 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні, тенденція її розвитку
Загальна кримінологічна характеристика злочинності в Україні змушує відмовитися від аналізу ситуаційних коливань її кількісно-якісних показників і зупинитися на основних усталених тенденціях розвитку злочинності за більш ніж 20-ть років незалежності країни. 1.Нестабільність щорічних рівнів зареєстрованої злочинності. З частковим використанням сучасних наукових розробок (А.П. Закалюк, О.Г. Кулик та ін.) щодо динаміки зареєстрованої злочинності в Україні, можна розрізняти 3 головних періоди. Перший період (1993-1995 рр.) свідчить про стрімке зростання зареєстрованої злочинності. За цей період число злочинів збільшилося з 480.478 до 641.860 злочинів, відбулися суттєві зміни у структурі злочинності у бік підвищення рівня тяжких та особливо тяжких злочинів, організованих форм злочинності, бандитизму, насильницької і корисливої насильницької злочинності та ін. Другий період (1996 – 2009рр.) характеризувався тенденцією до переважного зниження кількості зареєстрованих злочинів, що відбувалося нерівномірно. До 2002р. спостерігалося поступове скорочення рівнів зареєстрованої злочинності і склала 450661 злочинів. У 2003р. відбувся сплеск динаміки злочинності до 556351 злочинів. У наступні роки відновилася тенденція до зниження рівнів зареєстрованих злочинів; у 2008р. – 384424 злочинів, у 2009р. – 434678 злочинів (у 2009р.до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення було внесено зміни і криміналізовано викрадення майна на суму, яка перевищує 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто – 60 грн. 50 коп. Саме це призвели до різкого зростання числа зареєстрованих злочинів (О.Г. Кулик). Третій період (2010р. і по сей час) вирізняється спрямованістю динаміки злочинності до неухильного зростання. У 2010р. було обліковано 500 902 злочини, у 2011р. – 515 833 злочина, у 2012р. – 443 665 (тут треба брати до уваги введення у листопаді 2012р. Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим у грудні 2012р. не було обліковано жодного кримінального провадження), у 2013р. – 563 560 злочинів. Зазначені коливання динаміки злочинності пояснюються силою впливу на неї соціальних і правових факторів (погіршення або покращення соціально-економічної ситуації в країні, зміна у соціально-психологічному кліматі суспільства, зростання криміногенного потенціалу, демографічних криз, криміналізація і декриміналізація, збільшення латентності злочинів тощо). 2. Рівень зареєстрованої злочинності не відображає її реальні параметри із-за наявності значної латентної злочинності, яка за різних об'єктивних і суб'єктивних обставин не потрапляє у державну статистичну звітність. Статистична іллюзія викривляє уявлення про дійсний стан кримінальної реальності в країні. 3. При певних коливаннях динаміки окремих злочинних проявів незмінною залишається загальна структура злочинності. Вона носить корисливу, корисливу-насильницьку, насильницьку і наркозалежну спрямованість і мотивацію. Так, у 2013 році обліковано 334 821 злочин проти власності, питома вага яких до всієї злочинності складає майже 60%. Друге і третє місця посідають злочини проти життя та здоров'я особи (обліковано 71749 злочинів) і злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (обліковано 33862 злочина). 4. Поява у структурі злочинності нових видів її злочинних проявів, як-то: організовані форми злочинності, підвищення професіоналізму вчинення злочинів, корупція, злочини у сфері ЕОМ, торгівля людьми, незаконна трансплантація органів або тканин людини, злочинів, учинення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, тероризм та ін. 5. Протягом років 1/3 усіх зареєстрованих злочинів відноситься до тяжких та особливо тяжких. Зокрема, у 2013 році їх питома вага дорівнює 30% у структурі всієї злочинності (обліковано біля 170 тис. злочинів). Розкритя цих злочинів однозначно є незадовільним. 6. «Географія» злочинності залишається без суттєвих змін. У середньому за 20 років 57,9% всіх злочинів реєструється у 8 регіонах України: Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Одеська області, м. Києв. Найменша кількість злочинів реєструється у Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Закарпатській, Тернопільській та Чернівецькій областях. 7. Показовим є те, що у структурі злочинців переважають особи, які не працюють і не навчаються, а також безробітні. Їх питома вага, наприклад, у 2011 році склала 74% до всього контингенту виявлених злочинців. Ця тенденція не покращується. 8. За статтю злочинність має чоловіче обличчя. Питома вага жінок серед виявлених злочинців відносно стабільна і коливається у різні роки від 13,0% до 17,5%.
