 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Василь Голобородько (7 квітня 1945 р., с. Андріянполе на Луганщині).
Вірші розпочав друкувати 1963 р. в республіканській пресі. 1964–1965р.р. – філологічний факультет Київського університету. Знайомиться з С.Параджановим, кидає університет, вступає до театрального інституту на режисерський факультет. Розчаровується. кидає навчання, стає студентом Донецького університету, виключають з 2 курсу.
Уже перші журнальні публікації (1963–1965р.р.) молодого поета з Луганщини привернули до себе увагу незвичайним баченням буденних речей, що поставали як дивний, чарівний світ. Схвально відгукнулися про нього В.П’янов, Д. Павличко. Перша поетична книжка «Летюче віконце» (1965), яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора (за його словами) співпрацювати зКДБ. 1967р. В.Г. виключено з Донецького педагогічного інституту за читання «самвидавівської» літератури, про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967р.
20 роківтвори Голобородька не друкували в Україні. Вихід 1970 р.у видавництві «Смолоскип» (Балтимор, США) збірки «Летюче віконце», демістилися іронічні вірші суспільно-політичного характеру (змістові домінанти, об’єкти авторської критики – Сталін, табори, армія, колгоспи, засоби ідеологічного впливу – радіо і телебачення; звучить і дисидентська, тюремна тема – алюзії на постаті І.Світличного, В.Стуса),дав привід для подальшої політичної дискримінації поета, і йому майже на 20 р. було закрито шлях до друку. Увесь цей час Г. жив у рідному селі, не припиняючи поетичної творчості. Але тільки 1988 р. вийшлазбірка верлібрів «Зелен день» (передмову до неї написав М.Вінграновський: «істинно талановитий поет»). За неї автора відзначено літературною премією ім. В. Симоненка, якою відзначаються автори за успішну першу збірку поезій. Того ж 1988 р.Голобородька було прийнято до Спілки письменників України. 1990 р.вийшла друкомзбірка «Ікар на метеликових крилах», 1992 р. – збірка «Калина об Різдві». За ці дві збірки 1994 р.поета було відзначено Національною премією України ім. Т.Шевченка.
1999 р. .– поетична книжка «Слова у вишиваних сорочках» (патріотичні вірші про перефарбованих українофілів, звучить скепсис щодо вивчення української історії, адже українці не роблять висновків зі своїх помилок). Голобородько – учасник міжнародного фестивалю авторів, який відбувся в 1991 р. в Торонто (Канада). Переклади польською, французькою, німецькою, англійською, румунською, хорватською, сербською, португальською, іспанською, естонською, латвійською, литовською, шведською, російською. 2001 р. здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
У поезії «раннього» Г. ніби оживає світ прадавніх анімістичних уявлень про природу; світ далекого «наївного» предка або довірливої дитини, заселений дивними істотами, наповнений чарівними звуками, кольорами, пригодами; світ української народної, язичницької демонології, – казки, загадки, колядки, – але цей світ постає не в літературних ремінісценціях, а як органічна реакція поетичної душі на сучасний світ, як дивовижний спосіб її переживання. У певному сенсі тут можна спостерігати не лише глибину національної пам’яті, а й своєрідний «опір» людської душі, її емоційних глибин нівеляційним силам технічної цивілізації, її раціоналістичній сухості, чуттєвому вигасанню. Це світове буття розкривається поетові крізь навколишню буденність. Найвідчайдушніші гіперболи і найфантастичніші образи виникають як наївне, довірливе продовження узвичаєних побутових метафор. Всі «неживі» предмети у Г. оживають і поводяться як добрі істоти, як цікаві й пустотливі діти. І цими всюдисущими і думаючими речами-істотами густо виповнений поетичний світ Г. – світ нескінченного взаємопереливання «живого» й «неживого», вічноплинного вростання людини в стихію природи. Саме це і лякало радянських цензорів.
І.Дзюба наголошував на новаторстві В.Голобородька: «…приніс інший образ життя…буття сучасної людини поставало як підсвідомо занурене у глибини етнічної пам’яті». Пізніші поетичні збірки Г. засвідчили його певну еволюцію. Він зберіг колишню світлість і безпосередність переживання, глибину вразливості та легкість уяви, але поєднав їх із змужнілістю, ширшим баченням світу й наполегливішою громадянськістю, – хоч вона в нього, як і раніше, не публіцистична, а явлена саме в неповторному переживанні суспільно-важливих явищ, драматичних сторінок національної та сучасної історії, образів подвижників українського слова. Г. став епічніший – не за рахунок зовнішньої масштабності, а за рахунок повноти саморозгортання теми. Як і раніше, в його поезії панує відчуття добротворчого людського призначення, хоч життя і додало гіркоти чи, може, добросердої сумовитості та великодушної іронії, які рятують від песимізму. Поезія «Криваві солов’ї» – поезія, що характеризується химерно-фантастичною образністю, яка відтворює незбагненну моторошну пульсацію життя. Оригінально засвоює фольклорний жанр: часто це не звичайна імітація із дотриманням його канонів, а контроверсійний симбіоз. Наприклад, у творі «Телесик (хатня інсценівка 33р.)» мотив голоду звучить у трансформованому казковому сюжеті, що увиразнює трагізм ситуації.
Остання збірка «Дохла кішка» ґрунтується на постмодерністській естетиці. За епіграф взято слова: «Якось будистського мудреця спитали, яка найцінніша річ на світі, і він відповів: дохла кішка, бо ніхто не складе їй ціну». Риси художньому стилю В.Голобородька: - складна асоціативна метафора, що розгортається в ритмічній структурі верлібру,автор затемнює, ускладнює її, творячи герметичну поезію; - виникнення блокад у виразі в міжрядковому просторі; - творення так званої «лінгвістичної» поезії, що ґрунтується на використанні - акумульованих в мові «ідеальних шарів уявлень про світ» (В.Голобородько); - екзистенціальне підґрунтя творів; - експлуатація прийомів сюрреалізму для відтворення плавного перетікання однієї життєвої форми в іншу.
В останні роки Г. опублікував також кілька розвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» – магістерська робота (2002), «Соловейку, сватку, сватку…» – декодування символів українських народних пісень, та інші. Окремі твори поета перекладено англійською, польською, португальською, російською, естонською, латиською, французькою, німецькою та іншими мовами світу. |
