ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Етапи проблемного навчання.

1 2 3 45

1. Створення проблемної ситуації.

2. Аналіз і формування проблеми.

3. Висунення гіпотез.

59. Методи і форми контролю успішності студентів

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни використовують різні методи і форми контролю.

Методи контролю. Найпоширенішими методами контролю є: усний контроль, письмовий, тестовий, графічний, програмований контроль, практична перевірка, а також методи самоконтролю і самооцінки.

Усний контроль (усне опитування).

Письмовий контроль.

Тестовий (англ. test - іспит, випробування, дослід) контроль.

Графічний контроль.

Програмований контроль.

Практична перевірка.

Метод самоконтролю. Його суттю є усвідомлене регулювання студентом своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим завданням, вимогам, нормам, правилам, зразкам.

Метод самооцінки. Передбачає він критичне ставлення студента до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнутих результатів.

Індивідуальна перевірка. Стосується вона конкретних студентів і має на меті з'ясування рівня засвоєння студентом певних знань, умінь і навичок, рівня формування професійних рис, а також визначення напрямів роботи. Наприклад» індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь студента на оцінку.

Фронтальна перевірка. Ця форма контролю спрямована на з'ясування рівня засвоєння студентами програмного матеріалу за порівняно короткий час. Вона передбачає короткі відповіді з місця на короткі запитання

Заліки є підсумковою формою перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних робіт, засвоєння матеріалу семінарських занять, результатів практики, їх переважно проводять як співбесіди без білетів і оцінок.

Іспити складають за екзаменаційними білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач ознайомлює студентів з ними. Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом вивчення курсу.

Курсові роботи студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями. Захист курсових робіт сприяє зростанню самостійності студентів у їхній науковій роботі, а також формуванню їх як майбутніх спеціалістів.

Дипломний проект (робота) як форма перевірки має свої особливості. Випускник розв'язує конкретне виробниче завдання (дипломний проект) або досліджує і узагальнює певну наукову чи науково-практичну проблему (дипломна робота).

Державні іспити є перевіркою підготовки випускника і його формування як фахівця. Методика ведення державного іспиту сприяє виконанню завдання завершального контролю.

60.Мета і завдання виховання у ВНЗ

Виховання - процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, зумовленого законами суспільного розвитку, дією об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Об'єкт виховання - процес формування особистості разом з її ставленням до суспільства, себе й інших людей, до праці.

Предмет виховання - специфічні для виховання проблеми та явища: закономірності й принципи, зміст, технології, методи, прийоми та форми, спрямовані на реалізацію мети й завдань виховання.

Виховання - цілеспрямований процес формування особистості; він має свою внутрішню логіку і його можна визначити у вигляді функцій, які послідовно реалізують.

Мета виховання - те, до чого прагне виховання. Метою виховання в педагогіці традиційно вважають остаточний результат формування особистості.

Меті виховання підпорядковано все: зміст, організація, форми і методи. Тому проблема мети виховання є важливою в педагогіці.

Виокремлюють загальну та індивідуальну мету виховання.

Загальна мета виявляє якості, які потрібно сформовані у всіх людей, а індивідуальна - те, що стосується виховання окремої людини. Прогресивна педагогіка передбачає єдність загальної та індивідуальної мети.

Національне виховання - історично зумовлена і створена в народі сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності молодого покоління, у процесі якої засвоюють духовну і матеріальну культуру нації, формується національна свідомість і досягають духовної єдності поколінь.

Завдання національного виховання:

■ формувати національну самосвідомості, любов до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

■ виховувати повагу до Конституції, законодавства України, державної символіки формування правової культури;

Розумове виховання - цілеспрямоване й систематичне управління розвитком розуму і пізнавальних здібностей через пробудження зацікавлення та інтелектуальної діяльності, озброєння знаннями, методами їх набуття і використання на практиці, розвиток культури розумової праці.

Моральне виховання - виховна діяльність вищого навчального закладу, спрямована на формування у студентів стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності. У письмовій традиції людства основні постулати моральної поведінки людини представлено в Біблії та Корані.

Трудове виховання - цілеспрямований процес формування творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря своєї Батьківщини і під впливом соціального середовища, і в процесі трудового навчання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та вмінь професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин, гордості за свою професію.

Антинаркогенне виховання студентів — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків),

Отже, виховання студентів - процес творчий, зорієнтований на проблеми, пов'язані зі специфікою вищого навчального закладу, на особливості регіону.

62. Основні напрями виховання студентів.

Система актуальних виховних завдань розкривається через конкретні характеристики основних напрямів виховання.

Завдання національного виховання:

■ забезпечувати єдність поколінь, виховувати повагу до батьків, рідного народу;

Завдання розумового виховання:

■ розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, культури мислення, раціональної організації навчальної праці;

■ формування культури навчальної й інтелектуальної праці;

Завдання морального виховання:

■ виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, самодисципліни, працелюбності;

■ накопичення морального досвіду й знань про правила суспільної поведінки (у родині, на вулиці, у школі й інших громадських місцях);

Естетичне виховання - цілеспрямоване формування естетичних смаків та ідеалів особистості, розвиток її здібностей естетичного сприймання явищ дійсності і предметів мистецтва, а також до самостійної творчості в галузі мистецтва.

