ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприйняття

У процесі міжгрупової взаємодії відбувається безпосередній чи опосередкований вплив однієї групи на іншу, результатом якого є зв’язок, заснований на принципах симпатії чи анти­па­тії. Безпосередній контакт між групами має своїми наслідками взаємні зміни їх поведінки, дія­льності, установок тощо.

Міжгрупова поведінка – дії, які здійснюють індивіди однієї групи стосовно індивідів іншої.

Особливістю міжгрупової взаємодії є її причинна зумовленість. Тобто, кожна із взаємо­діючих сторін (груп) виступає як причина і як наслідок одночасного зворотного впливу проти­лежної сторони.

У процесі повсякденного життя між групами може бути співпраця, солідарність груп чи міжгрупові конфлікти.

Міжгрупові конфлікти – конфлікти всередині великих соціальних груп, організацій, сторонами яких є соціальні групи, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають одна одній у їх здійсненні.

Соціально-психологічні причини міжгрупових конфліктів:

- невизначеність, суперечливість норм, правил поведінки;

- відмінності у цінностях, стилях спілкування, соціальному статусі індивідів різних груп;

- недосконалість міжгрупових каналів комунікації;

- функціонально-рольова невизначеність та ін.

Причиною міжгрупових конфліктів в організації є неефективність керівництва ними.

Такі конфлікти можуть виконувати як позитивні, так і негативні функції. Їх наслідки за­лежать від налаштованості, інтересів, поведінки його сторін і від методики управління ними.

Організаційна взаємодія може відбуватися на кількох рівнях:

- внутрішньогруповому (керівник-підлеглий, керівник-підрозділ та ін.);

- міжгруповому (вертикальний – між підрозділами різного рівня організаційної структури; го­ризонтальний – між підрозділами одного рівня; рольовий – через визначеність – невизна­че­ність сфер відповідальності та контролю, що взаємно перетинаються);

- міжорганізаційному (кооперація чи конкуренція між організаціями, носіями та виразниками яких є власники і керівники вищої ланки).

У контексті безпосередньої міжгрупової взаємодії важливою є гіпотеза контакту, на підставі якої роблять прогностичний висновок, за яких умов контакт між членами різних груп здатен послабити міжгрупове упередження, ворожість. У кожній конкретній ситуації гіпотеза контакту має свої особливості. Її вибудовують за такою методикою: чим більше сприятливих умов для контактів між групами, тим довше і тісніше вони взаємодіятимуть.

Міжгрупові відносини можуть виникати і за відсутності безпосередньої взаємодії між групами. Така міжгрупова діяльність реалізується в опосередкованих формах – через обмін цін­ностями культури.

Особливості міжгрупової перцепції зумовлені розумінням групи як цілості. Група як суб’єкт та об’єкт соціальної перцепції має такі характеристики: для групи-суб’єкта сприймання групове утворення є «цілісністю», яка визначається як міра збігу уявлень членів цієї групи про іншу групу; для групи-об’єкта сприйняття – «уніфікованістю», тобто ступенем поширення уяв­лень про іншу групу на окремих її індивідів. Отже, цілісність та уніфікованість – специфічні структурні характеристики міжгрупового сприймання.

Динамічні характеристики міжгрупового сприймання:

- міжгрупові соціально-перцептивні процеси стійкіші, консервативніші, вигідніші, ніж між­особистісні, оскільки їх суб’єктом є не одна особа, а група людей;

- формування цих процесів є тривалішим і складнішим, адже в нього включається індивіду­а­льний життєвий шлях кожного індивіда і досвід життєдіяльності групи загалом;

- діапазон можливих варіантів сприймання іншої групи значно вужчий, ніж за міжособис­тіс­ного сприймання;

- формування образа іншої групи залежить від особливостей міжгрупової діяльності.

