3. Лікування починають і продовжують максимально допустимими дозами, точно дотримуючись інтервалів між введенням доз.

4. Вибрати оптимальний шлях введення антибактеріального засобу, який би забезпечив найкращий контакт збудника з препаратом.

1. Дотримуватися оптимальної тривалості лікування, у разі необхідності проводити повторний курс терапії для профілактики рецидивів хвороби.
2. Хіміотерапія ряду захворювань має бути комбінованою, так як при цьому складаються умови для пригнічення збудників в різних стадіях їх розвитку.

7. Проводити поряд з призначенням хіміотерапевтичних засобів заходи з підтримки захисних сил організму (вітамінотерапія, імуномодулятори, препарати для підтримання функцій печінки, нирок та ін.).

Антибіотики ( лат. проти-, життя) – це речовини природного походження, а також їх похідні та синтетичні продукти, котрі мають високу протимікробну активність, в основі якої лежить принцип антибіозу ( антагонізмі між різними видами мікроорганізмів). Одні види мікроорганізмів пригнічують життєдіяльність інших видів за допомогою спеціальних речовин, що вони виділяють в оточуюче середовище – антибіотиків. Деякі антибіотики мають протипухлинну активність.

Усі антибіотики мають побічні ефекти:

- алергія ( проба на чутливість, при потребі протиалергічні засоби)

- дисбактеріоз (для профілактики протигрибкові засоби та пробіотики )

Антибіотики класифікують

За хімічним складом:

1. Пеніциліни
2. Цефалоспорин
3. Макроліди та азаліди( еритроміцин, кларітроміцин )
4. Тетрацикліни ( тетрацикліну гідрохлорид, метацикліну гідрохлорид доксицикліну гідрохлорид)
5. Аміноглікозиди ( стрептоміцин, гентаміцину сульфат, канаміцин)

6. Хлорамфеніколи - левоміцетин

7. Антибіотики різних груп ( рифампіцин, лінкоміцин, поліміксин тощо).

За спектром протимікробної дії:

1. Переважно діють на грампозитивні бактерії ( пеніциліни, макроліди )
2. Переважно діють на грамнегативні бактерії ( поліміксини )
3. Широкого спектра дії ( тетрацикліни, левоміцетини; напівсинтетичні пеніциліни – ампіцилін та ін., цефалоспорини, аміноглікозиди, напівсинтетичні макроліди)
4. Вибіркової дії: а) протимікозні ( ністатин, леворин, амфотерицин, гризеофільвін ін.)

Б) протипухлинні ( рубоміцину г/х, блеоміцин )

По типу протимікробної дії :

1. Бактерицидні ( викликають загибель мікроорганізмів) : пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, поліміксини;

2. Бактеріостатичні: тетрацикліни, левоміцетин, макроліди.

При легкому і середньому ступені перебігу інфекційних захворювань призначають бактеріостатичні антибіотики., їх застосовують більш тривалими курсами При тяжких інфекціях – бактерицидні.

Більшість АБ для парантерального застосування – порошкоподібні речовини у флаконах, які готують безпосередньо перед ін”єкцією. Розчинниками для АБ можуть бути вода для ін”єкцій, ізотонічний р-н натрію хлориду, а найчастіше для зменшення больових відчуттів під час ін”єкції – 0,25-0,5% р-н новокаїну чи лідокаїну.

АБ розчинені в новокаїні, лідокаїні вводять тільки в/м.

Способи розведення АБ:

1) 1:1 – 1 мл розчиненого пр-ту містить 100000 ОД або 0,1г АБ. У такий спосіб розводять АБ у фл 0,5 г або менше;

2) 1:2 – 1 мл розчиненного препарату містить 200 000 ОД або 0,2г АБ.

( якщо у флаконі 0,5иг пр-ту або більше)

Кількість мл розчинника для АБ у флаконах визначають шляхом ділення одиниць чи грамів, що містить флакон, на 100 000 (0,1) чи 200 000 (0,2) відповідно

Пеніциліни:

- бактерицидна дія;

- спектр дії: переважно грампозитивні бактерії - коки, клостридії, бацили сибірки, дифтерійна паличка, спірохети;

- низька токсичність.

Показання до застосування пеніцилінів:

- гнійно-септичні інфекції

- захворювання ВДШ, ангіна, отит;

- сифіліс, гонорея;

- інфекції сечових та жовчовивідних шляхів

- менінгіт

- ревматизм (біциліни)

Препарат проходить через плацентарний бар'єр, проте не проявляє тератогенної дії, тому його можна призначати вагітним, а також для лікування внутрішньоутробних інфекцій (наприклад, сифілісу)

Побічні ефекти:

Препарати малотоксичні. Можуть викликати алергічні реакції- від шкіряних висипок до анафілактичного шоку, дисбактеріоз, у високих дозах – нейротоксичні ефекти ( марення, галюцинації, судоми). До більшості з них швидко розвивається стійкість мікроорганізмів.

