 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Склад атмосферного повітря та його гігієнічне значення.
Атмосфера — найлегша оболонка нашої планети, яка межує з космічним простором. Через атмосферу здійснюється обмін речовин Землі з Космосом. Земля, одержуючи з Космосу пил і метеоритний матеріал, втрачає найлегші гази — водень і гелій. Атмосфера Землі наскрізь пронизується могутньою радіацією Сонця, яка визначає тепловий режим поверхні планети, викликає дисоціацію молекул атмосферних газів та іонізацію атомів. Просторий розріджений верхній шар атмосфери складається переважно з іонів і називається іоносферою. Велика частина маси атомів має відносно одноманітний склад — азотно-кисневий. Залежно від тривалості перебування в атмосфері її компонентів їх поділяють на постійні і змінні. Прикладом може слугувати вода, яка міститься в атмосфері у різних формах і концентраціях. Хімічний склад сухого атмосферного повітря.
З таблиці видно, що основними складовими частий нами атмосфери є азот, двоокис вуглецю, або вуглекислий газ, кисень та інертні гази. Кількість азоту, який надходить в атмосферу, майже постійна. Він виділяється при згорянні палива, що міе; тить азот, під час гниття загиблих рослин і тварин, а також внаслідок деяких геологічних процесів, зокрема вулканічних вивержень. Виділяють його і деякі типи гірських порід. З іншого боку, біологічні процеси, які протікають у рослинах, потребують видобування ними азоту з атмосфери. Сонячне світло викликає утворення в атмосфері сполук азоту, які потім вимиваються дощем і снігом. Кількість кисню в атмосфері також майже не змінюється. Головне джерело атмосферного кисню — це рослини, які в процесі обміну речовин виділяють його з вуглекислого газу. Джерелом кисню є також фотохімічне розкладення водяної пари у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця. Сталість вмісту кисню в атмосферному повітрі пояснюється тим, що він витрачається на дихання людини і тварин, процеси горіння і окислення. За низької концентрації кисню в повітрі (підводні човни, сховища, герметизовані кабіни літаків, копальні, занедбані колодязі тощо), коли кисень витискується іншими газами і рівень його значно знижується (4—5 %), відмічається виражена киснева недостатність, проявами якої є зниження працездатності, кашель, відчуття жару у грудях, головний біль, збільшення частоти серцевих скорочень, гіпертензія та ін. Кількість кисню, що його видихає людина, зменшується до 15,4—16 %. вуглекислого газу — збільшується до 3,4—4,7 %• Людина і тварина вдихають кисень і видихають вуглекислий газ (С02). Цей газ присутній в атмосфері в кількості близько 300 частин на мільйон (за об'ємом), тобто в атмосфері його приблизно у 2600 разів менше, ніж азоту. Джерелами поповнення атмосфери С02 можуть бути вулканічна діяльність, гниття органічних речовин (листя, трупів тварин). 3. Сонячна радіація. Сонячне випромінювання впливає на організм усіма частинами свого спектра. Залежно від довжини хвилі сонячний спектр поділяється на три частини: ультрафіолетову, видиму, інфрачервону. Найбільший вплив на тканини справляє ультрафіолетове випромінювання, довжина хвилі якого становить 10—400 нм. Характеризуючи біологічний вплив ультрафіолетового випромінювання, розрізняють три його частини: перша (довжина хвилі 400—320 нм) має слабко виражену біологічну дію; друга (довжина хвилі 320—280 нм) — впливає протирахітично, діючи на шкіру; третя (довжина хвилі 280 нм і менша) — спричиняє руйнування білків тканин. Це випромінювання не досягає земної поверхні, внаслідок чого можливе життя на Землі. Ультрафіолетове випромінювання затримується будь-якою перешкодою в атмосфері — пилом, газами, парою. З цієї причини усі курорти, санаторії, будинки відпочинку будують на певній відстані від великих міст і промислових підприємств. Під впливом ультрафіолетового випромінювання у ліпідах шкіри відбувається перетворення ергостерину і холестерину відповідно в ергокальциферол і холекальци-ферол (вітаміни D2 і D3), чим зумовлена протирахітична дія цього випромінювання. При цьому ущільнюється епідерміс і утворюється пігмент меланін — шкіра набуває брунатного відтінку (загар). Ультрафіолетове випромінювання Сонця справляє також бактерицидний вплив. Вплив видимого випромінювання Сонця (довжина хвилі 400—760 нм) здійснюється в основному через