7. Латентна злочинність: поняття та значення для аналізу злочинності.(І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська) Латентність злочинності - це ознака, яка відображає існування в країні тієї реальної ситуації, коли певна частина злочинності залишається неврахованою. В усіх державах фактична злочинність перевищує ту кількість злочинів, які зареєстровані їх органами. Так було раніше, так є і тепер. У зв'язку з цим практика свідчить про те, що інформація, заснована на статистичному відображенні, має спотворений характер, далеко не завжди відповідає дійсності. За межами обліку залишається латентна (прихована) злочинність, так звана «темна цифра» злочинності. Наявність латентної злочинності визначена насамперед низкою обставин. Це, зокрема: - специфіка окремих видів злочинів, які за способом вчинення передбачають підвищену прихованість, що у свою чергу породжує труднощі їх виявлення; - наявність у суспільстві професійної і особливо організованої злочинності, суб'єкти (учасники) яких ретельно маскують свою злочинну поведінку (злочинну діяльність), максимально додають своїм суспільно небезпечним діянням видимість правомірних; - низький стан правосвідомості окремих верств населення, ухилення їх від своєчасного повідомлення правоохоронних органів про вчинені злочині; - порушення принципів і порядку ведення статистичного обліку; - слабка матеріальна база реєстраційних служб правоохоронної системи; - недотримання режиму законності в діяльності правоохоронних органів та ін. Взагалі наявність латентної злочинності є одним із закономірних проявів феномену злочинності. Повністю ліквідувати латентну злочинність можна тільки разом із самою злочинністю, якщо припустити, що це б трапилося. Латентна злочинність, за деякими міжнародними підрахунками, становить приблизно 60 % від практично вчинених злочинів. А за окремими видами злочинів цей показник коливається ще в більших межах. У структурі латентної злочинності за механізмом її утворення виділяють чотири різновиди. Перший з них охоплює сукупність злочинів, про факт вчинення яких ні правоохоронним органам, ні представникам адміністрації підприємств, установ, ні окремим громадянам нічого невідомо. Про злочинну подію знають тільки винний та його спільники, які, зрозуміло, не зацікавлені у розголошенні відомостей про це. Другий різновид латентної злочинності становить великий масив злочинів, які хоча і відомі посадовим особам, але вони не інформують про них відповідні органи. Серед мотивів, які спонукають їх до цього, можна назвати: прагнення приховати злочин, бо його виявлення може завдати шкоди престижу організації або її керівникам. Третій різновид латентної злочинності іноді позначають терміном «граничні ситуації». Він являє собою групу тих злочинів, інформація про які стала відома правоохоронним органам, але їх конкретний представник помилково, сумлінно помиляючись або не маючи достатньої професійної підготовки, дав неправильну юридичну оцінку діянню, не вбачив у ньому ознак складу злочину, в зв'язку з чим воно опинилося поза статистичним обліком. І нарешті останній різновид латентної злочинності становлять ті злочини, які стали відомі правоохоронним органам, але їх представник з різних міркувань не реєструє їх. Іноді це здійснюється з тим наміром, щоб шляхом маніпуляцій із статистикою створити видимість кримінального благополуччя в районі, області; часом це незаконне приховування вчинених злочинів з корисливою метою або внаслідок іншої особистої зацікавленості. Даний різновид латентної злочинності найбільш шкідливий, оскільки окремі працівники правоохоронних органів, покликані за законом здійснювати надійний і повний статистичний облік злочинності, порушують зазначені вимоги. Тому достовірність статистичних даних про рівень злочинності уже на регіональному рівні часто породжує сумніви. Наявність латентної злочинності здатна викликати серйозні, такі, що заходять далеко, негативні наслідки. Вона створює в певному середовищі: - психологічну обстановку безкарності за суспільно небезпечні діяння; - штовхає злочинців на вчинення нових злочинів; - сприяє формуванню стійких злочинних груп; - сприяє залученню неповнолітніх у злочинну діяльність; - підриває принцип невідворотності покарання; - порушує законність у регіонах країни, погіршує в них моральний клімат; - породжує в людей недовіру до працівників правоохоронної системи, тягне за собою низьку оцінку ефективності їх діяльності. З усього переліченого випливає висновок про те, що зниження латентної злочинності в межах допустимого є актуальною проблемою в країні. Держава, що неспроможна реагувати на «невидиму» злочинність, стає беззахисною перед нею. А тому слід вживати всіляких заходів щодо зниження цього явища. Виявлення латентної злочинності - завдання складне, але все ж його можна вирішувати. Як би вміло не був підготовлений і замаскований злочин, він залишає ті чи інші сліди. Інформація щодо нього повністю не зникає, оскільки будь-який злочин являє собою складну систему дій і вчинків винного до вчинення злочинного акту, в момент і після його вчинення. Усі ці дії і вчинки пов'язані з навколишнім середовищем, залишають свої певні матеріальні та інші інформаційні відбитки, за якими і можливо встановити саму злочинну подію. Теорія і практика знає декілька методів і приписів виявлення латентної злочинності. Серед них слід назвати: - масові опитування населення, анкетування, експертні оцінки, матеріали преси; - вивчення правоохоронними органами річних звітів про господарську діяльність окремих підприємств та організацій; - систематичний контроль за станом статистичного обліку. Реалізація зазначених та інших заходів, безсумнівно, сприятиме достовірності, повноті та надійності даних про обсяг латентної злочинності.
|
