 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| ІІІ. ІСТОРІЯ ГЕРМАНСЬКИХ МОВ. ПАМ’ЯТКИ
ПИСЕМНОСТІ ДАВНЬОГЕРМАНСЬКИМИ МОВАМИ Спільногерманська мова, очевидно, ніколи не була єдиною на всій території, яку займали давні германці. У ній поступово розвивалися діалекти, які, починаючи з перших сторіч нашої ери, дедалі більше відрізняються один від одного. В епоху, що настала після «великого переселення народів», з германських племінних діалектів почали розвиватися мови народностей – давньогерманські мови. Цей процес був нерозривно пов'язаний з утворенням із стародавніх племен і племінних союзів германських держав. Розвиток давньогерманських мов відбувався по-різному і був тісно повязананий з історією відповідних етнічних колективів – їх носіїв. СХIДНОГЕРМАНСЬКI МОВИ Давнi схiдногерманськi мови (готська, вандальська, бургундська та iн.) вимерли ще в ранньому середньовiччi, а їх носiї були асимiльовані населенням завойованих ними територiй. До нашого часу дiйшли лише пам’ятки готської мови. Готська - це перша з германських мов, якою було написано значні суцiльнi тексти, що дiйшли до нас. Тому готськi пам’ятки дають багатий матерiал для визначення найдавнiших закономiрностей розвитку германських мов. Основною пам’яткою готської мови i готської писемностi є переклад бiблiї, який зробив єпiскоп Вульфiла. Дiйшло кiлька рукописiв з цим перекладом: 1. “Срiбний кодекс” (Codex argenteus), V-VIст. Дiйшло 187 аркушiв. Зберiгається в Упсалi (Швецiя); 2. “Каролiнзький кодекс” (Codex Carolinus) - Vст., 4 аркушi; 3. “Амброзiанськi кодекси” (Codices Ambrosiani), VIIст., 351 аркуш. Зберiгаються в Мiланi; 4. Гiсенський уривок, 2 аркушi пергаменту паралельно готською i латинською мовами. Зберiгається в Гiсенськiй бiблiотецi. Збереглося також кiлька дрiбних готських пам’яток: уривок з коментаря до Євангелiя вiд Iоанна (8 аркушiв), уривки готського календаря, окремі готськi глоси до латинських текстiв тощо. Початок готської писемностi вiдносять до IV ст. - перiоду перебування вестготiв у Дакiї i Мезiї, але найбiльшого розквiту вона досягла в часи iснування остготського королiвства в Iталiї.
ЗАХIДНОГЕРМАНСЬКI МОВИ Англiйська мова Iнгвеонськi племена англiв, саксiв i ютiв, що в першi сторiччя нашої ери жили на Ютландському пiвостровi та поблизу нього, у серединi V ст. мiгрували до кельтської Британiї. Можливо у цьому процесi приймали участь i фризи. Мiграцiя германських племен до Британiї тривала кiлька столiть (V-VII ст.). Юти зайняли в Британiї невелику частину - пiзнiший Кент, сакси створили королiвства Уессекс, Сассекс, Ессекс, англи утворили королiвства Нортумбрiю, Мерсiю i Схiдну Англiю. Це була епоха гептархiї (вiд грец. hepta - 7). Протягом усього перiоду колонiзацiї германцi воювали не тiльки з бритами, мiж власними германськими королiвствами теж точилася невпинна боротьба, в якiй на перше мiсце висувалася то Нортумбрiя, то Мерсiя, а з IX ст. Уессекс, який нарештi об’єднав пiд своєю владою всю тогочасну Англiю.
Протягом ІХ ст. корольУесекса Альфред (871-900) вів безперервну боротьбу зі скандинавами. Це був видатний державний діяч, король-просвітитель, перекладач. У 879 р він уклав мир, за яким скандинави отримали більшу частину Нортумбрії, Мерсію, Східну Англію. Ця територія - «Danelag» (область датського права). Південь і захід лишилися за Альфредом. Він побудував флот, замість ополчення створив регулярну армію. Після смерті Альфреда почалися міжусобиці, але Уессекським королям вдавалося зберігати пануюче становище. У другій половині Х ст. під владою Уессекса об'єдналася вся Англія, включаючи і область датського права. Стара назва «Британія» витісняється новим «England» - «країна англів».
