ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тези як один із видів компресії тексту. Види тез

123

Тези – це стисло сформульовані основні положення прочитаного чи почутого, тобто, статті, лекції, доповіді. Вони розкривають суть усієї інформації.

Розрізняють два види тез:

відбір автором цитат із першоджерела;

формулювання основних положень статті чи розділу книги власними словами.

Процес тезування - це процес складання тез за друкованим джерелом. Для якісного складання тез використовують алгоритм, дещо схожий з алгоритмом складання плану:

скласти бібліографічний опис друкованого джерела;

прочитати уважно текст;

визначити основну інформацію абзаців (ключові слова, словосполучення);

розподілити текст на структурно-змістовні частини (фрагменти);

визначити в кожному фрагменті головну й неголовну (додаткову) інформацію;

здійснити комплексну компресію відібраної інформації;

здійснити мовне оброблення тез: коректно спростити довгі, складні конструкції; вилучити з речень дієприкметникові та дієприслівникові звороти; вилучити речення з надлишковою інформацією, а також побіжні висловлювання та міркування.

Для тез потрібно вибирати основні ідеї та положення, розмістивши їх у певній послідовності. Форма тез не регламентована жорсткими стандартами, однак на практиці вони мають таку структуру:

1. Заголовна частина (бібліографічний опис).

2. Основна частина:

а) вступ, який коротко повідомляє про актуальність матеріалу статті;

б) самі тези.

Анотування наукового джерела. Види анотацій. Методика складання анотації

Анотація – коротка характеристика документа з погляду його змісту, призначення, форми та інших особливостей. Анотація містить узагальнену характеристику первинного документа, розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть зацікавити користувачів.

Ознаки, за якими характеризується документ в анотації, називаються інформаційними елементами. Зазвичай, це відомості про автора, тематику твору, територіальні й хронологічні межі, про структуру, форму й призначення, мову, стиль, поліграфічне оформлення, наявність таблиць, графіків, інших додатків тощо.

Анотації поділяються на довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація насамперед уточнює назву документа, вона може подавати додаткові відомості про автора, а також про форму, жанр, призначення та інші особливості твору, яких немає в бібліографічному описі. Такі анотації максимально короткі, не подають розгорнутої характеристики первинного документа, їм властиві здебільшого пошукова та комунікативна функції. Довідкова анотація складається переважно до наукової статті.

Рекомендаційна анотація подає не лише характеристику, а й оцінку друкованого видання. Її завдання – пропагувати й рекламувати кращі твори, тому її складають так, щоб зацікавити, привернути увагу до документа, сприяти його прочитанню. Такі анотації мають дидактичну спрямованість і можуть містити педагогічні елементи: різноманітні методичні рекомендації, поради тощо. Зрозуміло, що оцінна функція властива таким анотаціям більшою мірою, ніж довідковим. Обсяг рекомендаційних анотацій більший від обсягу довідкових.

Процес анотування можна поділити на три етапи: підготовчий, основний і заключний.

Анотація має таку структуру:

Заголовна частина (бібліографічний опис).

На підготовчому етапі аналізують первинний документ, під час якого здійснюють загальне ознайомлення з документом, виявляють фрагменти тексту, що відповідають інформаційним елементам анотації, відокремлення й первинне осмислення цих фрагментів. Аналізуючи документ, передусім ознайомлюються з його титульним аркушем, звертаючи увагу на формальні ознаки: автора, назву, підназву, вихідні дані, потім переглядають видавничу анотацію, зміст, передмову, вступну статтю, післямову, примітки, коментарі, резюме, побіжно переглядають текст твору.

Основна частина.

На основному етапі складання анотації переходять до вивчення виявлених ключових фрагментів тексту й глибшого їх осмислення. При цьому використовуються два види читання: вивчаюче й реферативне. У процесі вивчаючого читання запам’ятовують інформацію, що стосується змісту тексту. Реферативне читання передбачає вилучення найсуттєвішої інформації з документа та її узагальнення. При цьому звертають увагу на особливості тексту й логіку розкриття теми, структуру твору, форму, жанр, читацьке призначення, хронологічні й територіальні межі змісту, стильові особливості тощо.

Саме на цьому етапі в процесі реферативного читання здійснюється синтезування, згортання інформації. Основними методами такого згортання й надання відомостей при анотуванні є: цитування, перефразування, інтерпретація.

Цитування – це дослівне відтворення фрагментів, речень, абзаців первинного документа. У межах цитування можна виділити екстрагування, тобто вибір з тексту найважливіших речень.

Суть методу перефразування полягає в застосуванні прийомів узагальнення та заміни термінів і понять, використаних у первинному документі, перефразування й відображення змісту твору в максимально короткій і загальній формі.

При використанні методу інтерпретації характеристика документа здійснюється, виходячи із задуму анотатора, і може бути подана так, як уявляє й розуміє зміст документа анотатор. Такий підхід дає змогу не лише подати стислу інформацію, а й переосмислити її.

Досить часто різні методи подавання матеріалу в анотаціях комбінуються.

Для написання анотації складають план, який є схематичним, тезисним переказом майбутньої анотації, її інформаційним каркасом. При складанні плану анотації добирають словесні кліше – маркери, що можуть бути використані при складанні її тексту. Наприклад, використовувати такі словесні кліше:

- головна (основна) тема статті (книги, монографії) ...

- книга знайомить читача з ...

- статтю присвячено ... тощо

Анотація має бути стислою, її обсяг становить близько 500 знаків (70 слів).

Текст анотації прагнуть зробити доступним, щоб його правильно сприймали користувачі. Синтаксис анотації має бути простим, доцільно використовувати короткі прості речення, які складаються з 6 - 17 слів. Не можна зловживати прикметниками й дієприкметниками, складними граматичними зворотами.

123