зоровий аналізатор. Промені, розташовані ближче до червоної частини спектра, діють збуджуюче, жовті і зелені — заспокоюють, сині і фіолетові — пригноблюють. Невидиме інфрачервоне випромінювання (довжина хвилі 760— 2500 нм) чинить глибокий тепловий вплив, внаслідок чого при тривалому опроміненні виникають опіки і загальне перегрівання. Сонячне світло активізує ферменти, впливає на різні види обміну речовин в організмі. Тому в позбавлених впливу сонячного світла дітей розвивається рахіт, а в дорослих спостерігається ламкість кісток, які при переломах повільно зростаються; легко руйнуються зуби. Цей стан, який називається «світловим голодуванням», найчастіше спостерігається в шахтарів, а також у мешканців Півночі. Щоб запобігти таким порушенням, рекомендують систематичне опромінення ультрафіолетовими променями у спеціальних фотаріях, приймання вітамінів групи D. Сонячне світло — це потужний профілактичний і лікувальний чинник, який сприяє оздоровленню навколишнього середовища, знищує мікроорганізми. Діючи на організм через зоровий аналізатор, сонячне світло впливає на фізіологічні процеси в ньому, змінюючи обмін речовин, загальний тонус, ритм сну тощо. Промениста енергія Сонця впливає на тепловий баланс і режим біосфери Землі. У зв'язку з рухом Землі навколо Сонця по еліптичній орбіті інтенсивність сонячного випромінювання, яке досягає земної поверхні, змінюється протягом року відповідно до зміни відстані Землі від Сонця. Ця відстань стає мінімальною (147 млн км) з початку січня, максимальною (152 млн км) —з початку липня. При цьому Земля одержує лише 5-Ю-10 загальної енергії Сонця. Із загальної кількості енергії, яку одержує Земля, 33 % відбивається хмарами і поверхнею суші, а також тонкодисперсним пилом у верхніх шарах атмосфери. 67 % енергії поглинають атмосфера і земна поверхня, після деяких перетворень ця енергія переходить у космічний простір. 1. Гігієнічне значення забруднення атмосферного повітря і повітря закритих приміщень.
Усі складники природного середовища можуть забруднюватися. Атмосфера — один із найважливіших компонентів довкілля: без повітря людина може існувати не більше 5 хв. За день людина вдихає 9 кг повітря (може з'їсти 1,24 кг їжі, випити близько 2 л води) і змушена вдихати те повітря, яке її оточує. Атмосферне повітря завжди містить певну кількість пилу і мікроорганізмів. Вміст пилу має широкий діапазон: від 0,01 мг/м3 до декількох десятків міліграмів в 1 м3. Джерелом його є грунтові частинки, які піднімаються вітром або транспортом, що рухається. Крім того, в атмосфері завжди міститься космічний пил. Відоме, що на 1 км2 поверхні Землі за рік випадає близько 70 г космічного пилу. Виверження вулканів збільшують кількість пилу в повітрі. Ще потужнішими джерелами забруднення повітря пилом є дим від спалювання вугілля, торфу й інших видів палива, значне пилоутворення під час виробництва продукції на промислових підприємствах. Пил відносять до аеродисперсних систем: частинки пилу (дисперсна фаза) розподілені у повітрі (дисперсійне середовище). В цих системах частинки пилу набувають здатності знаходитися в завислому стані, що зумовлено значним здрібненням речовин і малими розмірами частинок, які утворюються. Як правило, їхній діаметр не перевищує 100 мкм (від 0,01 до 100 мкм). Тверда речовина, переходячи у дисперсний стан, набуває нових властивостей внаслідок збільшення її питомої поверхні і поверхні сили. Тому в аеродисперсних системах легко розвиваються процеси коагуляції (згортання, згущення) і адсорбції частинок речовини. Дисперсність, тобто ступінь здрібнення пилових частинок, має велике гігієнічне значення, оскільки вона визначає тривалість перебування частинок пилу в повітрі та їхню дію на організм. Чим менші розміри пилових частинок, тим триваліше вони знаходяться у повітрі в завислому стані, тим далі пересуваються від джерела викидання. Крім того, дуже дрібні частинки пилу можуть викликати ураження бронхів і легень, тоді як великі частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах. Вміст пилу в повітрі коливається залежно від часу доби (зв'язок з особливостями діяльності людини), швидкості руху повітря, його температури і вологості, а також від ступеня благоустрою і гігієнічного стану населених місць. Пил, який знаходиться у повітрі, забруднює шкіру людини, її одяг, віконне