 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Асоціативний (словесний) експеримент
Методика асоціативного експерименту була запропонована в кінці минулого сторіччя і широко використовувалася для дослідження психічно хворих (У. М. Бехтерев, М. І. Аствацатуров, А. Р. Іванов-смоленський, В. П. Протопопів). Прихильники психоаналітичного напряму розглядають метод словесного експерименту як підмогу у пошуках прихованих комплексів, комплексних подразників, трактуючи з позицій класичної символіки 3. Фрейда отримані в процесі дослідження дані. По І. П. Павлову, при правильному фізіологічному аналізі результатів дослідження методика словесного експерименту відкриває можливість вивчення словесних умовних зв'язків і динаміки нервових процесів в другій сигнальній системі, дозволяє уловлювати зміни кіркової динаміки під впливом словесного подразника (Іванов-смоленський А. Р., 1928). Слова-подразники є умовними сигналами, у відповідь мовні реакції — мовними умовними рефлексами, пов'язаними з цими сигналами протягом минулого життя обстежуваного шляхом багатократного повторення. У патопсихології словесний експеримент використовується для аналізу характеру асоціацій обстежуваного і швидкості їх освіти. З цією метою обстежуваному зачитують заздалегідь підготовлений ряд слів — 30—40 іменників, позбавлених якому-небудь зв'язку. Дається інструкція — на кожне почуте слово відповідати будь-яким, що прийшов в голову, і щонайшвидше. Якщо переслідується мета — перевірити, чи може обстежуваний слідувати якому-небудь певнішому модусу виконання завдання — інструкція може бути відповідно уточнена (наприклад, відповідати тільки іменником, або словом-антонімом, або родовим визначенням). У протоколі досвіду реєструється час у відповідь реакції і її зміст. Звертають увагу на лаконічність мовних реакцій, відповідність їх слову-подразнику або, навпаки, випадковий, безглуздий характер, відсутність зв'язку між словом-подразником і словом-відповіддю. Багатослівні мовні реакції свідчать про нездатність виконання інструкції. Проте деякі хворі, в основному відповідаючи одним словом, у відповідь на неіндиферентний для них словесний подразник дають багатослівну відповідь. Середній латентний період при обстеженні здорових складає 0,5—1,5 сек. В деяких випадках спостерігається особливо помітне збільшення латентного періоду при дії неіндиферентних для обстежуваного словесних подразників (для введення їх в експеримент в бланку залишені пропуски). Проте це явище не можна переоцінювати, оскільки іноді афектно-значущими несподівано виявляються зовсім інші слова (Зейгарник Би. У., 1958). Тому включення в словесний експеримент таких аффектогенных слів повинне базуватися на ретельному вивченні анамнезу, конфліктної життєвої ситуації, індивідуальних особливостей особи хворого. Характеристику у відповідь мовних реакцій можна проводити згідно класифікації А. Г. Іванова-смоленського (1928), що розрізняє: I. Нижчі або примітивніші словесні реакції: 1) вигукові («гм», «ну», «ой», «ай» і ін.); 2) ехолалічні, буквально відтворюючі слово-подразник; 3) співзвучні — тотожні або близькі по звучанню слову-подразнику своїми першими або останніми складами; 4) екстрасигнальні, які не відносяться до слова-подразника, а що є реакцією на інші роздратування, які поступають із зовнішнього середовища; 5) відмовні («не знаю», «нічого сказати», «слів немає» і т. д.); 6) питальні («який?», «хто?», чому?»); 7) персеверуючі, коли одна і та ж відповідь з'являється на декілька подразників підряд. II. Вищі словесні реакції: 1) індивідуально-конкретні (наприклад, «місто — Київ», «чашка — блакитна»); 2) загальноконкретні («місто — село», «чашка — блюдце»); 3) абстрактні («місто — культура», «чашка — посуд»). Ця класифікація доповнена ще одним видом нижчих словесних реакцій — атактичними, такими, що відрізняються від екстрасигнальних тим, що для них не можна знайти який-небудь подразник в оточуючій хворого обстановці (Удальцова М. З, 1956; Першотравневий Би. Я., 1957). Існують інші варіанти методики словесного експерименту. А. Д. Зурабашвілі (1955) запропонував користуватися чотирма варіантами словесних подразників: назвами предметів, дієсловами, віддієслівними іменниками і прикметниками. Ці словесні подразники відрізняються зростаючою складністю. В. Іванов (1965) запропонував структурно-асоціативний експеримент, мета якого — дослідження граматичної і логічної структуризації мови (розумової діяльності). Як словесний подразник використовуються незавершені пропозиції з відсутністю певних частин мови. Ця методика дозволяє виявити латентні прояви розірваного мислення, резонерства і розпаду мови, що починається, в тих випадках, коли клінічно вони ще малопомітні. Численні дослідження психічно хворих методом асоціативного експерименту дозволили виявити особливості результатів його при різних нозологічних формах і залежно від стадії захворювання. Підбір слів-антонімів Ця методика є, по суті, варіантом словесного експерименту, при якому чіткіше регламентується характер у відповідь реакцій. В результаті дослідження встановлюється словарний запас хворого, стійкість вибраного модусу діяльності, стан уваги. Для проведення досліду користуються спеціальним бланком, що містить заздалегідь підібрані слова, наприклад: «тупий», «тонкий», «брудний», «зникнення» і так далі Обстежуваному дається вказівка до кожного слова підібрати слова протилежного значення. Для перевірки з'ясування інструкції перші 1—2 приклади можна виконати спільно з обстежуваним, а потім — надати йому можливість самостійного виконання завдання. Експериментатор записує (за секундоміром) час, що відокремлює назву антоніма від слова-подразника, і зміст відповідної реакції. При оцінці результатів звертають увагу на відповідність мовної реакції умовам завдання. Так, іноді замість антонімів називаються синоніми або взагалі слова, не пов'язані із словами-подразниками (атактичні мовні реакції). Істотне значення має величина латентного періоду — явне подовження її при абстрактному характері слова-подразника свідчить про деяку недостатність рівня узагальнення. Аналізуються диференційована і точність у відповідь реакцій, можливість підібрати до одного слова декілька антонімів. Характерна ознака збіднення словарного запасу при інтелектуальній недостатності — утворення антоніма збільшенням до заданого слова частинки «не» («красивий» — «непривабливий», «скупий» — «нескупий», «перемога» — «неперемога»). По збільшенню латентного періоду і погіршенню якості у відповідь реакцій до кінця дослідження можна судити про підвищену виснажуваність обстежуваного. |
