ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Класифікація хвороб рослин.

1 23

Сучасна класифікація хвороб базується на певних принципах, основними з яких етіологічний. Ця класифікація поділяє хвороби, в залежності від причин, на дві групи - інфекційні й неінфекційні[20].

Інфекційні хвороби викликають різні збудники - патогени. Загальна ознака інфекційних захворювань - можливість передаватися від однієї рослини до іншої. Інфекційні хвороби поділяють на такі групи:

I. мікози - хвороби, що викликаються грибками. Це багаточисленна група захворювань із різною симптоматикою і динамікою розвитку;

II. бактеріози - хвороби, викликані бактеріями. Бактеріози, зазвичай, пов'язані із ураженням судинної системи;

III. актиномікози - захворювання, пов'язані із ураженням рослин актиноміцетами. Поширені значно рідше, ніж мікози і бактеріози;

IV. вірози - численна група хвороб, що викликаються вірусами. Проявляютьсяу вигляді карликовості, деформації, мозаїк. У багаторічних рослин носять хронічний характер;

V. віроідози - хвороби, викликані віроідами. Ця група збудників виявлена порівняно недавно, відрізняється від вірусів відсутністю білкового компонента, підвищеною агресивністю і вірулентністю. Діагностика часто ускладена. Дають близьку до вірозів симптоматику;

VI. мікоплазмози - збудниками цієї групи хвороб є мікоплазми - прокаріоти, які мають, на відміну бактерій, клітинну стінку та здатні довільно змінювати форму і товщину, витягуючись у досить тонкі нитки. Завдяки такій здібності мікоплазми проходять через бактеріальні фільтри і порівняно довго ототожнювалися з вірусами;

VII. хвороби, викликані квітковими паразитами.

Неінфекційні хвороби з’являються у результаті несприятливих для рослин умов вегетації і нездатні передаватися від рослини до рослини. Класифікація розрізняє хвороби, які викликані:

a. несприятливими метеорологічними умовами - зниженими або підвищеними температурами, посухою, перезволоженням тощо;

b. несприятливими грунтовими умовами - реакцією середовища, наявністю токсичних для рослин речовин, неоптимальним механічним складом та іншими відхиленнями від оптимуму;

c. несприятливими умовами мінерального харчування - захворювання, тісно пов'язані з грунтовими умовами, але виділені в окрему групу у зв'язку з специфікою етіології і симптоматики. Пов'язані з голодуванням рослин у відношенні різних елементів і входить у предмет вивчення агрохімії;

d. застосуванням пестицидів(ятрогенні хвороби).

Існує й низка допоміжних класифікацій, заснованих на наступних параметрах:

ü за рівнем локалізації хвороби - місцеві (локальні) і спільні (дифузійні). Неінфекційні хвороби, зазвичай, загальні; інфекційні - місцеві (іржа, борошниста роса), і загальні (фітофтороз);

ü за тривалістю розвитку - гострі (протікають протягом одного періоду вегетації) і хронічні (розвиваються протягом кількох років, зазвичай, на багаторічних рослинах);

ü за здатністю уражати рослини у певній фазі розвитку - хвороби сходів, хвороби розплідників (в садівництві), хвороби дорослих рослин;

ü за ураженими органами - хвороби коренів, хвороби стебел, хвороби листків тощо;

ü за ураженням груп культур - хвороби злаків, хвороби картоплі, хвороби овочевих культур, хвороби плодових культур тощо.

Якщо для загальної фітопатології основною є перша (етіологічна) класифікація, то для сільського господарства - остання.

В.А. Чулкіною та іншими (1987 р.) запропонований принципово новий підхід до класифікації хвороб за способом передачі й поширення інфекції - епіфітотіологічна класифікація. Відповідно до цієї класифікації всі хвороби об'єднують у чотири групи, кожна з яких включає кілька підгруп.

1. Грунтові (кореневі) інфекції. Головне значення в циклі розвитку збудника і зараження рослин мають грунт і рослинні залишки, де збудники зберігаються. Виділяються грунтово - насіннєві інфекції, грунтово – повітряні, грунтово–повітряно–насіннєві.

2. Повітряно - крапельні (листково - стебельні) інфекції. Особливість захворювань - сезонна передача збудників повітряними течіями і краплями дощу: повітряні інфекції (іржа, борошниста роса); крапельно-повітряні (септоріози смородини, груші, антракнози смородини, малини,

винограду та інших.); повітряно-насіннєві (сітчаста плямистість ячменю, кутаста плямистість огірків та інших.); крапельно-насіннєві (бактеріальний рак томатів та інших.).

