ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Фізіологічні основи вирощування плодово – ягідних культур

12 3

Вступ

Хвороба - це порушення нормального обміну речовин клітин, органів та всього організму рослини під впливом фітопатогена чи несприятливих умов. Патологічний процес - це зміни у життєдіяльності рослин у результаті дії хвороби, супроводжуються характерними порушеннями фізіологічних функцій її органів.

Хвору рослину слід розглядати як особливу біологічну систему, де відбуваєтьсяя ріст та розвиток двох організмів - рослини та патогена. Провідна роль в їхніх взаєминах належить патогену, що проникає у клітини рослини, порушує їх цілісність, споживає живильні речовини, переміщується по окремих органах, впливає на клітини рослини продуктами свого метаболізму. Натомість, рослина певним чином впливає на патоген як середовище його існування. Після зараження патоген адаптується до цього середовища, у результаті під впливом зовнішніх чинників виникає самостійний біологічний комплекс "рослина - патоген" зі специфічними закономірностями розвитку.

Усі порушення процесу нормальної життєдіяльності хворої рослини виявляються як патоморфологічні і патофізіологічні зміни.

Патоморфологічні зміни - це порушення росту, зміна форми рослини чи окремих органів, що може проявлятись як некроз, антракноз, склеротинізація, мацерація тканин тощо. Патофізіологічні зміни, тобто фізіологічні і біохімічні зміни, які виникають під впливом патогена, виявляються у порушеннях водного режиму, фотосинтезу, дихання, діяльності ферментів, вуглеводного і білкового обміну.

Патологічні процеси, порушуючи нормальний обмін речовин організму рослини, викликають відхилення у його зростанні й розвитку й у кінцевому підсумку - зниження врожаю.

Оскільки вирощування плодово – ягідних культур є важливим приорітетом у забезпеченні населення продуктами харчування, а хвороби викликають погіршення росту і розвитку, вивчення даної теми є актуальним і своєчасним.

Мета роботи: проаналізувати і дослідити видовий склад рослинних патогенів на прикладі агробіостанції урочища “Ялівщина” та запропонувати практичні методи боротьби з ними.

Об’єкт дослідження: вплив патогенних організмів на рослини.

Предмет дослідження: хвороби плодово – ягідних культур.

Завдання роботи:

1) Проаналізувати особливості вирощування плодово – ягідних культур агробіостанції ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка (урочище “Ялівщина”) та розглянути особливості їх класифікації;

2) охарактеризувати рослинний імунітет та способи боротьби з збудниками хвороб;

3) розглянути симптоматику та класифікацію захворювань рослин;

4) дослідити та охарактеризувати хвороби плодово – ягідних культур агробіостанції ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка;

5) проаналізувати методи боротьби з захворюваннями рослин та визначити найдоцільніші і найефективніші.

Розділ I. Біоморфологічні особливості плодово – ягідних культур

Фізіологічні основи вирощування плодово – ягідних культур

Агробіостанція ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка знаходиться в урочищі “Ялівщина” м. Чернігова в умовах достатнього зволоження, освітлення, комфортного теплового режиму.

У цілому клімат міста, розташованого в північній частині України, є помірно континентальним з нетривалою помірно-м'якою зимою (середня температура січня -7 ° С) і теплим тривалим літом (середня температура липня +19 ° С). Середня кількість опадів теплого періоду - 359 мм., холодного - 180 мм.

На території АБС переважають середньопідзолисті та супіщані ґрунти.

З урахуванням особливостей ґрунту на агробіостанції вирощуються наступні плодово – ягідні культури: яблуня, хеномелес, черешня, суниці садові, малина, чорна смородина, виноград, калина, шипшина, барбарис, полуниця.

1. Яблуня домашня (Malus domestica Borkh.). Вид, який досить добре переносить несприятливі умови вирощування: витримує довгочасні засухи, деякий надлишок вологи, але не терпить близького стояння грунтової води і засолених грунтів. Морозостійкість висока: надземна частина дерева витримує морози до -30 -35 градусів. Висаджувати яблуні необхідно на відкритих, але тихих місцях, де можна максимально поєднувати сонячне тепло і прохолодний вітер, але не протяги. Яблуні повинні бути посаджені далеко від будівлі і на граничній відстані від інших дерев.

2.Хеномелес японський (Chaenomeles japonica Nacai).Для даної культури характерна висока посухостійкість і її без вагань можна розміщувати на відкритих сонячних місцях, але в північних районах краще захищати від сильних морозних вітрів, розміщувати на південно-східних або південно-західних схилах, поруч з будівлями, тільки не в тіні. Культура пластична, може рости і давати врожаї практично на будь-якому грунті, навіть на ділянках з близьким (близько 60 см) заляганням грунтових вод.

