ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Житомирське медичне училище

123

З 1954 р. Житомирська фельдшерсько-акушерська школа перейменована в Житомирське медичне училище № 1.

Було відкрите заочне відділення на базі 7 і 10 класів зі спеціальності фельдшер і акушерка.

Нелегкими були повоєнні роки, сутужно було з матеріальним обладнанням, бракувало підручників, навчального приладдя, але енергія керівників і колективу навчального закладу перемагала все. Для вступу до Житомирського медичного училища абітурієнт повинен був подолати високий конкурс.

А про надзвичайну популярність медичного училища в 60-і роки свідчить те, що на планові 180місць першого курсу було подано 1187заяв.[13] Тоді училище готувало спеціалістів наступних профілів: фельдшерів на базі 8 і 10 класів, санітарних фельдшерів на базі 8 класів, акушерок на базі 8 і 10 класів, медсестер на базі 8 і 10 класів, зубних техніків на базі 8 класів, зубних лікарів на базі 10 класів.[14] (фото 24)

Основною проблемою в училищі була мала кількість навчальних приміщень - функціонувало 9 кабінетів і лабораторій.

Стенд 3. В повоєнні роки свій внесок в підготовку медичних кадрів зробили такі викладачі, як Борис Григорович Гольденберг, Олександр Федорович Гербачевський, Андреє, Фельдман, Пап, Ми можемо навести ще багато славетних імен.

На початку 1960-х років відкрито кабінети терапії зубів, хірургії зубів, зубопротезування, а також зубопротезна лабораторія.[15] Ці кабінети розташувались у новій двоповерховій будівлі на вісім кімнат, що була побудована в дворі училища.[16]

Ось що пише у своїх спогадах колишній викладач української мови та літератури І.В. Думанська: «Ще є чимало житомирян, які пам'ятають старовинний, на високому фундаменті, одноповерховий будинок із так званим «парадним входом» з вулиці, а через коридори і внутрішнє приміщення - вихід на подвір'я. На початку 70-х років минулого століття цей пам'ятний для багатьох дім, який називали "кузнею медичних кадрів», було знесено згідно з планом реконструкції міста, і тепер тут височить багатоповерхова житлова будівля, на перших поверхах якої розташовано І міську поліклініку. А про минуле нагадує лише невеликий двоповерховий корпус в глибині подвір'я, в ньому була колись і існує донині зубопротезна лабораторія і кілька аудиторій...

За спогадами І.В. Думанської, майбутні зубні лікарі на старших курсах вели справжні прийоми в хірургічному та терапевтичному кабінетах під керівництвом досвідчених викладачів-стоматологів – Василя Васильовича Бурнатного, Івана Олексійовича Сенько, Клари Назарівни Міліневської та інших.

Традиційно чільне місце в навчальному процесі відводилось практичному навчанню. Облздороввідділом до училища були прикріплені практичні бази в обласній, міських лікарнях, тубдиспансері, вендиспансері, онкодиспансері, обласній санітарно-епідеміологічній станції, психлікарні.

В кінці 1960-х років розпочалось будівництво нового корпусу медичного училища. За сприянням Жоги Ніни Никандрівни у нову будівлю колектив переїхав в 1972 році. До послуг студентства було 46 аудиторій, бібліотека з читальним залом, спортивна зала, їдальня.

Неможливо розповісти про ентузіазм учнів, викладачів, лаборантів, які одразу приступили до благоустрою всіх приміщень. При нагоді згадаймо кропітку працю лаборантів, постійних і вправних помічників всіх викладачів, їхні імена також вписані в історію. Це Тетяна Володимирівна Леонович, Олена Станіславівна Ровежник, Зоя Павлівна Мокрицька, Рима Марківна Лінецька, Зінаїда Олексіївна Швайко, Антоніна Мар'янівна Миронова та багато інших невтомних трудівниць...

У ювілейний для училища 1975 р. його очолив Купрійчук Микола Васильович. (фото 36), який зробив значний внесок у розбудову училища,, є лауреатом премії ім. Гербачевського, почесним директором нашого закладу.