скло, житло. Подразнюючи й уражуючи шкіру і особливо слизові оболонки, частинки пилу сприяють проникненню в організм патогенних мікроорганізмів і зниженню його опірності до інфекції. Тривалий вплив дуже дрібного пилу може зумовити закупорку nop шкіри, а відтак зниження потовиділення інколи до 70 %, або призвести до кон'юнктивіту. Від 10 до 30 % пилу, що пройшов крізь носову порожнину, відкладається в легенях. Пил, який проник у легені, розчиняється секретом слизової оболонки дихальних шляхів або попадає в лімфатичні залози. Деяка кількість пилу може поступово накопичуватися в альвеолах, порушуючи їхні функції. У людей, які постійно мешкають в умовах пилової атмосфери, спостерігаються фіброзні зміни в легенях. Шкідливість пилу залежить від його кількості, тривалості дії і хімічного складу. Складниками пилу можуть бути отруйні речовини, наприклад, їдкі натр і калі, їдке вапно, які, потрапляючи на слизову оболонку, утворюючи луги. Пил, який містить миш'як, ртуть, свинець, також може спричинити отруєння. Свинцевий пил може накопичуватися в організмі, змінювати склад крові і кісткового мозку, викликати м'язову слабкість і параліч Променевого нерва, свинцеві кольки та енцефалопатію (дистрофічні зміни головного мозку), ураження печінки і норок. Ртуть просякає в мозок, руйнує нервову систему, послаблює розумові здібності, прискорює старіння. Пилові частинки, які знаходяться в повітрі, можуть викликати алергічні захворювання. Алергенами є, зокрема, волосся, піря, квітковий пилок, борошно, тютюн, бактерії і дріжджі. Пил може впливати на здоров'я людини непрямим шляхом. Так, частинки пилу, перебуваючи у завислому стані і слугуючи ядрами конденсації для вологи, спричиняють утворенню туманів. Пил і тумани, поглинаючи значну частину сонячної радіації, погіршують світловий клімат населених місць. Пил, який осаджується на зовнішній поверхні віконого скла, погіршує природне освітлення житла. Мікроорганізми потрапляють в атмосферне повітря зґрунтовим пилом, з яким вони можуть поширюватися на великі відстані. Кількість їх залежить від запиленості повітря Найстійкішими до впливу факторів навколишнього серодовища є збудники правця, газової гангрени, ботулізму, а також яйця гельмінтів. Взимку, коли грунт вкритий снігом, кількість їх зменшується.. Серед патогенних бактерій і вірусів, які знаходяться в повітрі, особливо небезпечні збудники грипу, кору, скарлатини, туберкульозу. Частина цих мікроорганізмів гине внаслідок висушування і дії ультрафіолетового випромінювання, тому більш небезпечним, порівняно з відкритим повітрям є, є повітря житлових та інших приміщень (інфекційні лікарні, хірургічні відділення тощо). Для попередження бактеріального забруднення повітря у приміщенні потрібні правильний і достатній повітрообмін, вологе прибирання, а також дезінфекція повітря за допомогою хімічних препаратівв і опромінювання бактерицидними лампами (БУВ-15, БУВ-30). Ці лампи не повинні чинити прямого впливу на очі людей, тому їх встановлюють у прорізі дверей. Працюють вони 2—3 год на добу. З метою профілактики аерогенних інфекцій здійснюють систематичний мікробіологічний контроль повітря приміщень, виявляють джерела його бактеріального забруднення. Об'єктами такого дослідження є лікарні, дитячі комбінати, аптеки, а також місця, які відвідує багато людей,— кінотеатри, будинки відпочинку, концертні зали, палаци спорту. Повітря житлових помешкань вважається чистим, якщо в 1 м3 його виявляють не більше 1500 мікроорганізмів, забрудненим — якщо їх число досягає 2500. В операційних і перев'язочних загальна кількість мікроорганізмів у повітрі до роботи не повинна перевищувати відповідно 500 і 750, після роботи— 1000 і 1500. Патогенна кокова флора не повинна виявлятися у 250 м3 повітря. В інших лікарських приміщеннях повітря вважають чистим, якщо виявляють не більше 3500 мікроорганізмів в 1 м3 влітку і не більше 5000 взимку. В разі виявлення патогенних мікроорганізмів повітря вважають забрудненим і епідеміологічно небезпечним. Забруднення повітря газоподібними речовинами відбувається в процесі розпаду органічних азотовмісних речовин (аміак) і в результаті гниття речовин, що містять білок (сірководень). Найзабрудненіше повітря у великих промислових районах. Основними забруднювачами є промислові підприємства, котельні, ТЕЦ, залізничний і автомобільний транспорт. |
