Оформлення джерел та наукової літератури Мінімальна кількість позицій у Списку джерел і наукової літератури для: · курсової роботи (2 курс) – 20; · курсової роботи (3 курс) – 25; · бакалаврської роботи – 30; · магістерської роботи – 50. Для випускної дипломної роботи бажане використання максимально до 10% позицій іншомовних видань у списку наукової літератури. Нумерація кожної позиції у списку джерел та наукової літератури є наскрізною, проте сам список розбивається на дві частини. І. Список джерел (формується зі статистичних даних, законодавчих актів, збірок документів, даних соціологічних досліджень у табличній чи схематичній формі (без наукових коментарів), а також із матеріалів опитувань/фокус-груп чи поглиблених інтерв’ю тощо, зібраних самим студентом. Якщо студент здійснював кількісне опитування, то його дані займають одну позицію в списку джерел (наприклад: 12. Матеріали опитування студентів природничих і гуманітарних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка, проведеного .... (дата проведення); генеральна сукупність (опис), вибіркова сукупність (характеристики). Якщо студент застосовував якісні методи дослідження, то у списку джерел кожний транскрипт інтерв’ю чи фокус-групової дискусії або інші одержані дані займають окрему позицію і нумеруються окремо (наприклад: 13. Транскрипт інтерв’ю, проведеного з .......... (вказати ім’я[8] респондента) ... (місце та дата проведення). 14. Транскрипт інтерв’ю, проведеного... тощо. ІІ. Список наукової літератури - містить позиції по кожній монографії, збірці, статті і нумерується як продовження попередньої (наприклад, якщо у списку джерел налічується 25 позицій, то список наукової літератури розпочинається з 26-ої позиції). УВАГА! Позиції в списку джерел і наукової літератури розміщуються в порядку розташування літер в абетці. УВАГА! Позиція публікації з Інтернету вказується за абеткою у частині ІІ, тобто у списку наукової літератури, а не в частині І, тобто не у джерелах. Позиція з Інтернету вказується у частині І серед джерел лише тоді, коли студент посилається на законодавчі акти чи інші документи, розміщені на Інтернет-сайтах. Головна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Для більш докладного ознайомлення з правилами оформлення наукової літератури дивіться наступні матеріали. Приклади оформлення бібліографічного опису (відповідно до вимог Вищої Атестаційної Комісії Україні). Режим доступу: http://www.vak.org.ua/docs/news/nakaz_26_01_08.doc Стандарт університету. Бібліографічний опис у списку використаних джерел: загальні вимоги і правила складання. СТУ 73.1-02070987.02:2009. Режим доступу:http://www.lnu.edu.ua/Geninf/standart_.htm Приклади оформлення літератури відповідно до цих вимог представлені в ДОДАТКУ В. Оформлення додатків Кожен додаток повинен мати назву. Якщо додатків є декілька, то кожний додаток розпочинається з нової сторінки і має свою назву, наприклад: Додаток А. Програма соціологічного дослідження на тему “...” Додаток Б. Порівняльні дані….. Додаток В. Узагальнені результати…. опитування/Транскрипти/Таблиці тощо. Обсяг роботи Рекомендований обсяг для · курсової роботи (2 курс) – 20-25 сторінок; · курсової роботи (3 курс) – 30-40 сторінок; · бакалаврської роботи – 40-50 сторінок; · магістерської дипломної роботи – 70-90 сторінок основного тексту. Основний текст включає в себе вступ, розділи та висновки роботи. ДОДАТОК А Програма соціологічного дослідження (ВАРІАНТ А: авторське соціологічне дослідження на основі емпіричних даних, які підлягатимуть статистичному аналізові). Методологічна частина 1.1. Проблемна ситуація. Вимагає зазначення того, що відомо з приводу обраної проблеми, а що є невідомим і потребує спеціального соціологічного дослідження. Виходячи з цього, далі формулюється тема соціологічного дослідження. 1.2. Тема авторського дослідження (формулювання теми соціологічного дослідження має бути конкретним і виходити з того, що саме збирається досліджувати студент; воно є конкретизацією теми усієї курсової/дипломної роботи і має бути вужчим від неї, містити вказання на часові рамки дослідження і певну групу респондентів). 1.3. Мета та завдання дослідження (формулюються лише стосовно авторського соціологічного дослідження і розкривають те, що конкретно буде досліджуватися і яким чином). 1.4. Об’єкт соціологічного дослідження (за критерієм носія проблеми; за критерієм загальної проблеми). Об’єкт соціологічного дослідження у Програмі має бути коротко і конкретно визначений; наприклад: Об’єкт (за критерієм носія проблеми): Студенти 2 і 4 курсів гуманітарних і природничих факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка. Об’єкт (за критерієм загальної проблеми): реальний стан і вміст соціальних ідентичностей студентів, що навчаються у ЛНУ ім. І. Франка. 1.5. Предмет дослідження (за критерієм конкретизованої проблеми), наприклад: Місце національної ідентичності студентів ЛНУ ім. І. Франка в структурі їхніх соціальних ідентичностей та її роль у повсякденних студентських практиках. 1.6. Теоретична інтерпретація базових понять (теоретично і методологічно обґрунтоване розкриття їхніх значень і змістів), а також інших складників понятійно-категоріального апарату дослідження. Має складатися з означень головних понять з обов’язковим покликанням на джерело, звідки подається означення. Якщо студент сам сформулював означення, то після його наведення замість посилання у дужках вказується: авторське означення. Виконується операціональна інтерпретація базових понять, а також інших складників понятійно-категоріального апарату дослідження – деталізоване уточнення їхніх загальних змістів, сформульованих на етапі теоретичної інтерпретації. 