Принципи побудови системи освіти в Україні Лекція з дисципліни «ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ» Уклав викладач ВАСИЛЕНКО М.М. Розглянуто на засіданні циклової комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін Протокол №____ від «___»_______20__ року м. Красноармійськ Вступ до спеціальності Курс І, І семестр «___» ______20 група ______ заняття № 11-12 Тема:ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ Мета: Сприяти засвоєнню студентами основних понять теми, а саме з принципами організації навчально-виховного процесу у педагогічному коледжі; виробити у студентів уміння та навички аналізувати реформи освіти; сприяти розвитку педагогічного мислення майбутніх учителів; формувати у студентів інтерес до вивчення даної теми. Вид заняття : лекція Технічні засоби навчання, Методичне забезпечення та візуальний супровід: виставка книжок з теми, опорний конспект. Література: 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: історія, теорія. Підручник для студентів, аспірантів. – К.: Либідь, 1998. – 500с. 2. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К.: ВВП «Компас», 1997. - 64 с. 3. Волкова Н.П. Педагогіка. Посібник. – К.: „АКАДЕМІЯ” – 2002 4. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. Посібник для вузів. – Рівне, 1996. – 240с. 5. Мазуха Д.С. На шляху до педагогічної професії. Вступ до спеціальності. - К.: ЦНЛ – 2005 6. Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії. Навчальний посібник. – К.: «Академвидавництво» - 2010. 7. Пед. майстерність: Підручник /І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко. – 2-е вид., доповнене і перер. –К.: Вища школа, 2004. Ключові поняття: Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта –основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Принципи навчання (дидактики) –твердження, що визначає зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи коледжу. Мета розвитку педагогічної освіти Науковість навчання Наочність навчання Доступність навчання Принцип свідомості Принцип послідовності і систематичності Принцип міцності Принцип зв’язку навчання з життям ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ І. Організація початку заняття: § перевірка присутності студентів на занятті; § перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії, обладнання; § перевірка виконання самостійної роботи студентів. ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Які якості особистості небажані для педагогічної професії? 2. В чому полягає зміст професіограми вчителя. Для чого потрібна професіограма? ІІІ. План лекції. 1. Принципи побудови системи освіти в Україні. 2. Вищий педагогічний навчальний заклад і організація навчально-виховного процесу в ньому. 3. Поняття принципів навчання. 4. Характеристика принципів організації навчально-виховного процесу. а) науковість навчання; б) наочність навчання; в) доступність навчання; г) принцип свідомості; д) принцип послідовності і систематичності; є) принцип міцності; ж) принцип зв’язку навчання з життям. ІV. Підведення підсумків заняття. проаналізувати відповіді студентів, обґрунтовуючи оцінний бал; дати основну консультацію (тим, хто погано засвоїв тему); зробити висновки і зауваження щодо засвоєння вивченого матеріалу. V. Завдання для самостійної роботи ХІД ЗАНЯТТЯ Принципи побудови системи освіти в Україні Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта- основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Закон України «Про освіту» (Ст. 3) гарантує громадянам України право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується: - розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та - інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; - відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору - профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; - різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем. Законом України «Про освіту» визначено наступні основоположні принципи освіти нашої держави: - доступність для кожного громадянина усіх форм типів освітніх послуг, - що надаються державою (передбачає вільний вибір громадянами будь якого типу навчального закладу на рівних умовах, рівне право на навчання чоловіків і жінок та реалізується через можливість безоплатного навчання і забезпечення студентів стипендією); - рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку (усі види навчально-виховної (в тому числі обрані самостійно) діяльності в закладах освіти сприяють всебічному розвитку особистості студентів); • гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей (навчально-виховний процес повинен орієнтуватися на зміцнення єдності народу, людини і держави, сприяти самопізнанню та самореалізації