 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Скандинавське суспільство до ІХ ст.(РОМА КЛЮЧНИК)
Починаючи з IX ст., переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот та вели жваву торгівлю з країнами Середземномор'я. Деякі міста славшійся окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція - виробами зі скла.
Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. На межі XI—XII ст. у містах Північної та Середньої Італії одноосібне правління поступилося незалежним комунам, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік.
Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніпіі з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом. правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвасебри), торгівці й ремісники (поиолапи), підмайстри та наймані робітники (плебс).ленням якісного сукна, Венеція - виробами зі скла.
У Західній Європі розвивалися зовнішня морська і внутрішня сухопутна торгівля. Вже в XI—XII ст. визначилися її центри — Венеція, Генуя, Піза. Північноіталійські купці витіснили з середземноморських торгових шляхів візантійців і арабів. З портів Близького Сходу європейці привозили товари Індії, Китаю, Сирії та інших азіатських країн.
http://pidruchniki.ws/15840720/istoriya/istorichne_dzhereloznavstvo_-_kalakura_yas
Після розпаду Каролінгзької імперії у 843р. під владою останніх Каролінгів у Франції залишилися Нейстрія і північно-західна частина колишньої Бургундії-герцогство Бургундія. Протягом Х ст. йшла боротьба за корону між графами Паризькими(Робертінами) і останніми Каролінгами. Законним спадкоємцем французького престолу був брат Лотаря - Карл, герцог Нижньої Лотарингії; але французькі феодали 981р.на з’їзді у Сенлісі обрали королем Гуго Капета(987 – 996). У Х ст. країна здобула своє теперішнє ім'я. Вона стала називатися Францією (по найменуванню області навколо Парижа - Іль-де-Франс). Землі Капетингів (королівський домен) зосереджувалися навколо Парижа і Орлеана. На схід від них лежало графство Шампань, на південний схід - герцогство Бургундське. По середній і нижній течії Луари були розташовані графства Блуа, Турень і Анжу; дещо південніше Луари - Пуату. Гуго Капет, намагаючись перетягнути на свою сторону великих феодалів,узаконив спадковість їх ленів. Незважаючи на це, герцога Карла все одно підтримали феодали земель, розташованих на південь від Луари. Вони допомогли йому зайняти Лан, який був столицею останніх Каролінгів. У відповідь Гуго укріпив оборону північно-західних міст, декларуючи необхідність захисту від вікінгів, та знову повернув столицю у Париж. Ряд дослідників пов’язують з Гуго Капетом „феодальну революцію”, тобто масову заміну бенефіцій на феоди, яка, на їх думку, привела до зростання чисельності населення, збільшення обсягів виробництва та підняття продуктивності праці. Політика Гуго Капета, який шукав підтримки у своїх васалів і намагався завоювати їх щедрістю, прискорила процеси феодалізації. Тримаючи бенефіції, які потім переходили в інші руки, їх власники не були зацікавлені у перспективах того чи іншого господарства. Їх цікавила можливість миттєвої та максимальної віддачі від отриманих територій. Наступний французький король Роберт ІІ Благочестивий (971-1031) крім проблем з власними васалами зіткнувся з відвертим тиском з боку Німецького королівства. Роберт був одружений з двоюрідною сестрою Бертою, дочкою Конрада, короля Провансу. Папа Григорій V (996-999) оголосив шлюб французького короля недійсним і наложив на нього семирічне покаяння. Роберт ІІ відмовився підпорядкуватися папському рішенню. Тоді папа відлучив короля від церкви. Наступним папою Сильвестром ІІ (999-1003) став Герберт Аквілакський,який свого часу він сприяв обранню Гуго Капета королем Франції та навчав його сина, не збирався знімати відлучення з короля. Роберт ІІ розвівся з Бертою та одружився з Констанцією, дочкою графа Тулузького. Для нього стратегічно важливим був південний регіон, тому альнс з потужним графом Тулузи мав компенсувати втрати від розводу. Уже у 1015 р. король Роберт ІІ віддав герцогство Бургундію своєму синові Генріху, якого у 1027 р. по смерті старшого сина проголосив наступником. Але утвердитися королю Генріху І (1031-1060) було нелегко. Доводилося іти на значні поступки васалам,зокрема норманським герцогам. Найбільше загрожувала Генріху І можливість перетворення на васала імперії. Очевидно, що останнє привело короля до шлюбу з Анною Ярославною (1032 – після 1075), дочкою великого князя Русі Ярослава Мудрого. У Анни i Генрiха було троє синiв: Фiлiп, Роберт та Гуго. Досить довге правлiння старшого сина Анни Фiлiпа I (1060-1108), однак, не стало для Францiї перiодом укрiплення королiвської влади. Перший період регеншою була королева. Самостійне правління Філіппа І також не можна вважати надто успішним. Він навіть спокійно момент, коли його номінальний васал герцог Нормандії завоював Англію і став королем. Лише раз він очолив військо, пробуючи втрутитися у боротьбу у Фландрії, але цей похід завершився поразкою у битві при Касселі (1071). Філіпп І наповнював свою скарбницю, широко використовуючи своє право інвенститури. Він брав плату з поставлених прелатів аж поки папа Григорій VII не став звинувачувати короля у симонії, тобто продажі церковних посад. Відлучення від церкви, яким грозив папа, так і не був об’явлений, а інвеститура залишилася у Франції за королівською владою. Але 1094 р. він був відлучений від церкви за самовільний розвід з першою дружиною Бертою Голландською та одруженням з Бертрадою, графинею Анжуйською.
Отже,слід сказати, що селянське населення феодальної вотчини не було єдиним за своїм походженням і за правовим статусом. Можна виділити 3 основні групи селян: колони ( соloni , ingénui ) Літи (lidi , liti) |
