 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Корпоративна форма організації бізнесу
Перші зразки акціонерних компаній (а вони називалися корпоративними) з’явилися ще за часів Середньовіччя. Це були міста, що мали право на самоврядування, університети й чернечі ордени. Їхньою особливістю було те, що, маючи активи, вони існували незалежно від своїх членів. У XV ст. у Великій Британії, яка відома існуванням системи дієздатного права, англійський суд сформував унікальну рису цієї організаційної форми: законним став принцип обмеженої відповідальності, а в 1886 р. цю норму було юридично закріплено в США. Корпоративні форми сучасного типу з’явилися у 1850 р. у залізничній індустрії, а в 1880 р. – у галузях, що виробляють споживчі товари. У XX ст. з’являються нові форми організації бізнесу, зокрема холдинги та фінансово-промислові групи, транснаціональні корпорації (ТНК). Моделі корпоративної організації поділяються на системи «інсайдерів» та «аутсайдерів». У системі «інсайдерів» власність зазвичай зосереджується в руках невеликої частини акціонерів, контроль здійснюється всередині корпорації. Акціонерами можуть бути приватні особи, сім’ї, фінансові інститути, органи управління, альянси, конгломерати. Елементи зовнішнього управління не впливають на стратегію керівників. Із зростанням компанії контрольні повноваження передаються робітникам та іншим дрібним акціонерам. Німецька і японська моделі корпоративного управління. У системі «аутсайдерів» менша концентрація власності, контроль над підприємством здійснюється ззовні. Системи аутсайдерів сприяють динамічному зростанню фінансових ринків і тому забезпечують більш відкритий і рівномірний розподіл інформації, більшу увагу до захисту акціонерів, особливо дрібних. Англосаксонська модель корпоративного управління.
Таблиця Порівняльна характеристика моделей корпоративного управління
Дослідження стверджують, що на ефективність корпоративного управління впливає походження законодавства й традиції. На переконання окремих авторів, у державах, де основою законодавчої системи і традиції є «common law – загальне право» (Велика Британія, США), інтереси акціонерів і кредиторів захищено краще, ніж у державах із «civil law»-пpaвом (Німеччина, Японія та інші).
Картель – об’єднання підприємств однієї галузі для спільної комерційної діяльності – регулювання збуту. Підприємства зберігають права власності на належні їм активи, мають юридичну, фінансову й господарську самостійність. Синдикат – об’єднання підприємств для здійснення збуту продукції через єдиний збутовий орган, створений у формі АТ або ТОВ. учасники зберігають юридичну і комерційну самостійність. Пул – об’єднання підприємств, що передбачає особливий порядок розподілу прибутку його учасниками, який надходить на спільний рахунок, а потім розподіляється у визначеній пропорції. Трест – об’єднання підприємств з утворенням єдиного виробничого комплексу із втратою юридичної і господарської самостійності. Холдингова структура (холдинг) – об’єднання підприємств, в яких одному з них належить право вирішення основних питань діяльності підприємств. учасники мають юридичну й господарську самостійність з тих питань, які не належать до функцій холдингу. Концерн – об’єднання самостійних підприємств, пов’язаних виробничою співпрацею, спільним фінансуванням, патентно-ліцензійними угодами. Концерн повністю контролює діяльність учасників. Фінансово-промислова група – об’єднання банків і промислових (торговельних, кредитних тощо) підприємств, в якому банки розпоряджаються капіталом і координують усі сфери діяльності підприємств.
|