Особливості роботи з пеніцилінами:

- необхідно зібрати алергологічний анамнез, або провести в/ш проти на чутливість;

- якщо виникли незначні алергійеі реакції, лікування продовжують з додаванням антигістамінних засобів (димедрол, діазолін);

- Пеніциліни діють на мікроорганізми, які активно розмножуються. Тому їх не призначають одночасно з тетрациклінами, макролідами, стрептоміцином, левоміцетином, які пригнічують розмноження, і тому послаблюють дію пеніцилінів.

- пеніциліни несумісні з адреналіном, глюкозою, віт С, Р, К, В1 і В12;

- оксацилін і ампіцилін призначають за 1-1,5год до їди.

Цефалоспорини

Є чотири генерації цефалоспоринів, які відрізняються особли­востями протимікробного спектра дії та фармакокінетики.

Для цефалоспоринів характерними є:—стійкість до β-лактамази стафілококів;—однакова фармакодинаміка (порушують синтез мікробної стін­ки в момент мітозу);— широкий спектр протимікробної дії.

- напівсинтетичні антибіотики широкого спектру дії,

- виявляють бактерицидну дію,

- добре проникають в усі органи та тканини, що дає можливість лікування інфекцій різної локалізації, в тому числі в кістках і м”яких тканинах. Більшість пр-тів виводиться в незмінному вигляді через нирки

Показання до застосування:

- Інфекції дихальних шляхів, особливо важкі форми;

- Бактеріальний менінгіт;

- Інфекції кісток, суглобів, шкіри, м”яких тканин;

- Тяжкі госпітальні інфекції.

Побічні ефекти:

- алергічні реакції (перехресні з пеніцилінами);

- біль при в/м введенні (вводять з новокаїном);

- диспепсичні розлади, дисбактеріоз;

- нефро- нейро-, гепато-, гематотоксичність;

- кровоточивість

Особливості роботи з цефалоспоринами:

- порушують метаболізм спирту етилового, унаслідок чого можливі діарея, нудота, тахікардія тощо;

- р-ни несумісні з р-ми інших АБ в одному шприці

- цефалоспорини І і II покоління не діють на синьогнійну па­личку;

Макроліди, азаліди

- широкий спектр дії ( коки, грам- бактерії, бруцели, рикетсії, збудники трахоми і сифілісу; внутрішньоклітинні мікроорганізми – хламідії, мікоплазми, легіонели);

- бактеріостатична дія, у великих конц бактерицидна ;

- швидко виникає резистентність, курс лікування до 7 діб;

- азаліди накопичуються в тканинах, характерний постантибіотичний ефект;

- є одними з найменш токсичних АБ

Застосування: інфекції верхніх і нижніх дихальних щляхів, ЛОР- інфекції, гінекологічні інфекції, шкіри та м”яких тканин.

Побічні ефекти: є одними з найменш токсичних антибіотиків, майже не викликають алергічних реакцій. Можливі дисбактеріоз і гепатотоксичність.

Особливості роботи :

- мають антагонізм з пеніцилінами, цефалоспоринами, лінкозамідами. Синергізм – з тетрациклінами, стрептоміцином, сульфаніламідами;

- не можна вводити в одному шприці з вітамінами В, С. Тетрацикліном, левоміцетином, гепарином (осад)

Тетрацикліни: короткої дії ( 6-8 годин) :тетрациклін, тривалої дії ( 12-24 години): доксициклін

- бактеріостатична дія

- широкий спектр дії: грампозитивні і грамнегативні бактерій, рикетсії, мікоплазми, хламідії, спірохети.

Застосування: особливо небезпечні інфекції ( холера, чума, бруцельоз, туляремія), урогенітальні інфекції зумовлені хламідіями, трепонемою або гонококом. Як альтернативні препарати їх застосовують при синуситах, інфекційних захворюваннях органів травного і дихального апаратів, сечових, жовчних шляхів, при гонореї, сифілісі, сибірці.

Протипоказання: вагітність ( можлива тератогенна дія, у випадку приймання вагітними та годувальницями у дітей може розвиватися карієс зубів ); захворювання печінки і крові; дітям до 8 років життя.

Побічна дія: шлунково-кишкові розлади, дисбактеріоз, розвиток кандидомікоза; фотодерматоз – гіперемія і набряк ділянок шкіри під впливом сонячного опромінення; ураження печінки; порушення утворення зубної і кісткової тканини в дітей. Не можна одночасно приймати з молочними продуктами та препаратами, що містять кальцій і залізо (інтервал між їх прийомом не менше 3 год). Для профілактики побічної дії рекомендовано приймати разом з ністатином, вітамінами групи В.

Особливості роботи з тетрациклінами:

необхідно дотримуватись режиму дозування;

не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітура­тами, глюкокортикоїдами, макролідами (хімічна взаємодія);

слід пам’ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному прийомі з молоком і молочними продуктами (необхідно попередити пацієнтів), а також з антацидами;

тетрацикліни несумісні з препаратами заліза, циклоспори- ном, вітаміном С, антикоагулянтами, препаратами кальцію, стрептоміцином, пеніциліном;

барбітурати, дифенін, карбамазепін підсилюють метаболізм тетрациклінів, синергізм з макролідами, лінкозамідами;

для профілактики кандидозу їх потрібно призначати разом з протигрибковими (ністатин, леворин) засобами;

протипоказані жінкам у період вагітності, а також дітям віком до 8 років.