ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Трактування поняття «культурологічна компетентність молодших школярів» .

123

Формування культурного суспільства та культурної людини базується як на національній ідентифікації особистості, так і на культурі міжетнічних відносин. Цей процес проявляється у шануванні інтересів, прав, самобутності різних народів, готовності й умінні особистості жити та працювати в поліетнічному суспільстві.

Передумовою культурологічної компетенції виступає формування культури особистості як одне з найважливіших завдань сучасної освіти й виховання.

У кінці 80-х на початку 90-х років минулого століття в школах завзято почали впроваджувати курси, уроки народознавства, що дало потужний поштовх повернутися «обличчям» до минулого. Вчителі складали програми курсів, добирали дидактичний матеріал на народознавчій основі, створювали світлиці, проводили народні свята… Загалом почалася «народознавча революція» в педагогіці, яку охрестили (і в деякій мірі слушно) «шароварщиною». Однак, хоча через часткове формування культуротворчих знань, умінь, почалося зародження в освітньому змісті системи відомостей про національну культуру як квінтесенції для функціонування мови, мовлення, які є базовими носіями культури нашого народу. Втім методична організація роботи щодо впровадження в освітній процес культурологічного аспекту вимагала певної перебудови, насамперед змісту й структури програм та системи роботи над засвоєнням учнями соціокультурних відомостей. [Реалізація соціокультурної змістової лінії на уроках української мови.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Fimidg.ucoz.ua%2Fstaty%2Ffilosofia%2FKoricka.doc&name=Koricka.doc&lang=uk&c=56f70333fe96]

Під «культурологічною компетенцією» слід розуміти таку рису особистості, яка дозволяє:
- відчувати себе об'єктом культурно-історичного процесу;
- бути широко освіченою, мати знання в різноманітних галузях науки та мистецтва;
- розуміти закономірності розвитку культури як процесу по створенню, збереженню і трансляції загальнолюдських цінностей;
- бути частиною сучасного світу, оперуючи реаліями, звичаями, образами і свого народу, і інших народів Землі.

Культурологічна компетентність – це інтегративна здатність особистості. Вона зумовлена досвідом осягнення культурного простору.

Для реалізації поставлених завдань необхідно інтегрувати пропонований школярам матеріал навчального предмету, поповнювати базовий матеріал матеріалом з додаткових супутніх предметів (історія, література, основи православної культури, природознавство, мистецтво). Причому, за будь-яких комбінацій матеріалу, предметна ідея, якій присвячений урок, повинна залишатися провідною, основною.

У методичній літературі виділяється кілька рівнів інтегрованості. Рівень цей залежить від того кола завдань, які можна виконати тільки завдяки інтеграції. В першу чергу це інтенсифікація пізнавального інтересу і процесу вироблення загальнонавчальних умінь і навичок.

I рівень. Навчальний матеріал інтегрується всередині одного конкретного предмета. Дослідження навчального матеріалу дає можливість переходу від предметної освіти до комплексної, коли із різних частин навчального матеріалу створюється єдине ціле.

II рівень. Понятійно-інформаційні сфери різних предметів об'єднуються з метою найкращого запам'ятовування відомостей, супутнього повторення, введення в тему додаткового матеріалу.
III рівень. Явища і об'єкти різних областей зіставляються та протиставляються.

IV рівень. Самостійне зіставлення фактів, суджень, встановлення зв'язків та закономірностей, застосування вироблених навчальних умінь. Даний рівень дозволяє вирішити задачу інтегрованого навчання: навчити дітей бачити світ цілісним та вільно орієнтуватися в ньому.

У структурі культурологічної компетенції можна виділити три компоненти:

1.Когнітивний. Культурологічна компетентність передбачає певне коло питань, у яких суб’єкт навчання повинен бути добре обізнаним, володіти пізнавальним процесом та досвідом діяльності. До цих питань слід віднести:

1. особливості національної та загальнолюдської культури,

2. духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів,

3. культурологічні основи родинних, соціальних, суспільних уявлень та традицій,

4. роль науки і релігії у житті людини, їх вплив на світ,

5. компетенції у побутовій галузі та у галузі культури і дозвілля (наприклад, володіння ефективними засобами організації вільного часу).

2.Ціннісно-орієнтаційний. Культурологічна компетентність характеризується емоційно-ціннісною спрямованістю, оскільки присвоєння продуктів культури передбачає їхнє чуттєве сприйняття, емоційно-ціннісне ставлення до них. Отже, культурний простір у структурі компетентності не тільки характеризує рівень орієнтацій культури, але й визначає ставлення до норм і цінностей.

3.Комунікативно-діяльнісний. Культурологічна компетентність передбачає здатність людини конструктивно взаємодіяти в полікультурному просторі; застосовувати методи самовиховання; розробляти й реалізовувати стратегії поведінки.

Отже, культурологічна компетентність стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, формування культури міжособистісних відносин, принципи толерантності, плюралізму і дозволяє особистості:

1. аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки і культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;

2. застосовувати засоби і технології інтеркультурної взаємодії;

3. знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну та іноземні мови, символіку і тексти;

4. застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних, загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій поведінки та кар’єри;

5. опановувати моделі толерантної поведінки та конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації.

Культурологічна компетентність в екзистенційному плані є опорним механізмом у розвитку особистості, прокладаючи «місток у майбутнє» на тривалу перспективу.

Метою шкільної освіти в контексті формування культурологічної компетентності є досягнення її рівня, достатнього для орієнтації в цінностях культури, формування здатності самостійно оцінювати конкретні явища культури для оволодіння методами самоосвіти.

Для досягнення цієї мети освіта повинна дати необхідні знання в галузі культури, продемонструвати зразки культури в різних сферах: соціально-економічній, політико-правовій, в сфері науки і релігії, екологічній, естетичній, комунікативній, побутовій.

Аналізуючи зміст програми предмету «Я у світі», легко визначимо потенціал цієї дисципліни у вирішенні завдань формування культурологічної компетенції молодшого школяра. (Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» загальнокультурної компетентності. – Студопедія.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.su/5_36791_vidobrazhennya-u-navchalniy-programi-predmeta-ya-u-sviti-zagalnokulturnoi-kompetentnosti.html)

123