 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Властивості та функції злочинності
Функція (від лат. Functio - виконання, здійснення) в соціології означає «роль, яку виконує певний соціальний інститут або процес по відношенню до цілого». [3] Отже, функції злочинності - це та роль, яку дане явище виконує в суспільстві. Усталена в науці теза про вічне існування злочинності дозволяє говорити про те, що вона виконує свою роль в достатній мірі успішно. Як спосіб вирішення виникаючих у людей проблем, злочинність:
2) актуальна і затребувана, що підтверджується її еволюцією і вдосконаленням; 3) доступна, що підтверджується її поширеністю. Виходячи з цього, злочинність як явище, притаманне виключно людській спільноті, з повною підставою можна розглядати і в якості продукту його культурної еволюції, і елемента культури. Злочинність, по суті, є одна з форм діяльності, яка в силу своєї результативності була відібрана суспільством в процесі його розвитку і закріплена в якості можливого зразка поведінки. Очевидно, що збереження злочинності означає її об'єктивну функціональність; в іншому випадку вона була б елімінована в процесі еволюції суспільства. Зміст функцій злочинності безпосередньо пов'язаний з її соціальними наслідками і проблемами криміногенної детермінації. Враховуючи це, представляється можливим визначити наступні функції злочинності. 1. Злочинність є одним із способів задоволення потреб людини. Очевидно, що за допомогою злочинності людина здатна забезпечити себе матеріально, вирішити сексуальні, побутові, житлові проблеми [4] (іншими словами, задовольнити потреби); злочинність дає людині можливість висловити соціальний протест, усунути конкурентів, досягти влади або перерозподілити її, пропонує канали соціалізації [5] (іншими словами, задовольняє соціальні потреби людини); нарешті, злочинність дозволяє демонструвати і поширювати певні ідеї, дає можливість самовираження та самореалізації [6] (іншими словами, задовольняє ідеальні потреби людини). 2. Злочинність є одним із способів заперечення застарілих правил і норм. Ця функція злочинності проявляється переважно в умовах суспільства, що реформується, коли на зміну старим, відживаючим соціальним нормам приходять нові соціальні правила. Конфлікт соціальних норм і їх нездатність надавати регулятивний вплив на поведінку людей (стан аномії) сприяють зростанню злочинності. У той же час злочинність, відкидаючи відживаючі соціальні норми (з яких-небудь причин все ще закріплені в кримінальному законодавстві) сприяє тим самим просуванню нових правил. 3. Злочинність консолідує суспільство навколо соціально схвалюваних цінностей і способів їх здобуття. На цей момент звертається увага в роботах Е. Дюркгейма, Г. Міда, К. Еріксона. Злочинність нагадує іншим членам суспільства про їх спільних інтересах і цінностях, які відкидаються злочинцем, і тим самим сприяє консолідації суспільства навколо цих цінностей. «Загальне обурення і обурення, викликане девіантною дією, зміцнюють суспільні зв'язки. Більше того, девіантність дозволяє кожному окремому члену суспільства переконатися у власній доброчинності і відповідно моральним стандартам ». [7] 4. Злочинність стимулює суспільство до подолання її негативних факторів. Ця функція обумовлена тим, що існування злочинності дозволяє виявити ті негативні сторони явищ і що протікають у суспільстві , які детермінують злочинність. Вказуючи на свої детермінанти, злочинність спонукає суспільство докладати зусиль (економічні, організаційні, правові, технічні та ін.), Спрямовані на їх усунення, тим самим до певної міри вона сприяє вдосконаленню суспільного устрою. 5. Злочинність є одним із способів перерозподілу суспільного продукту. Багато в чому породжувана об'єктивно існуючим соціальною нерівністю і протиріччям між потребами людей і нерівними можливостями для їх задоволення, злочинність «сприяє» згладжування цієї нерівності, виступаючи способом перерозподілу економічних та інших благ на користь певної категорії людей. Визнання за злочинністю певних соціальних функцій дає підставу для висновків про вічне існування злочинності, про її певної соціальної значущості, про безперспективність ідеї ліквідації злочинності. У теж час це дозволяє ставити питання про можливість використання наявних у злочинності функцій у справі її попередження. Є можливість звернути функції злочинності проти неї самої. 5. Показники злочинності: поняття та система. (І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська) Всебічне вивчення та аналіз злочинності передбачають її постійне вимірювання в масштабах усієї країни і в межах окремих регіонів. Така робота має поточний і перспективний характер, що дає можливість міркувати не тільки про існуючу злочинність, її минулий стан, а й є передумовою для її прогнозування. Первинна, початкова інформація про обсяг і внутрішній зміст злочинності черпається із даних офіційної кримінально-правової статистики і в деяких випадках - із результатів вибіркових досліджень, заснованих на загальних положеннях згаданої науки. Кількісно-якісне вимірювання злочинності проводиться шляхом виявлення таких основних статистичних показників, як: рівень злочинності, коефіцієнти злочинності, структура злочинності, динаміка злочинності, відомості про латентність злочинності. Розглянемо кожний із названих показників окремо. Рівень злочинності - це загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні. Цей показник характеризує злочинність із кількісного боку. Він виражається в абсолютних цифрах. При визначенні рівня злочинності беруться два об'єкти обліку: а саме кількість злочинів і кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об'єктів, узятий окремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і неповно, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами. Рівень злочинності не можна ототожнювати з рівнем судимості, оскільки до даних про судимості не включаються відомості про осіб, які вчинили злочин, але кримінальні справи про яких припинені на законних підставах до суду або щодо них ухвалено виправдувальний вирок. За межами судимості за звітний період залишаються, природно, нерозкриті кримінальні справи. Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кількості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення країни, або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кількість населення - на 100 тис. - 1 тис. осіб. Оцінка злочинності у відносних величинах дозволяє порівнювати між собою її рівні в двох чи більше різних регіонах або в одному й тому ж регіоні, але за відносно тривалі відрізки часу. Розрізняють два види коефіцієнтів злочинності: коефіцієнт інтенсивності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. Перший дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення країни чи певного регіону. Другий свідчить про його злочинну активність. Коефіцієнт злочинної інтенсивності визначається кількістю злочинів на певну (10 тис. або 100 тис.) частину населення за формулою:
