 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Значення проблематики міжгрупових відносин для методології і практики
Як же співвідносяться когнітивні та соціальні аспекти міжгрупової взаємодії? Висновок про універсальність внутрішньогрупового фаворитизму, отриманий Теджфелом, значною мірою обумовлений тим, що ці два аспекти не були достатньо чітко розведені. У роботах В.Дуаза, що примикають до цього напрямку, хоча і підкреслюється вплив суб’єктивного фактору на процеси міжгрупових стосунків, признається соціальний зміст когнітивних категорій. М.Кодол теж намагається вийти за межі когнітивізму. Він розглядає не просто когнітивні структури, які виникають у процесі міжгрупових стосунків, але вплив цих структур на зміну самих стосунків. М.Плон вивчав особливості формування уявлень про іншу групу в умовах об’єктивно існуючого конфлікту. С.Московісі, узагальнюючи експерименти цих дослідників, підходить до висновку про те, що міжгрупова дискримінація не має абсолютного характеру і не є атрибутом будь-яких міжгрупових стосунків (Донцов, Ємельянова, 1987). Розробка проблеми міжгрупових стосунків на основі принципу діяльності вносить суттєвий вклад у розвиток цих ідей: тепер можна констатувати не просто той факт, що соціальні стосунки можуть сприяти розвитку міжгрупової дискримінації тільки за певних умов, але і назвати засіб, за допомогою якого вона взагалі може бути знята – спільна діяльність груп. При її наявності міжгрупова диференціація, яка проявляє себе на когнітивному рівні як констатація відмінностей між «моєю» та «чужою» групами, зовсім не обов’язково у реальній взаємодії призводить до внутрішньогрупової ворожості. Цими принципами необхідно керуватись, вирішуючи практичні проблеми міжгрупових стосунків. Так, на рівні малих груп може бути удосконалений пошук оптимальних форм співробітництва, на рівні великих груп – зняті деякі питання міжетнічних стосунків, стосунків між народами різних держав. Може бути виокремлений і своєрідний «середній» рівень розгляду проблеми – взаємостосунки професій, різних відомств між собою… Введення проблематики міжгрупових стосунків у соціальну психологію має значення для збагачення знань про самі групи. Очевидно, що характер міжгрупової взаємодії впливає і на внутрішньогрупові процеси: почата серія досліджень про вплив міжгрупової взаємодії на такі внутрішньогрупові процеси, як задоволеність від належності до групи, характер міжособистісних стосунків у групі, точність їх сприйняття членами групи, групові рішення… Проводилися експерименти, які виявили порівняльні характеристики групових процесів в залежності від місця, яке займає група у міжгруповому змаганні, і від сприйняття групою цього місця (тобто, суб’єктивної оцінки міри власного успіху). Відповідно, були отримані дані, які стосуються і неуспішності груп. Вдалося встановити, що у випадку стабільної невдачі групи у ній значно погіршується якість міжособистісних стосунків: зменшується кількість зв’язків типу взаємної симпатії, збільшується кількість негативних виборів, спостерігається і збільшення кількості конфліктів. Додатково було помічено, що сам інтерес до проблем міжособистісних стосунків більш інтенсивно виражений в «неуспішних» групах. Це є показником того, недостатня інтегрованість групи спільною діяльністю знижує показники її ефективності: увага членів групи концентрується не стільки на стосунках діяльнісної залежності, скільки на стосунках міжособистісних. Констатація подібного зрушення може слугувати діагностичним засобом для визначення рівня групового розвитку. У методологічному плані ці дані важливі для розуміння того, що мала група не може при жодних обставинах розглядатись як ізольована система: для пояснення будь-якого внутрішньогрупового процесу необхідно вийти за межі малої групи. Теза про детермінованість всіх процесів малої групи більш широкою системою суспільних стосунків отримує своє розкриття і конкретизацію: найближчою сферою таких стосунків є стосунки між групами. Виникає своєрідний «міжгруповий контекст», який є різновидом соціального контексту. Перспектива досліджень Y міжгрупових стосунків повинна включити у себе два перетини: стосунки між групами «по горизонталі», тобто між групами, які не пов’язані стосунками підпорядкування, а існуючими ніби «поряд» (бригада з бригадою, шкільний клас з шкільним класом, якщо мова йде про малі групи, чи нація з нацією, демографічна група з демографічною групою, якщо мова йде по великі групи). Варіант цього перетину – взаємостосунки різних, але не супідпорядкованих груп: сім’я, школа, спортивна секція… Другий перетин – стосунки між групами «по вертикалі», тобто у системі деякої їх ієрархії: бригада, цех, завод, об’єднання… Цей випадок дозволить логічно включити у проблематику міжгрупових стосунків відносно новий розділ соціальної психології – психологію організації (мал.1). |