Специфіка міжгрупового сприймання у порівнянні з міжособистісним:

- об’єднання індивідуальних уявлень у цілісність, якісно відмінну від елементів, з яких вона складається;

- довготривалий, менш гнучкий процес формування міжгрупового сприйняття, яке, сформу­вавшись, набуває стійкості до внутрішніх впливів;

- схематизація та спрощення сприйняття й оцінення іншої групи.

Міжгрупове сприйняття є більш стереотипним, у ньому тісніше з’єднані когнітивні та емоційні компоненти, яскраво виражена оцінна спрямованість. Водночас воно пристрасніше, ніж міжособистісне, оскільки, міжгрупові уявлення дуже чутливі до всього, що стосується їх іс­тинності, точності, адекватності. Усі ці параметри міжгрупового сприймання концентровано ви­ражені у міжгруповій дискримінації та внутрішньо груповому фаворитизмі.

Міжгрупове сприймання реалізується на різних рівнях:

- сприймання групою належних до неї індивідів;

- сприймання групою представника іншої групи;

- сприймання групою себе;

- сприймання групою іншої групи як цілості.

Специфіка сприймання групою іншої групи:

- об’єкт сприймання не є пасивним, нейтральним щодо його суб’єкта. Він неминуче прагнутиме викликати позитивне уявлення про себе як учасника діяльності;

- сприймання супроводжується оцінюванням, інтерпретацією об’єкта;

- у сприйманні соціальних об’єктів важливими є пізнавальні, емоційні якості, рівень розвитку суб’єкта сприймання;

- поняття «розуміння» виражає здатність групи як суб’єкта сприймання пізнати суттєве, істотне в об’єкті (іншій групі, людині з іншої групи), розкрити його у зв’язках і у відношеннях з інши­ми об’єктами.

Розуміння об’єкта сприймання залежить від досвіду спілкування і діяльності суб’єкта сприймання.

Розуміння об’єкта сприймання зумовлюється завданням діяльності, характеристиками учасників спілкування і діяльності (життєвим досвідом груп, соціальними стереотипами, со­ці­а­льною дистанцією, самооцінкою, способом розуміння та ін.). Проникнення у внутрішній світ об’єкта сприймання є нелегким завданням, адже суб’єктові, як правило, легкодоступні лише зо­внішні ознаки і характеристики об’єкта (поведінка, висловлювання, переживання, кому­ніка­ти­в­ні можливості, вчинки тощо). Тому сприймання іншої групи полягає у сприйманні її зовнішніх ознак, співвіднесеності їх з власними характеристиками суб’єкта сприймання і інтерпретації на цій основі її вчинків. Далі за допомогою зовнішніх ознак необхідно проникнути у внутрішній світ групи. У реалізації цього завдання важливу роль відіграють стереотипи.

Стереотип– відносно стійкий і спрощений образ соціального об’єкта, формування якого спричинене недостатністю інформації, надмірною прив’язаністю до власного досвіду, некри­тичним сприйняттям відомостей.

Позитивні сторони стереотипів: дозволяють швидко і відносно надійно розпізнати гру­пу (зарахувати її до якогось ширшого класу явищ) – відносно швидко дають певні схематичні знання.

Негативні сторони стереотипів:якщо стереотипи наповнені негативними характерис­тиками іншої групи, вони провокують і нагнітають міжгрупову ворожнечу, оскільки неми­ну­чою є поляризація оцінних суджень, що особливо помітно в міжетнічних відносинах – стерео­типи формують помилкові уявлення про іншу групу, деформують процес міжгрупового спри­ймання та міжгрупової взаємодії.

З’ясування істинності чи помилковості стереотипів повинно базуватися на аналізі конк­ретних ситуацій міжгрупової діяльності.

Процес міжгрупового сприймання зумовлений і емоційними регуляторами. Фони вияв­ляються у формуванні відповідного ставлення однієї групи щодо іншої. На основі емоційних оцінок народжується широка гама почуттів – від несприйняття групи до симпатії. Пізнання їх відкриває можливості і для емоційного врегулювання міжгрупових відносин.