На початку ХІ ст. датські дружини вторглися до Англії. Датський король Канут підкорив всю країну і вона на 20 років стала датської провінцією (1018-1042). У 1042 англо саксонська знать повалила датське панування і поставила у владі Едуарда. Едуард виховувався в Нормандії і разом з ним до Англії стали прибувати нормани. Після смерті Едуарда нормандський герцог Вільгельм 1066 р вторгся в Англію. Перші пам'ятки відомі з 7 століття. Діалекти англів, саксів і ютів після переселення розвивалися в ізоляції від споріднених мов і діалектів континенту. У Британії їх об'єднують тісні територіальні зв'язки, у них з'являються нові спільні риси, а відмінності між ними стають діалектними відмінностями спільної мови англо-саксонської народності. Давньоанглiйських пам’яток рунiчного письма збереглося мало (напис на кам’яному хрестi поблизу села Рутвел). З введенням християнства починає використовуватися латинський алфавіт. З кінця 7-го століття - англосакси пишуть рідною мовою, використовуючи латинський алфавіт (видозмінений). Пам’ятки латинського письма цього перiоду значно багатшi. Англосакси мали багато жанрiв поезiї - пiснi робочi, вiйськовi, застольнi, весiльнi, похороннi плачi та iн. Найвидатнiшою пам’яткою англосаксонського епосу є поема “Беовульф”. Проза в англосаксiв починає розвиватися з VIII ст. Найважливiшими її пам’ятками є твори уессекського короля Альфреда (848-901) - в основному переклади латинських творiв. Переклади Альфреда вiдзначалися своїм творчим характером. За письмови пам'ятками у давньоанглійській виділяють 4 діалекти: Нортумбрийский Мерсійский англи Уессекський - сакси Кентський - юти
Письмові пам'ятки Нортумбрійський - рунічні написи (8 ст.) Поема «гімн Кедмона» (8 ст.) Переклад Євангелія нечисленні на мерсійскому і кельтському діалектах - в основному церковного характеру. Уессекські - багата прозаїчна література, що перевершує за кількістю і різноманітністю пам'ятов літературу на древнегерманских мовами того часу. «Обов'язки пастиря» (Cura Pastoralis), «Церковна історія англійського народу Бєди Високоповажного», «Втіха філософії» Боеція та ін. «Англосаксонська хроніка», епічний пам'ятник «Беовульф», героїчний епос. Уессекський діалект був визнаний письмовою мовою англо-саксонської народності як діалект найсильнішого в політичному відношенні королівства і культурного центру країни. Давньоанглiйська мова (V-XI ст.) була мовою флективною. Вона мала складну систему вiдмiнювання iмен i дiєслів, порядок слiв у реченнi був вiльним. Словниковий склад був досить однорiдним, запозичень з iнших мов було порiвняно мало. Кельтські елементи обмежувалися в основному топонiмiкою. З латинської мови англосакси запозичили слова майже всi побутового характеру. Протягом 9-11 ст. дiалекти англiв i саксiв зазнають великого впливу скандинавських дiалектiв, якими розмовляли вiкiнги, що нападали на Британські острови. Вплив скандинавських дiалектiв та змiшування їх з давньоанглiйськими могли прискорити ряд процесiв структурного розвитку, зокрема процес розпаду давньоанглiйської флексiї. Середньоанглийский період У 1066 р.Англiю завоювали нормани, i в країнi встановилася тримовнiсть. Офiцiйною мовою урядових актiв, мовою королiвського двору, судочинства, освiти стає французська (її нормандський дiалект), мовою церкви та науки залишається латинь, англiйська ж мова обмежується сферою розмовно-побутового вжитку. Уессекська писемна традицiя в зв’язку з цим занепадає, давньоанглiйська мова на тривалий час втрачає свої нормалiзуючи центри i виступає у виглядi окремих дiалектiв. Починаючи з 13 століття, англійська мова набуває все більшого значення в житті країни. Шкільне навчання переходить на англійську мову в другій половині 14 століття, 1362 року лорд-канцлер вперше відкрив парламент промовою англійською мовою, з 1489 г. - парламент остаточно переходить на англійську мову. З 15 століття англійська мова стає рідною в королівських сім'ях нової Ланкастерской династії. Зрештою тримовнiсть закiнчилася перемогою англiйської мови, яка в другiй половинi XIV ст. остаточно сформувалася як загальнонацiональна норма лiтературної мови Англiї. Перші писемні пам'ятки середньоанглійського періоду свідчать про рівноправне положення всіх діалектів. Однак зі зростанням ролі Лондона в політичному, економічному та культурному житті країни, визначається провідний діалект - діалект Лондона (переважають східно-центральні / півенні риси.). Нацiональна мова Англiї складалася на основi дiалекту Лондона, який був полiтичним, торговельним, промисловим, а згодом i культурним центром країни. Велику роль у цьому процесi вiдiграла творчiсть видатного англiйського поета Джофрi Чосера (1340-1400), а також винайдення книгодруку (1476). Середньоанглiйський перiод, що почався вiд норманського завоювання, тривав до 1500 р. Мова в цей час зазнає великих змiн. Голоснi в ненаголошених складах зазнали редукцiї, i в зв’язку з цим рiзнi граматичнi закiнчення звелися до єдиного ненаголошенного “е”. У системi вiдмiнювання i дiєвiдмiнювання поширилася омонiмiя рiзних граматичних форм. Посилилась роль службових слiв, виникла форма майбутнього часу. Почали розвиватися аналiтичнi форми часiв i станiв. З’явилася нова дiєслiвна форма – герундій, багато французьких запозичень. |