Завдання естетичного виховання:

формування системи знань про світову культуру й мистецтво;

Фізичне виховання - цілеспрямоване й систематичне управління формуванням фізичного і психічного здоров'я особистості.

Завдання фізичного виховання:

• формування позитивного ставлення до здорового способу життя;

■ виховання відповідального ставлення до зміцнення свого здоров'я;

Екологічне виховання - педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Економічне виховання спрямоване на вироблення у студентів економічного мислення, бережливого ставлення до індивідуальної, колективної і суспільної власності, умінь застосовувати здобуті економічні знання у повсякденному житті та діяльності.

Правове виховання - виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки.

63. Роль і функції куратора академічної групи

Кураторство студентської академічної групи є однією з основних форм участі викладацького складу університету в навчально-виховній роботі серед студентів, наданні молоді допомоги в адаптації до нових умов навчання й життя. Організаторська функція полягає в ініціюванні куратором виховних заходів, стимуляції та мотивації, організації та контролі навчальної діяльності студентів.

Координаційна функція куратора ВНЗ - це узгодження діяльності групи із деканатом, кафедрами, ректоратом.

Соціально-спрямовувальна функція має на меті скеровувати виховні заходи на формування наукового світогляду студентів, професійних якостей та активної життєвої позиції.

Основна мета роботи куратора полягає у створенні педагогічних та організаційних умов для саморозвитку особистості студента, вихо-вання культурних, висококваліфікованих фахівців із урахуванням їхніх психологічних особливостей.

64. Система формування суб’єкт –субєктних відносин

Суб’єктна позиція у навчальній діяльності: навчання – моя особиста справа. Стати суб’єктом можна, якщо навчання розгортається як власна, цілеспрямована діяльність, регульована учнем.

Нова позиція вчителя у навчальному процесі, що стає суб’єкт-суб’єктним, оскільки в ньому пов’язані спільною діяльністю учень і вчитель. Ця діяльність передбачає професійну роботу вчителя і навчально-пізнавальну – учня.

Суб’єктна позиція не обмежується уроками (виховна робота в школі й поза школою).

Вчитель – також суб’єкт власної діяльності.

Освітнє середовище підтримує суб’єктну позицію.

Спрямування розвитку освіти відбувається за допомогою такої форми діяльності, як управління. Поняття «управління» багатогранне, ємнісне і певній мірі універсальне. Воно охоплює біологічні процеси, соціальне життя, механізми тощо.

65. Організація і керівництво НДРС.

науково-дослідну роботу студентів

Організація НДРС має поєднувати провідну роль науково-педагогічних працівників у плануванні та методичному керівництві НДРС із максимальною самостійністю тих, хто навчається, під час безпосереднього проведення наукових досліджень, підготовці масових заходів у сфері НДРС (День науки, конференції, конкурси, олімпіади тощо) й інформаційно-просвітницькій роботі.

НДРС є продовженням та поглибленням навчального процесу й організовується безпосередньо на кафедрах. Керівництво НДРС здійснюють науково-педагогічні працівники.

До НДРС залучаються студенти як денної та заочної форм протягом усього терміну їхнього навчання, які виконують навчальний план і виявляють схильність та здібності до поглибленого вивчення науки, а також творчої роботи. Завдяки НДРС здійснюється забезпечення такої послідовності: студент-відмінник – обдарований магістр – талановитий аспірант – видатний науковець.

Кафедра обговорює, затверджує плани та звіти роботи наукових гуртків, проблемних груп, рекомендує студентські наукові праці на конкурси, наукові конференції.

Загальне керівництво НДРС здійснюється ректором ВНЗ та проректором із наукової роботи, в інститутах – керівниками, на факультетах – деканами, на кафедрах – завідувачами кафедр. У кожному структурному підрозділі визначаються відповідальні за НДРС.

Керівниками наукових робіт призначаються провідні викладачі кафедр із науковими ступенями та вченими званнями. В окремих випадках керівництво НДРС може здійснюватись аспірантами.

66. Організаційно-педагогічна і науково-методична діяльність вузівської кафедри.

Кафедра – це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та виховну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Наукова діяльність кафедри – це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання та використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Основою наукової діяльності є наукова робота, а саме, дослідження з метою одержання наукового результату, що містить нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Кафедра є первинним осередком організації педагогічного процесу у вищій школі, носієм самого духу вищої освіти. Загальні традиції формування кафедри як базової ланки вищої школи є, безумовно позитивним чинником, котрий благодійно впливає на навчально-методичний, науковий, виховний процес у ВНЗ.

Метою наукової діяльності кафедри є створення, накопичення та використання наукових розробок у процесі підготовки фахівців та забезпечення реалізації державної політики у сфері науки, науково-дослідної та інноваційної діяльності в Україні.

67. Управління навчальним процесом у вищому закладі освіти.

