Перетворення невизначеностей виду ЛЕКЦІЯ 8. Застосування похідної ПЛАН 1. Правило Лопіталя 2. Перетворення невизначеностей виду 3. Зростання та спадання функцій 4. Екстремуми функцій 5. Найбільше і найменше значення функції на відрізку Правило Лопіталя Розглянемо відношення , де функції і визначені й диференційовні в деякому околі точки а, виключаючи, можливо, саму точку а. Може бути, що при обидві функції і прямують до 0 або до ¥, тобто ці функції одночасно є нескінченно малими або нескінченно великими величинами при . Тоді говорять, що в точці а функція f (x) має невизначеність виду . У цьому випадку, використовуючи похідні і , можна сформулювати правило для знаходження границі функції f (x) при , тобто визначити спосіб для розкриття невизначеностей виду . Теорема (правило Лопіталя). Границя відношення двох нескінченно малих або нескінченно великих функцій дорівнює границі відношення їхніх похідних (скінченній або нескінченній), якщо остання існує. Зауваження. Якщо і при прямують одночасно до 0 або до ¥ і задовольняють ті умови, які були накладені теоремою на функції і , то до відношення / знову застосовуємо правило Лопіталя і виводимо формулу  і т. п. Приклад. Знайти . Виконавши граничний перехід, дістанемо невизначеність вигляду . Застосовуємо правило Лопіталя: . Приклад. Знайти . Виконання граничного переходу приводить до невизначеності виду . Застосовуємо правило Лопіталя:  (виконання граничного переходу знову приводить до невизначеності виду , а тому застосовуємо правило Лопіталя повторно): . Перетворення невизначеностей виду до виду або . Правило Лопіталя можна застосувати тільки для розкриття невизначеностей вигляду або . При розкритті інших типів невизначеностей їх перетворюють до одного з цих видів. Невизначеність виду . Нехай . Потрібно знайти . Це невизначеність типу . Якщо вираз записати у вигляді або , то при дістанемо невизначеність відповідно вигляду або . Приклад. Знайти . Тут маємо невизначеність вигляду . Зобразимо добуток функції у вигляді частки, а потім, отримавши невизначеність , застосуємо правило Лопіталя:  Невизначеність вигляду . Нехай маємо функцію . При (а — скінченне або нескінченне) можливі три випадки: а) маємо невизначеність виду ; б) дістанемо невизначеність ; в) маємо невизначеність виду . Ці невизначеності за допомогою логарифмування зводяться до невизначеності вигляду . Справді, позначимо дану функцію через у, тобто візьмемо . Прологарифмувавши цю рівність, дістанемо . Легко перевірити, що при добуток буде невизначеністю для всіх трьох випадків. Відповідно до пункту 1 розкриємо невизначеність , тобто знайдемо границю (k — скінченне або ¥). Звідси . Приклад. Знайти границю . Це невизначеність виду . Позначимо функцію, що стоїть під знаком границі, через у, тобто , і прологарифмуємо її: . Обчислимо границю логарифма даної функції. Тут маємо невизначеність . Застосуємо правило Лопіталя: . Звідси . Приклад. Знайти границю . При маємо невизначеність . . Звідси . Невизначеність . Якщо функції при (а — скінченне або нескінченне), то різниця при дає невизначеність . Остання з допомогою алгебраїчних перетворень зводиться до невизначеності або . Приклад. Знайти границю . Маємо невизначеність виду . Алгебраїчним перетворенням приведемо цю невизначеність до невизначеності , а потім двічі застосуємо правило Лопіталя:   |