 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| II. ПЕРІОДИЗАЦІЯ В ІСТОРІЇ ДАВНЬОГЕРМАНСЬКИХ МОВ
Кожнiй добi властиві свої закономiрностi у розвитку мов та дiалектiв. Загальні закономiрностi розвитку племiнних мов Для перiоду общинно-родового ладу характерне об’єднання людей в племiннi колективи вiдносно слабко пов’язанi один з одним. Цi племена часто мiгрували в пошуках нових земель та бiльш багатих мисливських угiдь. Головний процес у розвитку племен в родовому суспiльствi - безперервне дiлення. По мiрi росту населення плем’я розпадається на частини. Одночасно з утворенням нових племен починають вiдокремлюватися i їх мови. У силу рiзних обставин в них з’являються новi риси. З часом iз дiалектiв загальної племiнної мови-основи утворюються родиннi між собою та походженням мови. Цi родиннi мови можуть знаходитись в рiзнiй мiрi близкостi. З об’єднанням родинних племен в племiннi союзи у розвитку мов наступає новий етап: починається процес зближення ранiш роз’єднаних родиних племiнних мов. У цьому процесі зближення одна з мов пiдноситься над iншими як спiльноплеменна мова - це, як правило, мова найбiльш сильного племенi, вождi якого очолювали племiнне об’єднання. Iншi ж мови продовжують iснувати як засiб спiлкування в межах племен своїх носiїв, але вони вже переходять на положення дiалектiв вiдносно спiльної мови племiнного союзу. Iсторiя германських племен свiдчить, що об’єднання в племiннi союзи вiдбувалося на протязi досить значного перiоду часу. Ще до епохи Великого переселення народiв об’єднувались дрiбнi кровно-спорiдненi племена. До цього їх спонукала необхiднiсть з’єднувати сили проти спiльного ворога - римлян. Формування мов народностей В процесі подальшого історичного розвитку утворюються народності. Діалекти продовжують своє існування, але вже як територіальні діалекти. Тісне економічне і культурне спілкування всередині окремих князівств знищує старі розбіжності в діалектах і в них виникають нові спільні риси. Одночасно в різних князівствах, які входять до феодальної держави, спостерігається виникнення розбіжностей у діалектах, які віддаляють їх. Та не зважаючи на велику роль місцевих тенденцій, у феодальних державах діє і протилежна тенденція до спільнодержавної мовної єдності. При сприятливих умовах один з діалектов починає набувати особливого авторитету. Зазвичай це діалект найсильнішого в економічному та політичному плані князівства. На ньому створюють основні писемні пам’ятки, він стає мовою канцелярій ти школи в інших князівствах, а інші діалекти лишаються засобом спілкування населення цих князівств. З розвитком капіталістичних відносин в межах держави виникає потреба у єдиній національній мові. Місцеві діалекти не зникають, але у межах своїх територій лишаються мовами побутового спілкування. Формування мов народностей відбувалося у тісній залежності від конкретних історичних обставин у той, чи іншій державі. Якщо у феодальній державі рано зявлявся політичний і економічний центр, то формування мови народності відбувалося також рано (Англія, Данія). Якщо ж такого організуючого центру немає, або влада переходить від одного князівства до іншого, то тенденція до мовної єдності уповільнюється, що впливає і на подальшу історію національної мови. Виникнення націй і розвиток національних мов. Загальнонаціональна мова утворюється на основі мови народності, і цей процес відбувається в різних формах залежно від конкретних історичних умов. Зазвичай, при формуванні національної мови відбувається закріплення і розвиток найбільш загальних тенденцій в мові народності. Та це не виключає нових впливів, які можуть з’явитися з часом. В період переходу до капіталізму виникають певні вимоги до мови. Розвиток наук і загальнонаціональної культури вимагає встановлення норм мови, яких не було в мовах народностей епохи феодолізма (існували розбіжності в вимові, орфографії, слововжитку, різниця у використанні морфологічних форм). Особливої актуальності питання нормалізації мови набувають з виникненням книгодруку, друкована продукція призначалася для масового розповсюдження. На нормалізацію національних мов було спрямовано діяльність письменників і вчених, створюються національні граматики, словники і т. ін. Розвиток національних мов є одним з головних факторів, який сприяє остаточному формуванню і закріпленню мовних норм. Національна мова, яка є мовою усього народу, включає в себе писемний і усний різновиди. Усний різновид відзначається протягом всієї історії країни значно меншою однаковістю. З подальшим розвитком засобів масової комунікації (кіно, радіо, телебачення) літературна письмова норма все більше впливає на розмовні різновиди національної мови.
|