Основним завданням навчального процесу ( від лат. "рrocesus" - просування вперед) у вищій школі є цілеспрямована і планомірна підготовка майбутніх фахівців різного профілю до творчої життєдіяльності у сучасному суспільстві. Навчальний процес у вищій школі - це система організації навчально - виховної діяльності, в основу якої покладено органічну єдність і взаємозв'язок викладання (діяльність викладача) і учіння (діяльність студента), спрямованих на досягнення цілей навчання, розвитку особистості студента, його підготовки до професійної діяльності. За висловом відомого дидакта, академіка Ю.К. Бабанського: "Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у ході якої розв'язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку особистості". У процесі навчання відбувається передача накопиченого попередніми поколіннями соціального досвіду і його трансформація. Навчання таким чином постає окремим, специфічним видом суспільної діяльності, перетворюється у засіб передачі соціального досвіду. Єдність викладання і учіння є об'єктивною характеристикою навчального процесу у вищій школі, адже у процесі навчання у вищій школі беруть участь два діючі суб'єкти: викладач, діяльність якого спрямована на управління навчально - пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання, та студенти, які в процесі учіння засвоюють знання, уміння та навички, регламентовані навчальними планами та програмами

68. форми методичної роботи у вищій школі

З метою підвищення професійної майстерності викладачів у вищих навчальних закладах використовують різноманітні форми методичної роботи:

а) науково-практичні конференції викладачів щодо проблем реалізації концепції неперервної професійної освіти, науково-методичних засад підготовки фахівців;

б) загальні конференції педагогічних працівників вищої школи, де обговорюється стан навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, на факультетах, а також перспективи розвитку фахових спеціальностей;

в) засідання вченої ради закладу, на яких детально аналізують рівень професійної підготовки студентів, стан навчально-виховної роботи на факультетах, обговорюють та затверджують перспективний план роботи вищого навчального закладу за окремими проблемами (наприклад, науково-дослідна робота студентів, методична робота з викладачами та ін.), а також розглядають досвід роботи кафедр, факультетів щодо впровадження нових технологій навчання студентів;

г) методичні семінари;

ґ) виробничі наради, на яких ректорат інформує про стан навчально-виховної роботи, результати сесій або про необхідність вживання заходів щодо професійної підготовки студентів;

д) засідання кафедр, на яких обговорюють результати роботи викладачів щодо вдосконалення навчально-виховної роботи зі студентами;

е) інструктивно-методичні наради, які проводяться деканатами факультетів;

є) індивідуальна самоосвітня робота викладача вищої школи;

ж) індивідуальні та групові консультації із завідувачами кафедр та викладачами з реалізації управлінських функцій або для надання конкретної методичної допомоги кафедрам з питань планування роботи, визначення змісту, форм наукової, організаційно-методичної роботи.

69. Навчальний план, навчальна програма і підручник вищої школи

На основі освітньо-професійної програми вищі навчальні заклади розробляють навчальний план і робочі навчальні програми дисциплін, які є нормативними документами вищого навчального закладу.

Навчальний план - документ, складений вищим навчальним закладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення поточного й підсумкового контролю.

У навчальному плані відображено також обсяг часу, передбаченого на самостійну роботу. Він розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого закладу освіти.

Навчальна програма - документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів.

Відповідно до сучасних вимог у навчальній програмі повинні бути висвітлені такі аспекти

- формулювання призначення навчального предмета в системі підготовки спеціаліста (визначення провідної функції предмета);

- визначення освітньої, виховної й розвивальної мети, які потрібно реалізовувати в процесі навчання (з урахуванням призначення навчального предмета і вимог кваліфікаційної характеристики);

- визначення складу й структури предмета, розділів з урахуванням провідної функції предмета: основні теми навчального предмета; структурно-логічні зв'язки між предметами; послідовність вивчення навчальних тем на основі встановлених зв'язків;

- визначення вимог до знань і вмінь з кожної теми та рівня їх сформованості;

- планування лабораторних і практичних занять з урахуванням їх головної дидактичної мети - формування професійних і практичних навичок.

Підручник - книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Підручник має забезпечити науковість матеріалу, точність, доступність його викладу, чіткість формулювань, правил, законів, ідей, правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами. Складовими підручника є два компоненти: текстовий, який містить основний, додатковий і пояснювальний тексти, і позатекстовий, до якого належать: апарат організації засвоєння (запитання, завдання); інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язання задач і прикладів); ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти тощо); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

70. нормативно-правова база організації навчального процессу

Організація та здійснення навчального процесу у ВНЗ України базується на Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», державних стандартах вищої освіти і регламентується «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»

Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.

Стандарти вищої освіти – це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Систему стандартів вищої освіти України складають державний стандарт вищої освіти (ДСВОУ), галузеві стандарти (ГСВОУ) та стандарти вищої освіти ВНЗ «СВО ВНЗ»

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей особи, що повинна формуватися в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технології, культури та мистецтва

Навчальний план – це нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їхнього вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації, навчальні та виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і підсумкового контролю. У навчальному плані відображається також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів (СРС).

Навчання студентів здійснюється за індивідуальним навчальним планом.

Індивідуальний навчальний план студента – це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог ОПП відповідного рівня підготовки та з урахуванням його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб. Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та вибіркові навчальні дисципліни,

1 2 3 45