 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Поняття педагогічної парадигми
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА СЕМІНАРУ на тему: «Еволюція педагогічної парадигми в історії вищої школи України», Магістранта групи 5ПВШ спеціальності “Педагогіка вищої школи” Кочконяна Григорія Оганесовича ПЛАН 1. Охарактеризуйте процес становлення академічної педагогічної парадигми в розвитку університетської освіти України (1800-1917 рр.). 2. Визначте особливості професійно орієнтованої педагогічної парадигми (1917-1980рр.). 3. З'ясуйте сутність професійно-технологічної педагогічної парадигми в історії вітчизняної вищої освіти (1980-1990 рр.). 4. Обґрунтуйте зміст гуманітарної педагогічної парадигми періоду модернізації системи освіти в Україні (1991-2005 рр.). Проблемно-пошукові завдання 1. Доведіть залежність зміни освітньої парадигми від суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку суспільства. 2. Дайте порівняльну характеристику академічного, професійно орієнтованого, професійно-технологічного та гуманітарного освітньо-парадигмальних напрямів в історії їх розвитку. Література Основна: 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів. — К.: Либідь, 1998. — 560 с. 2. Дем’яненко Н. М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (XIX – перша третина XX ст.). – К., 1998. 3. Дем’яненко Н. М. Педагогічна парадигма вищої школи України:ґенеза і еволюція // Філософія освіти 2(4) / 2006. 4. Педагогіка вищої школи / [В. П. Андрущенко, І. Д. Бех, І. С. Волощук та ін.]; за ред.. В. Г. Кременя, В. П. Андрущенка, В. І. Лугового. – К.: Педагогічна думка. – 2008. – 256 с. Додаткова 1. Козацька І. В. Історія зародження вищої освіти в Україні. Портал сучасних педагогічних ресурсів. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_vypuski_n3_2010_st_11/ 2. Лузан П. Г. Історія педагогіки та освіти в Україні: навчальний посібник / лузан П. Г., Васюк О. В. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К.: ДАКККіМ, 2010. – 296 с. Контрольні запитання
Поняття педагогічної парадигми Постнекласичний період розвитку педагогічної науки, вітчизняної освіти передбачає поглиблення аналізу соціокультурних та історико-культурних основ педагогічної теорії і практики, уточнення і доповнення існуючої схеми їх взаємозв’язку, духовного і смислового наповнення. Подібні явища відбуваються час від часу, коли кількість змін у галузі педагогічного знання переростає в нову якість і назрівають події, пов’язані з поступовим переходом до чергового етапу розвитку педагогічного мислення, а отже, зміни педагогічної парадигми. І хоча поняття “парадигма” в наші дні набуло досить широкого вжитку, подекуди навіть з тенденцією перетворення на штамп, без нього не обійтися у визначенні методології освітніх процесів. Це, зокрема, стосується обґрунтування змісту модернізації сучасної вищої школи (в тому числі педагогічної) у контексті інтеграції інноватики і педагогічної традиції через логіко-системний аналіз взаємозумовлених дефініцій: “наука”, “наукова парадигма”, “педагогічна парадигма”. Традиційно термін “наука” відносять до всієї сукупності знань, отриманих на сьогоднішній день науковим методом. Наука – це сфера людської діяльності, результатом якої є нове знання про дійсність, котре відповідає критерію істиності. Практичність, корисність, ефективність наукового знання вважаються похідними від його істиності. Отже, наука як система знань і результат людської діяльності характеризується повнотою, достовірністю, систематичністю. З поняттям “наука” нерозривно пов’язується інше – наукова парадигма. Термін “парадигма” у науковий обіг запроваджено відомим істориком фізики, наукознавцем Т. Куном (“Структура наукових революцій”, 1962). За його визначенням, це – сукупність фундаментальних досягнень у конкретній галузі науки, які задають загальновизнані зразки, приклади наукового знання, проблем і методів їх дослідження, визнаних науковим співтовариством основою його подальшої діяльності упродовж певного часу. Звідси Т. Кун виводить поняття нормальної науки – стадії розвитку наукового знання, коли в основному здійснюється його накопичення і систематизація в рамках існуючої парадигми та розроблення парадигмальної теорії з метою узгодження певних нез’ясованостей і поглиблення дослідження проблем, які раніше охоплювалися лише поверхово. Аналізуючи розвиток нормальної науки, він виходить на поняття екстраординарної науки – науки на стадії гострої кризи, коли аномалія її розвитку стає надто очевидною і визнається більшістю дослідників у даній галузі. При цьому, будь-яка криза починається із сумнівів у парадигмі й поступового “розхитування” правил нормального дослідження. Криза завершується одним із трьох наслідків: 1) нормальна наука може довести здатність вирішити проблему, котра породила кризу; 2) більшістю вчених визнається, що проблема у найближчій перспективі взагалі не може віднайти розв’язання і нібито залишається у спадок майбутньому поколінню; 3) з’являється новий претендент на роль парадигми і розгортається боротьба за першість. Не кумулятивні епізоди розвитку науки, коли внаслідок кризи стара парадигма заміщується повністю або частково новою, Т. Кун називає науковою революцією. Таким чином, “нормальна наука” означає дослідження, яке стійко спирається на одне або декілька визнаних наукових досягнень. Поняття “парадигма” пов’язується з розвитком “нормальної науки” і асоціюється із загальновизнаним еталоном, є прикладом наукового дослідження, що включає закон, теорію, їх практичне застосування тощо. Це – правила і стандарти наукової діяльності, прийняті в науковому співтоваристві на сьогодні (до чергової наукової революції, яка ламає стару парадигму, заміняючи її новою). Отже, відповідно до поглядів Т. Куна, парадигма дозволяє долати труднощі в структурі знання, які з’являються внаслідок наукової революції і пов’язані з асиміляцією нових емпіричних даних. Звідси педагогічну парадигму трактуємо як сукупність теоретичних і методологічних підходів, що визначають систему освіти, втілювану в науці й практиці на конкретному історичному етапі. |
