Реферування, його призначення. Етапи роботи над рефератом Реферування – це складний процес аналітико-синтетичного перероблення інформації наукового джерела (або джерел), результатом чого і стає реферат. Реферат– письмове викладення наукової статті, монографії, результатів наукового дослідження, змісту книги. Складання реферату (від лат. refero – повідомляю) є коротким викладенням у письмовому вигляді або у формі публічної доповіді змісту наукової праці (праць) за темою. Реферат як самостійний і поширений жанр наукової літератури, окрім загальних закономірностей наукового стилю, має особливості, характерні саме для нього. На відміну від жанру наукової статті, у рефераті немає характерної для статті наукової ґрунтовності викладу, розгорнутих доведень, міркувань, порівнянь, оцінок тощо, оскільки це дієвий засіб переконання читача, а призначення реферату – передати інформацію, повідомити. У рефераті обов’язково акцентується увага на новій інформації, яка міститься в першоджерелі. У науковій літературі за глибиною розкриття змісту реферати поділяють на два типи: 1. Індикативний реферат або реферат-резюме, у якому коротко характеризуються предмет дослідження та його результати. Головне завдання цього типу реферату – звернути увагу користувача інформації на певний документ і допомогти прийняти рішення про необхідність звертатися до нього. Тому такий реферат містить лише відомості про головні аспекти змісту первинного документа. Тут немає детальної фактографічної інформації, практичних і теоретичних результатів, висновків. 2. Інформативний реферат може виконувати весь комплекс властивих рефератам функцій, оскільки він максимально повно розкриває зміст первинного документа. У такому рефераті здебільшого наводять відомості про предмет дослідження й мету роботи, про методи, умови й основні результати дослідження; подають пропозиції автора щодо застосування результатів дослідження, основні характеристики розглянутих технологічних процесів, технічних виробів тощо. Реферат має таку структуру: заголовна частина, яка завжди пишеться одним абзацом. Тут наводяться точні бібліографічні дані тексту, який реферується, тобто цю частину можна ще назвати бібліографічним описом; основна частина (власне реферативна частина); довідкова частина (довідковий апарат), яка органічно продовжує основну, і пишуться вони одним абзацом. У довідковій частині рекомендується конкретно вказувати на ілюстрації, наприклад: подається кінематична схема пристрою (загальний вигляд пристрою, блок схема тощо). При написанні реферату рекомендується використовувати такі мовні стандарти-кліше: 1. Вступна частина реферату: робота присвячена актуальній проблемі… монографія є результатом (чого?)… стаття представляє собою (що?)… 2. Основна частина реферату: · аналізується актуальна (нова, важлива) проблема; · наводиться теорія… · наводиться загальна характеристика … · наводиться аналіз … · наводяться характеристики… · викладається теорія … · викладаються проблеми … · досліджується проблема… · обґрунтовується теза … · обґрунтовуються погляди науковців (стосовно чого?) … · узагальнюється досвід … · висвітлюються закономірності … · з’ясовуються причини … · міститься аналіз (характеристика, огляд)… · порівнюються різні точки зору … · зіставляються різні підходи до розв’язання … · характеризуються передумови … · встановлюється закономірність … · ілюструється позиція автора … · пропонуються нові підходи … · підкреслюється дискусійність питання … · спростовуються погляди … · констатуються факти стосовно … · доводиться теза … · підтримується думка … · формулюються завдання, зокрема … Текст власне реферативної частини можна оформляти з абзацами і без них. До побудови тексту з абзацами вдаються в рефератах, що мають більший обсяг порівняно зі стандартним. Безабзацна побудова характерна для коротких рефератів, тобто індикативних. У рефераті все подається дуже логічно й лаконічно. Єдиних вимог до обсягу реферату немає, однак склалися деякі загальноприйняті норми. Обсяг реферату повинен становити не більше однієї восьмої частини оригіналу. |