3.Черешня (Cerasus avium(L.) Moench).Рекомендується захищати від холодних вітрів. Найбільш сприятливі для неї легкі супіщані або суглинні грунту, досить родючі, з рН 6,57. Черешня дуже теплолюбна і вимоглива до вологості, але не витримує застою вод. Черешню можна саджати на ділянках з близьким рівнем грунтових вод. Світлолюбна культура, в тіні дерева ростуть слабо, витягуються і погано плодоносять.

4. Суниці садові (Fragaria anannassa Duch).Добре ростуть і плодоносять на оптимально зволожених ґрунтах. Чутливі до нестачі вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі, де розміщена основна маса коренів. Разом з тим, коренева система потребує аерованих ґрунтів, вона не витримує перенасичення водою верхнього шару. Оптимальними є піщані ґрунти, добре забезпечені вологою і поживними речовинами.

5.Малина звичайна (Rubus idaeus L.).Не морозостійка і в безсніжні холодні зими у неї часто пошкоджуються пагони та корені. Світлолюбна культура, при нестачі світла відбувається витягування пагонів, які затіняють плодоносні стебла, період їх росту затягується, погіршуються умови підготовки до зимівлі. Малина виділяється серед ягідників високою чутливістю до нестачі вологи, що пояснюється неглибоким заляганням кореневої системи і великою листовою поверхнею, яка випаровує багато води. Вимоглива до грунтів та їх родючості. Розміщувати плантації малини краще на легких за механічним складом і достатньо родючих грунтах. Кращими є сірі опідзолені, чорноземні, дерново-підзолисті та буроземні грунти середньої щільності легкосуглинкового та супіщаного механічного складу.

6.Смородина чорна (Ribes nigrum L.). Може рости на різних ґрунтах, але найкраще для неї підходить слабокислий, дуже родючий, з гарною водоутримуючою здатністю ґрунт. У легкі ґрунти необхідно внести велику кількість органічних добрив, а зайво кислі - вапнувати, поки рH не досягне 6,5. Місце треба вибрати таке, де не затримується холодне повітря, і в той же час, укрите від сильних вітрів, які заважають комахам-запильникам. Смородина чорнм витримує часткове затінення.

7.Виноград культурний (Vitis vinifera L.).Виноград — світлолюбна та теплолюбна культура, його ще називають ягодою сонця. Якщо світла не достатньо, у рослин пригнічується ріст, не визрівають лоза та врожай, знижується морозостійкість, сильно затінені кущы вражаються хворобами і можуть за гинути. Тому для виноградної культури в нашій місцевості необхідно вибирати добре освітлені місця південної та південно-західної експозиції. Виноград зростає на різноманітних за механічним складом ґрунтах: піщаних, лісових, карбонатних. Однак кращими для нього є легкі суглинисті та супіщані, багаті на гумус ґрунти з достатньою вологістю.

8.Калина гордовина (Viburnum lantana L.).Росте на багатих, достатньо зволожених грунтах, кращого розвитку і високої врожайності досягає на відкритій, добре освітленій ділянці. Зимостійка.

9. Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa L.).Зимостійка і здатна витримувати морози до – 35°C. Разом з тим, шипшина дуже світлолюбна і нестача сонячних променів негативно позначається на її стані. Кращим грунтом для шипшини вважається чорнозем, але підходять і сірі лісові грунти. А ось заболочені грунти і місця, де грунтові води залягають занадто високо абсолютно не придатні для вирощування.

10.Барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.). Зимостійкий, до грунту невимогливий, не витримує тривалого перезволоження, світлолюбний, посухо-, пило-, газо-і димостійкий. Добре росте і розвивається на родючих і дренованих, але погано росте на кислих перезволожених, важких грунтах.

11.Суниці лісові (Fragaria vesca Duch). Росте і добре плодоносить на чорноземах, сірих лісових, дерново-підзолистих ґрунтах середньої щільності. Оптимальний варіант - легкосуглинисті і супіщані, які забезпечують хорошу аерацію кореневої системи і утримують вологу в достатній кількості. Рослина успішно витримує низькі температури за наявності снігового покриву взимку. Коли снігу немає, то при температурі нижче -12-16 ° С полуниця частково підмерзає або гине повністю.

12. Аронія чорноплідна (Aronia melanocarpа (Michx) Elliot).Любить

вологий грунт. Нестача вологи позначається на якості плодів. Світлолюбна рослини. Рости в тіні вона буде, але плодоносити – ні.

13. Вишня повстиста (Cerasus tomentosа L.). Невимоглива до грунтів, але надає перевагу сонячним місцям. В тіні і при дощовій погоді в період дозрівання ягоди підгнивають. Набагато морозостійкіша за іншівиди вишень, але під час цвітіння також погано переносить похолодання.

14. Ірга овальнолиста (Amelanchier ovalis Medic).Швидкоросла, невибаглива до умов зростання культура. Можна вирощувати на будь-якому грунті, але садити краще на сонячних місцях. Зимостійка. Витримує морози до мінус 50 ° С, а квіти - до мінус 7 ° С і при цьому зав'язують плоди.

12 3