П 100.000 Кзі = ________________________________ , де Н П – кількість зареєстрованих злочинів в країні або в регіоні за рік; 100 000 – умовна «одиниця» населення; Н – населення країни або регіону (області, міста, селища, тощо) за той же рік. За цією формулою підраховується коефіцієнт злочинної інтенсивності будь-якого різновиду злочинних проявів (вбивство, крадіжка, угон транспорту та ін.) Так, у 2013р. коефіцієнт злочинної інтенсивності в Україні на 100 тис. населення дорівнює 1238 злочинів. Коефіцієнт злочинної активності вимірюється кількістю виявлених злочинців на все населення країни (регіону), а на його частину, яка досягла 14-літнього віку, за формулою:
П' 100.000 Кза = ________________________________ , де Н' П' – кількість виявлених злочинців (за рік); 100 000 – умовна «одиниця» населення; Н' – населення країни (регіону, яка досягла 14-літнього віку і старше ) Наприклад, у 2013р. коефіцієнт злочинної активності в Україні на 100 000 населення, 14 і старше років, складає _________ . Структура злочинності означає відношення окремого виду злочину або групи злочинів до всієї маси злочинності в тому чи іншому регіоні за конкретний період. Вона визначає частку (питому вагу) виділених за певними підставами різних категорій злочинності. Завдяки цьому показнику виявляється будова злочинності, її внутрішній склад. Структура злочинності виражається у відсотках і характеризує її з якісного боку. Структура злочинності може бути побудована за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними підставами. Серед соціально-демографічних ознак, які становлять інтерес при вивченні структури злочинності, насамперед, необхідно назвати такі ознаки особи злочинця, як стать, вік, освіта, сімейний стан, рід занять, види населених пунктів, де вони постійно проживають, ступінь пристрасті до спиртного, наркотиків тощо. За їх допомогою видається за можливе встановити питому вагу чоловічої і жіночої злочинності; частку злочинів, учинених особами різних вікових груп (неповнолітніми, особами молодого віку, 30-40-літніми); відсоток злочинів, учинених неодруженими, сімейними; алкоголіками, наркоманами; жителями міст і сільської місцевості та ін. Кримінально-правові груповані ознаки - це співвідношення злочинів за тяжкістю злочинів, тобто характером злочинності, за об'єктом злочинного посягання, ступенем їх суспільної небезпечності, формами вини і мотивами злочинної діяльності; питома вага групової і рецидивної злочинності; частка найбільш поширених злочинів та ін. Особливо слід відзначити, що структура злочинності можлива і необхідна за такими кримінологічними груповими ознаками: різні галузі господарської діяльності, де вчинені злочини; характер міжособистісних стосунків між людьми (у сфері службових, сімейних, побутових відносин); домінуюча антисоціальна мотиваційна спрямованість особи злочинців (насильницькі, корисливі злочини); регіони країни, в яких вчинені злочини. За допомогою останньої ознаки визначається так звана «географія» злочинності, тобто її адміністративно-територіальне поширення. Динаміка злочинності. Цей показник відображає рух злочинності у часі. Досягається це шляхом встановлення відношення рівня і структури злочинності теперішнього часу до її рівнів і структури за попередні періоди. Аналіз динамічних рядів злочинності слід провадити за тривалі проміжки часу. За такого підходу усувається вплив на стан злочинності випадкових обставин. На динаміку злочинності впливають деякі соціальні обставини, а саме: - зміна соціально-економічних умов життя суспільства; - стан і характер тих соціальних явищ і процесів, які детермінують злочинність; - демографічна ситуація, що склалася в країні (зростання рівня народжуваності або смертності населення, зміна його вікової структури, активізація міграції громадян із інших країн); - зміни кримінального законодавства (криміналізація - введення до КК нових складів злочинів або декриміналізація - скасування складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій); - стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності (підвищення або зниження активності органів кримінальної юстиції, недосконалість реєстрації злочинів і т. ін.). «Ціна» злочинності дає уявлення про обсяг і характер прямого і непрямого збитку, який завдає злочинність суспільству. Прямий збиток майнового (матеріального) характеру обчислюється у грошовому виразі. Сюди належать кількість летальних наслідків, настання інвалідності потерпілих, виплати їм за лікарняними листками, додаткові витрати на їх лікування. До непрямого збитку від злочинності належать кошти, що витрачаються державою на боротьбу зі злочинністю, і вартісний вираз її негативних соціальних наслідків (дезорганізація сім'ї, зниження продуктивності праці, додаткове навантаження на інститути соціалізації і ресоціалізації тощо). Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах. Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється: конкретними соціальними умовами певного регіону; економічною його характеристикою; національним складом і структурою населення; послабленням соціального контролю за поведінкою людей; рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення; рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо. Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності. Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо).
|
1) ефективна, що підтверджується її «життєздатністю» в різних соціально-економічних і політичних умовах;