Окрасою цього прекрасного переліку імен є заслужені лікарі України Белла Аврамівна Шульман, Михайло Дмитрович Звонников, Ольга Федорівна Волошина, Володимир Леонардович Савченко(головний лікар ТМО №1).

Чимало років присвятив вихованню медичних кадрів Євген Володимирович Хомик. Після закінчення служби в армії, а потім - медичного інституту, молодий лікар, викладач анатомії, класний керівник, а згодом і завідувач учбової частини, Євген Володимирович нині очолює Житомирський фармацевтичний коледж імені Протасевича.

Уже в новому училищі розпочали свій успішний викладацький шлях Піскарьова Антоніна Іванівна – нині директор коледжу; Анна Василівна Кочина, Валентина Янівна Малашевська, Олена Анатоліївна Козакевич, Тетяна Михайлівна Павлова, Наталія Олексійовна Склярова, Людмила Петрівна Табачук, Алла Олексіївна Петровець, Олена Миколаївна Прушківська.

Взагалі, 1980-і роки розпочались з приємної для студентів училища події. В жовтні 1982 року було заселено гуртожиток. Уперше за весь післявоєнний час з’явилась можливість забезпечити житловою площею на час навчання частину студентів.[17]

Надзвичайно цікавим і змістовним було життя студентів училища. Окрім навчання, вони брали активну участь у будівництві медичних закладів міста – міської дитячої поліклініки, обласної дитячої лікарні. Будівельний загін “Ровесник” працював на будівництві районної лікарні в м.Біла Церква Київської обл., на будівництві санаторію в с.Дениші, житомирського кінотеатру “Космос”.

Визначною, радісною подією були культпоходи на майже всі вистави в місцевий драматичний театр, відвідини Житомирських музеїв — краєзнавчого, музею В.Г. Короленка, природничого, музею космонавтики, ознайомлення з історичними пам'ятками і місцями нашого міста.

В училищі працював загін “Милосердя”, “бійці” якого надавали допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни, праці, інвалідам. Готували новорічні подарунки для дитячого будинку в с.Дениші.

Але крім світлих сторінок в історії училища, як і в житті всієї країни, були і трагічні сторінки. Одна з них пов’язана з Афганістаном. (фото 42)

СтендЗ випуску фельдшерів 1983 р. 15 юнаків потрапили на службу в склад обмеженого контингенту радянських військ на території Афганістану. Серед них були Віктор Козир, нагороджений орденом “Красная звезда”, Леонід Кирилюк, нині лікар відділення функціональної діагностики обласної лікарні ім.Гербачевського, нагороджений медаллю “За боевые заслуги” та Петро Некрашевич, штатний санінструктор мотострілецької роти, який загинув під час виконання бойового завдання з ліквідації банди душманів. Він посмертно нагороджений орденом “Красная звезда” і Грамотою Президії Верховної Ради СРСР. Петрові було лише 19 років, він мріяв стати військовим хірургом. У цьому ж, 1983 р., в Афганістані, під час виконання свого професійного обов'язку, загинув санінструктор Аркадій Кирилович Дмитренко, випускник училища 1959 року.

Чорнобильська трагедія також викликала потребу в більшій кількості медичних спеціалістів середньої ланки для роботи на забруднених територіях. Тому були відкриті філії училища в м. Коростень і Новоград- Волинський (1990 р.)[18]

А в 1991 р. Житомирське медичне училище стає базовим для всіх галузевих навчальних закладів області, здійснює їх організаційно - методичне забезпечення.

Становище базового навчального закладу зобов’язувало завжди бути попереду. У 1998 р. розпочато підготовку медсестер з вищою базовою освітою за спеціальністю медсестра-бакалавр.Було відкрито відділ з вечірньою формою навчання.

З 1999 року училище готує асистентів стоматологів, спеціалістів для впровадження в українських лікувальних установах світової практики роботи стоматолога “в чотири руки”.

123