індивіда; кожен педагог, учень, студент має право, в рамках своєї компетенції, брати участь у вирішенні проблем навчально-виховного процесу, вибору навчального закладу та індивідуальних форм досягнення мети); • органічний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями (реалізується через національну спрямованість виховання і передбачає необхідність оволодіння історією і культурою свого народу, рідною мовою, прищеплення шанобливого ставлення до них); • незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій (реалізація забезпечується конституційною вимогою про недопустимість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних,громадських та релігійних об’єднань); • науковий, світський характер освіти (навчальний заклад дає учням і студентам комплекс всебічних наукових знань про природу, суспільство, науку, культуру, формуючи науковий світогляд, моральні, естетичні правові тощо цінності; релігійні предмети у навчальних закладах викладаються лише на прохання батьків і у факультативній формі); • інтеграція з наукою і виробництвом (освітня діяльність повинна ґрунтуватися на основі наукових здобутків та поєднуватися з виробництвом, оскільки останнє є засобом всебічного розвитку молоді); • взаємозв’язок з освітою інших країн (освітня діяльність ґрунтується на загальносвітових наукових здобутках щодо вдосконалення змісту і технологій навчання, підготовки кваліфікованих спеціалістів, а також передбачає організацію співпраці із іноземними колегами); • гнучкість і прогностичність системи освіти (означає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення національної освіти, її адаптацію до нових вимог найближчого етапу розвитку суспільства); • єдність і наступність системи освіти (система освіти України ґрунтується на принципі послідовності і наступності навчання в усіх ланках); • безперервність і різноманітність освіти (реалізується шляхом узгодження та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян до можливого переходу на наступні ступені, потребують зв’язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою та післядипломною освітою, а також формування потреби і здатності особистості до самоосвіти); • поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті (передбачає розподіл функцій в управлінні освітою між державними органамиі органами самоврядування). Перспективи входження системи вищої освіти України в Зону європейської вищої освіти вимагає доповнення розглянутих нами принципів побудови системи вищої освіти новими принципами, які базуються на університетській хартії, прийнятій у Болонії в 1988 році. До основних принципів діяльності цієї системи належать: Принцип поєднання автономії з відповідальністю. Відповідно до цього принципу університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати свої пріоритети в навчанні і проведенні наукових досліджень, витрачати свої ресурси, профілювати свої програми і встановлювати свої критерії для прийому професорів і учнів. Європейські вищі навчальні заклади готові до конкуренції вдома, в Європі і у світі, але для цього вони потребують необхідної організаційної свободи чітких і сприятливих рамок регулювання та достатнього фінансування. Принцип освіти як відповідальності перед суспільством. Зона європейської вищої освіти повинна будуватися на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством, на широкому і відкритому доступі як достепеневого, так і післяступеневого навчання, на освіті для розвитку особистості і навчанні протягом всього життя; на громадянськості як короткочасної, так і довготривалої соціальної умісності. Принцип вищої освіти, що базується на наукових дослідженнях. Оскільки наукові дослідження є рушійною силою вищої освіти, то і створення Зони європейської вищої освіти повинно йти одночасно і паралельно із створенням Зони європейських наукових досліджень. Принцип організації диверсифікації. Європейська вища освіта завжди була різноманітна стосовно мов, національних систем, типів інститутів, орієнтації профілів підготовки і навчальних планів. У той же час її майбутнє залежить від здатності організувати це цінне різноманіття так ефективно, щоб отримати позитивні результати, а не труднощі, гнучкість, а не непрозорість. Вищі навчальні заклади бажають користуватися конвергенцією - зокрема, в загальних поняттях, загальнодоступних у даній предметній галузі поза границями - і мати справу з різноманіттям, як з активом, а не причиною для непризнання чи виключення. Вони віддані створенню достатнього саморегулювання для гарантії мінімального рівня об’єднання так, щоб їх зусилля до сумісництва не були підірвані надто великою дипресією у визначенні і застосуванні кредитів, в основних критеріях ступенів і в критеріях якості. |