1.7. Робочі гіпотези дослідження. Гіпотези розбиваються на гіпотези-підстави (ширші за своїм змістом (можливо – за формулюванням мети)) та гіпотези-наслідки (вужчі за своїм змістом. До кожної гіпотези-підстави може бути декілька гіпотез-наслідків (можливо – за формулюванням завдань)). 1.8. Конструювання мережі операціональних змінних характеристик об’єкта дослідження, окресленого за критерієм носія проблеми, що слугуватимуть основою для формулювання запитань стандартизованої анкети, а також уможливлять емпіричну апробацію робочих гіпотез дослідження.[9] Методична частина 2.1. Характеристика емпіричної бази дослідження: окреслення основних параметрів генеральної сукупності, обґрунтування та конструювання вибіркової сукупності. 2.2. Опис методів й технік отримання інформації. Розроблення відповідного до них інструментарію дослідження (анкета статистичного соціологічного дослідження, бланк спостереження, формуляр тесту, сценарій фокус-групової дискусії, алгоритм аналізу документів тощо). 2.3. Обґрунтування логіки й методів аналізу даних, що будуть отримані з використанням розробленого інструментарію, зокрема, визначення методів емпіричної апробації робочих гіпотез дослідження. (ВАРІАНТ Б: авторське соціологічне дослідження проводитиметься на основі якісних методик отримання та обробки інформації емпіричних даних). Методологічна частина 1.1. Опис проблемної ситуації із зазначенням того, що саме є відомим з приводу обраної проблеми, а що є невідомим і потребує спеціального соціологічного дослідження. 1.2. Тема авторського дослідження (формулювання теми соціологічного дослідження має бути конкретним і виходити з того, що саме збирається досліджувати студент; воно є конкретизацією теми усієї дипломної роботи і має бути вужчим від неї). 1.3. Мета та завдання дослідження (формулюються лише стосовно авторського соціологічного дослідження і розкривають те, що конкретно буде досліджуватися і яким чином). 1.4. Об’єкт дослідження (за критерієм носія проблеми; за критерієм загальної проблеми). Об’єкт соціологічного дослідження у Програмі має бути коротко і конкретно визначений; наприклад: Об’єкт (за критерієм носія проблеми): Студенти 2 і 4 курсів гуманітарних і природничих факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка. Об’єкт (за критерієм загальної проблеми): реальний стан і вміст соціальних ідентичностей студентів, що навчаються у ЛНУ ім. І. Франка. 1.5. Предмет дослідження (за критерієм конкретизованої проблеми), наприклад: Місце національної ідентичності студентів ЛНУ ім. І. Франка в структурі їхніх соціальних ідентичностей та її роль у повсякденних студентських практиках. 1.6. Теоретична інтерпретація базових понять (теоретично і методологічно обґрунтоване розкриття їхніх значень і змістів), а також інших складників понятійно-категоріального апарату дослідження з обов’язковим посиланням на джерело, звідки подається означення; якщо студент сам сформулював означення, то після його наведення замість посилання у дужках вказується: авторське означення. За потреби виконується операціональна інтерпретація базових понять, а також інших складників понятійно-категоріального апарату дослідження – деталізоване уточнення їхніх загальних змістів, сформульованих на етапі теоретичної інтерпретації. 1.7. Робочі гіпотези дослідження (якщо передбачаються). Гіпотези розбиваються на гіпотези-підстави (ширші за своїм змістом (можливо – за формулюванням мети)) та гіпотези-наслідки (вужчі за своїм змістом, до кожної гіпотези-підстави може бути декілька гіпотез-наслідків (можливо – за формулюванням завдань)). Методична частина 2.1. Опис методів й технік отримання інформації. Розроблення відповідного до них інструментарію дослідження (план інтерв’ю, бланк спостереження, сценарій фокус-групової дискусії, алгоритм аналізу документів тощо). 2.2. Принципи відбору учасників дослідження або текстових матеріалів (у випадку текстуального аналізу документів). 2.3. Часові рамки дослідження. 2.4. Обґрунтування логіки й методів аналізу даних, що будуть отримані з використанням розробленого інструментарію, зокрема, визначення методів емпіричної апробації робочих гіпотез дослідження. 2.5. Окреслення критеріїв оцінювання надійності та валідності дослідження. Визначення принципів конструювання “теоретичної вибірки”. 2.6. Обґрунтування етичних засад проведення дослідження (приклад інформованої згоди; аргументування того, що дослідження не нанесе шкоди учасникам, досліднику та інституції, яку представляє дослідник; політика захисту інформації від розголошення тощо). 2.7. Дослідницька саморефлексія – аналіз потенційного впливу дослідника (його/її інетересів, стереотипів, соціальних та демографічних характеристик тощо) на вибір процедури збору даних та інтерпретації отриманих результатів, а також визначення того, як би можна було вдосконалити ці методики та загалом які нові перспективи подальшого дослідження обраної теми були виявлені в результаті проведення авторського дослідження. Якщо студент проводить мультиметодне дослідження, то розробляється одна програма дослідження, яка відображає особливості як кількісних, так і якісних, як вербальних, так і невербальних методів. ДОДАТОК Б |