3. Насіннєві інфекції. Особливість збудників - пряма їх передача від батьківських рослин до дочірніх через посівний матеріал: типові насіннєві інфекції (сажка пшениці); контактно-насіннєві (тверда сажка жита, вівса).

4. Трансмісивні інфекції. Особливість - сезонний характер передачі переносниками, переважно вірусні інфекції: типові трансмісивні інфекції (махровість смородини та інших.); трансмісивно-насіннєві (мозаїка цибулі і ін.); трансмісивно-контактні (смугаста мозаїка злаків); трансмісивно-контактно-насіннєві (мозаїчне закручування листків картоплі)[24].

Отже, згідно даного етіологічного принципу виділяють інфекційні і неінфекційні хвороби. Існує також низка допоміжних класифікацій. За способом передачі й поширення інфекції виділяють чотири групи хвороб: грунтові, повітряно – крапельні, насіннєві та трансмісивні інфекції

Симптоми хвороб рослин

Розвиток патологічного процесу супроводжується появою на рослині симптомів хвороби. Усе розмаїття симптомів можна розділити на кілька типів хвороб[20].

1.В’янення. Відбувається внаслідок ураження кореневої і провідної систем. Залежно від масштабів ураження в'яне вся рослина чи (рідше) - окремі її органи.

2.Гниль - це розм'якшення і руйнування тканин з перетворенням в аморфну масу. Найчастіше спостерігається у бічних частин рослин, багатих водою і запасними речовинами, особливо у стані спокою. Розрізняють мокру, суху і тверду гниль.

Мокра гниль виникає під час розпаду тканин з руйнуванням вмісту клітин, суха виникає при руйнуванні міжклітинної речовини і оболонок клітин, бідних водою. У цьому випадку тканини втрачають структуру і перетворюються на порошкоподібну чи волокнисту масу. При твердих гнилях клітини відмирають, але тканини не руйнуються.

3. Плямистості. Є результатом некрозів і проявляються у вигляді ділянок відмерлої тканини на уражених органах. Плями істотно варіюють кольором і формою, але найбільш поширені округлі.

Плямистості, можуть бути викликані двома причинами: перша - відмирання тканини внаслідок накопичення продуктів обміну збудника, друга - відмирання клітин в результаті захисної реакції рослини .

Іноді в самостійний тип виділяють такі прояви плямистостей, як хлорози та мозаїки - великі чи місцеві посвітління і пожовтіння листків, пов'язані з порушенням їх пігментації внаслідок недостатнього харчування або вірусної інфекції.

Часто до плямистостей відносять паршу - розтріскування уражених ділянок покривної тканини.

4. Нальоти. Спостерігаються на поверхні листків, де є міцелій і спори гриба. Характерний приклад - борошниста роса.

5. Нарости чи пухлини - розростання ураженої тканини під впливом збудника хвороби в різних органах, зазвичай, підземних. З'являються внаслідок гіпертрофії, гіперплазії чи одночасного їх перебігу.

6. Деформації - зміни форми ураженого органу. Можливі скручування, зморшкуватість, нитковидні листки, махровість квіток, потворність плодів. Причина - порушення надходження поживних речовин чи відпливу ассимілянтів, нерівномірний ріст різних тканин органу. Спостерігаються при деяких неінфекційних, вірусних захворюваннях, ураженнях аскоміцетами порядку Тафринові.

7. Пустули - скупчення спороносів гриба, характерні для іржастих грибів. Часто пустули об'єднують із виразками - симптомами антракнозів.

8. Муміфікація. Полягає в тому, що тканина ураженого органу пронизується міцелієм гриба, темніє, зсихається, стає щільною, і на її місці виникає склероцій. Характерний приклад муміфікації - ріжки злаків.

Отже, розвиток хвороб супроводжується появою на рослині певних симптомів. Обмежена кількість симптомів хвороб свідчить про їх конвергенції. Різні захворювання виявлятися аналогічно, для діагностики хвороб недостатньо вивчення їх зовнішніх ознак. Остаточний діагноз ставиться за допомогою певного набору методів - мікроскопічного, біологічного, серологічного, індикаторного та інших.

1 23