 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Визначення і порівняння понять
Ці методики застосовуються для дослідження мислення. Для визначення поняття необхідно проаналізувати цілий ряд ознак предмету або явища і виділити з них найбільш істотні. Ступінь точності визначення залежить від ознак, які вибирає обстежуваний для характеристики того або іншого предмету або явища. Найбільш точним вважається (Кононова М. П., 1963) визначення, при якому наголошується родова і видова відмінності (наприклад, «стіл — це меблі, необхідні в побуті або для роботи»); правильне, але менш точне визначення засноване лише на родових ознаках («стіл — це меблі»); на нижчому ступені знаходиться визначення за призначенням предмету («стіл — для того, щоб є або писати»); абсолютно недостатнім є визначення, що відзначає лише наочні ознаки предмету («стіл — дерев'яний, на чотирьох ніжках»). При дослідженні методикою визначення понять слід відзначати не тільки здатність обстежуваного виділяти основні ознаки, але і побудову визначення, чіткість формулювання. Цією методикою легко виявляється розпливчатість думок, надмірна деталізація, схильність до резонерствування. Близька до описаної методика порівняння понять. При цьому не тільки відбувається аналіз властивостей предмету або явища, але і встановлюються певні відносини між декількома предметами, явищами. У зв'язку з цим порівняння понять складніший, ніж визначення понять, розумовий процес, що включає аналіз і синтез, що вимагає диференціювання істотних ознак на загальних і різних для декількох об'єктів. При порівнянні декількох понять виконання завдання йде в два етапи: спочатку виділяються істотні ознаки кожного з них, а потім з них вибираються співпадаючі для цих об'єктів і ті, які обумовлюють різницю між ними. При порівнянні щодо однорідних об'єктів першими виявляються родові, а другими — видові ознаки. До відносно однорідним поняттям відносяться: «годинник» — «хронометр», «трамвай» — «тролейбус» і тому подібне. Разом з цим Т. К. Мелешко (1966) пропонує для порівняння різнорідні поняття: «тарілка» — «ложка», «черевик» — «олівець», «глобус» — «метелик», «плащ» — «ніч», «годинник» — «річка». Проведені автором дослідження методикою порівняння неоднорідних понять показали, що хворі шизофренією часто користуються малохарактерними для здорових, «нестандартними» ознаками. Хоча «стандартність» тієї або іншої ознаки характеризується статистичними показниками, цей варіант може використовуватися і при діагностично направленому психологічному експерименті, оскільки при нім виявляється легкість виділення хворими шизофренією «слабких» ознак. Порівняння понять допомагає виявити інтелектуальну недостатність, думки резонерствувань. Формування штучних понять Для дослідження здатності формування понять часто застосовується методика, розроблена Л. С. Виготським и Л. С. Сахаровим (1930). Методика ця вельми складна, і правильне виконання завдання обстежуваним свідчить про відсутність у нього інтелектуального зниження. За даними Л. С. Виготського (1938), за допомогою цієї методики можна констатувати порушення функцій утворення понять не тільки при явних розладах мислення, але і у хворих, у яких поза експериментальною обстановкою важко відмітити порушення формального мислення. Перед обстежуваним безладно розміщують набір стереометричних фігур, що відрізняються формою, кольором і величиною (мал. 6). На прихованій від нього нижній стороні цих фігур є умовні написи («биг», «цев», «гур», «лаг»). Довільно вибирається одна фігура, і той, що досліджує пояснює, що напис на ній (наприклад, «цев») абсолютно нічого не означає, умовна, але наявним в цьому наборі фігурам з аналогічним написом властива загальна ознака. Обстежуваний повинен встановити, які фігури входять до цієї групи, тобто визначити поняття «цев». Після цього обстежуваний відбирає декілька фігур і пояснює свою гіпотезу. Наприклад, він вважає, що до «цев» відносяться всі фігури того ж кольору. Тоді той, що досліджує перевертає одну з відібраних помилково фігур і показує напис — не дивлячись на те що вона того ж кольору, вона не «цев». Якщо обстежуваний відбирає ряд фігур, керуючись однаковою формою, той, що досліджує таким же чином показує йому помилковість цієї гіпотези. Таким чином, залишається одна можливість — визначити поняття «цев» залежно від розмірів, що представляється досить важким, оскільки розміри фігур характеризуються двома ознаками — площею підстави і висотою. Результати досвіду оцінюються залежно від того, скільки ходів знадобилося обстежуваному для виконання завдання, наскільки логічні були його міркування при цьому, як сприймалася допомога того, що досліджує. При цьому дослідженні виявляються афектно-особові якості обстежуваного, що особливо виявляються в реакції на неуспіх.
Мал. 6. Набір фігур для методики формування штучних понять Методика Виготського — Сахарова декілька спрощена А. Ф. Говоркової (1962). Мета цього спрощення — пристосування методики формування штучних понять до дитячого віку. Обстежуваному показують 16 вирізаних з картону фігур, що відрізняються формою (два види), кольором (червоні і зелені) і величиною (чотири варіанти) (мал. 7). На обороті цих фігур написані їх умовні позначення, наприклад «гацун». Одну з фігур «гацун» (наприклад № 5) дають обстежуваному і просять відібрати інші фігури цього розряду. Кожну відібрану фігуру обстежуваний перевертає і по напису на обороті переконується в правильності або помилковості свого вибору. Про результати дослідження судять по кількості ходів, що знадобилися обстежуваному для формування поняття. При дослідженні дітей цією методикою визначається їх здібність до цілеспрямованих і послідовних дій, уміння вести аналіз одночасно в декількох напрямах, відкидати непідкріплені ознаки. Ці особливості характеризують перебіг процесів узагальнення і відвернення у обстежуваних. Мал. 7. Набір фігур для методики формування понять по А. Ф. Говоркової
|
