 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Основоположні розділи класичної риторики
Риторичне мистецтво вимагає від оратора значних зусиль. Для того щоб оволодіти риторикою, треба знати її призначення, специфіку й основні закономірності. Основоположними у красномовстві є розділи класичної риторики: інвенція, диспозиція, елокуція, елоквенція, меморіа, акція та релаксація.
Інвенція (лат. inventio – винахід, вигадка) – це перший розділ класичної риторики, у якому розробляють етапи задуму, намірів, ідей, здійснюють формулювання гіпотези майбутнього виступу. Промовець має системазувати власні знання про реальні предмети промови, явища чи абстракції в обраній галузі, що стануть предметом виступу, потім зіставити їх зі знаннями про інші та визначитись, який предмет і у якому обсязі ритор може представити у промові. Основне в інвенції – доречно вибраний предмет розмови і намір представити та розкритийого так, щоб досягти здійснення задуму. Диспозиція (лат. dispositio – розташовую, розміщую) – це другий розділ риторики, у якому формулюють основні поняття про предмет виступу та визначаються правила оперування поняттями. Основне призначення гарної диспозиції, тобто на етапі побудови промови – запропонувати низку положень у такій послідовності, щоб вони не суперечили одне одному, а переміщались із однієї частини в іншу аж до закономірного висновку. Диспозиція пропонує також логічні операції, якими знімається суперечливість визначень. Елокуція (лат. eloquor – висловлююсь, викладаю) – третій розділ класичної риторики, у якому розкривають закони мовного вираження предмета спілкування. Основний зміст елокуції з класичної риторики перейшов у сучасну стилістику (учення про стилі, учення про тропи і фігури). Розробка першого та другого етапів – інвенції й диспозиції – в елокуції набувають мовного фігурального вираження, а в результаті – додаткових змістових, оцінних, емоційних, вольових ефектів. Якщо перший і другий етапи підготовки промови підпорядковані суворій логіці операцій, то на третьому етапі – елокуції – зміст промови входить у зону паралогіки, яка допускає використання слів, виразів у переносному (фігуральному) значенні. Елокуція – це використання мовних засобів, що здатні трансформувати основні значення слів у переносні (тропи), і мовних засобів, які здатні трансформувати значення синтаксичних структур та елементів думки. На етапі елокуції розвинулось вчення про стилі. Тому цей розділ риторики називають найкрасивішим і найефективнішим. Саме він приводить мовця до мети. Елоквенція– підрозділ елокуції – найближчий до розділу риторики, у якому досліджують фігури слова (тропи) та фігури думки (риторичні фігури). Отже, цю частину можна назвати серцевиною красномовства. У класичній давньогрецькій риториці від часів Горгія, у римській риториці часів Цицерона, у традиційній ренесансній, у просвітницькій, бароковій і особливо в шкільній риториці за тропами та фігурами закріплена прикрашальна функція. Це «усолоджувало» промови, але часто прикривало примітивний зміст і цим викликало в ХІХ–ХХ ст. іронічні напади на риторику як на забавку. Нині утверджується погляд на тропи і фігури як на творчі елементи мови, що відбивають специфіку творчого мислення, художнього бачення предмета мовлення, а не банальні прикраси. Тропи та фігури виникають у результаті складних семантико-синтаксичних процесів між словами і словосполученнями, що засвідчує їх вагому роль у красномовстві, а не їх ототожнення зі звичайними засобами прикрашання. Меморія –(лат. memoria – пам’ять, загадка) – це наступний розділ риторики, призначення якого – допомогти оратору запам’ятати зміст промови, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві деталі. Його можна назвати тренуванням пам’яті. Акція –(лат. actio – дія, дозвіл) – п’ятий розділ класичної риторики, призначення якого – підготувати оратора зовнішньо та внутрішньо до виступу. Це – найважливіший і найвідповідальніший етап риторичної діяльності оратора, адже за короткий час має реалізуватись уся тривала попередня робота та привести до очікуваної мети. Оратор має зовнішньо добре виглядати, справляти приємне враження дикцією, силою звучання голосу, тоном, умінням тримати паузу, мімікою, жестами, кінетикою. Після виступу настає етап релаксації, тобтоспад фізичного й інтелектуально-психологічного напруження. Гарний оратор використовує цей стан, щоб «по свіжих слідах» проаналізувати свій виступ, виділивши вдалі та невдалі місця, знайти їм пояснення. |
